Відмінності між версіями «Симплекс-метод оптимізації»
(Створена сторінка: {{Студентка | Name=Світлана | Surname=Барабаш | FatherNAme=Богданівна |Faculti=ФІС | Group=СНм-51 | Zalbook=СНм-11-226}}…) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | { | + | {|border=2 style="float: right; margin-left: 1em; margin-bottom: 0.5em; width: 242px; border: #99B3FF solid 1px" |
| + | |||
| + | |- | ||
| + | | '''Прізвище''' || Барабаш | ||
| + | |- | ||
| + | | '''Ім'я''' || Світлана | ||
| + | |- | ||
| + | | '''По-батькові''' || Богданівна | ||
| + | |- | ||
| + | | '''Факультет''' || ФІС | ||
| + | |- | ||
| + | | '''Група''' || СНм-51 | ||
| + | |- | ||
| + | | '''Залікова книжка''' || № СНм-11-226 | ||
| + | |} | ||
| + | <br> | ||
{{Презентація доповіді |title= Симплекс-метод оптимізації}} | {{Презентація доповіді |title= Симплекс-метод оптимізації}} | ||
| + | '''Симплекс-метод''' - це метод розв'язання задачі лінійного програмування, в якому здійснюється скерований рух по опорних планах до знаходження оптимального розв'язку. Досить часто симплекс-метод ще називають методом покращення плану. Реальні задачі лінійного програмування містять дуже велику кількість обмежень та невідомих і виконуються на ЕОМ. Симплекс-метод - найбільш загальний алгоритм, що використовується для рішення таких задач. | ||
| + | <br> | ||
| + | Даний метод був розроблений американським математиком Джорджем Данцігом у 1947 році. | ||
| + | <br> | ||
| + | |||
| + | == Алгоритм симплекс-методу == | ||
| + | http://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81-%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4_%D0%BE%D0%BF%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97&action=submit | ||
| + | #Перетворення стандартної форми задачі лінійного програмування в канонічну форму шляхом додавання невід'ємних змінних до кожної нерівності типу менше рівне (≤) обмежень. | ||
| + | #Побудова і заповнення початкової симплекс таблиці. Симплекс таблиця є зручним інструментом для представлення канонічної форми лінійної задачі.Щоб заповнити початкову симплекс таблицю необхідно переписати цільову функцію F у вигляді аналогічному до системи обмежень, тобто: | ||
| + | #Перевірка на оптимальність. Якщо всі коефіцієнти в рядку F є невід'ємними, то отриманий розв'язок є оптимальним, якщо хоча б один коефіцієнт є від'ємний, то необхідно продовжити симплекс ітерацію (заповнити наступну симплекс таблицю). | ||
| + | #Вибір ведучого стовпця. Ведучим називається стовпець в якому міститься найбільший за модулем від'ємний коефіцієнт в рядку F. | ||
Версія за 19:20, 22 лютого 2012
| Прізвище | Барабаш |
| Ім'я | Світлана |
| По-батькові | Богданівна |
| Факультет | ФІС |
| Група | СНм-51 |
| Залікова книжка | № СНм-11-226 |
| Презентація доповіді на тему Симплекс-метод оптимізації є розміщеною в Репозиторії. |
Симплекс-метод - це метод розв'язання задачі лінійного програмування, в якому здійснюється скерований рух по опорних планах до знаходження оптимального розв'язку. Досить часто симплекс-метод ще називають методом покращення плану. Реальні задачі лінійного програмування містять дуже велику кількість обмежень та невідомих і виконуються на ЕОМ. Симплекс-метод - найбільш загальний алгоритм, що використовується для рішення таких задач.
Даний метод був розроблений американським математиком Джорджем Данцігом у 1947 році.
Алгоритм симплекс-методу
- Перетворення стандартної форми задачі лінійного програмування в канонічну форму шляхом додавання невід'ємних змінних до кожної нерівності типу менше рівне (≤) обмежень.
- Побудова і заповнення початкової симплекс таблиці. Симплекс таблиця є зручним інструментом для представлення канонічної форми лінійної задачі.Щоб заповнити початкову симплекс таблицю необхідно переписати цільову функцію F у вигляді аналогічному до системи обмежень, тобто:
- Перевірка на оптимальність. Якщо всі коефіцієнти в рядку F є невід'ємними, то отриманий розв'язок є оптимальним, якщо хоча б один коефіцієнт є від'ємний, то необхідно продовжити симплекс ітерацію (заповнити наступну симплекс таблицю).
- Вибір ведучого стовпця. Ведучим називається стовпець в якому міститься найбільший за модулем від'ємний коефіцієнт в рядку F.