Відмінності між версіями «Насадка Вентурі»

 
(Не показані 22 проміжні версії цього користувача)
Рядок 24: Рядок 24:
 
В цьому випадку рівняння Бернуллі матиме вигляд
 
В цьому випадку рівняння Бернуллі матиме вигляд
  
<math> p_1\over \rho\+{g} </math>  (3.1)
+
<math> \frac{{{p_{_1}}}}{{\rho g}} + \frac{{{\alpha _1}{\upsilon _1}^2}}{{2g}} = \frac{{{p_2}}}{{\rho g}} + \frac{{{\alpha _2}{\upsilon _2}^2}}{{2g}}</math>  (3.1)
  
Приймаючи до уваги a1 = a2 = 1,використовуючи рівняння нерозривності [[Файл:Image006.gif]] і враховуючи, що [[Файл:Image008.gif]]вирішується рівняння відносно v1:
+
Приймаючи до уваги a1 = a2 = 1,використовуючи рівняння нерозривності <math>{\upsilon _1}{\omega _1} = {\upsilon _2}{\omega _2}</math> і враховуючи, що <math>\frac{{{p_1}}}{{\rho g}} - \frac{{{p_2}}}{{\rho g}} = h</math>вирішується рівняння відносно v1:
  
[[Файл:Image010.gif]]   (3.2)
+
<math>{\upsilon _1} = \frac{{\sqrt {2g} }}{{\sqrt {{{\left( {\frac{{{\omega _1}}}{{{\omega _2}}}} \right)}^2} - 1} }}\sqrt h </math>   (3.2)
  
 
Теоретична витрата в трубопроводі визначається за формулою
 
Теоретична витрата в трубопроводі визначається за формулою
  
[[Файл:Image012.gif]]   (3.3)
+
<math>{Q_T} = {\omega _1}{\upsilon _1} = \frac{{{\omega _1}\sqrt {2g} }}{{\sqrt {{{\left( {\frac{{{\omega _1}}}{{{\omega _2}}}} \right)}^2} - 1} }}\sqrt h </math>   (3.3)
  
Рівняння [[Файл:Image014.gif]] залежить тільки від геометричних розмірів даного витратоміра і є постійною величиною:
+
Рівняння [[Файл:Рисунок67.gif]] залежить тільки від геометричних розмірів даного витратоміра і є постійною величиною:
  
[[Файл:Image016.gif]]   (3.4)
+
<math>\frac{{{\omega _1}\sqrt {2g} }}{{\sqrt {{{\left( {\frac{{{\omega _1}}}{{{\omega _2}}}} \right)}^2} - 1} }} = C</math>   (3.4)
  
 
Тоді рівняння витрати набуде вигляду
 
Тоді рівняння витрати набуде вигляду
  
[[Файл:Image018.gif]]     (3.5)
+
<math>{Q_T} = C\sqrt h </math>     (3.5)
  
 
де С - постійна витратоміра.
 
де С - постійна витратоміра.
Рядок 46: Рядок 46:
 
При виведенні залежності (3.5) не враховувалися втрати енергії, тому фактична витрата буде меншою теоретичної. Ця невідповідність видатків характеризується коефіцієнтом витрати  
 
При виведенні залежності (3.5) не враховувалися втрати енергії, тому фактична витрата буде меншою теоретичної. Ця невідповідність видатків характеризується коефіцієнтом витрати  
  
[[Файл:Image020.gif]]     (3.6)
+
<math>\mu  = \frac{Q}{{{Q_T}}}</math>     (3.6)
  
 
Остаточна формула для визначення витрати приймає наступний вигляд:
 
Остаточна формула для визначення витрати приймає наступний вигляд:
  
[[Файл:Image021.gif]]    (3.7)
+
<math>Q = \mu C\sqrt h  = A\sqrt h </math>    (3.7)
  
 
де А - коефіцієнт витрати витратоміра,
 
де А - коефіцієнт витрати витратоміра,
  
[[Файл:Image024.gif]]    (3.8)
+
<math>A = \mu C</math>  (3.8)
 
= Витікання рідини через отвори і насадки. Водозливи =
 
= Витікання рідини через отвори і насадки. Водозливи =
 
Короткий патрубок, приєднаний до отвору в тонкій стінці, а так само коротка труба в товстій стінці, довжина яких не перевищує (3? 7d), називаються насадками.
 
