Відмінності між версіями «Неньютонівські рідини і їх класифікація»

Рядок 9: Рядок 9:
  
  
Для неньютонівських рідин закон в’язкого тертя Ньютона (<math>\tau\ = \mu\(\frac{du}{dn})</math>) не підходить, тобто крива течії не є лінійною. Тому в більш загальному вигляді рівняння слід записати так:
+
Для ньютонівських рідин закон в’язкого тертя Ньютона матиме вигляд
  
<math>f(\tau\) = \frac{du}{dn}</math>
+
                                <math>\tau\ = \mu\(\frac{du}{dn})</math>,
  
де <math>\tau\</math>— напруження зсуву, що виникають між двома паралельними шарами,що лежать у напрямку потоку
+
де <math>\tau\</math>— напруження зсуву, що виникають між двома паралельними шарами, що лежать у напрямку потоку;
  
<math>du/dn</math> — градієнт швидкості, тобто зміна швидкості на одиницю довжини у перпендикулярному до потоку напрямку (швидкісить зсуву)
+
<math>du/dn</math> — градієнт швидкості, тобто зміна швидкості на одиницю довжини у перпендикулярному до потоку напрямку (швидкісить зсуву);
  
 
μ — коефіцієнт пропорційності, який є фізичним параметром і називається динамічною в'язкістю
 
μ — коефіцієнт пропорційності, який є фізичним параметром і називається динамічною в'язкістю
(як показують дослідження μ залежить  від природи рідини або газу, а також від температури)
+
(як показують дослідження μ залежить  від природи рідини або газу, а також від температури).
 +
 +
Для неньютонівських рідин вищенаведений закон не підходить, тобто крива течії не є лінійною. Тому в більш загальному вигляді рівняння слід записати так:
 +
 
 +
                                  <math>f(\tau\) = \frac{du}{dn}</math>
  
 
Очевидно, що для ньютонівських рідин <math>f(\tau\) = \frac{ \tau\ }{ \mu\ } </math>, а для неньютонівських — функція <math>f(\tau\)</math> може мати різний вигляд залежно від роду рідини.
 
Очевидно, що для ньютонівських рідин <math>f(\tau\) = \frac{ \tau\ }{ \mu\ } </math>, а для неньютонівських — функція <math>f(\tau\)</math> може мати різний вигляд залежно від роду рідини.
Рядок 28: Рядок 32:
 
== Класифікація неньютонівських рідин ==
 
== Класифікація неньютонівських рідин ==
  
Наприклад, якщо <math>f(\tau\)= \frac{\tau\ - (\tau_0\)}{\eta\ }</math>, де <math>\tau_0\</math>— граничне напруження зсуву, а <math>\eta\</math>—пластична в’язкість, то рідина являє собою '''''бінгамовський пластик'''''.  
+
Якщо <math>f(\tau\)= \frac{\tau\ - (\tau_0\)}{\eta\ }</math>, де <math>\tau_0\</math>— граничне напруження зсуву, а <math>\eta\</math>—пластична в’язкість, то рідина являє собою '''''бінгамовський пластик'''''.  
  
Коли ж <math>f(\tau\)= \tau^ (\frac{ \1\ }{ \ n \ } )\ / k </math>  ,  де ''n'' і ''k'' — сталі для даної рідини,то при n<1 маємо так звону '''''псевдопластичну рідину''''', а при n>1 — '''''дилатантну рідину'''''.
+
Коли ж <math>f(\tau\)= \tau^ (\frac{ \1\ }{ \ n \ } )\ / k </math>  ,  де ''n'' і ''k'' — сталі для даної рідини, то при n<1 маємо так звану '''''псевдопластичну рідину''''', а при n>1 — '''''дилатантну рідину'''''.
  
Стала ''n'' характеризує ступінь неньютонівської поведінки матеріалу,а k — міру консистенції рідини.
+
Стала ''n'' характеризує ступінь неньютонівської поведінки матеріалу, а k — міру консистенції рідини.
  
  
 
== Бінгамовська рідина ==
 
== Бінгамовська рідина ==
  
Модель Бінгама схожа до моделі сухого тертя. В статичних умовах рідина веде себе як твердий матеріал, а при силовому впливі починає текти
+
В статичних умовах бінгамовська рідина веде себе як твердий матеріал, а при силовому впливі починає текти.
  
прикладом бінгамовської рідини може бути:
+
Прикладом бінгамовської рідини можуть бути:
 
<li> шлами
 
<li> шлами
 
<li> бурові розчини
 
<li> бурові розчини
Рядок 51: Рядок 55:
 
Псевдопластичні рідини не виявляють меж текучості, і крива течії в них показує, що відношення напруження зсуву і градієнта швидкості, яке в даному випадку характеризує'' уявну'', або ''ефективну'', ''в’язкість'', поступово знижується зі зростанням градієнта швидкості.  
 
Псевдопластичні рідини не виявляють меж текучості, і крива течії в них показує, що відношення напруження зсуву і градієнта швидкості, яке в даному випадку характеризує'' уявну'', або ''ефективну'', ''в’язкість'', поступово знижується зі зростанням градієнта швидкості.  
  
