Відмінності між версіями «Моделювання об'єкту»

Рядок 16: Рядок 16:
 
<center>Рис.1.1 - </center>
 
<center>Рис.1.1 - </center>
 
Суть процесу моделювання можна пояснити на прикладі аналізу електронної схеми, в результаті якого будуть отримані певні вихідні сигнали. Можна перевірити модель, зібравши експериментальну схему і знявши реальні вихідні сигнали. При цьому неминучі розбіжності між сигналами модельними і реальними. Аби з'ясувати причини розбіжності, необхідні експерименти з окремими елементами схеми.
 
Суть процесу моделювання можна пояснити на прикладі аналізу електронної схеми, в результаті якого будуть отримані певні вихідні сигнали. Можна перевірити модель, зібравши експериментальну схему і знявши реальні вихідні сигнали. При цьому неминучі розбіжності між сигналами модельними і реальними. Аби з'ясувати причини розбіжності, необхідні експерименти з окремими елементами схеми.
 +
 
Необхідне коректування моделі може бути виконане таким чином:
 
Необхідне коректування моделі може бути виконане таким чином:
Перевірка розбіжностей — експериментальна перевірка характеристик всіх елементів і їх порівняння з модельними.
+
 
Виправлення характеристик окремих елементів у вихідній моделі.
+
1.Перевірка розбіжностей — експериментальна перевірка характеристик всіх елементів і їх порівняння з модельними.
Зіставлення отриманих залежностей з експериментальними (початковими).
+
 
 +
2.Виправлення характеристик окремих елементів у вихідній моделі.
 +
 
 +
3.Зіставлення отриманих залежностей з експериментальними (початковими).
 +
 
 
Таким чином, побудова і перевірка моделі, адекватно електронної схеми, що описує роботу, в загальному випадку вимагає дуже великої кількості експериментальних вимірів. Планерування експерименту дозволяє оптимізувати число вимірів.  
 
Таким чином, побудова і перевірка моделі, адекватно електронної схеми, що описує роботу, в загальному випадку вимагає дуже великої кількості експериментальних вимірів. Планерування експерименту дозволяє оптимізувати число вимірів.  
 
Наприклад, електронна схема складається з транзисторів, резисторів, конденсаторів і котушок індуктивності. Якщо номінальні значення пасивних електронних елементів (резисторів, конденсаторів і т.д) збігаються з їх реальними значеннями з необхідною точністю, то неспівпадання між модельними і реальними сигналами найчастіше виникає із-за невідповідності реальних робочих характеристик активних елементів (транзисторів, мікросхем і так далі). Тому дослідні схемотехніки піддають перевірці лише окремі вузли схеми, по суті інтуїтивно плануючи експеримент виходячи зі свого досвіду і використовуючи апріорну інформацію.
 
Наприклад, електронна схема складається з транзисторів, резисторів, конденсаторів і котушок індуктивності. Якщо номінальні значення пасивних електронних елементів (резисторів, конденсаторів і т.д) збігаються з їх реальними значеннями з необхідною точністю, то неспівпадання між модельними і реальними сигналами найчастіше виникає із-за невідповідності реальних робочих характеристик активних елементів (транзисторів, мікросхем і так далі). Тому дослідні схемотехніки піддають перевірці лише окремі вузли схеми, по суті інтуїтивно плануючи експеримент виходячи зі свого досвіду і використовуючи апріорну інформацію.
Рядок 25: Рядок 30:
 
Чотириполюсник складається з двох простих схем:
 
Чотириполюсник складається з двох простих схем:
  
1. детектора на діоді  з вихідним резистором   .
+
1.детектора на діоді  з вихідним резистором.
  
2. інтегруючому ланцюгу .
+
2.інтегруючому ланцюгу.
 
  [[Файл:1.2.png|thumb|center|Схематичне зображення чорного ящика]]
 
  [[Файл:1.2.png|thumb|center|Схематичне зображення чорного ящика]]
  
<center>Рис.1.2 - Схема представлення об'єкта дослідження</center>
+
<center>Рис.1.2 - </center>
 
Сигнали на виході детектора АВ і виході інтегруючого ланцюга показані на рис.1.3. Тут криві 1 і 2 відповідають різним вольтамперным характеристикам (ВАХ) діода. Детектор відрізує негативні напівперіоди сигналу, а інтегруючий ланцюг – виділяє ту, що його огинає. Якість виділення що огинає визначатиметься відхиленням  від «ідеального» сигналу.
 
