Рідкі мастильні матеріали

Рідкі мастильні матеріали (масла) являють собою базові масла, у які зазвичай додають присадки - речовини, введення яких надає мастильні матеріали ті чи інші службові властивості.Вони застосовуються для змащення елементів машин, що працюють періодично зневеликим навантаженням і при невеликих швидкостях. Маслянки останнього типу застосовуються при необхідності установки їх урівень із зовнішньою поверхнею деталі.

Рідкі мастильні матеріали (мінеральні масла) отримують із мазутів - залишків первинної переробки нафти. Після перегонки мазуту під вакуумом і очищення масла набуваютьнеобхідні експлуатаційні властивості, зокрема стабільність проти окисного дії кисню повітря. Поліпшення окремих сортів і марок мінеральних масел, що застосовуються для змащування підшипників кочення, досягається додаванням в невеликих кількостях (від 0.01 до 10%) різних хімічних сполук - присадок.

Застосовують присадки також для підвищення в'язкості і поліпшення в'язкісно-температурних властивостей мастил, для важко навантажених механізмів, що працюють в умовах великого перепаду температур, для поліпшення рухливостімасел при низьких температурах, для більшої стійкості проти дії кисню повітря, для роботи при підвищених температурах.

Рідкі мастильні матеріали різних виробників

Характеристики рідких мастильних матеріалів

Найважливішими властивостями та якісними характеристиками рідких мастильних матеріалів являються : — маслянистість ;

— хімічна стійкість ;

— температура застигання;

— температура спалахування

— зольність

— в’язкість та її залежність від температури

— наявність механічних домішок

Для характеристики рідких мастильних матеріалів користуються одиницями кінематичної та динамічної в'язкості яку визначають при температурі +100, +50, -15, -20, -35°С Для мастильних матер- іалів які працюють в широкому діапазоні температур дуже велике значення має залежність в'язкості від температури.

Маслянистість (змащувальна здатність, липучість) — здатність мастильного матеріалу прилипати до твердої поверхні та утворюва-ти на ній тонку міцну маслянисту плівку. Ця характеристика дуже важлива для механізмів які працюють при великих навантаженнях і малих швидкостях.

Температура застигання — здатність гуснути при низьких температурах. Визначається як температура при якій досліджуваний мастильний матеріал гусне так, що при нахилі пробірки на 45° його рівень залишається нерухомим протягом 1 хвилини. Цю характеристику враховують при транспортуванні, зберіганні та заправці систем змащування.

Хімічна стійкість (стабільність) — здатність не окислюватись під впливом температур вищих за +50°С і кисню повітря. Утворені продукти окислення змінюють склад і погіршують якість мастильних матеріалів.

Коксуємість — здатність мастильних матеріалів утворювати кокс під впливом високих температур і тиску без доступу повітря.

Температура спалахування — температура при якій пари мастильних матеріалів утворюють із повітрям суміш яка спалахує при контакті з полум'ям Ця характеристика визначає умови зберігання та використання мастильних матеріалів.

Зольність — тверді продукти згоряння дрібні частки яких прискорюють знос поверхонь тертя. Ця характеристика жорстко обмежена і знаходиться у межах 0,005...0,2%.

Моторні олива

Одним із асортиментом рідких мастильних матеріалів скаладають моторні оливи. Моторні оливи призначені для зменшення зносу деталей двигунів внутрішнього згоряння, зниження втрат енергії на тертя та виконують функції охолоджувача між поршневими кільцями і стінками циліндрів.

В залежності від типу двигуна вони поділяються на автомобільні (карбюраторні та дизельні), авіаційні, автотранспортні та реактивні. Масла в двигунах внутрішнього згоряння працюють в умовах динамічної зміни температури і тиску. Тому до них ставлять вимоги стабільності, оптимальної в'язкості, високої температури спалаху, низької кислотності та зольності

Оливи групи А, Б, В та Г призначені відповідно для нефорсованих, мало-, середньо- і високофорсованих карбюраторних і дизельних двигунів.

Олива групи Д — для високофорсованих дизельних двигунів, що працюють у важких умовах. Олива групи Е — для тихохідних дизельних двигунів з спеціальною системою змащування які працюють на паливі з високим вмістом сірки (до 3,5%).

Випускаємі автомобільні оливи класифікують за ступенем форсованості двигуна та за в'язкістю при +100°С (табл. 1)

Всі автомобільні моторні оливи маркують літерою «М» (моторне), цифрою класу в'язкості, літерою групи та цифровим індексом призначення: «1»— для карбюраторного, «2» — для дизельного.

