Схема

Версія від 23:02, 16 березня 2013, створена Fefelova nastya (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)

Види і типи схем

Схема - це документ, на якому показані у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу і зв'язки між ними. Види схем залежно від видів елементів і зв'язків, що входять до складу виробу (установки), і їх коди представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Вид схеми Визначення Код виду схеми
Схема електрична Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу, що діють за допомогою електричної енергії, і їх взаємозв'язки Е
Схема гідравлічна Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу, що використовують рідину, і їх взаємозв'язки Г
Схема пневматична Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу, що використовують повітря, і їх взаємозв'язки П
Схема газова (окрім пневматичної схеми) Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу, що діють з використанням газу, і їх взаємозв'язки Ч
Схема кінематична Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень механічні складові частини і їх взаємозв'язки К
Схема вакуумна Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу, що діють за допомогою вакууму або створюючі вакуум, і їх взаємозв'язки В
Схема оптична Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень оптичні складові частини виробу по ходу світлового променя Л
Схема енергетична Документ, що містить у вигляді умовних зображень або позначень складові частини енергетичних установок і їх взаємозв'язки Р
Схема ділення Документ, що містить у вигляді умовних позначень складу виробу, складових частин, які входять у виріб, їх призначення і взаємозв'язки Є
Схема комбінована Документ, що містить елементи і взаємозв'язки різних видів схем одного типу С

Види схем залежно від основного призначення підрозділяються на типи. Типи схем і їх коди представлені в таблиці 2.

Таблиця 2.

Вид схеми Визначення Код типу схеми
Схема структурна Документ, що визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення і взаємозв'язки 1
Схема функціональна Документ, що роз'яснює процеси, які протікають в окремих функціональних ланцюгах виробу (установки) або виробу (установки) в цілому 2
Схема принципова (повна) Документ, що визначає повний склад елементів і взаємозв'язку між ними і, як правило, дає повне (детальне) представлення про принципи роботи виробу (установки) 3
Схема з'єднань (монтажна) Документ, що показує з'єднання складових частин виробу (установки) і визначає дроти, джгути, кабелі або трубопроводи, якими здійснюються ці з'єднання, а також місця їх з'єднаннь і вводу (роз'єми, плати, затиски і тому подібне) 4
Схема підключення Документ, що показує зовнішні підключення виробу 5
Схема загальна Документ, що визначає складові частини комплексу і з'єднання їх між собою на місці експлуатації 6
Схема розташування Документ, що визначає відносне розташування складових частин виробу (установки), а при необхідності, також джгутів (дротів, кабелів), трубопроводів, світлопроводів і тому подібне 7
Схема об'єднана Документ, що містить елементи різних типів схем одного виду 0

Примітка: Найменування типів схем, вказані в дужках, встановлюють для електричних схем енергетичних споруд.

Найменування і код схеми визначають їх видом і типом. Найменування схеми комбінованої визначають комбінацією видів схем одного типу. Найменування схеми об'єднаної визначають комбінацією типів схем одного виду. Код схеми повинен складатися з буквеної частини, що визначає вид схеми (див. таблицю 1), і цифрової частини, що визначає тип схеми (див. таблицю 2): наприклад, схема електрична принципова - Е3; схема гідравлічна з'єднань - Г4; схема ділення структурна - Є1; схема електрогідравлічна принципова - С3; схема електрогідропневмокінематична принципова - С3; схема електрична з'єднань і підключення - Е0; схема гідравлічна структурна, принципова і з'єднань - Г0.

До схем або замість схем у випадках, встановлених правилами виконання конкретних видів схем, випускають у вигляді самостійних документів таблиці, що містять відомості про місцеположення пристроїв, з'єднаннях, місцях підключення і іншу інформацію. Таким документам присвоюють код, що складається з букви Т і кода відповідної схеми. Наприклад, код таблиці з'єднань до електричної схеми з'єднань - ТЕ4. У основному написі документу вказують найменування виробу, а також найменування документу "Таблиця з'єднань". Таблиці з'єднань записують в специфікацію після схем, до яких вони випущені, або замість них.

Загальні вимоги до виконання схем

Комплект (номенклатура) схем

  1. Номенклатура схем на виріб повинна визначатися залежно від особливостей виробу (установки). Кількість типів схем на виріб (установку) має бути мінімальною, але в сукупності вони повинні містити відомості в об'ємі, достатньому для проектування, виготовлення, експлуатації і ремонту виробу (установки).
  2. Між схемами одного комплекту конструкторських документів на виріб (установку) повинен бути встановлений однозначний зв'язок, який забезпечив би можливість швидкого відшукування одних і тих самих елементів (пристроїв, функціональних груп), взаємозв'язків або з'єднань на усіх схемах цього комплекту.

