Відмінності між версіями «Бінгамівська рідина»
| (Не показано 16 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Бінгамівська рідина: модель Бінгама схожа до моделі сухого тертя. В статичних умовах | + | '''Бінгамівська рідина''': модель Бінгама схожа до моделі сухого тертя. В статичних умовах ведуть себе як тверді матеріали, але при силовому впливі починають текти. Мінімальне зусилля, що необхідно прикласти до системи, щоб вона почала текти називається напруженням зсуву (τ0): |
| − | + | ||
| − | + | <math>\tau =\left\{ \begin{matrix} | |
| + | {{\tau }_{0}}+\eta \tfrac{du}{dx},\tfrac{du}{dx}>0 \\ | ||
| + | -{{\tau }_{0}}+\eta \tfrac{du}{dx},\tfrac{du}{dx}<0 \\ | ||
| + | \end{matrix} \right.</math> | ||
| + | |||
| + | |||
| + | В'язкість деяких рідин, при сталих умовах навколишнього середовища і швидкості зсуву, змінюється з часом. Якщо в'язкість рідини з часом зменшується, то рідину називають тиксотропною, а якщо, навпаки, збільшується, то — реопексною. Обидві поведінки можуть спостерігатися як разом з описаними вище типами плину рідин, так і при певних градієнтах швидкостей. Часовий інтервал може сильно змінюватись для різних речовин: деякі матеріали досягають сталого значения в'язкості за декілька секунд, інші – за декілька днів. Реопексні матеріали зустрічаються досить рідко, на відміну від тиксотропних, до яких відносяться мастила, друкарські чорнила, фарби. | ||
| + | |||
| + | == Пояснення == | ||
| + | '''На малюнку 1''' показаний графік поведінки звичайних в'язких (або ньютонівських) рідин червоним кольором, наприклад в трубі. | ||
| + | |||
| + | == Визначення == | ||
| + | |||
| + | <math>\frac{\partial u}{\partial y}=\left\{ \begin{matrix} | ||
| + | 0,\tau <{{\tau }_{0}} \\ | ||
| + | \left( \tau -{{\tau }_{0}} \right)/\mu ,\tau \ge {{\tau }_{0}} \\ | ||
| + | \end{matrix} \right.</math> | ||
Поточна версія на 21:55, 19 червня 2011
Бінгамівська рідина: модель Бінгама схожа до моделі сухого тертя. В статичних умовах ведуть себе як тверді матеріали, але при силовому впливі починають текти. Мінімальне зусилля, що необхідно прикласти до системи, щоб вона почала текти називається напруженням зсуву (τ0):
[math]\tau =\left\{ \begin{matrix} {{\tau }_{0}}+\eta \tfrac{du}{dx},\tfrac{du}{dx}\gt 0 \\ -{{\tau }_{0}}+\eta \tfrac{du}{dx},\tfrac{du}{dx}\lt 0 \\ \end{matrix} \right.[/math]
В'язкість деяких рідин, при сталих умовах навколишнього середовища і швидкості зсуву, змінюється з часом. Якщо в'язкість рідини з часом зменшується, то рідину називають тиксотропною, а якщо, навпаки, збільшується, то — реопексною. Обидві поведінки можуть спостерігатися як разом з описаними вище типами плину рідин, так і при певних градієнтах швидкостей. Часовий інтервал може сильно змінюватись для різних речовин: деякі матеріали досягають сталого значения в'язкості за декілька секунд, інші – за декілька днів. Реопексні матеріали зустрічаються досить рідко, на відміну від тиксотропних, до яких відносяться мастила, друкарські чорнила, фарби.
Пояснення
На малюнку 1 показаний графік поведінки звичайних в'язких (або ньютонівських) рідин червоним кольором, наприклад в трубі.
Визначення
[math]\frac{\partial u}{\partial y}=\left\{ \begin{matrix} 0,\tau \lt {{\tau }_{0}} \\ \left( \tau -{{\tau }_{0}} \right)/\mu ,\tau \ge {{\tau }_{0}} \\ \end{matrix} \right.[/math]