приклади псевдопластичних рідин:
+
Приклади псевдопластичних рідин:
 
<li> розчини каучука
 
<li> розчини каучука
 
<li> розчини мастила
 
<li> розчини мастила
Рядок 65: Рядок 69:
  
  
прикладом дилатантних рідин є:
+
Прикладом дилатантних рідин є:
 
<li> висококонцентровані водні суспензії порошків двоокису титану, заліза, слюди
 
<li> висококонцентровані водні суспензії порошків двоокису титану, заліза, слюди
 
<li> системи пісок/вода
 
<li> системи пісок/вода

Версія за 13:13, 20 травня 2012

Неньютонівська рідина– модель рідини, що являє собою суцільне рідке тіло, для якого дотичні напруження внутрішнього тертя, спричиненого відносним проковзуванням (зсувом) шарів рідини описуються нелінійною залежністю від градієнта швидкості у напрямі, перпендикулярному до напрямку проковзування. На відміну від ньютонівських рідин, коли динамічний коефіцієнт в'язкості є константою при заданій температурі і тиску, особливість неньютонівських рідин полягає у залежності параметра в'язкості від градієнту швидкості.

Як синонім до терміну «неньютонівська рідина» вживається, також, термін «аномальна рідина».


Закон в'язкого тертя Ньютона

Для ньютонівських рідин закон в’язкого тертя Ньютона матиме вигляд

                                [math]\tau\ = \mu\(\frac{du}{dn})[/math], 

де [math]\tau\[/math]— напруження зсуву, що виникають між двома паралельними шарами, що лежать у напрямку потоку;

[math]du/dn[/math] — градієнт швидкості, тобто зміна швидкості на одиницю довжини у перпендикулярному до потоку напрямку (швидкісить зсуву);

μ — коефіцієнт пропорційності, який є фізичним параметром і називається динамічною в'язкістю (як показують дослідження μ залежить від природи рідини або газу, а також від температури).

Для неньютонівських рідин вищенаведений закон не підходить, тобто крива течії не є лінійною. Тому в більш загальному вигляді рівняння слід записати так:

                                 [math]f(\tau\) = \frac{du}{dn}[/math]

Очевидно, що для ньютонівських рідин [math]f(\tau\) = \frac{ \tau\ }{ \mu\ }[/math], а для неньютонівських — функція [math]f(\tau\)[/math] може мати різний вигляд залежно від роду рідини.


Класифікація рідин за видом залежності дотичних напружень від градієгту швидкості.


Класифікація неньютонівських рідин

Якщо [math]f(\tau\)= \frac{\tau\ - (\tau_0\)}{\eta\ }[/math], де [math]\tau_0\[/math]— граничне напруження зсуву, а [math]\eta\[/math]—пластична в’язкість, то рідина являє собою бінгамовський пластик.

Коли ж [math]f(\tau\)= \tau^ (\frac{ \1\ }{ \ n \ } )\ / k[/math] , де n і k — сталі для даної рідини, то при n<1 маємо так звану псевдопластичну рідину, а при n>1 — дилатантну рідину.

Стала n характеризує ступінь неньютонівської поведінки матеріалу, а k — міру консистенції рідини.


Бінгамовська рідина

В статичних умовах бінгамовська рідина веде себе як твердий матеріал, а при силовому впливі починає текти.

Прикладом бінгамовської рідини можуть бути:

  • шлами
  • бурові розчини
  • масляні фарби
  • стічні води
  • різні емульсії та інші рідини

    Псевдопластичні рідини

    Псевдопластичні рідини не виявляють меж текучості, і крива течії в них показує, що відношення напруження зсуву і градієнта швидкості, яке в даному випадку характеризує уявну, або ефективну, в’язкість, поступово знижується зі зростанням градієнта швидкості.

    Приклади псевдопластичних рідин:

  • розчини каучука
  • розчини мастила
  • розчини полімерів
  • фармацевтичні розчини
  • різні харчові продукти
  • біологічні рідини тощо.

    Дилатантні рідини

    Стаціонарно реологічно аномальна рідина, в'язкість якої із зростанням градієнту швидкості зростає.


    Прикладом дилатантних рідин є:

  • висококонцентровані водні суспензії порошків двоокису титану, заліза, слюди
  • системи пісок/вода
  • гідрозоль крохмалю
  • солодкі суміші
  • водні розчини гуміарабіку та ін.


    Крім перелічених вище існують й інші типи неньютонівськнх рідин (в’язко- і пружнопластичні, еластичні тощо). Для багатьох з них зв’язок між напруженням і градієнтом швидкості залежить також від часу дії напруження і передісторії рідини. Значення їх ефективної в’язкості залежить не лише від швидкості зсуву, але й його тривалості.


    Література

  • Левицький Б.Ф., Лещій Н.П. Гідравліка.Загальний курс - Львів: Cвіт,1994.-264с.
  • Константінов Ю.М., Гіжа О.О. Технічна механіка рідини і газу: Підручник.- К.: Вища школа, 2002.-277с
  • Астарита Дж., Марруччи Дж., Основы гидромеханики неньютоновских жидкостей, пер. с англ., М., 1978