Гребний гвинт

Гребний гвинт - найбільш поширений рушій судів, а також конструктивна основа рушіїв інших типів. Гребний гвинт насаджується на кінець гребного валу, що приводиться в обертання двигуном. При обертанні гребного гвинта кожна лопать захоплює масу води з набігаючого потоку і відкидає її назад, повідомляючи їй додаткову осьову і окружну швидкість; сила реакції води яка відкидеється змушує корабель рухатися вперед або назад, залежно від напрямку обертання гребного гвинта.

Гвинти Титаніка перед спуском на воду

Історія

Гребний гвинт був вперше згаданий на фресках древнього Єгипту як пристрій для здійснення механічної роботи. Головною функцією застосування гвинтового механізму була подача води яка відкидеється з річки Ніл. Для використання в судноплавстві гвинт з ручним приводом вперше був освоєний майстрами з середньовічного Китаю.

Винт Архімеда

Імітаційна модель

У Європі в 287-212 рр.. до н.е відомий давньогрецький математик, фізик і механік Архімед вивчав властивості гвинта, поміщеного в рідину.

У 1681 р. Р. Гук запропонував застосувати гвинт в якості суднового рушія.Петербурзькі академіки Данило Бернуллі (1752 р.) і Леонард Ейлер (1764 р.) займалися створенням теоретичної бази для розрахунку гребних гвинтів. До часів появи швидкохідних парових машин теорія гребного гвинта була суто академічною, незатребуваною в суднобудівній галузі, дисципліною.

Професійний столяр і винахідник Джозеф Брама (Joseph Bramah) 9 травня 1785 отримав патент на перший гребний гвинт. Човновий гвинт, запатентований Брама був дволопатевим. У 1804 і 1805 роках у США вперше була реалізована робоча конструкція гребного гвинта на одно- і двухвинтових парових баркасах, побудованих Джоном Стівенсом.

Практичне застосування гребного гвинта почалося в 1829 році тоді, коли на теплоході "Циветта" водотоннажністю 48 тонн був встановлений богемским інженером І. Ресселом.

Принцип роботи гребного гвинта

Гребний гвинт являє собою втулку, на якій закріплені 2, 3, 4, а іноді 5 і 6 пластин, званих лопатями.

Обертаючись у воді надіта на гребний вал втука з лопатями ,де одна сторона кожної опукла, а інша плоска, виникає розрідження і тиск, результуюча яких спрямована перпендикулярно до пластин (малюнок справа).

Цю результуючу можна розкласти на дві взаємно перпендикулярні-сили: Т і Q, Сила Т є силою, що долає опір води рухаючомуся судну, вона називається упором гребного гвинта. Сила Q - сила,яка витрачається на подолання опору води при обертанні лопаті. Сила Т - корисна, а Q - даремна.

Розрідження на опуклій поверхні лопаті змушує воду рухатися до гвинта, а тиск на плоскій поверхні відкидає воду за корму. Реакція струменя , який відкидається передається через лопаті на серцевину гребного валу, упорному підшипнику і корпусу судна. Рух частинок води в струмені гвинтоподібний і, відповідно, складається з поступального і окружного руху.

Чим більше поступальна швидкість частинок в порівнянні з окружною, тим більша частка енергії витрачається корисно і тим менша марно, або, інакше, тим більший коефіцієнт корисної дії гвинта.

Кожна точка лопаті, обертаючись навколо осі маточини і одночасно прямолінійно переміщаючись з судном, описує гвинтоподібну лінію. Відпоідно, якщо зобразити рух усіх точок за певний проміжок часу або, інакше, продовжити лопать , то отримаємо гвинтову поверхню.Ця повехня подібна до тієї, яка зображена на малюнку.

Якби лопасть (або весь гребний гвинт) оберталася відповідно жорсткої гайці, то за один свій оборот вона просунулася б прямолінійно на шлях, що дорівнює геометричному кроці. Але, вгвинчуючись гвинт повинен спиратися на гвинтоподібну поверхню гайки, а так як вода дуже податлива середа , то фактично за один свій оборот гребний гвинт проходить відстань по відношенню до потоку меншу, ніж геометричний крок. Ця відстань називається поступом гвинта.

