Схема електрична принципова

Схема електрична принципова – графічне зображення, за допомогою умовних графічних і буквено-цифрових позначень, зв’язків між елементами електричного пристрою. Схема електрична принципова, на відмінну від розводки друкованої плати, не показує взаємного (фізичного) розміщення елементів, а лише вказує на те, які елементи з якими з’єднуються. Зазвичай, при розробці радіоелектронного пристрою, процес створення схеми електричної принципової є проміжною ланкою між стадіями розробки функціональної схеми і проектуванням друкованої плати.

Принципова електрична схема є своєрідною «картою» всіх електричних з’єднань електрообладнання. Використання принципової електричної схеми не тільки дає повне уявлення про проект, але і дозволяє на її основі створювати схеми окремих з’єднань, здійснювати розробку конкретних вузлів підключення. По цій же електросхемі проводиться перевірку правильності монтажу електрообладнання.

Схема електрична принципова холодильника

Призначення і зміст схеми

Принципові електричні схеми призначенні для повного відображення взаємозв’язків пристроїв з урахуванням принципів їх дії і послідовності роботи. На принципових електросхемах за допомогою умовних позначень зображенні пристрої і лінії зв’язків між окремими елементами, блоками і модулями. На схемі міститься наступна інформація: умовне зображення принципу дії функціональних вузлів, пояснювальні написи, частини окремих елементів, діаграми переключення контактів, а також перелік використовуваних в даній схемі пристроїв.

Типи принципових електросхем

Принципові електросхеми розділяються на два типи. Перший тип (повна принципова схема) служить для відображення силових мереж. В залежності від призначення креслення, на схемі можуть знаходитися окремо кола живильної і розподільчої мереж, так і їх суміщені зображення. На основі повної принципової схеми створюються «локальні» принципові електричні схеми – другий тип, що включає в себе зображення окремих об’єктів, наприклад, принципова схема блоку управління. Відповідно, на ній будуть розміщенні дані по конкретній області виробу.

Читання і складання електросхем

Принципові електричні схеми використовуються професіоналами при монтажі електроустаткування. Однак, складання «локальних» електричних схем буде доброю допомогою і початківцям. Спочатку на схемі визначається система електроживлення, обмоток, реле, електромагнітів, регуляторів. Для кожного джерела живлення визначається вид струму, напруга, фази в колах змінного струму і полярність – постійного. Ознайомлення з системою електроживлення допомагає визначити порядок роботи. При складанні принципових електричних схем слід враховувати наступні фактори:

• всі елементи електричного пристрою показуються окремо і розміщуються в різних місцях схеми в залежності від порядку виконуваних дій;
• на електросхемі показуються всі електричні зв’язки елементів, що входять в неї;
• релейно-контактні схеми складають з урахуванням мінімального навантаження контактів реле;
• при створенні схеми слід використовувати мінімально можливу кількість елементів, тим самим підвищуючи надійність обладнання;
• слід використовувати засоби електричного захисту і блокування, які допоможуть уникнути аварійних ситуацій;
• в складних схемах доцільно використовувати сигнальні системи;
• для зручності монтажу всі затискачі елементів і проводи на схемі маркуються.

Електричні принципові схеми (Е3) виконують відповідно до ГОСТ 2.702-75. Позначення в електричних схемах встановлюється ГОСТ 2.721-74…2.791-74.

Найменування схеми

Найменування схеми визначається її видом і типом, а шифр схеми складається з літери, яка визначає вид схеми, і цифри, яка визначає її тип. Наприклад, схема електрична принципова має шифр Е3.