Формати

  1. Формати листів схем вибирають відповідно до вимог, встановлених в ГОСТ 2.301 та ГОСТ 2.004, при цьому основні формати є переважними.
При виборі форматів слід враховувати:
  • об'єм і складність проектованого виробу (установки);
  • необхідну міру деталізації даних, обумовлену призначенням схеми;
  • умови зберігання і обіг схем;
  • особливості і можливості техніки виконання, репродукції і (чи) мікрофільмування схем;
  • можливість обробки схем засобами обчислювальної техніки.
Вибраний формат повинен забезпечувати компактне виконання схеми, не порушуючи її наглядності і зручності користування нею.

Побудова схеми

  1. Схеми виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин виробу (установки) не враховують або враховують приблизно.
  2. Умовні графічні позначення (УГО) елементів, пристроїв, функціональних груп і лінії взаємозв'язку, що сполучають їх, слід розташовувати на схемі так, щоб забезпечувати найкраще уявлення про структуру виробу і взаємодію його складових частин.
  3. При виконанні схеми на декількох листах або у вигляді сукупності схем одного типу рекомендується:
    • для схем, призначених для пояснення принципів роботи виробу (функціональна, принципова), зображувати на кожному листі або на кожній схемі певну функціональну групу, функціональний ланцюг (лінію, тракт і тому подібне);
    • для схем, призначених для визначення з'єднань (схема з'єднань), зображувати на кожному листі або на кожній схемі частину виробу (установки), розташовану у визначеному місці простору або певного функціонального ланцюга.
    Схеми, що виконуються в електронній формі, рекомендується виконувати однолистними з забезпеченям ділення цього листа при друці на необхідні формати.
  4. Відстань (просвіт) між двома сусідніми лініями УГО має бути не менше 1,0 мм. Відстань між сусідніми паралельними лініями взаємозв'язку має бути не менше 3,0 мм. Відстань між окремими УГО має бути не менше 2,0 мм.
  5. Пристрої, що мають самостійну принципову схему, виконують на схемах у вигляді фігури суцільною лінією, рівною по товщині лініям взаємозв'язку.
  6. Функціональну групу або пристрій, що не має самостійної принципової схеми, виконують на схемах у вигляді фігури з контурних штрихпунктирних ліній, рівних по товщині лініям взаємозв'язку.
  7. При проектуванні виробу, в яке входять декілька різних пристроїв, на кожен пристрій рекомендується виконувати самостійну принципову схему.
    На пристрої, які можуть бути застосовані в інших виробах (установках) або самостійно, слід виконувати самостійні принципові схеми.
  8. При оформленні схем виробу (установки), до складу якого входять пристрої, що мають самостійні принципові схеми, кожен такий пристрій розглядають як елемент схеми виробу і зображують його у вигляді прямокутника або УГО, йому привласнюють позиційне позначення і записують в перелік елементів однією позицією.

Графічні позначення

  1. При виконанні схем застосовують наступні графічні позначення:
    • УГО, встановлені в стандартах Єдиної системи конструкторської документації, а також побудовані на їх основі;
    • прямокутники;
    • спрощені зовнішні контури (у тому числі аксонометричні).
    При необхідності застосовують нестандартизовані УГО.
    При застосуванні нестандартизованих УГО і спрощених зовнішніх контурів на схемі приводять відповідні пояснення.
    УГО, для яких встановлено декілька допустимих (альтернативних) варіантів виконання, що розрізняються геометричною формою або мірою деталізації, слід застосовувати, виходячи з виду і типу схеми, що розробляється, залежно від інформації, яку необхідно передати на схемі графічними засобами. При цьому на усіх схемах одного типу, що входять в комплект документації, має бути застосований один вибраний варіант позначення.
    Застосування на схемах тих або інших УГО визначають правилами виконання схем певного виду і типу.
  2. УГО елементів зображують в розмірах, встановлених у відповідних стандартах Єдиної системи конструкторської документації на УГО. УГО, співвідношення розмірів яких приведені у відповідних стандартах на модульній сітці, повинні зображатися на схемах в розмірах, що визначаються по вертикалі і горизонталі кількістю кроків модульної сітки М (див. малюнок 1). При цьому крок модульної сітки для кожної схеми може бути будь-яким, але однаковим для усіх елементів і пристроїв цієї схеми.
    Малюнок 1
    УГО елементів, розміри яких у вказаних стандартах не встановлені, слід зображувати на схемі в розмірах, в яких вони виконані у відповідних стандартах на УГО.
    Розміри УГО, а також товщина їх ліній має бути однаковою на усіх схемах для цього виробу (установки).
  3. УГО на схемах слід виконувати лініями тієї ж товщини, що і лінії взаємозв'язку.
  4. УГО елементів зображують на схемі в положенні, в якому вони приведені у відповідних стандартах, або поверненими на кут, кратний 90°, якщо у відповідних стандартах відсутні спеціальні вказівки. Допускається УГО повертати на кут, кратний 45°, або зображувати дзеркально поверненими.
    Якщо при повороті або дзеркальному зображенні УГО може порушитися сенс або читабельнысть позначення, то такі позначення мають бути зображені в положенні, в якому вони приведені у відповідних стандартах.
    УГО, що містять цифрові або буквено-цифрові позначення, допускається повертати проти годинникової стрілки тільки на кут 90° або 45°.

