Схема підключення

Схема підключення показує електричні зв'язки між вимірювальними пристроями та засобами отримання первинної інформації, з одного боку, щитами і пультами автоматизації — з іншого. Даний вид схем використовується при розробці конструкторської документації, а також для здійснення підключень при монтажі систем автоматизації.
Використовують два варіанти побудови схем підключень: графічний та табличний.

Підготовчий етап до виконання схем підключень

Схеми підключення виконують на підставі таких матеріалів:

• схем автоматизації технологічних процесів;
• принципових, електричних, пневматичних, гідравлічних схем;
• експлуатаційної документації на прилади і засоби автоматизації, які застосовані у проекті;
• таблиць з'єднань і підключення проводок щитів і пультів, що виконуються відповідно до вказівок РМ4 – 107-77;
• креслень розміщення технологічного, енергетичного і тому подібного обладнання і трубопроводів з відбірними і приймальними пристроями, а також будівельних креслень зі всіма необхідними для прокладки зовнішніх проводок заставними і приварними конструкціями, тунелями, каналами, отворами.

Перед виконанням схем підключення необхідно перевірити:

• наявність на технологічних кресленнях усіх закладних і відбірних пристроїв, необхідних для встановлення первинних вимірювальних перетворювачів на трубопроводах і устаткуванні;
• розміщення на кресленнях (планах, розрізах) місць встановлення індивідуальних позащитових приладів і групових стояків приладів, місцевих щитів і щитів, розміщених в щитових приміщеннях.

Загальні вимоги до виконання схем підключення

Схеми підключень виконують без дотримання масштабу на одному або декількох аркушах формату не більше А1 ( 594х 841 ) за ГОСТом 2.301 – 68. На схемі підключення повинні бути зображені виріб, його вхідні, вихідні елементи (рознімання, затискачі і т.п.) і кінці проводів і кабелів зовнішнього монтажу, що підводяться до них, біля яких поміщають дані про підключення виробу (характеристики зовнішніх кіл або адреси). Виріб на схемі зображається у вигляді прямокутника, а його вхідні і вихідні елементи – у вигляді умовних графічних позначень. Допускається зображати виріб у вигляді зовнішніх контурів. Розміщення зображень вхідних і вихідних елементів усередині графічного позначення виробу повинне приблизно відповідати їх дійсному розміщенню у виробі. На схемі повинні бути зазначені позиційні позначення вхідних і вихідних елементів, присвоєні їм на принциповій схемі виробу. На схемі слід записувати позначення вхідних і вихідних елементів, нанесені на виріб. Якщо позначення вхідних, вихідних і вивідних елементів у конструкції виробу не зазначені, то допускається умовно присвоювати їм позначення на схемі, повторюючи їх у відповідній конструкторській документації. При цьому на полі схеми поміщаються необхідні з'єднання.

Схеми з'єднань (документ, що показує з'єднання складових частин виробу (установки) і визначає дроти, джгути, кабелі або трубопроводи, якими здійснюються ці з'єднання, а також місця їх з'єднаннь і вводу (роз'єми, плати, затиски і тому подібне)) та підключення виконують, як правило, роздільно для кожного блока, що автоматизується, монтаж якого здійснюють незалежно від інших. При цьому в найменуванні схеми додатково вказують найменування блока (наприклад: Блок насосів. Схема з'єднань зовнішніх проводок).
Рекомендується на схемах з'єднань зовнішніх проводок наводити підключення електропроводок до приладів, що встановлені безпосередньо на технологічному обладнанні та комунікаціях, а також до одиночних позащитових (місцевих) приладів.
При незначному обсязі електропроводок, що підключаються до технічних засобів автоматизації, ці підключення допускається наводити на схемі з'єднань, при цьому не виконуючи схеми підключення.
Підключення електропроводок до групових установок і приладів, щитів та пультів, комплексів технічних засобів рекомендується наводити на самостійних схемах підключення.
Технічні засоби, для яких на схемах наводять підключення електропроводок, зображують спрощено зовнішніми обрисами або у вигляді прямокутників, у яких показують:

• ввідні елементи (наприклад, гермовводи, сальники) – по контуру прямокутника умовними графічними зображеннями згідно з ГОСТ 2.702;
• вхідні та вихідні елементи – у вигляді кружків (для круглих штепсельних рознімань) або прямокутників (наприклад, для збірок і колодок затискачів та інших елементів відповідної форми).

