Відмінності між версіями «Обговорення:Парова турбіна»

(Створена сторінка: [[Файл:Dampfturbine_Montage01.jpg|300px|thumb|Монтаж ротора парової турбіни, виробництва компанії Siemens , Нім…)
 
(Замінено вміст на «Коваль Микола Степанович КА-31»)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Dampfturbine_Montage01.jpg|300px|thumb|Монтаж ротора парової турбіни, виробництва компанії Siemens , Німеччина]]
+
Коваль Микола Степанович КА-31
 
 
Парова турбіна ( фр. turbine від лат. turbo вихор, обертання) - це тепловий двигун безперервної дії, в лопатковому апараті якого потенційна енергія стисненого і нагрітого водяної пари перетворюється в кінетичну , яка в свою чергу здійснює механічну роботу на валу.
 
Потік водяної пари поступає через направляючі апарати на криволінійні лопатки , закріплені по колу ротора, і, впливаючи на них, призводить ротор в обертання.
 
Парова турбіна є одним з елементів паротурбінної установки (ПТУ). Окремі типи парових турбін також призначені для забезпечення споживачів тепла тепловою енергією .
 
Парова турбіна і електрогенератор становлять турбоагрегат .
 
 
 
 
 
===Основні конструкції парових турбін===
 
 
 
[[Файл:Сurtis-turbina.jpg|300px|thumb|Модель одному щаблі парової турбіни]]
 
Парова турбіна складається з двох основних частин. Ротор з лопатками - рухома частина турбіни. Статор з соплами - нерухома частина.
 
По напрямку руху потоку пари розрізняють аксіальні парові турбіни, у яких потік пари рухається уздовж осі турбіни, і радіальні , напрям потоку пари в яких перпендикулярно , а робочі лопатки розташовані паралельно осі обертання. У Росії і країнах СНД використовуються тільки аксіальні парові турбіни.
 
За кількістю корпусів (циліндрів) турбіни підрозділяють на однокорпусні і двох-трьох-, чотирьох-рідко пятікорпусние. багатоциліндрових турбіна дозволяє використовувати великі наявні теплові перепади ентальпії , розмістивши велике число ступенів тиску, застосувати високоякісні матеріали в частинах високого тиску і роздвоєння потоку пари в частинах середнього і низького тиску. Така турбіна виходить дорожчою, важкою і складною. Тому багатокорпусні турбіни використовуються в потужних паротурбінних установках.
 
За кількістю валів розрізняють одновальні, у яких вали всіх корпусів знаходяться на одній осі, і двох-, рідко трехвальние, які з двох чи трьох паралельно розміщених одновальних парових, пов'язаних спільністю теплового процесу, а у суднових парових турбін - також загальної зубчастою передачею ( редуктором ).
 
Нерухому частину - корпус (статор) - виконують рознімної в горизонтальній площині для можливості виїмки або монтажу ротора. У корпусі є виточки для установки діафрагм , роз'єм яких збігається з площиною роз'єму корпусу турбіни. За периферії діафрагм розміщені соплові канали (решітки), утворені криволінійними лопатками, залитими в тіло діафрагм або привареними до нього.
 
У місцях проходу вала крізь стінки корпусу встановлені кінцеві ущільнення для попередження витоків пари назовні (з боку високого тиску) і засмоктування повітря в корпус (з боку низького). Ущільнення встановлюють в місцях проходу ротора крізь діафрагми щоб уникнути перетечек пара з щаблі в ступінь в обхід сопів.
 
На передньому кінці валу встановлюється граничний регулятор (регулятор безпеки), автоматично зупиняє турбіну при збільшенні частоти обертання на 10-12% понад номінальну.
 
[ правити ]
 

Версія за 16:38, 14 вересня 2011

Коваль Микола Степанович КА-31