Рівняння Громеки-Лемба

                                      Рівняння руху у формі Громека-Лемба.                                             
                                                                         Громека Іполит Степанович (27.01.1851 р. - 13.10.1889 р.) російський фізик, з російського дворянського роду. Син відомого публіциста і літературного критика 60 - 70 років Степана Степановича Громека (1823 - 1877 рр..). 

Після закінчення фізико-математичного факультету Московського університету в 1873 році, Громека був залишений на два роки для приготування до діяльності викладача з прикладної математики. 2 жовтня 1879 після захисту дисертації «Нарис теорії капілярних явищ» («Математичний збірник», видавництва Московського матемематіческого суспільства, 1879 р.), визначенням Університетського Ради Іполит Степанович затверджений у ступеня Магістра Прикладної Математики. У 1880 році був обраний доцентом по кафедрі аналітичної механіки в Казанському університеті. 4 листопада 1881 на фізико-математичному факультеті Казанського університету І. С. Громека захищає докторську дисертацію «Деякі випадки руху нестисливої рідини». Факультет одноголосно визнає його гідним ступеня доктора прикладної математики. На тому ж засіданні факультету Іполит Степанович був обраний екстраординарним професором по кафедрі аналітичної механіки. А через півроку займає посаду ординарного професора. Після захисту дисертації триває різнобічна та інтенсивна наукова та педагогічної діяльності І.С. Громека. Одну за одною публікує він статті невеликі за обсягом, але піднімають цікаві і наукові питання, пов'язані з фізіологією (механікою кровообігу) і з метеорологією; повертається до теорії капілярності при дослідженні руху крапель рідини; займається теорією диференціальних рівнянь, а в останні роки життя його приваблює акустика. Протягом своєї короткочасної наукового та педагогічної діяльності Громека придбав заслужену популярність як відмінний професор і чудовий вчений. Своїми працями Іполит Степанович заклав основи сучасної математичної теорії капілярності (1879 р.), про гвинтових потоків і потоків з поперечною циркуляцією (1882 р.), яка придбала велике практичне значення в гідротехніки, розвитку метеорології, теорії крила літака, теорії пропелера і корабельного гвинта і ін Він дослідив також несталого руху в'язкої рідини (1882 р.), розповсюдження ударних хвиль рідини в пружних трубках (1883 р.), вихрові руху рідини на поверхні сфери (1885 р.), ряд випадків рівноваги ідеального газу та ін Коротку, але дуже яскраву характеристику його наукової діяльності дав Н.Є. Жуковський: «Роботи професора Казанського університету Громека І.С., на жаль, маловідомі, а тим часом у них вирішуються багато питань гідромеханіки. Він дав оригінальне виклад теорії капілярних явищ, досліджував рух вихорів на сфері, досліджував рух крапель, рух в'язкої рідини в трубах, причому знайшов цікавий тип руху рідини, який він назвав гвинтовим. Деякі з теорем про усталеному русі рідини, звичайно приписуються Ламба *, раніше знайдені Громека ». Крім вищезгаданих двох дисертацій, ним написані такі статті і твори, надруковані здебільшого у виданнях фізико-математичної секції товариства дослідників природи при Казанському університеті: «До теорії руху рідини у вузькій циліндричній трубці» («Учення Записки Казанського університету, 1882 р.);« Про швидкість поширення хвилеподібного руху у вузьких трубках »(Додаток до протоколів секції, т. I, 1883 р.);« Про вихрових рухах на сфері »(там же т. III, 1885 р.);« Про рухах рідких крапель »( там же, т. V, 1886 р.); «Деякі випадки рівноваги досконалого газу» (там же, т. V, 1886); «Про нескінченних значеннях інтегралів лінійних диференціальних рівнянь другого порядку» (там же, т. VI, 1887 р.), «Про вплив нерівномірного розподілу температури на поширення звуку» («Математичний збірник», т. XIV, 1889 р.). У 1952 р. Академія наук СРСР видала зібрання творів цього видатного гідромеханіки.