Відмінності між версіями «Сили поверхневого натягу»
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
---- | ---- | ||
| + | |||
| + | == Тиск під викривленою поверхнею == | ||
| + | Поверхневий натяг призводить до появи додаткового [[тиск]]у під викривленою поверхнею рідини. Цей тиск визначається '''рівнянням Юнга-Лапласа''' | ||
| + | |||
| + | : <math> \Delta P = \sigma \left(\frac{1}{R_x} + \frac{1}{R_y} \right) </math>, | ||
| + | |||
| + | де <math> R_x </math> і <math> R_y </math> — два локальні радіуси кривизни поверхні, <math> \sigma </math> — коефіцієнт поверхневого натягу. | ||
Версія за 00:34, 20 квітня 2012
Поверхне́вий на́тяг — фізичне явище, суть якого в прагненні рідини скоротити площу своєї поверхні при незмінному об'ємі.
Характеризується коефіцієнтом поверхневого натягу.
Завдяки силам поверхневого натягу краплі рідини приймають максимально близьку до сферичної форми, виникає капілярний ефект, деякі
комахи можуть ходити по воді.
Поверхневий натяг виникає як у випадку поверхні розділу між рідиною й газом, так і у випадку поверхні розділу двох різних рідин.
Своєю появою сили поверхневого натягу завдячують поверхневій енергії.
Для зменшення сил поверхневого натягу використовуються поверхнево-активні речовини.
Тиск під викривленою поверхнею
Поверхневий натяг призводить до появи додаткового тиску під викривленою поверхнею рідини. Цей тиск визначається рівнянням Юнга-Лапласа
- [math]\Delta P = \sigma \left(\frac{1}{R_x} + \frac{1}{R_y} \right)[/math],
де [math]R_x[/math] і [math]R_y[/math] — два локальні радіуси кривизни поверхні, [math]\sigma[/math] — коефіцієнт поверхневого натягу.
