Кут змочування

Змочування – це поверхневе явище, яке полягає у взаємодії рідини з іншим конденсованим тілом, при умові одночасного контакту трьох фаз, одна з яких є газом (повітря).

Це явище виникає при зіткненні рідини з поверхнею твердого тіла або іншої рідини. Вона виражається, в часності, в розтіканні рідини по твердій поверхні, що знаходиться у контакті з газом(паром) або іншою рідиною, просякані пористих тіл і порошків, викривленні поверхні рідини біля поверхні твердого тіла.

Кут змочування

Кут змочування — характеристика змочуваності матеріалу рідиною, кут, утворений краєм краплі рідини на поверхні.

Позначається зазвичай грецькою літерою θ.

Поверхня змочується рідиною, якщо кут змочування гострий і не змочується, якщо він тупий.

Кут змочування

Змочування і незмочування – поняття відносні: рідина, що змочує одну тверду поверхню, не змочує іншу. Наприклад, вода змочує скло, але не змочує парафін, ртуть не змочує скло, але змочує чисті поверхні металів.

Крайовий кут змочування

Явище змочування характеризує краєвий кут θ – кут між дотичними до поверхні рідини і твердого тіла.

                   θ< θ <pi/2; 

Рідина змочує тверде тіло, якщо крайовий кут гострий: вода змочує скло. Сили тяжіння між молекулами рідини і твердого тіла тут більші, ніж між молекулами самої рідини, і рідина прагне збільшити поверхню контакту з твердим тілом.

Гострий та тупий краєвий кут

Рідина не змочує тверде тіло, якщо крайовий кут тупий:

               pi/2; < θ <pi;

Ртуть не змочує скло. Сили тяжіння між молекулами рідини і твердого тіла в цьому разі менші, ніж між молекулами рідини, і рідина прагне зібратися в кулю.

Визначення крайового кута змочування з допомогою приладу Ребіндера

Порядок операцій по визначенню крайового кута змочування за допомогою приладу Ребіндера:

1.Взяти шліф мінералу — протерти його поверхню фільтрувальним папером.

2.Встановити шліф на координатному столі приладу Ребіндера.

3.Увімкнути джерело світла.

4.Нанести краплю води на поверхню шліфа.

5.Поєднати горизонтальну нитку вимірювального пристрою із зображенням поверхні шліфа, а вертикальну — підвести до крайньої точці границі «рідина—тверде».

6.Повертаючи вертикальну нитку вимірювального пристрою до тих пір поки вона не займе положення дотичної до контуру краплі, виміряти величину крайового кута.

7.Для більшої точності провести 3 −5 вимірювань значень крайових кутів, поміщаючи краплю води на різні ділянки поверхні шліфа.