Критичний експеремент
|
Дана стаття являється неперевіреним навчальним завданням.
До вказаного терміну стаття не повинна редагуватися іншими учасниками проекту. Після завершення терміну виконання будь-який учасник може вільно редагувати дану статтю і витерти дане попередження, що вводиться за допомогою шаблону. |
| Імя | Олександр | |
| Прізвище | Грушицький | |
| По-батькові | Олегович | |
| Факультет | ФІС | |
| Група | СН-51 | |
Критичний експеримент
Experimentum Crucis (вирішальний досвід, буквально «досвід хреста», іноді також кажуть «критичний експеримент») - експеримент, результат якого однозначно визначає, чи є конкретна теорія або гіпотеза правильною. Цей експеримент повинен дати передбачений результат, який не може бути виведений з інших, загальноприйнятих гіпотез і теорій. Термін «Experimentum Crucis» введено Френсісом Беконом. Карл Поппер вважав наявність «Experimentum Crucis» критерієм достовірності наукового знання.
Використання
Постановка такого експерименту вважається необхідною умовою для прийняття конкретної гіпотези чи теорії до складу загальновизнаного корпусу наукових знань. В історії науки нерідкі випадки, коли теорія розробляється у всій повноті ще до постановки критичного експерименту. Теорія, узгоджується з уже відомими експериментами, але не видала поки свій критичний експеримент, звичайно вважається такою, що заслуговує подальших досліджень - для пошуку можливості експериментальної перевірки.
Приклад
Знаменитим прикладом experimentum Crucis є експедиція 20-го століття на острів Прінсіпі біля узбережжя Африки, зроблена в 1919 році Артуром Еддінгтоном для вимірювання положень зірок, що знаходяться поруч із Сонцем під час сонячного затемнення. Спостереження положень зірок підтвердили існування гравітаційного лінзування, передбаченого Альбертом Ейнштейном в опублікованій в 1915 році загальної теорії відносності. Спостереження Еддінгтона стали першим вагомим підтвердженням теорії Ейнштейна. В деяких випадках висунута теорія може спиратися на раніше отримані експериментальні результати, якщо жодна існуюча теорія не може дати їм пояснення. Прикладом може послужити здатність квантової гіпотези, запропонованої в 1900 році Максом Планком, пояснити спостережуваний спектр абсолютно чорного тіла - експериментальний результат, розходиться з прогнозами класичного закону Релея - Джинса. Однак такі випадки не вважаються достатньо сильним доказом для остаточного прийняття нової теорії. У прикладі з квантовою механікою для повного її визнання було потрібно успішне підтвердження теорії новими виправданими передбаченнями, такими як відкриття позитрона або досліди по дифракції електронів.
Використана література
2. Експеримент
