Специфікація

Специфікація – (пізньолат. Specificatio, від лат. Species – рід, вид, різновид та facio – роблю): 1. визначення і перелік специфічних особливостей, уточнена класифікація чого-небудь; 2. інженерний термін, що визначає набір вимог і параметрів, які задовольняє певне єство.

Згідно визначення, наведеному в Єдиній системі конструкторської документації (ЄСКД), специфікація – основний конструкторський документ, що визначає склад складальної одиниці, комплексу, комплекту. В специфікації міститься детальний перелік вузлів та деталей якого-небудь виробу, конструкції, пристосування і т.п., що входять в склад складального чи робочого креслення.

Специфікація, доповнена цінами на позиції та додатковими умовами (ціна, упаковка, вимоги та терміни поставки, реквізити сторін) може являтись невід’ємною частиною договору про поставку, або виступати в ролі комерційної пропозиції. Такого роду специфікації формуються в якості відповіді на технічне завдання (ТЗ) до договору про поставку (виготовлення) механізмів, обладнання і т.п., або по опитувальному листі. Специфікація може містити набір технічних (ТУ) та інших вимог, але цей набір, як правило, підтверджує технічні вимоги по ТЗ. Сама по собі специфікація не являється ТЗ, а лише відповіддю на нього по вимогах поставки. Специфікація до рахунку – частина розрахункового документу.

Зміст документу

Специфікація може містити:

• описову назву, номер чи інший ідентифікатор специфікації
• час останнього перегляду і відмітку, ким був здійснений перегляд
• логотип чи торгову марку, що вказує, кому належить право на копіювання, власника та виникнення документу
• зміст документу, якщо він довгий
• відповідальну особу чи організацію з питань по специфікації, по оновленнях та відхиленнях
• важливість, область застосування специфікації та її призначення
• терміни, визначення та абревіатури для пояснення суті специфікації
• способи перевірки для всіх встановлених вимог та характеристик
• матеріальні вимоги: фізичні, механічні, електричні, хімічні та ін. (цільові та допустимі)
• вимоги по експлуатаційному тестуванню (цільові та допустимі)
• зображення, фотографії та технічні ілюстрації
• вимоги по майстерності
• вимоги до сертифікаційності
• вимоги по техніці безпеки
• екологічні вимоги
• контроль по забезпеченню якості, взірець для перевірки, перевірка, критерій для прийому роботи
• особа чи організація, відповідальна за виконання специфікації
• виконання і доставка
• умови по відхиленнях, повторній перевірці, перегляді, коригуванню змін та характеристик
• посилання і цитати в тексті специфікації, які можуть буди потрібні для встановлення ясності документу
• підписи та дозволи, якщо вони необхідні
• контроль змін (з допомогою спеціалізованих комп’ютерних програм) для послідовної розробки, перевірки і виконання, якщо документ призначений для внутрішнього використання
• додатки, які розкривають деталі, додають ясності, або пояснення по оплаті

Вимоги щодо оформлення

Загальні вимоги

Специфікацію складають на окремих аркушах на кожну складальну одиницю, комплекс і комплект на формах, зображених на рис. 1 і 2. У специфікацію вносять складові частини, що входять в специфіковуваний виріб, а також конструкторські документи, що стосуються цього виробу і його не специфіковуваних складових частин.

Специфікація в загальному випадку складається з розділів, які розташовують у такій послідовності:

• Документація;
• Комплекси;
• Складальні одиниці;
• Деталі;
• Стандартні вироби;
• Інші вироби;
• Матеріали;
• Комплекти.

Наявність тих чи інших розділів визначається складом специфіковуваних виробів. Найменування кожного розділу вказують у вигляді заголовка у графі "Найменування" і підкреслюють. Допускається об'єднувати розділи "Стандартні вироби" і "Інші вироби" під найменуванням "Інші вироби».

Після кожного розділу специфікації допускається залишати кілька вільних рядків для додаткових записів (в залежності від стадії розробки, обсягу записів і т.п.). Допускається резервувати і номери позицій, які проставляють в специфікацію при заповненні резервних рядків.

Допускається суміщення специфікації зі складальним кресленням за умови їх розміщення на аркуші формату А4 (ГОСТ 2.301). При цьому її розташовують над основним написом і заповнюють в тому ж порядку і в тій самій формі, що і специфікацію, виконану на окремих аркушах. Для виробів допоміжного виробництва і одиничного виробництва разового виготовлення допускається суміщення специфікації зі складальним кресленням на аркушах будь-якого формату, встановленого ГОСТ 2.301. Правила виконання та обігу таких суміщених документів встановлюють у галузевих стандартах. Сумісному документу привласнюють позначення основного конструкторського документа. Основний напис виконують за ГОСТ 2.104 (форма 1). Для виробів, що розробляються на замовлення Міністерства оборони, суміщення специфікації зі складальним кресленням на будь-яких форматах, крім А4, не допускається.

Примітка – Допущення про суміщення специфікації зі складальним кресленням (крім виконаних на форматі А4) приймається розробником за погодженням із замовником (при його наявності).