Відмінності між версіями «ПЕ2010:Виступ на семінарі:проць:твоя тема»

 
(Не показано 18 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Завдання|Victor|Назаревич О.Б.|28 лютого 2010}}
+
{{Завдання|Проць.В.Г.|Назаревич О.Б.|28 лютого 2010}}
 
{| cellspacing="0" cellpadding="0" style="clear: {{{clear|right}}}; margin-bottom: .5em; float: right; padding: .5em 0 .8em 1.4em; background: none; width: {{{width|{{{1|auto}}}}}};" {{#if:{{{limit|}}}|class="toclimit-{{{limit}}}"}}
 
{| cellspacing="0" cellpadding="0" style="clear: {{{clear|right}}}; margin-bottom: .5em; float: right; padding: .5em 0 .8em 1.4em; background: none; width: {{{width|{{{1|auto}}}}}};" {{#if:{{{limit|}}}|class="toclimit-{{{limit}}}"}}
 
| __TOC__
 
| __TOC__
Рядок 5: Рядок 5:
 
<noinclude>
 
<noinclude>
  
Одной из главных задач эксперимента является получение и проверка математической модели объекта, описывающей в количественной форме взаимосвязи между входными и выходными параметрами объекта. Входные параметры, которые могут быть изменены, называют факторами. Для каждого фактора до измерения устанавливается область определения, которая может быть непрерывной и дискретной. Часто непрерывная область определения искусственно дискретизируется. В теории планирования эксперимента объект исследований принято представлять в виде «черного ящика», а его математическая модель описывает функциональные связи между входными и выходными параметрами. Главными требованиями, предъявляемыми к математическим моделям объектов являются удобство математического использования и интерпретируемость модели. Кроме того, всегда должны быть обозначены пределы применимости модели. Если эти требования не выполняются, то при использовании и экспериментальной проверке моделей неизбежно возникают методические погрешности, и погрешности адекватности, которые будут рассмотрены в следующей главе.
+
Одним з головних завдань експерименту є здобуття і перевірка математичної моделі об'єкту, взаємозв'язку, що описує в кількісній формі, між вхідними і вихідними параметрами об'єкту. Вхідні параметри, які можуть бути змінені, називають чинниками. Для кожного чинника до виміру встановлюється область визначення, яка може бути безперервною і дискретною. Часто безперервна область визначення штучно дискретизує. У теорії планерування експерименту об'єкт досліджень прийнято представляти у вигляді «чорного ящика», а його математична модель описує функціональні зв'язки між вхідними і вихідними параметрами. Головними вимогами, що пред'являються до математичних моделей об'єктів є зручність математичного використання і інтерпретується моделі. Крім того, завжди мають бути позначені межі застосовності моделі. Якщо ці вимоги не виконуються, то при використанні і експериментальній перевірці моделей неминуче виникають методичні погрішності, і погрішності адекватності, які будуть розглянуті в наступній главі. 
 +
 
 +
Можна виділити наступні завдання перевірки моделей (рис.1.1):
 +
 
 +
1.Побудувати «чорний ящик», який буде потрібним чином відгукуватися на задану вхідну дію.
 +
 
 +
2.Маючи «чорний ящик», знаючи вхідні і вихідні сигнали, отримати (змоделювати) його вміст.
  
Можно выделить следующие задачи проверки моделей (рис.1.1):
 
Построить «черный ящик», который будет нужным образом откликаться на заданное входное воздействие.
 
Имея «черный ящик», зная входные и выходные сигналы, получить (смоделировать) его содержимое.
 
