Метод випадкового пошуку і сканування

{{{img}}}
Імя	Тарас
Прізвище	Івасюк
По-батькові	Анатолійович
Факультет	ФІС
Група	СН-51
Залікова книжка	СН-10-055

Метод випадкового пошуку і сканування

Якщо відомо, що функція відклику має не один, а кілька максимумів (мінімумів), то для відшукування найекстремальнішого з них, тобто справжнього оптимуму функції, застосовують один з двох методів деякою мірою протилежних один одному.

Перший метод

Перший метод (група методів) — це метод випадкового пошуку. Як свідчить назва, в них заздалегідь не задається програма пошуку оптимуму. Розглянемо детальніше один з найхарактерніших методів цієї групи — метод випадкових напрямів. Його особливістю є випадковий вибір напряму подальшого руху в кожній новій точці, досягнутій після k кроків. Припустимо, що точка, в яку ми прийшли через k кроків, займає у факторному просторі положення [math]\vec(x_k)[/math] (рис.1).

З цієї точки у випадковому напрямі вектора ^ виконується пробний крок фіксованої довжини. Геометричне місце точок рівноможливих координат пробного експерименту кінців випадкового вектора Е; зображено у вигляді кола кожна точка якого може бути задана у випадку двох координат парою випадкових чисел ^ і ^- Умова сталої довжини

Список використаних джерел

1. Математичне планування експериментів в АПК / В. О. Аністратенко, В. Г. Федоров.-К.:Вища школа,1993.-374с.