Елементи схеми

Всі елементи на схемі повинні бути визначені однозначно. Для цього дані про елементи записують в таблицю, яку заповнюють зверху вниз і роз-міщують на першому аркуші, або виконують у вигляді самостійного документа на форматі А4. Кожний елемент схеми повинен мати позиційне позначення, яке включає в себе позначення літерою та порядковий номер. Наприклад, позначення літерою: резистор – R, конденсатор – С, котушка індуктивності – L, амперметр – А, вольтметр – V, генератор – Г, діод напівпровідниковий – Д, дросель – Др, кнопка – Кн, прилад електронний – Л, двигун – М, запобіжник – Пр, реле – Р, тріод напівпровідниковий – Т, трансформатор – Тр і т.д. Позиційне позначення виконують поряд з умовним знаком праворуч від нього або над ним. Порядкові номери призначаються відповідно до послідовності розташування елементів зверху вниз і зліва направо. Елементи записують в таблицю в порядку розташування їх в додатку до ГОСТ 2.702-75. У межах кожної групи елементи розташовують в порядку збільшення їх позиційних номерів. Елементи одного типу з однаковими електричними параметрами, які мають на схемі послідовні порядкові номери, допускається записувати у графі «Поз.» в один рядок, за типом, наприклад, Сı…Сn, а у графі «Кол.» – загальну кількість таких елементів.

Оформлення схеми

На схемі рекомендується показувати характеристики вхідних і вихідних кіл виробу: частоту, напругу, силу струму і т.ін., а також параметри, які підлягають вимірюванню на контрольних контактах, гніздах і т.ін. Характеристики вхідних і вихідних кіл виробу записують у вигляді таблиці.

Приклад оформлення електричної принципової схеми

На полі електричної принципової схеми допускається розміщувати вказівки про марки, перерізи і розфарбування дротів, кабелів, а також вказівки про специфічні вимоги до електромонтажу виробу.

Оформлення елементів схеми

Після виконання креслення схеми її елементи необхідно позначити так, щоб кожному елементу схеми відповідало його літерно-цифрове позиційне позначення. Дані про елементи, які зображені на схемі виробу, записують в перелік. Зв'язок між умовними графічними позначеннями і переліком елементів здійснюється через позиційні позначення. Перелік розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигляді самостійного документа на аркуші формату А4 з основним написом для текстових документів по ГОСТ 2.104-68. В основному напису переліку під найменуванням виробу, для якого складений перелік, роблять напис «Перелік елементів» шрифтом, на один-два порядки менше того, яким записано найменування виробу. У відповідній графі основного напису вказують шифр «П» переліку і шифр схеми, наприклад, П301 – перелік принципової схеми.

Перелік елементів оформляють у вигляді таблиці, яка заповнюється зверху вниз. На першому аркуші схеми, перелік розташовують над основним написом на відстані не менше 12 мм від нього.

Таблиця переліку елементів

Продовження переліку розміщують ліворуч від основного напису, повторюючи головку таблиці. В графах переліку вказують такі дані:

• у графі «Поз. обозначение.» – позиційне позначення елемента, виробу або функціональної групи;
• у графі «Наименование» – найменування елемента у відповідності з документом, на основі якого він застосований, і позначення цього документа (основний конструкторський документ, ГОСТ, ТУ);
• у графі «Кол.» – кількість однакових елементів;
• у графі «Примечание» – технічні дані елемента, які не містяться в його найменуванні.

Порядок запису елементів у перелік такий:

• елементи записують по групах (видах) в алфавітному порядку літерних позиційних позначень. Якщо на схемі використовують позиційні позначення із літер латинського і слов'янського алфавітів, то в переліку спочатку записують елементи з позиційними позначеннями, складеними із літер латинського алфавіту, а потім – із літер слов'янського алфавіту;
• в межах кожної групи елементи розташовують у порядку зростання їх номерів. Для внесення змін рекомендується залишати декілька незаповнених строчок між окремими групами елементів або між елементами у великій групі;
• для скорочення переліку допускається однотипні елементи з однаковими параметрами, які мають на схемі послідовні порядкові номери, записувати в перелік однією строчкою, записуючи в відповідну графу тільки позиційне позначення з найменшим і найбільшим порядковими номерами (наприклад, R1…R5, C8…C12);
• при запису однотипних елементів допускається не повторювати в кожному рядку найменування елемента, а записувати його у вигляді заголовка до відповідного розділу. Заголовок підкреслюють тонкою суцільною лінією;
• якщо параметри елементів вибирають при регулюванні виробу, то на схемі і в переліку їх позначають зірочкою (С1*), а на полі схеми поміщають зноску.