Відмінності між версіями «Водометний рушій судна»

(Розрахунок водометних рушіїв)
(Розрахунок водометних рушіїв)
Рядок 37: Рядок 37:
  
  
<math>p_0+\frac{\rho+V^2}{2} - \frac{\rho-(V_s)^2}{2}=</math>
+
<math>p_0+\frac{\rhoV^2}{2} =p_1 \frac{\rho(V_s)^2}{2}+\bigtriangleup,p_1

Версія за 22:45, 6 грудня 2012

Водометний рушій (водомет) - судновий двигун, у якого сила, яка змушує судно переміщатися, створюється струменем води що виштовхується знього.

Схема водометного рушія

Перші водометні рушія появилися в середині XVII століття. Цей пристрій передставляє собою систему вотопроточнийх каналів ( в частковому випадку - один канал) , розміщених всередині курпусу судна, по якому рухається вода за допомогою спеціального насосу , найчастіше- омьового (винт в трубі). За допомогою заслонок потік води направляється в ті чи інші канали( в випадку одного каналу змінюється напряв руху струї, яка виходить на кормі судна), що дозволяє змінити напрямок судна.

Історія

Вперше ідея водометного судна була висунута англійськими винахідниками Thomas Toogood (Тугудом) і James Hayes (Хейес), які в 1661 р. запропонували встановити на судні міхи. За допомогою їх засмоктуючи воду в носовій частині судна, і відводити її в кормі. Винахід не було реалізовано.

У 1866 р. на порівняльних випробуваннях однакових за водотоннажністю англійських пароплавів: гвинтового "Volunteer" («Волонтер») і водометного "Nautilus" («Наутілус»), обладнаного рушієм Рутвена,який розвинув швидкість на 0.5 вузла більшу. Рушій Рутвена починають застосовувати на парових судах в Англії та інших європейських країнах. Зацікавилося водометом і Англійське адміралтейство, замовивши у 1867 р. перший у світі великий водометний корабель - канонерського човна "Watereach" («Уотеріч») водотоннажністю 1280 т з водометом Рутвена, в якому використовувався відцентровий насос з приводом від трьох парових машин. Але Адміралтейство поквапилося. Результати порівняльних випробувань "Watereach" і гвинтового канонерського човна "Viper" («Вайпер») виявилися не на користь водометного корабля. Справа була навіть не в тому, що "Viper" розвинув велику швидкість, ніж "Watereach". Комісія відзначила низьку економічність установки і надмірну складність її в обслуговуванні.

Спробам застосувати водометний рушій на кораблях не надавались серйозні значення, вважаючи основною причиною невдач низька якість проектування і виготовлення водометних рушіїв. У 1883 р. обидві міноносці були побудовані і випробувані. Оптимізм конструкторів поступився місцем розчаруванню: швидкість відмітні міноноскі виявилася на 30% менше, ніж у гвинтових, а економічність енергетичної установки набагато меншою.

Водометний рушій надовго вибув з арсеналу засобів боротьби за швидкість, але не назавжди.


Коротка характеристика

До характерних особливостей водометних рушіїв можна віднести хорошую захищеність робочого органу (розташованого в каналі всередині корпусу; вхідний отвір каналу обладнаний гратами, які перешкоджають попаданню великих предметів в канал) і прекрасні маневрені якості (можливість рухатися переднім і заднім ходом, розвертатися майже на місці завдяки відповідній установці заслінок).Але ці рушії володіють великою масою (в яку входить система водопроточних каналів з водою всередині корпусу), займають великий обсяг, ускладнюючи розміщення полезнь вантажу, мають порівняно невисоким ККД. Строго кажучи, ККД водометного рушія - поняття досить умовне, оскільки упор такого рушія створюється на корпусі і не завжди вдається точно розділити сили сопротивлення і упору. Грубо орієнтовно, ККД звичайного водометного движителя може становити приблизно 30%. Довгий час відмітні рушії мало застосовувалися на судах. Ввалось, що область їхнього застосування обмежується порівняно тихохідними судами, плаваючими на мілководній або засміченому фарватері (наприклад, такі судна використовувалися на лісосплаві). Але приблизно з середини XX в. їх популярність почала зростати. Цьому сприяли дві обставини. Во- перше, замість розвиненої системи водопроточних каналів було запропоновано влаштовувати один короткий канал в кормової краю судна, забезпечуючи управління судном за допомогою заслінок, що відхиляють струмінь рушія в потрібну сторону. По-друге, було показано, що ККД водометного рушія на швидкохідних судах може досягати 60% і більш, тоді як у звичайних гребних гвинтів в цих умовах він може знижуватися через явище кавітаці.

Розрахунок водометних рушіїв

Згідно закону кількості руху упор реактивного, в тому числі водометного, рушія дорівнює: [math]T=(V_1-V)[/math]

де m - маса води, що протікає через перетин рушія за одиницю часу 1 с. V1 - швидкість в струмені рушія на нескінченності за ним; V - швидкість ходу судна. Для ізольованого рушія упор збігається з тягою.

[math]m=\rho F_cV_1[/math] - маса води

де [math]F_c[/math] і [math]V_1[/math] - відповідно площа і швидкість струменя на виході з сопла. Передбачається, що швидкість струменя на нескінченності і на виході з сопла однакова. Таким чином, виходить залежність, аналогічна залежності з теорії ідеального рушія.

Використовуємо рівняння Бернуллі для потоку рідини в каналі рушія. Для ділянки лінії струму до рушія (який зручно вважати нескінченно тонким, як і в згаданій теорії) отримуємо:


<math>p_0+\frac{\rhoV^2}{2} =p_1 \frac{\rho(V_s)^2}{2}+\bigtriangleup,p_1