 
[[Файл:1.1.png|thumb|center|]]
 
[[Файл:1.1.png|thumb|center|]]
  
<center>Рис.1.1 - </center>
+
<center>Рис.1.1 - Модель чорного ящика </center>
 +
 
 +
Суть процесу моделювання можна пояснити на прикладі аналізу електронної схеми, в результаті якого будуть отримані певні вихідні сигнали. Можна перевірити модель, зібравши експериментальну схему і знявши реальні вихідні сигнали. При цьому неминучі розбіжності між сигналами модельними і реальними. Аби з'ясувати причини розбіжності, необхідні експерименти з окремими елементами схеми.
 +
Необхідне коректування моделі може бути виконане таким чином:
 +
 
 +
1.Перевірка розбіжностей — експериментальна перевірка характеристик всіх елементів і їх порівняння з модельними.
 +
 
 +
2.Виправлення характеристик окремих елементів у вихідній моделі.
 +
 
 +
3.Зіставлення отриманих залежностей з експериментальними (початковими).
 +
Таким чином, побудова і перевірка моделі, адекватно електронної схеми, що описує роботу, в загальному випадку вимагає дуже великої кількості експериментальних вимірів. Планерування експерименту дозволяє оптимізувати число вимірів.
 +
 +
Наприклад, електронна схема складається з транзисторів, резисторів, конденсаторів і котушок індуктивності. Якщо номінальні значення пасивних електронних елементів (резисторів, конденсаторів і т.д) збігаються з їх реальними значеннями з необхідною точністю, то неспівпадання між модельними і реальними сигналами найчастіше виникає із-за невідповідності реальних робочих характеристик активних елементів (транзисторів, мікросхем і так далі). Тому дослідні схемотехніки піддають перевірці лише окремі вузли схеми, по суті інтуїтивно плануючи експеримент виходячи зі свого досвіду і використовуючи апріорну інформацію.
 +
Розглянемо приклад моделювання простого чотириполюсника, що здійснює виділення що огинає (детектування) радіосигналу (рис.1.2).
 +
 
 +
Чотириполюсник складається з двох простих схем:
 +
 
 +
1.детектора на діоді 'Д' з вихідним резистором <math>{{R}_{1}}</math>.
 +
 
 +
2.інтегруючому ланцюгу <math>{{R}_{2}}C</math>.
 +
 
 +
[[Файл:1.2.png|thumb|center|]]
 +
 
 +
<center>Рис.1.2 - приклад моделювання простого чотириполюсника </center>
 +
 
 +
Сигнали на виході детектора АВ і виході інтегруючого ланцюга показані на рис.1.3. Тут криві 1 і 2 відповідають різним вольтамперным характеристикам (ВАХ) діода. Детектор відрізує негативні напівперіоди сигналу, а інтегруючий ланцюг – виділяє ту, що його огинає. Якість виділення що огинає визначатиметься відхиленням <math>\Delta </math> від «ідеального» сигналу.
 +
 
 +
[[Файл:1.3.png|thumb|center|]]
 +
 
 +
<center>Рис.1.3 - Сигнали на виході детектора АВ і виході інтегруючого ланцюга  </center>
 +
           
 +
Величина <math>\Delta </math> у свою чергу залежить від характеристик, як детектора, так і інтегруючого ланцюга. У детекторі вона визначатиметься вольтамперной характеристикою (ВАХ) діода 'Д', а в інтегруючому ланцюзі - співвідношенням між ємкістю конденсатора <math>C</math> і опором <math>{{R}_{2}}</math>.
 +
           
 +
Як видно з рис.1.3, амплітуда вихідного сигналу детектора, відповідна ВАХ-1, вище, що неминуче приведе до збільшення <math>\Delta </math> в результуючому сигналі. З іншого боку, зменшення ємкості конденсатора інтегруючого ланцюга також наводить до збільшення <math>\Delta </math>. При моделюванні схеми неспівпадання між розрахунковими і реальними сигналами вимагає внесення коректування до характеристик, що задаються в моделі.
 +
 
 +
У загальному випадку чотириполюсник може розглядатися як об'єкт, схема якого показана на рис.1.4. Характеристики окремих елементів схеми (ВАХ діода і величини останніх пасивних елементів) можуть вважатися фіксованими параметрами (керівниками). Залежно від плану експерименту ці параметри можна розглядати і як вхідні (чинники), які задаються дискретно.
 +
[[Файл:1.4.png|thumb|center|]]
  
Суть процесса моделирования можно пояснить на примере анализа электронной схемы, в результате которого будут получены определенные выходные сигналы. Можно проверить модель, собрав экспериментальную схему и сняв реальные выходные сигналы. При этом неизбежны расхождения между сигналами модельными и реальными. Чтобы выяснить причины расхождения, необходимы эксперименты с отдельными элементами схемы.
+
<center>Рис.1.4 - загальному вигляд чотириполюсника  </center>
Необходимая корректировка модели может быть выполнена следующим образом:
 
Проверка расхождений — экспериментальная проверка характеристик всех элементов и их сравнение с модельными.
 
