Відмінності між версіями «Бінгамівська рідина»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| Рядок 14: | Рядок 10: | ||
== Визначення == | == Визначення == | ||
| + | |||
| + | <math>\[\frac{{\partial u}}{{\partial y}} = \left\{ {\begin{array}{*{20}{c}} | ||
| + | {0,\tau < \mathop \tau \nolimits_0 }\\ | ||
| + | {(\tau - \mathop \tau \nolimits_0 )/\mu ,\tau \ge \mathop \tau \nolimits_0 } | ||
| + | \end{array}} \right.\]</math> | ||
Версія за 21:44, 19 червня 2011
Бінгамівська рідина: модель Бінгама схожа до моделі сухого тертя. В статичних умовах ведуть себе як тверді матеріали, але при силовому впливі починають текти. Мінімальне зусилля, що необхідно прикласти до системи, щоб вона почала текти називається напруженням зсуву (τ0):
В'язкість деяких рідин, при сталих умовах навколишнього середовища і швидкості зсуву, змінюється з часом. Якщо в'язкість рідини з часом зменшується, то рідину називають тиксотропною, а якщо, навпаки, збільшується, то — реопексною. Обидві поведінки можуть спостерігатися як разом з описаними вище типами плину рідин, так і при певних градієнтах швидкостей. Часовий інтервал може сильно змінюватись для різних речовин: деякі матеріали досягають сталого значения в'язкості за декілька секунд, інші – за декілька днів. Реопексні матеріали зустрічаються досить рідко, на відміну від тиксотропних, до яких відносяться мастила, друкарські чорнила, фарби.
Пояснення
На малюнку 1 показаний графік поведінки звичайних в'язких (або ньютонівських) рідин червоним кольором, наприклад в трубі.
Визначення
[math]\[\frac{{\partial u}}{{\partial y}} = \left\{ {\begin{array}{*{20}{c}} {0,\tau \lt \mathop \tau \nolimits_0 }\\ {(\tau - \mathop \tau \nolimits_0 )/\mu ,\tau \ge \mathop \tau \nolimits_0 } \end{array}} \right.\][/math]
