Метод випадкового пошуку і сканування

Версія від 10:33, 7 березня 2011, створена Ivasyuk.Taras (обговореннявнесок) (Створена сторінка: <table border="2" style="float: right; margin-left: 1em; margin-bottom: 0.5em; width: 242px; border: #99B3FF solid 1px"> <tr> <td colspan="3" align="center">{{{im…)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
{{{img}}}
Імя Тарас
Прізвище Івасюк
По-батькові Анатолійович
Факультет ФІС
Група СН-51
Залікова книжка СН-10-055






Метод випадкового пошуку і сканування

Якщо відомо, що функція відклику має не один, а кілька максимумів (мінімумів), то для відшукування найекстремальнішого з них, тобто справжнього оптимуму функції, застосовують один з двох методів деякою мірою протилежних один одному.

Перший метод

Перший метод (група методів) — це метод випадкового пошуку. Як свідчить назва, в них заздалегідь не задається програма пошуку оптимуму. Розглянемо детальніше один з найхарактерніших методів цієї групи — метод випадкових напрямів. Його особливістю є випадковий вибір напряму подальшого руху в кожній новій точці, досягнутій після k кроків. Припустимо, що точка, в яку ми прийшли через k кроків, займає у факторному просторі положення [math]\vec(x_k)[/math] (рис.1).

Рис. 1.jpg

З цієї точки у випадковому напрямі вектора ^ виконується пробний крок фіксованої довжини. Геометричне місце точок рівноможливих координат пробного експерименту кінців випадкового вектора Е; зображено у вигляді кола кожна точка якого може бути задана у випадку двох координат парою випадкових чисел ^ і ^- Умова сталої довжини




Список використаних джерел

1. Математичне планування експериментів в АПК / В. О. Аністратенко, В. Г. Федоров.-К.:Вища школа,1993.-374с.