Сигнали на виході детектора АВ і виході інтегруючого ланцюга показані на рис.1.3. Тут криві 1 і 2 відповідають різним вольтамперным характеристикам (ВАХ) діода. Детектор відрізує негативні напівперіоди сигналу, а інтегруючий ланцюг – виділяє ту, що його огинає. Якість виділення що огинає визначатиметься відхиленням  від «ідеального» сигналу.
 
  [[Файл:1.3.png|thumb|center|Схематичне зображення чорного ящика]]
 
  [[Файл:1.3.png|thumb|center|Схематичне зображення чорного ящика]]
  
<center>Рис.1.3 - Схема представлення об'єкта дослідження</center>
+
<center>Рис.1.3 - </center>
  
 
Величина  у свою чергу залежить від характеристик, як детектора, так і інтегруючого ланцюга. У детекторі вона визначатиметься вольтамперной характеристикою (ВАХ) діода, а в інтегруючому ланцюзі - співвідношенням між ємкістю конденсатора  і опором  .
 
Величина  у свою чергу залежить від характеристик, як детектора, так і інтегруючого ланцюга. У детекторі вона визначатиметься вольтамперной характеристикою (ВАХ) діода, а в інтегруючому ланцюзі - співвідношенням між ємкістю конденсатора  і опором  .
Рядок 46: Рядок 51:
 
Експериментальні виміри прийнято розділяти на три основні види:
 
Експериментальні виміри прийнято розділяти на три основні види:
  
прямі виміри, при яких безпосередньо реєструються значення вимірюваної величини  (наприклад, вимір напруги  вольтметром);
+
1)прямі виміри, при яких безпосередньо реєструються значення вимірюваної величини  (наприклад, вимір напруги  вольтметром);
  
непрямі виміри (наприклад, виміри сили струму  амперметром, активного опору  омметром і розрахунок  );
+
2)непрямі виміри (наприклад, виміри сили струму  амперметром, активного опору  омметром і розрахунок  );
 
Тобто непрямі виміри — це здобуття величини  по виміряних значеннях  .
 
Тобто непрямі виміри — це здобуття величини  по виміряних значеннях  .
  
спільні виміри (наприклад, виміри напруги  і сили струму  при різних значеннях  і побудова результуючої залежності  );
+
3)спільні виміри (наприклад, виміри напруги  і сили струму  при різних значеннях  і побудова результуючої залежності  );
 
Тобто спільні виміри — це виміри два або декількох неоднойменних величин для побудови залежності між ними.
 
Тобто спільні виміри — це виміри два або декількох неоднойменних величин для побудови залежності між ними.
  
 
Планерування експерименту передбачає не лише оптимізацію числа вимірів, але і зменшення експериментальних погрішностей. Тому значну частину математичного апарату теорії планерування експерименту складають теорія помилок, теорія вірогідності і математична статистика.
 
Планерування експерименту передбачає не лише оптимізацію числа вимірів, але і зменшення експериментальних погрішностей. Тому значну частину математичного апарату теорії планерування експерименту складають теорія помилок, теорія вірогідності і математична статистика.

Версія за 18:10, 12 березня 2010

Blue check.png Дана стаття являється неперевіреним навчальним завданням.
Студент: Проць Віктор
Викладач: Назаревич О.Б.
Термін до: 12 березня 2010

До вказаного терміну стаття не повинна редагуватися іншими учасниками проекту. Після завершення терміну виконання будь-який учасник може вільно редагувати дану статтю і витерти дане попередження, що вводиться за допомогою шаблону.



Одним з головних завдань експерименту є здобуття і перевірка математичної моделі об'єкту, взаємозв'язку, що описує в кількісній формі, між вхідними і вихідними параметрами об'єкту. Вхідні параметри, які можуть бути змінені, називають чинниками. Для кожного чинника до виміру встановлюється область визначення, яка може бути безперервною і дискретною. Часто безперервна область визначення штучно дискретизує. У теорії планерування експерименту об'єкт досліджень прийнято представляти у вигляді «чорного ящика», а його математична модель описує функціональні зв'язки між вхідними і вихідними параметрами. Головними вимогами, що пред'являються до математичних моделей об'єктів є зручність математичного використання і інтерпретується моделі. Крім того, завжди мають бути позначені межі застосовності моделі. Якщо ці вимоги не виконуються, то при використанні і експериментальній перевірці моделей неминуче виникають методичні погрішності, і погрішності адекватності, які будуть розглянуті в наступній главі.

Можна виділити наступні завдання перевірки моделей (рис.1.1):

Побудувати «чорний ящик», який буде потрібним чином відгукуватися на задану вхідну дію.