Короткий патрубок, приєднаний до отвору в тонкій стінці, а так само коротка труба в товстій стінці, довжина яких не перевищує (3? 7d), називаються насадками.
Рядок 62: Рядок 62:
 
Як можна бачити (рис. 6.7), протягом рідини в насадці можна розділити на дві зони. Основна частина - це власне струмінь. Течія в області стиснутого перерізу (2-2), нестала. Воно виникає внаслідок того, що при видаленні повітря з цієї області на початку руху, тут утворюється зона розрідження. Величину вакууму легко вимірюють за допомогою вакуумметра будь-якої конструкції. Наявність вакууму всередині насадка, приєднаного до отвору, сприяє додатковому підсосу рідини і збільшення пропускної здатності отвори, що визначається за рівнянням Бернуллі для перерізів 1-1 і 2-2
 
Як можна бачити (рис. 6.7), протягом рідини в насадці можна розділити на дві зони. Основна частина - це власне струмінь. Течія в області стиснутого перерізу (2-2), нестала. Воно виникає внаслідок того, що при видаленні повітря з цієї області на початку руху, тут утворюється зона розрідження. Величину вакууму легко вимірюють за допомогою вакуумметра будь-якої конструкції. Наявність вакууму всередині насадка, приєднаного до отвору, сприяє додатковому підсосу рідини і збільшення пропускної здатності отвори, що визначається за рівнянням Бернуллі для перерізів 1-1 і 2-2
  
[[Файл:Clip image003 0002.gif]]
+
<math>{z_1} + \frac{{{p_1}}}{{\rho g}} + \frac{{{\alpha _1}{\upsilon _1}^2}}{{2g}} = {z_2} + \frac{{{p_2}}}{{\rho g}} + \frac{{{\alpha _2}{\upsilon _2}^2}}{{2g}} + {h_{1 - z}}</math>
  
 
Після підстановки значень визначається величина швидкості витікання через отвір при наявності насадка:
 
Після підстановки значень визначається величина швидкості витікання через отвір при наявності насадка:
  
[[Файл:Clip image007 0003.gif]]
+
<math>{H_1} + \frac{{{p_a}}}{{\rho g}} = \frac{{{p_a}}}{{\rho g}} - \frac{{\rho g{h_{}}}}{{\rho g}} + \frac{{\alpha {\upsilon _c}^2}}{{2g}} + {\xi _{}}\frac{{{\upsilon _c}^2}}{{2g}}</math>
  
[[Файл:Clip image009 0004.gif]]
+
<math>{H_1} + {h_{}} = \frac{{\alpha {\upsilon ^2}_c}}{{2g}} + {\xi _{}}\frac{{{\upsilon ^2}_}}{{2g}}</math>
  
[[Файл:Clip image011 0003.gif]]
+
<math>{\upsilon _c} = \phi \sqrt {2g(H + {h_{}})}
 +
</math>
  
 
Як можна бачити, відбувається збільшення чинного напору на величину вакууму в області стиснутого перерізу. Якщо підставити значення вакууму для розглянутого зовнішнього циліндричного насадка hвак = 0,75 H, то величина швидкості витікання, а, отже, і витрати збільшиться в 1.32 рази, тобто на 32%.
 
Як можна бачити, відбувається збільшення чинного напору на величину вакууму в області стиснутого перерізу. Якщо підставити значення вакууму для розглянутого зовнішнього циліндричного насадка hвак = 0,75 H, то величина швидкості витікання, а, отже, і витрати збільшиться в 1.32 рази, тобто на 32%.
Рядок 78: Рядок 79:
 
Отже, розрахункові формули для насадок мають такий вигляд:
 
Отже, розрахункові формули для насадок мають такий вигляд:
  
[[Файл:Clip image015 0004.gif]]
+
<math>
 +
{\upsilon _H} = {\phi _H}\sqrt {2gH} </math>
 +
 