Исправление характеристик отдельных элементов в исходной модели.
 
Сопоставление полученных зависимостей с экспериментальными (исходными).
 
Таким образом, построение и проверка модели, адекватно описывающей работу электронной схемы, в общем случае требует очень большого количества экспериментальных измерений. Планирование эксперимента позволяет оптимизировать число измерений.
 
Например, электронная схема состоит из транзисторов, резисторов, конденсаторов и катушек индуктивности. Если номинальные значения пассивных электронных элементов (резисторов, конденсаторов и т.д) совпадают с их реальными значениями с необходимой точностью, то несовпадение между модельными и реальными сигналами чаще всего возникает из-за несоответствия реальных рабочих характеристик активных элементов (транзисторов, микросхем и т.д.). Поэтому опытные схемотехники подвергают проверке лишь отдельные узлы схемы, по сути интуитивно планируя эксперимент исходя из своего опыта и используя априорную информацию.
 
Рассмотрим пример моделирования простейшего четырехполюсника, осуществляющего выделение огибающей (детектирование) радиосигнала (рис.1.2).
 
Четырехполюсник состоит из двух простейших схем:
 
  
1. детектора на диоде  с выходным резистором
+
Експериментальні виміри прийнято розділяти на три основні види:
2. интегрирующей цепи.
 
  
Сигналы на выходе детектора АВ и выходе интегрирующей цепи показаны на рис.1.3. Здесь кривые 1 и 2 соответствуют различным вольтамперным характеристикам (ВАХ) диода. Детектор отрезает отрицательные полупериоды сигнала, а интегрирующая цепь – выделяет его огибающую. Качество выделения огибающей будет определяться отклонением  от «идеального» сигнала.
+
1)прямі виміри, при яких безпосередньо реєструються значення вимірюваної величини (наприклад, вимір напруги <math>U</math> вольтметром);
  [[Файл:1.1.png|thumb|center|]]
 
  
<center>Рис.1.1 - </center>
+
2)непрямі виміри (наприклад, виміри сили струму <math>I</math> амперметром, активного опору <math>R</math> омметром і розрахунок <math>U=RI</math> );
Величина  в свою очередь зависит от характеристик, как детектора, так и интегрирующей цепи. В детекторе она будет определяться вольтамперной характеристикой (ВАХ) диода  , а в интегрирующей цепи - соотношением между емкостью конденсатора  и сопротивлением.
 
  
Как видно из рис.1.3, амплитуда выходного сигнала детектора, соответствующая ВАХ-1, выше, что неизбежно приведет к увеличению  в результирующем сигнале. С другой стороны, уменьшение емкости конденсатора интегрирующей цепи также приводит к увеличению  . При моделировании схемы несовпадение между расчетными и реальными сигналами требует внесения корректировки в характеристики, задаваемые в модели.
+
Тобто непрямі виміри — це здобуття величини <math>y=f({{x}_{1}},{{x}_{2}},...)</math> по виміряних значеннях <math>{{x}_{1}},{{x}_{2}},...</math>.
В общем случае четырехполюсник может рассматриваться как объект, схема которого показана на рис.1.4. Характеристики отдельных элементов схемы (ВАХ диода и величины остальных пассивных элементов) могут считаться фиксированными параметрами (управляющими). В зависимости от плана эксперимента эти параметры можно рассматривать и как входные (факторы), которые задаются дискретно.
 
