Відмінності між версіями «Кут змочування»
(→Визначення крайового кута змочування з допомогою приладу Ребіндера) |
(→Кут змочування) |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Поверхня змочується рідиною, якщо кут змочування гострий і не змочується, якщо він тупий. | Поверхня змочується рідиною, якщо кут змочування гострий і не змочується, якщо він тупий. | ||
| − | + | [[Зображення:650px-Contact_angle.svg.png|thumb| Кут змочування]] | |
| − | [[Зображення:650px-Contact_angle.svg.png| | ||
| − | |||
| − | |||
== Визначення крайового кута змочування з допомогою приладу Ребіндера == | == Визначення крайового кута змочування з допомогою приладу Ребіндера == | ||
Версія за 23:48, 12 грудня 2017
Змочування – це поверхневе явище, яке полягає у взаємодії рідини з іншим конденсованим тілом, при умові одночасного контакту трьох фаз, одна з яких є газом (повітря).
Кут змочування
Кут змочування — характеристика змочуваності матеріалу рідиною, кут, утворений краєм краплі рідини на поверхні. Позначається зазвичай грецькою літерою θ.
Поверхня змочується рідиною, якщо кут змочування гострий і не змочується, якщо він тупий.
Визначення крайового кута змочування з допомогою приладу Ребіндера
Порядок операцій по визначенню крайового кута змочування за допомогою приладу Ребіндера:
1.Взяти шліф мінералу — протерти його поверхню фільтрувальним папером.
2.Встановити шліф на координатному столі приладу Ребіндера.
3.Увімкнути джерело світла.
4.Нанести краплю води на поверхню шліфа.
5.Поєднати горизонтальну нитку вимірювального пристрою із зображенням поверхні шліфа, а вертикальну — підвести до крайньої точці границі «рідина—тверде».
6.Повертаючи вертикальну нитку вимірювального пристрою до тих пір поки вона не займе положення дотичної до контуру краплі, виміряти величину крайового кута.
7.Для більшої точності провести 3 −5 вимірювань значень крайових кутів, поміщаючи краплю води на різні ділянки поверхні шліфа.
