Струменеві датчики положення

Датчик, первинний перетворювач, елемент вимірювального, сигнального, регулюючого або керуючого пристрою системи, що перетворює контрольовану величину (тиск, температуру, частоту, швидкість, переміщення, напруження, електричний струм і т.п.) в сигнал, зручний для вимірювання, передачі, перетворення , зберігання та реєстрації, а також для впливу їм на керовані процеси.

Датчик

Датчик

Особливості датчиків

Датчики характеризуються: законом зміни вихідної величини (у) в залежності від вхідного впливу (вхідний величини х), межами змін вхідних (xmin - xmax) і вихідних величин (ymin - ymax); чутливістю S = D / Dx, порогом чутливості (значенням мінімальної дії, на яке реагує датчик.) і тимчасовими параметрами (постійними часу). Датчик є одними з основних елементів в пристроях дистанційних вимірювань, телевимірювань і телесигналізації, регулювання і управління, а також в різних приладах і пристроях для вимірювань у фізиці, біології та медицині для контролю життєдіяльності людини, тварин або рослин (біологічні датчики).

Особливості датчиків

Струменеві датчики положення

Струменеві датчики положення

Струменевий датчик положення, вимірювальний перетворювач лінійних або кутових переміщень в сигнал (електричний, механічний, пневматичний), зручний для реєстрації, дистанційної передачі і подальших перетворень.

Як датчик переміщень можуть бути використані ємнісні, індуктивні, трансформаторні, резисторні, струнні, фотоелектричні, струменеві, індукційні, феродинамічні датчики, що кодують диски. Розрізняють датчики малих переміщень - від декількох мкм до декількох см і великих переміщень - від десятків см до декількох м; для вимірювання великих переміщень застосовують датчики шляху. Найбільш високу чутливість при вимірі малих переміщень забезпечують фотоелектричні, ємкісні і деякі типи індуктивних датчиків. Для вимірювання переміщень, пов'язаних з деформацією деталей, використовують тензодатчики, зазвичай з підсилювачами.

Як правильно вибрати датчик положення

Струменеві датчики положення

Неможливо уявити область, де б не застосовувалися датчики положення і переміщення, будучи важливою сполучною ланкою між електронною і механічної частинами приладів.

Вибираючи датчик, перш за все, необхідно правильно визначити пріоритети за такими критеріями:

• дозвіл і точність;

• лінійність;

• швидкість вимірюваного процесу;

• умови застосування і клас захисту;

• надійність;

• габаритні розміри;

• вартість.

Тепер, розставивши пріоритети, необхідно врахувати, що датчик може визначати абсолютне або відносне положення контрольованого об'єкта. Виходячи з цього, існують два основні методи визначення положення і вимірювання переміщень.

У першому методі датчик виробляє сигнал, який є функцією положення однієї з його частин, пов'язаних з рухомим об'єктом, а зміни цього сигналу відображають переміщення. Такі датчики положення називаються абсолютними. До них відносяться:

• резистивні (потенціометричні) датчики;

• індуктивні датчики з рухомим сердечником;

• ємнісні датчики з рухомими обкладинками;

• цифрові кодові датчики абсолютних значень.

У другому методі датчик генерує одиничний імпульс на кожному елементарному переміщенні, а становище визначається підрахунком суми імпульсів в залежності від напрямку переміщення. Такі датчики положення називаються відносними. Перевагою таких датчиків, в порівнянні з абсолютними, є простота і низька вартість, а недоліком - необхідність періодичного калібрування і подальшої мікропроцесорної обробки.

Датчики також діляться на контактні і безконтактні. В безконтактних датчиках зв'язок між рухомим об'єктом і датчиком здійснюється за допомогою магнітного, електромагнітного або електростатичного полів, а також оптоелектронним способом.