Лінії взаємозв'язку

  1. Лінії взаємозв'язку виконують завтовшки від 0,2 до 1,0 мм залежно від форматів схеми і розмірів УГО. Рекомендована товщина ліній - від 0,3 до 0,4 мм.
  2. Лінії взаємозв'язку повинні складатися з горизонтальних і вертикальних відрізків і мати найменшу кількість зламів і взаємних перетинів.
  3. Лінії взаємозв'язку, що переходять з одного листа або одного документу на інший, слід обривати за межами зображення схеми без стрілок.
    Поряд з обривом лінії взаємозв'язку має бути вказане позначення або найменування, присвоєне ції лінії (наприклад, номер дроту, номер трубопроводу, найменування сигналу або його скорочене позначення і тому подібне), і в круглих дужках номер листа схеми і зони, при її наявності, при виконанні схеми на декількох листах, наприклад лист 5 зона А6 (5, А6), або позначення документу при виконанні схем самостійними документами, на який переходить лінія взаємозв'язку.
  4. Лінії взаємозв'язку мають бути показані, як правило, повністю.
  5. Елементи (пристрої, функціональні групи), що входять у виріб і зображені на схемі, повинні мати позначення відповідно до стандартів на правила виконання конкретних видів схем.
    Позначення можуть бути буквені, буквено-цифрові і цифрові.

Текстова інформація

  1. На схемах допускается розміщати різні технічні дані, характер яких визначається призначенням схеми. Такі відомості вказують або біля УГО (по можливості справа або згори), або на вільному полі схеми. Біля УГО елементів і пристроїв розміщають, наприклад, номінальні значення їх параметрів, а на вільному полі схеми - діаграми, таблиці, текстові вказівки (діаграми послідовності тимчасових процесів, циклограми, таблиці замикання контактів комутуючих пристроїв, вказівки про специфічні вимоги до монтажу і тому подібне).
  2. Текстові дані приводять на схемі у тих випадках, коли відомості, що містяться в них, недоцільно або неможливо виразити графічно або у вигляді УГО.
    Зміст тексту має бути коротким і точним. У написах на схемах не повинні застосовуватися скорочення слів, за винятком загальноприйнятих або встановлених в стандартах.
    Текстові дані залежно від їх змісту і призначення можуть бути розташовані:
    • поряд з УГО;
    • усередині УГО;
    • над лініями взаємозв'язку;
    • у розриві ліній взаємозв'язку;
    • поряд з кінцями ліній взаємозв'язку;
    • на вільному полі схеми.
  3. Текстові дані, що відносяться до ліній, орієнтують паралельно горизонтальним ділянкам відповідних ліній.
    При великій щільності схеми допускається вертикальна орієнтація даних.
  4. На схемі біля УГО елементів, що вимагають пояснення в умовах експлуатації (наприклад: перемикачі, потенціометри, регулювальники і тому подібне), розміщають відповідні написи, знаки або графічні позначення.
    Написи, знаки або УГО, призначені для нанесення на виріб, на схемі беруть в лапки.
    Якщо на виріб має бути нанесений напис в лапках, то на поле схеми приводять відпровідні вказівки.
  5. Над основним написом допускається розміщати необхідні технічні вказівки, наприклад вимоги про неприпустимість спільного прокладення деяких дротів, джгутів, кабелів, трубопроводів, мінімально допустимі розміри між дротами, джгутами, джгутами і кабелями, трубопроводами, дані про специфічність прокладення і захисту дротів, джгутів, кабелів і трубопроводів і тому подібне.
    При виконанні схеми на декількох листах технічні вказівки, що є загальними для усієї схеми слід розташовувати на вільному полі (по можливості над основним написом) першого листа схеми, а технічні вказівки, що відносяться до окремих елементів, розташовують або в безпосередній близькості від зображення елементу, або на вільному полі того листа, де вони являються найбільш необхідними для зручності читання схеми.

