Комп'ютерний термінал
Комп'ютерний термінал - електронний або електромеханічний пристрій, що використовується для взаємодії користувача з комп'ютером або комп'ютерною системою. Ранні комп'ютерні термінали були відносно недорогими, але повільними, в порівнянні з введенням з перфокарт або перфострічки. Однак, у міру того як технологія поліпшувалася, і особливо з появою відео-дисплеїв, термінали витіснили інші способи введення-виведення. Пов'язаним нововведенням стала система поділу часу (англ. time sharing), завдяки якій кілька користувачів могли одночасно працювати з однією системою, кожен зі свого термінала. Термінал - це пристрій введення-виведення, його основні функції полягають у відображенні і введенні даних. Пристрій із значним обсягом обробки даних називають smart terminal або "товстий клієнт" (англ. fat client). Термінал, що сильно залежить від своєї хост-машини, на якій виконуються основні обчислення, називають тонким клієнтом (англ. thin client).
Історія
Перші термінали, що підключалися до комп'ютерів, були електромеханічні «теле-принтери» (англ. teleprinter, TTY), вже використовувалися в телеграфії. Пізніше були розроблені друкуючі термінали, такі як DECwriter. Але швидкість взаємодії з машиною була обмежена невисокою швидкістю друку, та друкована копія для процесу безпосереднього спілкування не була необхідною.
Текстові термінали
Текстовий термінал (або частіше просто термінал, іноді також текстова консоль) - це інтерфейс комп'ютера для послідовної передачі даних - введення і зображення тексту. Інформація представляється у вигляді масиву зумовлених знаків. Спочатку, текстові термінали були електронними пристроями, що підключаються до послідовного порту, але пізніше в комп'ютери стали вбудовувати текстову консоль. У графічному інтерфейсі користувача використовуються програми - емулятори терміналу. У POSIX-сумісних системах, таких як UNIX і Linux, робота користувача з терміналом здійснюється за допомогою особливої підсистеми, званої TTY-абстракцією.