 +
<math>{Q_H} = {\mu _H}{\omega _H}\sqrt {2gH}
 +
</math>
 +
 
 +
 
 +
== Види насадок і області їх застосування ==
 +
 
 +
[[Файл:Clip image018 0001.gif|thumb|left|]]
 +
 
 +
Насадки (рис. 6.8) за формою патрубка можуть бути циліндричні зовнішні (а) і внутрішні (б), конічні, які сходяться (в) і розходяться (г) і коноідальні, виконані за формою струменя (д).
 +
Зовнішній циліндричний насадок (насадок Вентурі) застосовується для збільшення пропускної здатності отвору в якості водоскидних і дренажних труб
 +
 
 +
Внутрішній циліндричний насадок (насадок Борда) використовується для спорожнення резервуарів, коли з конструктивних міркувань не можна встановити насадок Вентурі:
 +
 
 +
Насадка, яка конічно сходиться (конфузор) дає можливість отримувати компактний струмінь, що володіє великою кінетичною енергією. Застосовується в соплах гідравлічних турбін, водострумних і парострумних насосах, гідромоніторах, брандспойти і т. д. Коефіцієнти закінчення для цих насадков залежать від кута конусності. Оптимальним є кут конусності, рівний 13,24':
 +
Eн = 0,982;
 +
 
 +
Насадка, яка конічно розходиться (дифузор) застосовується в ежекторних установках, в димоходах, в аеродинамічних трубах, поливальних машинах, в каналах направляючого апарату насосів, в всмоктуючих трубах насосів і турбін і т. д. Розширення в області стисненого перерізу струменя, що виходить з отвору, дозволяє збільшити так звану вакуумну порожнину. Це дає збільшення витрати до 45-50%.
 +
Eн = 1;
 +
 
 +
Коноідальний насадок має вхід, виконаний по контурах струменя, який виходить з отвору, тому втрати при русі рідини мінімальні. Він дозволяє майже в півтора рази збільшувати витрати через отвір, і виходящий струмінь має велику кінетичну енергію. Він має велике застосування в соплах гідравлічних турбін, в аеродинамічних трубах, в гідромоніторах, в мірних пристроях. Також використовується для дроблення і різання гірських порід.
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
  
[[Файл:Clip image017 0005.gif]]
 
  
  

Поточна версія на 12:48, 15 червня 2011

Насадка Вентурі

Насадка зовнішня, Насадка Вентурі (рос. насадка внешняя (Вентури); англ. external mouthpiece (Venturi); нім. Aussenaufsatz m, Ausseneinsatz m, Venturi-Düse f) – циліндрична насадка, розміщена з зовнішнього боку стінки посудини (або водойми), з якої вона живиться. Коефіцієнт витрати зовнішньої насадки більший за коефіцієнт витрати внутрішньої при інших рівних умовах.

Історія розвитку

Джованні Баттіста Вентурі (11 вересня 1746 - 10 вересня 1822) - італійський вчений, відомий роботами в галузі гідравліки, теорії світла і оптики. Його ім'ям названо відкритий ним ефект зниження тиску газу або рідини зі збільшенням швидкості їх руху, а також труба Вентурі.

Народився в Біббіано, сучасник Леонарда Ейлера і Данила Бернуллі, учень Ладзаро Спаланцані.

У 1769 був посвячений у священика і в тому ж році призначений на посаду вчителя логіки в семінарію Реджо-Емілія. У 1774 став професором геометрії та філософії Моденского університету, через два роки - професором фізики.

Вентурі був першим, хто привернув увагу до особистості Леонардо да Вінчі як вченого, і зібрав і опублікував безліч робіт і записів Галілея.

Помер в Реджо-Емілії в 1822.

Теоретичні відомості

Насадки Вентурі, як і діафрагма, представляють деякі гідравлічні опори на шляху руху повітря і тому, щоб мати перед двигуном атмосферний тиск, в багатьох випадках в систему вводять додатково нагнітаючий вентилятор. Рідина, протікаючи через насадку Вентурі, спочату зжимається, а потім розширяється і заповняє всю трубку. Через це коефіцієнт Вентурі майже на 30% перевищує розхід.