Перелік елементів

  1. Перелік елементів розміщають на першому листі схеми або виконують у вигляді самостійного документу. Для електронних документів перелік елементів виконують тільки у вигляді самостійного документу. У разі розробки електронної структури виробу по ГОСТ 2.053 перелік елементів рекомендується отримувати з неї у вигляді звіту, оформленого відповідно до вимог ГОСТ 2.701-2008.
  2. Перелік елементів оформляють у вигляді таблиці (див. малюнок 2), що заповнюється зверху вниз.
    Малюнок 2
    У графах таблиці вказують наступні дані:
    • у графі "Поз. позначення" - позиційні позначення елементів, пристроїв і функціональних груп;
    • у графі "Найменування" - для елементу (пристрою) - найменування відповідно до документу, на підставі якого цей елемент (пристрій) застосований, і позначення цього документу (основний конструкторський документ, міждержавний стандарт, стандарт Російської Федерації, стандарт організації, технічні умови); - для функціональної групи - найменування;
    • у графі "Примітка" - рекомендується вказувати технічні дані елементу (пристрою), що не містяться в його найменуванні.
  3. При виконанні переліку елементів на першому листі схеми його розташовують, як правило, над основним написом.
    Відстань між переліком елементів і основним написом має бути не менше 12 мм.
    Продовження переліку елементів розміщають зліва від основного напису, повторюючи шапку таблиці.
  4. При випуску переліку елементів у вигляді самостійного документу його код повинен складатись з букви "П" і кода схеми, до якої випускають перелік, наприклад код переліку елементів до гідравлічної принципової схемі - ПГ3. При цьому в основному написі (графа 1) вказують найменування виробу, а також найменування документу "Перелік елементів".
    Перелік елементів записують в специфікацію після схеми, до якої він випущений.
    Перелік елементів у вигляді самостійного документу виконують на форматі А4. Основний напис і додаткові графи до неї виконують по ГОСТ 2.104 (форми 2 і 2а).
  5. При розбитті поля схеми на зони перелік елементів доповнюють графою "Зона" (див. малюнок 3), вказуючи в ній позначення зони, в якій розташований цей елемент (пристрій).
    Малюнок 3
  6. Елементи в перелік записують групами в алфавітному порядку буквених позиційних позначень.
    В межах кожної групи, що має однакові буквені позиційні позначення, елементи розташовують за збільшенням порядкових номерів.
    При виконанні на схемі цифрових позначень в перелік їх записують в порядку возрастання.
  7. При привласненні позиційних позначень елементам в межах груп пристроїв або при входженні у виріб однакових функціональних груп в перелік елементів, елементи, що відносяться до пристроїв і функціональних груп, записують окремо.
    Запис елементів, що входять в кожен пристрій (функціональну групу), починають з найменування пристрою або функціональної групи, яке записують в графі "Найменування" і підкреслюють. При автоматизованому проектуванні найменування пристрою (функціональної групи) допускається не підкреслювати.
    Нижче за найменування пристрою (функціональної групи) має бути залишений один вільний рядок, вище - не менше одного вільного рядка.

Правила виконання комбінованих схем

  1. Елементи (пристрої, функціональні групи) і взаємозв'язки кожного виду (електричні, гідравлічні, пневматичні і тому подібне) зображують на схемі за правилами, встановленими для відповідних видів схем цього типу.
  2. Відомості, що поміщаються на схемі, і оформлення схеми в цілому слід визначати по правилам, встановленим для відповідних видів схем цього типу.
  3. Елементам одного виду схем на схемі привласнюють позиційні позначення, наскрізні в межах схеми. Для відмінності однакового написання їх слід підкреслювати, починаючи з елементів, що відносяться до другої по виду схеми, вказаної в найменуванні. Ці правила слід виконувати для пристроїв і функціональних груп.
    Наприклад, схема гідропневмокінематична принципова - однією рискою для пневматичних елементів (пристроїв, функціональних груп); двома - для кінематичних.

Правила виконання об'єднаних схем

  1. Елементи (пристрої, функціональні групи) і взаємозв'язки в кожному типі схеми (структурна, функціональна і тому подібне) зображують на схемі за правилами, встановленими для відповідних типів схем цього виду.
  2. Відомості, що поміщаються на схемі, і оформлення схеми в цілому слід виконувати по правилам, встановленим для відповідних типів схем цього виду.
  3. Елементам одного виду схеми на схемі привласнюють позиційні позначення, наскрізні в межах схеми. Для розрізнення однакового написання їх слід підкреслювати, починаючи з елементів з другої за типом схеми, вказаній в найменуванні. Ці правила слід виконувати для пристроїв і функціональних груп.
    Наприклад, схема гідравлічна структурна, принципова і з'єднань, - однією рискою в структурній схемі, двома - в принциповій і трьома - в схемі з'єднань.

Література

ГОСТ 2.701-2008 ЕСКД "Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению" [1]