[[Файл:1.1.png|thumb|center|]]
 
  
<center>Рис.1.1 - </center>
+
3)спільні виміри (наприклад, виміри напруги <math>U</math> і сили струму <math>I</math> при різних значеннях<math>I</math>і побудова результуючої залежності <math>U=U(I)</math>);
  
Экспериментальные измерения принято разделять на три основных вида:
+
Тобто спільні виміри це виміри два або декількох неоднойменних величин для побудови залежності між ними.
прямые измерения, при которых непосредственно регистрируются значения измеряемой величины  (например, измерение напряжения  вольтметром);
+
Планерування експерименту передбачає не лише оптимізацію числа вимірів, але і зменшення експериментальних погрішностей. Тому значну частину математичного апарату теорії планерування експерименту складають теорія помилок, теорія вірогідності і математична статистика.
косвенные измерения (например, измерения силы тока  амперметром, активного сопротивления  омметром и расчет  );
 
То есть косвенные измерения — это получение величины  по измеренным значениям.
 
совместные измерения (например, измерения напряжения  и силы тока  при разных значениях  и построение результирующей зависимости  );
 
То есть совместные измерения это измерения двух или нескольких неодноименных величин для построения зависимости между ними.
 
Планирование эксперимента предполагает не только оптимизацию числа измерений, но и уменьшение экспериментальных погрешностей. Поэтому значительную часть математического аппарата теории планирования эксперимента составляют теория ошибок, теория вероятностей и математическая статистика.
 

Поточна версія на 17:52, 12 березня 2010

Blue check.png Дана стаття являється неперевіреним навчальним завданням.
Студент: Проць.В.Г.
Викладач: Назаревич О.Б.
Термін до: 28 лютого 2010

До вказаного терміну стаття не повинна редагуватися іншими учасниками проекту. Після завершення терміну виконання будь-який учасник може вільно редагувати дану статтю і витерти дане попередження, що вводиться за допомогою шаблону.



Одним з головних завдань експерименту є здобуття і перевірка математичної моделі об'єкту, взаємозв'язку, що описує в кількісній формі, між вхідними і вихідними параметрами об'єкту. Вхідні параметри, які можуть бути змінені, називають чинниками. Для кожного чинника до виміру встановлюється область визначення, яка може бути безперервною і дискретною. Часто безперервна область визначення штучно дискретизує. У теорії планерування експерименту об'єкт досліджень прийнято представляти у вигляді «чорного ящика», а його математична модель описує функціональні зв'язки між вхідними і вихідними параметрами. Головними вимогами, що пред'являються до математичних моделей об'єктів є зручність математичного використання і інтерпретується моделі. Крім того, завжди мають бути позначені межі застосовності моделі. Якщо ці вимоги не виконуються, то при використанні і експериментальній перевірці моделей неминуче виникають методичні погрішності, і погрішності адекватності, які будуть розглянуті в наступній главі.

Можна виділити наступні завдання перевірки моделей (рис.1.1):

1.Побудувати «чорний ящик», який буде потрібним чином відгукуватися на задану вхідну дію.

2.Маючи «чорний ящик», знаючи вхідні і вихідні сигнали, отримати (змоделювати) його вміст.

1.1.png
Рис.1.1 - Модель чорного ящика

Суть процесу моделювання можна пояснити на прикладі аналізу електронної схеми, в результаті якого будуть отримані певні вихідні сигнали. Можна перевірити модель, зібравши експериментальну схему і знявши реальні вихідні сигнали. При цьому неминучі розбіжності між сигналами модельними і реальними. Аби з'ясувати причини розбіжності, необхідні експерименти з окремими елементами схеми. Необхідне коректування моделі може бути виконане таким чином:

1.Перевірка розбіжностей — експериментальна перевірка характеристик всіх елементів і їх порівняння з модельними.

2.Виправлення характеристик окремих елементів у вихідній моделі.

3.Зіставлення отриманих залежностей з експериментальними (початковими). Таким чином, побудова і перевірка моделі, адекватно електронної схеми, що описує роботу, в загальному випадку вимагає дуже великої кількості експериментальних вимірів. Планерування експерименту дозволяє оптимізувати число вимірів.