Рис 1. Позначення позащитових приладів.jpg

Познаку (позащитових приладів), порядковий номер і тип (протяжних, з'єднувальних та клемних коробок) вказують над полицею лінії-винесення, а під полицею – познаку і (або) номер аркуша установки (Рис 1. Позначення позащитових приладів).
Для інших технічних засобів всередині прямокутника вказують їх найменування, а також:

• номер аркуша (позначення документа) креслення установки (для групової установки);
• номер листа таблиці підключення зовнішніх проводок (для щитів і пультів).

Познаки жил кабелів та проводів на схемах і таблицях з'єднань та підключення приймають відповідно до принципових електричних схем.

Графічний метод побудови схем підключень

Рис 1. Фрагмент схеми підключень.jpg

В графічному методі умовними графічними позначеннями показують:

• вимірювальні пристрої та первинні перетворювачі;
• щити, пульти та локальні пункти управління, контролю, сигналізації та вимірювання;
• позащитові прилади й засоби автоматизації;
• з’єднувальні та протяжні коробки, вільні коробки кінців термопар;
• електропроводки та кабелі, що прокладаються поза щитами;
• вузли приєднання електропроводок до приладів, апаратів, коробок;
• запірну апаратуру, елементи для з’єднання та відгалуження;
• комутаційні затискачі розміщені поза щитами;
• захисне заземлення.

Схеми підключень виконують без збереження масштабу у вигляді, зручному для користування.
На схемі підключення у загальному випадку показують підключення проводок до групових установок позащитових приладів, з'єднувальних коробок, щитів (включаючи клемні), пультів, комплексів, їх складових частин. При складних підключеннях до одиночних позащитових приладів, електроапаратів та інших технічних засобів (наприклад, для окремих типів газоаналізаторів таконцентратомірів, пускачів, кнопкових постів управління) їх також показують на схемі підключення.
Шафи, пульти, окремі прилади та апарати зображують у вигляді прямокутників або кола, усередині яких розміщують відповідні надписи.
Зв’язки одного призначення на схемах підключення показують суцільною лінією і лише в місцях під єднання до приладів, виконавчих механізмів та інших апаратів проводи розділяють, щоб привести їх маркування.
На лініях зв’язку, що означають проводи або кабелі, вказують номер проводки, марку, переріз та довжину проводів і кабелів (якщо проводка виконана в трубі, то необхідно також навести характеристику труби).
Відрізки кабелів і імпульсних труб, що протилежні підключенню, закінчують фігурною дужкою з посиланням на познаку і (або) номер аркуша основного комплекту, на якому наведена схема зовнішніх з'єднань.
Розміщення зображень вхідних і вихідних елементів повинне приблизно відповідати їх дійсному розміщенню.

Табличний метод побудови схем підключень

Іноді схеми підключень показують у вигляді таблиць, які виконують окремо на кожну секцію (або панель) щита управління.
Таблиці виконують окремо на кожну секцію (або панель) щита управління.

Кабелі, проводки		Напрямок проводок
		Звідки					Куди
Номер	Марка	Позиція	Тип приладу	Зборка затискача	Номер затискача	Номер жили	Номер затискача	Зборка затискача	Позиція	Тип приладу
4	КВРГ 4х1,5	М2	АИР	ХТ1	1 2 3	138 140 142	1 2 3	ХТ2	А2	СК-32

Джерела та література

1. Барало О. В. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І СИСТЕМ АВТОМАТИЧНОГО КЕРУВАННЯ 2010
2. ДСТУ Б А.2.4-3:2009

Посилання

1. http://atpicak.ucoz.ua/
2. http://kyrator.com.ua/