Якщо у маркуванні немає цифрового індексу призначення, то така моторна олива призначена як для карбюраторних, так і дизельних двигунів. Моторні оливи загущенні присадками для збільшення в'язкості додатково класифікують по в'язкості при температурі -18 °С і поділяють на класи: клас 4з — в'язкість 1300,..2500 сСт та клас 6з —в'язкість 2600... 10400 сСт. Наприклад: М —— автомобільна моторна олива для карбюраторного середньофорсованого двигуна класу в'язкості 4з притемпературі -18 С і в'язкістю 6 сСт при+100°С.

Авіаційні моторні оливи відзначаються підвищеною якістю. Вони не повинні мати легкокиплячі та високов'язкі фракції. Вони мають літерноцифрове маркування: М-моторне, С-селективної очистки, К-кислотної очистки, цифра (цифри) — в'язкість, сСт. їх ассортимент включає:

— оливи для поршневих двигунів: МС-14, МС-20. МК-22 тощо;

— оливи для газотурбінних, турбореактивних і турбогвинтових двигунів: МК-8. МС-6, ВНИИНП-7, МН-7Д тощо.

Американська асоціація автомобільних інженерів (SAE) створила систему класифікації моторних олив, яка оцінює маслянистість і текучість. Стандарт SAE встановлює таки марки:

— зимові: OW, SW, 10W, ISW, 20W, 25W:

— літні: 20, ЗО, 40, 50;

— всесезонні: 5W-30, 5W-40, 10W50.

Американський інститут нафтопродуктів (АРІ) розробив систему класифікації, що дозволяє підібрати сорт олив, який відповідає віку автомобіля і типу цього двигуна. Класифікацію АРІ називають класифікацією за рівнем якості. Вона поділяє оливи на дві категорії:

«S» — категорія «сервіс» призначена для двигунів легких транспортних засобів (переважно карбюраторних).

«С» — комерційна категорія призначена для двигунів автомобілів, що здійснюють комерційні перевезення, будівельно-дорожніх машин тощо (переважно дизелів).

Асоціація європейських виробників автомобілів (АСЕА) у 1995р. встановила нову класифікацію моторних олив на класи за експлуатаційними властивостями (табл. 1).

Група масел	Область застосування
SA	Карбюраторні двигуни Двигуни, що працюють у легких умовах
SB	Двигуни, що працюють при помірних навантаженнях
SC	Двигуни, що працюють з підвищеними навантаженнями
SD	Середньофорсовані двигуни, що працюють у тяжких умовах
SE	Високофорсовані двигуни без турбонадува,що працюють у тяжких умовах
SF	Високофорсовані двигуни, що працюють у тяжких умовах
SG	Високофорсовані двигуни з турбонадувом
SH	Перспективні високофорсовані автомобілі з високим турбонадувом
SJ	Для всіх використовуваних моделей. Найбільш якісний тип
СА	Дизельні двигуни Двигуни, що працюють при помірних навантаженнях на мало сірчистому паливі
СВ	Середьо форсовані двигуни без наддуву, що працюють при підвищених навантаженнях на сірчистому паливі
СС	Високофорсовані двигуни, що працюють у тяжких умовах
CD	Високофорсовані двигуни з високим надцувом, що працюють у тяжких умовах на високосірчистому паливі
СЕ	Перспективні високофорсовані з високим турбонадувом, що працюють у тяжких умовах (можна використовувати замість масел класів СС і CD)
CF 2	Поліпшені характеристики, використовуються замість CD - 2
CF 4	Використовуються для високошвидкісних двигунів з турбонадувом
CG 4	Використовуються замість СЕ, CF 4, CD для чоторьохтактних двигунів, що працюють в тяжких умовах

Індустріальні оливи

Наступним з асортиментом рідких мастильних матеріалів є індустріальні оливи. Індустріальні оливи призначенні для змащування пар тертя і підшипників металообробних верстатів, промислового обладнання, контрольно-вимірювальної апаратури. їх використовують в якості робочої та загартовуючої рідини та для виготовлення пластичних мастильних матеріалів.

За призначенням вони поділяються на групи:

JI — легконавантажені вузли, шпінделі, підшипники;

Г — гідравлічні системи;

Н — направляючі ковзання;

Т — важковантажені механізми (зубчасті передачі, підшипники).

