Насадка Вентурі

Насадка Вентурі

Насадка зовнішня, Насадка Вентурі (рос. насадка внешняя (Вентури); англ. external mouthpiece (Venturi); нім. Aussenaufsatz m, Ausseneinsatz m, Venturi-Düse f) – циліндрична насадка, розміщена з зовнішнього боку стінки посудини (або водойми), з якої вона живиться. Коефіцієнт витрати зовнішньої насадки більший за коефіцієнт витрати внутрішньої при інших рівних умовах.

Історія розвитку

Вентурі (Venturi) Джованні Баттіста (11.9.1746, Бібіана, - 10.9.1822, Реджо-Емілія), італійський вчений. З 1773 професор університету в Модені, потім у Павій. Найбільш відомі роботи Вентурі в області гідравліки. У 1797 опублікував французькою мовою дослідження про закінчення води через короткі циліндричні і які суперечать насадки (насадки В.). У 1887 американським ученим К. Гершелем був запропонований водомір, названий ім'ям Вентурі. Відома трубка для вимірювання швидкості в повітряному і водному потоці і для створення вакууму в авіаційних гіроскопах. Вентурі займався також теорією кольору і деякими питаннями оптики. У 1798 написав доповідь про запровадження десяткової системи мір і ваг в Італії.

Теоретичні відомості

Насадки Вентурі, як і діафрагма, представляють деякі гідравлічні опори на шляху руху повітря і тому, щоб мати перед двигуном атмосферний тиск, в багатьох випадках в систему вводять додатково нагнітаючий вентилятор. Рідина, протікаючи через насадку Вентурі, спочату зжимається, а потім розширяється і заповняє всю трубку. Через це коефіцієнт Вентурі майже на 30% перевищує розхід.

Витратоміри перемінного перепаду тиску

Витратоміри перемінного перепаду тиску складаються з трьох елементів: звужуючого пристрію, диференціального манометра і оединительных линий с запорной и предохранительной арматурой. Застосовуються наступні стандартні звужуючі пристрої: діафрагма, сопла, сопла Вентурі і труби Вентурі. Для виводу основного рівняння розходу рідини, протікающої через звужений пристрій, використовується рівняння Бернуллі. Площина порівнянь проводиться по осі трубопроводу. Втрати напору між січенням не враховується В цьому випадку рівняння Бернуллі матиме вигляд

(3.1)

Приймаючи до уваги a1 = a2 = 1,використовуючи рівняння нерозривності і враховуючи, що вирішується рівняння відносно v1:

(3.2)

Теоретична витрата в трубопроводі визначається за формулою

(3.3)

Рівняння залежить тільки від геометричних розмірів даного витратоміра і є постійною величиною:

(3.4)

Тоді рівняння витрати набуде вигляду

(3.5)

де С - постійна витратоміра.

При виведенні залежності (3.5) не враховувалися втрати енергії, тому фактична витрата буде меншою теоретичної. Ця невідповідність видатків характеризується коефіцієнтом витрати

(3.6)

Остаточна формула для визначення витрати приймає наступний вигляд:

(3.7)

де А - коефіцієнт витрати витратоміра,