Витратоміри перемінного перепаду тиску

Витратоміри перемінного перепаду тиску складаються з трьох елементів: звужуючого пристрію, диференціального манометра і з'єднувальних ліній з запірною і запобіжною арматурами. Застосовуються наступні стандартні звужуючі пристрої: діафрагма, сопла, сопла Вентурі і труби Вентурі. Для виводу основного рівняння розходу рідини, протікающої через звужений пристрій, використовується рівняння Бернуллі. Площина порівнянь проводиться по осі трубопроводу. Втрати напору між січенням не враховується В цьому випадку рівняння Бернуллі матиме вигляд

[math]\frac{{{p_{_1}}}}{{\rho g}} + \frac{{{\alpha _1}{\upsilon _1}^2}}{{2g}} = \frac{{{p_2}}}{{\rho g}} + \frac{{{\alpha _2}{\upsilon _2}^2}}{{2g}}[/math] (3.1)

Приймаючи до уваги a1 = a2 = 1,використовуючи рівняння нерозривності [math]{\upsilon _1}{\omega _1} = {\upsilon _2}{\omega _2}[/math] і враховуючи, що [math]\frac{{{p_1}}}{{\rho g}} - \frac{{{p_2}}}{{\rho g}} = h[/math]вирішується рівняння відносно v1:

[math]{\upsilon _1} = \frac{{\sqrt {2g} }}{{\sqrt {{{\left( {\frac{{{\omega _1}}}{{{\omega _2}}}} \right)}^2} - 1} }}\sqrt h[/math] (3.2)

Теоретична витрата в трубопроводі визначається за формулою

[math]{Q_T} = {\omega _1}{\upsilon _1} = \frac{{{\omega _1}\sqrt {2g} }}{{\sqrt {{{\left( {\frac{{{\omega _1}}}{{{\omega _2}}}} \right)}^2} - 1} }}\sqrt h[/math] (3.3)

Рівняння Рисунок67.gif залежить тільки від геометричних розмірів даного витратоміра і є постійною величиною:

[math]\frac{{{\omega _1}\sqrt {2g} }}{{\sqrt {{{\left( {\frac{{{\omega _1}}}{{{\omega _2}}}} \right)}^2} - 1} }} = C[/math] (3.4)

Тоді рівняння витрати набуде вигляду

[math]{Q_T} = C\sqrt h[/math] (3.5)

де С - постійна витратоміра.

При виведенні залежності (3.5) не враховувалися втрати енергії, тому фактична витрата буде меншою теоретичної. Ця невідповідність видатків характеризується коефіцієнтом витрати

[math]\mu = \frac{Q}{{{Q_T}}}[/math] (3.6)

Остаточна формула для визначення витрати приймає наступний вигляд:

[math]Q = \mu C\sqrt h = A\sqrt h[/math] (3.7)

де А - коефіцієнт витрати витратоміра,

[math]A = \mu C[/math] (3.8)

Витікання рідини через отвори і насадки. Водозливи

Короткий патрубок, приєднаний до отвору в тонкій стінці, а так само коротка труба в товстій стінці, довжина яких не перевищує (3? 7d), називаються насадками.

Приєднання насадка до отвору того ж діаметру змінює характер перебігу. Це добре можна показати, застосовуючи рівняння Бернуллі до січень 1-1 і 2-2, а потім 1-1 і 3-3.

Image025.gif

Як можна бачити (рис. 6.7), протягом рідини в насадці можна розділити на дві зони. Основна частина - це власне струмінь. Течія в області стиснутого перерізу (2-2), нестала. Воно виникає внаслідок того, що при видаленні повітря з цієї області на початку руху, тут утворюється зона розрідження. Величину вакууму легко вимірюють за допомогою вакуумметра будь-якої конструкції. Наявність вакууму всередині насадка, приєднаного до отвору, сприяє додатковому підсосу рідини і збільшення пропускної здатності отвори, що визначається за рівнянням Бернуллі для перерізів 1-1 і 2-2

[math]{z_1} + \frac{{{p_1}}}{{\rho g}} + \frac{{{\alpha _1}{\upsilon _1}^2}}{{2g}} = {z_2} + \frac{{{p_2}}}{{\rho g}} + \frac{{{\alpha _2}{\upsilon _2}^2}}{{2g}} + {h_{1 - z}}[/math]

