Розголошення інформації

Прізвище	Чура
Ім'я	Наталя
По-батькові	Ярославівна
Факультет	ФІС
Група	СН-41

Розголошення інформації (рос. — разглашение информации, англ. — information disclosure). На відміну від необережності, умисел передбачає, що метою дій співробітників було саме розголошення інформації, що є конфіденційною. Причому співробітників могли завербувати агенти промислового шпигунства або ж вони самі ініціативно вирішили зрадити організацію, на яку працювали (в цих випадках вони вже самі можуть шукати контактів з представниками конкуруючих фірм чи інших осіб, зацікавлених в отриманні певної інформації).
Для того щоб виявити або попередити такі дії, потрібно визначитися, чому ж саме працівники пішли на них. Кожна людина є індивідуальною, в кожного своє життя та свої проблеми, через які він приймає ті чи інші рішення. Тож кожна ситуація має свої нюанси, але є декілька розповсюджених причин для розголошення інформації співробітниками. До них відносяться:

• помста;
• матеріальна або інша вигода;
• самореалізація.

Саме з цих причин персонал фірми найчастіше зраджує її інтереси. Багато в чому тут також є прорахунки керівництва. Саме це найчастіше є тим, через що вербують співробітників. Невдоволені працівники краще йдуть на контакт з промисловими шпигунами, бо не відчувають патріотизму до цієї фірми, мріють поквитатися з кимось із колег чи з керівництвом, або прагнуть покращити своє матеріальне становище. Таким особам пропонують те, чого в них немає і не буде на даній фірмі: або значні матеріальні виплати, або ж пропонування роботи, де їх працю оцінять, де їх будуть поважати, або ж інші речі, що відповідають потребам цих співробітників.
Розголошення комерційних секретів, мабуть,найбільш розповсюджена дія власника (джерела), що призводить до неправомірного оволодіння конфіденційною інформацією за мінімальних витратах зусиль з боку зловмисника. Для цього він користується в основному легальними шляхами і мінімальним набором технічних засобів.
Реалізується розголошення формальними і неформальними каналами поширення інформації.
До формальних каналів поширення інформації належать:

• ділові зустрічі, наради, переговори та інші форми спілкування;
  
• обмін офіційними діловими, науковими і технічними документами засобами передачі офіційної інформації (пошта, телефон, телеграф, факс тощо.).
  

Неформальними каналами поширення інформації є:

• особисте спілкування (зустрічі, переписка, телефонні переговори тощо.);
  
• виставки, семінари, конференції, з’їзди, колоквіуми та інші масові заходи;
  
• засоби масової інформації (преса, інтерв’ю, радіо, телебачення тощо).
  

Як правило, причиною розголошення конфіденційної інформації є:

• слабке знання (або незнання) вимог захисту конфіденційної інформації;
  
• помилковість дій персоналу через низьку виробничу кваліфікацію;
  
• відсутність системи контролю за оформленням документів, підготовкою виступів, реклами і публікацій;
  
• злісне, навмисне невиконання вимог захисту комерційної таємниці.