Спершу уподібнювали гвинт як би штопору, який, вгвинчуючись в воду, рухає корабель вперед. Тепер пояснюють дію гвинта реакцією води, причому одні обчислюють, який опір відчуває робоча поверхня лопаті при її обертанні. Взявши складову цього опору по осі вала, отримують ту силу , з якої гвинт штовхає корабель, інші ж обчислюють, яку кількість руху повідомляє гвинт воді за одну секунду, і з цього кількості руху знаходять рушійну силу гвинта. Вище було згадано, що за кожен оборот гвинта корабель проходить шлях, менший кроку; це явище називають ковзанням гвинта. Ковзання виражається в %, і, знаючи крок гвинта h, число його оборотів в секунду n і швидкість ходу корабля v, знайдемо ковзання в % за формулою [math]S=\frac{nh-\upsilon}{nh}*100%[/math]

Наближений приклад розрахунку

---

1. За діаграмою визначаємо чотири величини:

а) найбільш підходяще відношення кроку до діаметру гвинта [math]\frac{H}{D}[/math];

б) відповідний найбільший можливий коефіцієнт корисної дії гвинта[math]\eta[/math]

в) величину ковзання гвинта S;

г) рівняння [math]\frac{H}{D}*(1-S)=K[/math] нам буде потрібнe при визначенні діаметра гвинта [math]D[/math]

У гребних гвинтів, що працюють на швидкохідних судах (у таких гвинтів на кожен квадратний сантиметр площі лопатей доводиться порівняно невеликий упор), відносне ковзання меншого значення, ніж у гвинтів тихохідних судів (у таких гвинтів питомий упор порівняно великий).

2. Знаючи ці величини, користуємося виразом [math]D=\frac{60,4*\upsilon^_p}{\frac{H}{D}*(1-S)}=\frac{60,4*\upsilon^_p}{nK}[/math] де [math]\upsilon^_p[/math] в м/сек або номограмою, визначити найбільший діаметр гребного гвинта в метрах.

3. Потiм, знаючи величину диаметру [math]D[/math] і відношення кроку гвинта до діаметру [math]\frac{H}{D}[/math], визначаємо крок гвинта: [math]H=\frac{H}{D}D[/math]

4. Для тото щоб визначити упор гребного гвинта в кг, користуємося формулою: [math]P=\frac{75N^_b}{\upsilon^_p}\eta^_B[/math] або номограмою. Очевидно, що якщо величина Р виявиться істотно менше опору на заданій швидкості ходу судна [math]\upsilon=\frac{\upsilon^_p}{1-\omega}[/math]

то гвинт не забезпечить цієї швидкості і розрахунок слід повторити, задавшись дещо меншою швидкістю ходу v; якщо ж упор гвинта виявиться достатнім, то слід перейти до розрахунку розмірів лопаті.

Випрямленна площа всіх лопатей, інакше, площа розігнуті лопатей, повинна дорівнювати (в м2): [math]A^_a=\frac{P}{p^_{max}}[/math] де

[math]P[/math] - упор гвинта, кг;

[math]p^_{max}[/math] - найбільше допустиме для міцності гвинта тиск в кг/м2 при обраному матеріалі, Величина [math]p^_{max}[/math] може бути взята з таблиці.

Матеріал		Число лопастей
	Дві	Три	Чотири
Алюмінієві сплави	3700 кг/м2	3000 кг/м2	2600 кг/м2
Бронза	4400 кг/м2	3600 кг/м2	3100 кг/м2
Сталь	7800 кг/м2	6400 кг/м2	5000 кг/м2
Спеціальна латунь	15000 кг/м2	12000 кг/м2	10000 кг/м2

Кавітація

Моделювання кавітації

Пошкодження від явища кавітації

Гребний гвинт виріб суто індивідуальний і для кожного сучасного судна або корабля повинен мати оптимальну форму, щоб ковзати і захоплювати необхідну кількість енергії, враховуючи умови експлуатації. Головна проблема всіх гребних гвинтів - кавітація

Кавіта́ція (від лат. Cavitas — пустота, порожнина) (рос. кавитация, англ. cavitation, нім. Blasenbildung f, Hohlsog m, Hohlraumbildung f) — утворення всередині рідини порожнин, заповнених газом, парою або їх сумішшю (кавітаційних бульбашок), тобто порушення суцільності рідини.

Виникає в результаті місцевого зниження тиску в рідині до певного критичного значення ркр (в реальній рідині значення ркр близьке до тиску насиченої пари цієї рідини при даній температурі), що може відбуватися або при збільшенні швидкості рідини (гідродинамічна кавітація), або при проходженні акустичної хвилі великої інтенсивності під час напівперіоду розрідження (акустична кавітація).Кавітаційна бульбашка, рухаючись з потоком рідини в область з вищим тиском, дезінтегрує, створюючи ударну хвилю (імпульс адекватний гідравлічному удару). Це призводить до кавітаційної корозії — руйнування поверхні металу, спричинене одночасною дією ударних тисків у рідині (тріскання бульбашок, каверн) і корозії[1].

Кавітація викликає також вібрацію, зменшення к.к.д. і, таким чином, зменшення ефективності роботи насосів, турбін тощо. Кавітація в насосах відбувається при падінні тиску на вході в насос. В лопатевих насосах кавітація супроводжується зменшенням подачі, напору, потужності і к.к.д. внаслідок того, що частина порожнини робочого колеса заповнюється парою.

Література

Л. Кривоносов- "Расчеты и чертежи в любительском судостроении" 1964

Жуковский Н.Е. "Вихревая теория гребного винта" 1950