Маючи «чорний ящик», знаючи вхідні і вихідні сигнали, отримати (змоделювати) його вміст.

Схематичне зображення чорного ящика
Рис.1.1 -

Суть процесу моделювання можна пояснити на прикладі аналізу електронної схеми, в результаті якого будуть отримані певні вихідні сигнали. Можна перевірити модель, зібравши експериментальну схему і знявши реальні вихідні сигнали. При цьому неминучі розбіжності між сигналами модельними і реальними. Аби з'ясувати причини розбіжності, необхідні експерименти з окремими елементами схеми.

Необхідне коректування моделі може бути виконане таким чином:

1.Перевірка розбіжностей — експериментальна перевірка характеристик всіх елементів і їх порівняння з модельними.

2.Виправлення характеристик окремих елементів у вихідній моделі.

3.Зіставлення отриманих залежностей з експериментальними (початковими).

Таким чином, побудова і перевірка моделі, адекватно електронної схеми, що описує роботу, в загальному випадку вимагає дуже великої кількості експериментальних вимірів. Планерування експерименту дозволяє оптимізувати число вимірів. Наприклад, електронна схема складається з транзисторів, резисторів, конденсаторів і котушок індуктивності. Якщо номінальні значення пасивних електронних елементів (резисторів, конденсаторів і т.д) збігаються з їх реальними значеннями з необхідною точністю, то неспівпадання між модельними і реальними сигналами найчастіше виникає із-за невідповідності реальних робочих характеристик активних елементів (транзисторів, мікросхем і так далі). Тому дослідні схемотехніки піддають перевірці лише окремі вузли схеми, по суті інтуїтивно плануючи експеримент виходячи зі свого досвіду і використовуючи апріорну інформацію. Розглянемо приклад моделювання простого чотириполюсника, що здійснює виділення що огинає (детектування) радіосигналу (рис.1.2). Чотириполюсник складається з двох простих схем:

1.детектора на діоді з вихідним резистором.

2.інтегруючому ланцюгу.

Схематичне зображення чорного ящика
Рис.1.2 -

Сигнали на виході детектора АВ і виході інтегруючого ланцюга показані на рис.1.3. Тут криві 1 і 2 відповідають різним вольтамперным характеристикам (ВАХ) діода. Детектор відрізує негативні напівперіоди сигналу, а інтегруючий ланцюг – виділяє ту, що його огинає. Якість виділення що огинає визначатиметься відхиленням від «ідеального» сигналу.

Схематичне зображення чорного ящика
Рис.1.3 -

Величина у свою чергу залежить від характеристик, як детектора, так і інтегруючого ланцюга. У детекторі вона визначатиметься вольтамперной характеристикою (ВАХ) діода, а в інтегруючому ланцюзі - співвідношенням між ємкістю конденсатора і опором .

Як видно з рис.1.3, амплітуда вихідного сигналу детектора, відповідна ВАХ-1, вище, що неминуче приведе до збільшення в результуючому сигналі. З іншого боку, зменшення ємкості конденсатора інтегруючого ланцюга також наводить до збільшення . При моделюванні схеми неспівпадання між розрахунковими і реальними сигналами вимагає внесення коректування до характеристик, що задаються в моделі. У загальному випадку чотириполюсник може розглядатися як об'єкт, схема якого показана на рис.1.4. Характеристики окремих елементів схеми (ВАХ діода і величини останніх пасивних елементів) можуть вважатися фіксованими параметрами (керівниками). Залежно від плану експерименту ці параметри можна розглядати і як вхідні (чинники), які задаються дискретно.

Схематичне зображення чорного ящика
Рис.1.4 - Схема представлення об'єкта дослідження

Експериментальні виміри прийнято розділяти на три основні види:

1)прямі виміри, при яких безпосередньо реєструються значення вимірюваної величини (наприклад, вимір напруги вольтметром);

2)непрямі виміри (наприклад, виміри сили струму амперметром, активного опору омметром і розрахунок ); Тобто непрямі виміри — це здобуття величини по виміряних значеннях .

3)спільні виміри (наприклад, виміри напруги і сили струму при різних значеннях і побудова результуючої залежності ); Тобто спільні виміри — це виміри два або декількох неоднойменних величин для побудови залежності між ними.

Планерування експерименту передбачає не лише оптимізацію числа вимірів, але і зменшення експериментальних погрішностей. Тому значну частину математичного апарату теорії планерування експерименту складають теорія помилок, теорія вірогідності і математична статистика.