Наприклад, електронна схема складається з транзисторів, резисторів, конденсаторів і котушок індуктивності. Якщо номінальні значення пасивних електронних елементів (резисторів, конденсаторів і т.д) збігаються з їх реальними значеннями з необхідною точністю, то неспівпадання між модельними і реальними сигналами найчастіше виникає із-за невідповідності реальних робочих характеристик активних елементів (транзисторів, мікросхем і так далі). Тому дослідні схемотехніки піддають перевірці лише окремі вузли схеми, по суті інтуїтивно плануючи експеримент виходячи зі свого досвіду і використовуючи апріорну інформацію. Розглянемо приклад моделювання простого чотириполюсника, що здійснює виділення що огинає (детектування) радіосигналу (рис.1.2).

Чотириполюсник складається з двох простих схем:

1.детектора на діоді 'Д' з вихідним резистором [math]{{R}_{1}}[/math].

2.інтегруючому ланцюгу [math]{{R}_{2}}C[/math].

1.2.png
Рис.1.2 - приклад моделювання простого чотириполюсника

Сигнали на виході детектора АВ і виході інтегруючого ланцюга показані на рис.1.3. Тут криві 1 і 2 відповідають різним вольтамперным характеристикам (ВАХ) діода. Детектор відрізує негативні напівперіоди сигналу, а інтегруючий ланцюг – виділяє ту, що його огинає. Якість виділення що огинає визначатиметься відхиленням [math]\Delta[/math] від «ідеального» сигналу.

1.3.png
Рис.1.3 - Сигнали на виході детектора АВ і виході інтегруючого ланцюга

Величина [math]\Delta[/math] у свою чергу залежить від характеристик, як детектора, так і інтегруючого ланцюга. У детекторі вона визначатиметься вольтамперной характеристикою (ВАХ) діода 'Д', а в інтегруючому ланцюзі - співвідношенням між ємкістю конденсатора [math]C[/math] і опором [math]{{R}_{2}}[/math].

Як видно з рис.1.3, амплітуда вихідного сигналу детектора, відповідна ВАХ-1, вище, що неминуче приведе до збільшення [math]\Delta[/math] в результуючому сигналі. З іншого боку, зменшення ємкості конденсатора інтегруючого ланцюга також наводить до збільшення [math]\Delta[/math]. При моделюванні схеми неспівпадання між розрахунковими і реальними сигналами вимагає внесення коректування до характеристик, що задаються в моделі.

У загальному випадку чотириполюсник може розглядатися як об'єкт, схема якого показана на рис.1.4. Характеристики окремих елементів схеми (ВАХ діода і величини останніх пасивних елементів) можуть вважатися фіксованими параметрами (керівниками). Залежно від плану експерименту ці параметри можна розглядати і як вхідні (чинники), які задаються дискретно.

1.4.png
Рис.1.4 - загальному вигляд чотириполюсника

Експериментальні виміри прийнято розділяти на три основні види:

1)прямі виміри, при яких безпосередньо реєструються значення вимірюваної величини (наприклад, вимір напруги [math]U[/math] вольтметром);

2)непрямі виміри (наприклад, виміри сили струму [math]I[/math] амперметром, активного опору [math]R[/math] омметром і розрахунок [math]U=RI[/math] );

Тобто непрямі виміри — це здобуття величини [math]y=f({{x}_{1}},{{x}_{2}},...)[/math] по виміряних значеннях [math]{{x}_{1}},{{x}_{2}},...[/math].

3)спільні виміри (наприклад, виміри напруги [math]U[/math] і сили струму [math]I[/math] при різних значеннях[math]I[/math]і побудова результуючої залежності [math]U=U(I)[/math]);

Тобто спільні виміри — це виміри два або декількох неоднойменних величин для побудови залежності між ними. Планерування експерименту передбачає не лише оптимізацію числа вимірів, але і зменшення експериментальних погрішностей. Тому значну частину математичного апарату теорії планерування експерименту складають теорія помилок, теорія вірогідності і математична статистика.