Особливості підготовки сільськогосподарських експериментів

Курсив

{{{img}}}
Імя	Тарас
Прізвище	Івасюк
По-батькові	Анатолійович
Факультет	ФІС
Група	СН-51
Залікова книжка	СН-10-055

Особливості підготовки сільськогосподарських експериментів

Проведення планових експериментів в різних галузях сільського господарства ще не означає, що в результаті діставатимуться будь-які абсолютні характеристики даного процесу або явища. Наприклад, який дослід не було б використано у рослинництві (лабораторний, вегетаційний чи польовий) урожай із сусідніх ділянок, які піддаються однаковій обробці, або з однієї і тієї ж ділянки за різні роки при однаковій обробці, не буде однаковим. Щоб іака абсолютна характеристика, як урожай, була стабільною або хоча б змінювалася за відомою залежністю, ці методи повинні забезпечити надходження інформації про відносну характеристику способів обробітку ділянок (кількість і склад добрив, режим поливу і витрати води тощо). Таким чином, сільськогосподарські експерименти, як правило, належать до порівняльних дослідів, але це не звільняє експериментатора від виконання головної умови будь-яких планованих експериментів — їх відтворюваності.

Вимоги до проведення сільськогосподарських експериментів

Якщо при підготовці лабораторних, лізіметричних або вегетаційних дослідів задовольнити вимогу відтворюваності експерименту порівняно просто, то проведення польових дослідів можливе лише при додержанні кількох методичних вимог. Так, польовий дослід має бути типовим за грунтово-кліматичними агротехнічними вимогами даного району чи зони. Очевидно, немає сенсу вивчати способи підвищення родючості грунтів у дослідах на піщаних грунтах, якщо результати роботи передбачається використати на глинистих грунтах. Важлива вимога при проведенні планованого експерименту, що полягає у підтриманні факторів на суворо заданих рівнях, при постановці польових дослідів може мати специфічні особливості. Наприклад, для порівняння урожайності двох сортів зовсім не треба висівати насіння однаковою нормою, оскільки при цьому один з сортів виявився б у невигідних умовах. Правильніше порівнювати урожаї при оптимальних для кожного сорту нормах висіву. При цьому принцип єдиної відмінності (при постановці польових дослідів треба витримувати єдність всіх умов, крім тієї, що вивчається) слід розуміти як принцип доцільності і оптимальності.

З цих двох вимог випливає третя — проведення дослідів на ділянках з добре відомою історією. Треба впевнитися, що протягом останніх трьох-чотирьох років на цій ділянці щорічно висівали одну культуру, застосовували єдину систему удобрення, обробітку грунту тощо. Не слід розміщувати досліди ближче ніж на 50—100 м від житлових будинків, тваринницьких будівель або лісу. Треба враховувати також інші причини строкатості дослідної ділянки: дороги, стоянки худоби, місце вивезення добрив та ін.

Задоволення цих вимог не зможе поставити всі ділянки в однакові умови, цьому заважатимуть панівні вітри, лісосмуги, зміни родючості земельної ділянки уздовж схилу та інші неминучі причини. Тому один з основних принципів математичного планування експериментів — рандомізацію — треба поєднувати з різними способами свідомого розміщення земельних ділянок. Так, форма ділянки може бути квадратною, прямокутною або подовженою (відношення довгоЇ і вузької сторін більше 10). Виявилося, що подовжені ділянки повніше охоплюють строкатість території і забезпечують кращу порівняльність варіантів досліду. При розміщенні ділянок на схилі треба орієнтувати їх уздовж, а не упоперек схилу. Якщо неподалік проходить полезахисна лісосмуга, то ділянки розміщують перпендикулярно до неї.

Подовжені ділянки мають також і негативні властивості: за рахунок більшого периметра збільшуються крайові ефекти, а для виключення впливу рослин сусідніх ділянок, перенесення з них добрив або отрутохімікатів доводиться застосовувати захисні смуги шириною до одного, а іноді і до трьох метрів.

Досліди по вивченню пасовищ

Досліди по вивченню пасовищ провадять у двох модифікаціях:

без випасу худоби, тільки з імітацією випасу шляхом скошування рослин;

з випасом худоби одночасно на всіх ділянках.

Досліди з імітацією випасу є першим етапом дослідження і можуть містити велику кількість варіантів. Урожай при цьому враховують зважуванням трави, скошуваної в міру її пасовищної спілості, підсумовуванням усіх укосів, імітуючих цикли витолочування. У дослідах з випасом худоби урожай трав ураховують також укісним методом, а продуктивність тварин — зважуванням. Скошування трави проводиться, в даному випадку, перед кожним черговим витолочуванням на малих облікових майданчиках розміром не менше 1 Х 2.5 м. Скошену масу відразу зважують і відбирають з неї середню пробу в 1 кг для визначення виходу сухої маси, ботанічного і хімічного аналізу. Після витолочування враховують залишки трави в загоні, скошуючи її на таких же майданчиках, але в інших місцях. Це дає змогу розрахувати фактичний раціон тварин, охарактеризувати поїдальність окремих видів рослин. Якщо схема дослідів включає варіанти, які різко відрізняються за продуктивністю трав, діапазоном доз добрив тощо, то одночасно витолочувати траву на всіх ділянках недоцільно. У цьому разі зручніше розбити експеримент на блоки, куди включити варіанти з близькими умовами (рис.1).

Блоки і варіанти за ділянками усередині блоків розміщують рандомізовано, кожен блок відділяють електроогорожею. При цьому тварин випасають на всіх повтореннях кожного блоку після досягнення травостоєм пасовищної спілості. Тварин у досліді можуть використовувати як фактор випасу або для зоотехнічної оцінки продуктивності пасовища.

У першому випадку площа ділянки-загону має бути достатньою для випасу 2—3 корів або 4—6 голів молодняка великої рогатої худоби.

У другому випадку площу ділянки збільшують до 0,3—0,5 га, кІлькісіь корів у групі до 8—12, число дослідних груп має дорівнювати числу варіантів, які вивчаються.

Площа смуг для скошування також збільшується. Для урахування продуктивності пасовища зоотехнічним методом визначають число кормових одиниць з 1 га пасовища за час випасу, тобто тваринницьку продукцію (молоко, м'ясо, приріст живої маси, шерсті та Ін.), а також допоміжну продукцію (сіно або траву). Крім прямих вимірювань цих показників проводиться урахування підгодівлі тварин. При проведенні тваринницьких експериментів велике значення має підбір груп однорідних тварин, особливо коли вивчаються господарсько-корисні якості тварин: продуктивність, поведінка, здоров'я тощо. Ці якості дуже мінливі, тому правильні висновки за результатами дослідів можна зробити маючи лише деякий мінімум тварин у групах (8 молочних дорослих тварин або 15 голів молодняка). Тварини в порівнюваних групах мають бути однієї статі й породи, з однаковим попереднім доглядом та утриманням.

Для підбирання тварин у групи використовують метод аналогів. Для цього в стаді відбирають подібних тварин і розподіляють їх по одній у кожну групу під однаковим номером. Між аналогами допускається різниця в живій масі, удоях і шерстності до 8—10 %, а у віці до 5 %. У межах групи відмінності між тваринами можуть бути в 2—3 рази більшими, ніж між аналогами. Перед початком досліду проводиться зрівнювальний період 20—ЗО днів, коли всі групи худоби мають однаково утримуватися. Інші групи тварин та птиці мають свої особливості в підбиранні.

Список використаних джерел

1. Математичне планування експериментів в АПК / В. О. Аністратенко, В. Г. Федоров.-К.:Вища школа,1993.-374с.