За експлуатаційними властивостями вони поділяються на підгрупи:

А — нафтові оливи без присадок для машини і механізмів промислового устаткування, умови роботи яких не вимагають антиокислювальних та антикорозійних властивостей;

В — нафтові оливи з антиокислювальними та антикорозійними присадками для машин і механізмів промислового устаткування умови роботи яких пред'являють підвищені вимоги до антиокислювальних та антикорозійних властивостей;

С — нафтові оливи з антиокислювальними, антикорозійними та протизносними присадками для машин і механізмів промислового устаткування умови роботи яких вимагають антиокислювальних, антикорозійних та протизадирних властивостей;

Д — нафтові оливи з антиокислювальними, антикорозійними,протизносними та протизадирними присадками для машин і механізмів промислового устаткування з підвищеними вимогами доантиокислювальних, антикорозійних, протизадирних і протизносних властивостей;

Е — нафтові оливи з протистрибковими присадками для машин і механізмів промислового устаткування умови роботи яких вимагають підвищених вимог до антиокислювальних і проти стрибкових (переміщення без ривків) властивостей.

До введення нового стандарту маркування індустріальних олив було літерно — цифровим: И — індустріальне, А — без присадок,цифри — середнє значення в'язкості при +50°С (сСт). Наприклад: И — 12А, И — 20, И — 25А тощо. За новим стандартом маркування складається з літерних позначень групи і підгрупита класу в'язкості (табл. 3,4) Класи в'язкості індустріальних мастил [[Файл: Інд1.PNG]]

Маркування індустріальних олив

Трансмісійні оливи

Трансмісійні оливи призначені для змащування циліндричних, конічних, гіпоїдних та черв'ячних передач в коробках швидкості, ведучих мостах, механізмах рульового управління та в гідравлічних приводах машин і механізмів. Всі трансмісійні оливи випускають з присадками. Цифри у маркуванні — середнє значення в'язкості при +50 °С (сСт). Наприклад: ТАП — 15В, ТАД — 17И тощо. Якісні характеристики визначаються зольністю, вмістом сірки та температурою застигання.

Нова система маркування включає такі показники:

— класи: за рівнем в'язкості (сСт) при температурі +100°С. Вони бувають — 9,12,18,34;

— групи: за експлуатаційними властивостями бувають 1, 2, З,4,5. Чим більший порядковий номер, тим складніші умови експлуатації.

Наприклад: ТМ — 1 — 18, ТМ — 2 — 9, ТМ — 5 — 18 тощо

Компресійні оливи

Компресорні оливи — призначені для змащування поршневих іротаційних компресорів і холодильних агрегатів. Вони працюють при високих температурах (+200>220°С) і тиску (15,0>20,0 МПа). Це вимагає високої термоокислювальної стабільності, хороших антинагарних і антикорозійних властивостей. Оливи для компресорів холодильників працюють в умовах постійної зміни температури та тиску і тому повинні мати низьку температуру застигання, не викликати корозії кольорових металів і мало змінювати в'язкість при коливаннях температури.

За умовами застосування компресорні оливи поділяють на групи 1, 2, 3, 4. Чим жорсткіші умови експлуатації тим вищий порядковий номер групи. Маркування компресорних олив літерно — цифрове. Наприклад: К 2 — 24, К 4 — 20 тощо.

Для турбокомпресорів використовують турбінну оливу Тп-22с і спеціальну компресорну Кп — 8СМаркування компресорних олив для холодильників включає позначення типу холодильника (аміачний або фреоновий) та в'язкість при +50°С ( Ст).

Зберігання рідких мастильних матеріалів

Зберігання рідких мастильних матеріалів на центральному складі проводиться зазвичай в горизонтальних циліндричних цистернах ємністю від 15 до 55 м3, які встановлюються в підвальному приміщенні на викладених з цегли підставках.

Зберігання рідких мастильних матеріалів на центральному маслоскладі проводиться зазвичай в сталевих резервуарах різних розмірів, частіше - у горизонтальних циліндричних зварних цистернах ємністю від 15 до 55 м3 які встановлюються в підвальному приміщенні на викладених з цегли чи каменю підставках. Навколо цистерн залишаються проходи, а збоку їх встановлюються металеві драбини з площадками для доступу до люків з щільно закриваються кришками,один з яких діаметром не менше 450 - 500 мм служить для очищення цистерни, а інший - для замірів рівня та відбору проб. Зовні цистерна забарвлена маслостійкою фарбою, а на торцях або збоку нанесено напис про що знаходиться в ній сорті масла. Під зливні крани встановлюютьсяпіддони. Під спускними кранами робляться поглиблення для зручності зливу відстою та бруду.

Цистерни можуть мати також запобіжні клапани і покажчики рівня. Іноді великі цистерни ємністю до 80 м3 поділяються всередині суцільною перегородкою на двірівні частини і служать для зливу та зберігання двох різних сортів масел. Обидві секції в цьому випадку повинні мати окремі люки, підводку маслопроводу і пр. Для зберігання масел використовуються також вертикальні циліндричні резервуари різної ємності або прямокутні зварнібаки.