Після підстановки значень визначається величина швидкості витікання через отвір при наявності насадка:

[math]{H_1} + \frac{{{p_a}}}{{\rho g}} = \frac{{{p_a}}}{{\rho g}} - \frac{{\rho g{h_{}}}}{{\rho g}} + \frac{{\alpha {\upsilon _c}^2}}{{2g}} + {\xi _{}}\frac{{{\upsilon _c}^2}}{{2g}}[/math]

[math]{H_1} + {h_{}} = \frac{{\alpha {\upsilon ^2}_c}}{{2g}} + {\xi _{}}\frac{{{\upsilon ^2}_}}{{2g}}[/math]

[math]{\upsilon _c} = \phi \sqrt {2g(H + {h_{}})}[/math]

Як можна бачити, відбувається збільшення чинного напору на величину вакууму в області стиснутого перерізу. Якщо підставити значення вакууму для розглянутого зовнішнього циліндричного насадка hвак = 0,75 H, то величина швидкості витікання, а, отже, і витрати збільшиться в 1.32 рази, тобто на 32%.

При розгляді перерізів 1-1 і 3-3 будуть отримані формули. Так, на рис. 6.7 видно, що струмінь на виході з насадка займає весь переріз патрубка, тобто стиск на виході відсутній і коефіцієнт стиснення Eн = 1. У тому випадку, якщо струмінь не доходить до стінок патрубка, вакуум в стислому перерізі не утворюється, насадок не працює, витікання відбувається через отвір, і збільшення витрат немає. Для створення умов роботи насадка його довжина повинна бути не менше трьох розмірів отвору.

Отже, розрахункові формули для насадок мають такий вигляд:

[math]{\upsilon _H} = {\phi _H}\sqrt {2gH}[/math]

[math]{Q_H} = {\mu _H}{\omega _H}\sqrt {2gH}[/math]


Види насадок і області їх застосування

Clip image018 0001.gif

Насадки (рис. 6.8) за формою патрубка можуть бути циліндричні зовнішні (а) і внутрішні (б), конічні, які сходяться (в) і розходяться (г) і коноідальні, виконані за формою струменя (д). Зовнішній циліндричний насадок (насадок Вентурі) застосовується для збільшення пропускної здатності отвору в якості водоскидних і дренажних труб

Внутрішній циліндричний насадок (насадок Борда) використовується для спорожнення резервуарів, коли з конструктивних міркувань не можна встановити насадок Вентурі:

Насадка, яка конічно сходиться (конфузор) дає можливість отримувати компактний струмінь, що володіє великою кінетичною енергією. Застосовується в соплах гідравлічних турбін, водострумних і парострумних насосах, гідромоніторах, брандспойти і т. д. Коефіцієнти закінчення для цих насадков залежать від кута конусності. Оптимальним є кут конусності, рівний 13,24': Eн = 0,982;

Насадка, яка конічно розходиться (дифузор) застосовується в ежекторних установках, в димоходах, в аеродинамічних трубах, поливальних машинах, в каналах направляючого апарату насосів, в всмоктуючих трубах насосів і турбін і т. д. Розширення в області стисненого перерізу струменя, що виходить з отвору, дозволяє збільшити так звану вакуумну порожнину. Це дає збільшення витрати до 45-50%. Eн = 1;

Коноідальний насадок має вхід, виконаний по контурах струменя, який виходить з отвору, тому втрати при русі рідини мінімальні. Він дозволяє майже в півтора рази збільшувати витрати через отвір, і виходящий струмінь має велику кінетичну енергію. Він має велике застосування в соплах гідравлічних турбін, в аеродинамічних трубах, в гідромоніторах, в мірних пристроях. Також використовується для дроблення і різання гірських порід.













Перелік посилань

http://www.ai08.org/index.php

http://edu.dvgups.ru/METDOC/ITS/GIDRA/GIDRAVL/METOD/AKIMOV/frame/3_1.htm

http://metadichka.ru/text/hydro1_6/page/2