Хвиля Кельвіна - Історія редагувань

Viktoriia в 21:34, 2 грудня 2015

2015-12-02T21:34:25Z

Viktoriia в 09:16, 30 листопада 2015

2015-11-30T09:16:51Z

Viktoriia в 20:19, 28 листопада 2015

2015-11-28T20:19:29Z

Viktoriia в 18:46, 27 листопада 2015

2015-11-27T18:46:07Z

Viktoriia в 18:27, 27 листопада 2015

2015-11-27T18:27:51Z

Viktoriia: Створена сторінка: Симуляція в часі утворення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца ...

2015-11-27T18:25:32Z

Створена сторінка: 200px|thumb|right|Симуляція в часі утворення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца ...

Нова сторінка

[[Файл:Рис1.gif|200px|thumb|right|Симуляція в часі утворення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца]]
=='''Хвиля Кельвіна'''==
'''Хвиля Кельвіна або Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца''' (названа на честь Лорда Кельвіна та Германа фон Гельмгольца) виникає при наявності зрушення швидкості в одному або в декількох суцільних рідинах, або там, де різниця швидкостей між двома рідинами. Прикладом може служити вітер над водою, який викликає хвилі на поверхні води.

Теорія передбачає настання нестійкості і перехід до турбулентності в рідинах різних щільностей,що рухаються з різними швидкостями. Гельмгольц вивчав динаміку двох рідин різних щільностей,коли невелике збурення, таке як хвилі, утворилось на межі, що з'єднує рідини.
[[Файл:Рис2.jpg|200px|thumb|right|Рис. 2 Хмари-хвилі]]

=='''Нестійкість (хвилі) Кельвіна-Гельмгольца'''==

Потрібно зазначити, що існування поверхневого натягу зменшує нестійкість Кельвіна-Гельмгольца, отже, чим більший поверхневий натяг даної рідини, тим менша нестійкість. При цьому стійкість буде існувати, поки не буде досягнута певна швидкісна межа даних рідин в залежності від їх поверхневих натягів. Ця обставина дозволяє передбачити початок формування хвилі в разі вітру над морем. Для різної щільності (коли шари з меншою щільністю розташовуються зверху, то рідина або газ стабільні) і швидкості руху нестійкості Кельвіна-Гельмгольца визначається числом Річардсона (Ri). Зазвичай, шар нестійкий при Ri < 0,25. Ці ефекти вельми поширені в хмарних шарах. Виникаюча щільна і швидкісна відмінність в певному шарі повітря викликає появу хвилеподібних хмар.(Рис. 2, 3)

[[Файл:Oblaka-volny-1.jpg|200px|thumb|right|Рис. 3 Хвилеподібні хмари]]
[[Файл:D91655e546571e6f97084aead0ffb749.jpg|200px|thumb|right|Рис. 4 Хмари Кельвіна-Гельмгольца]]

'''Хмари Кельвіна-Гельмгольца''', виглядають так, як біжать хвилі. Такий вид цим хмарам надає робота вітрів. Швидкість вітру над хмарами і під ним помітно відрізняється, а всередині хмарного шару відбувається хвилеподібний рух повітря. При певній різниці швидкостей вітрів вершини «хвиль» вигинаються в такі красиві вихори.(Рис. 4)

=='''Опис Хвиль Кельвіна'''==

Коли У поверхні землі холодний шар повітря стискається з більш теплим, і більш швидшим шаром, який знаходиться над ним, то на зіткненні цих шарів утворюються хмари похожі на гребні, це теж саме, що і утворення морських хвиль, вони утворюються по одному і тому самому принципі, як зображено на рисунках 2, 3, 4.

Дивлячись на хвилі, що розбігаються від кинутого у воду камінчика, можна вивчати явище дисперсії хвиль, яке проявляється у тому, що межа хвиль буде розповсюджуватись не рівномірно, а приблизно рівно-прискорено, тому що довгохвильові коливання будуть розповсюджуватися швидше за короткохвильові. Якщо ж дочекатися того, що поверхня води стане повністю спокійною, а потім ще дочекатися легкого вітерцю — то ми побачимо утворення на поверхні малих хвильок (брижі) — це утворення нестійкості Кельвіна-Гельмгольця. А як хвилі набігають на узбережжя, ми спостерігаємо за нелінійними поверхневими хвилями (нелінійними є хвилі, в яких амплітуда велика порівняно з глибиною). При підході поверхневої хвилі з глибокої води на мілку її амплітуда стає великою порівняно з глибиною, хвиля стає нелінійною, що проявляється у тому, що гребінь починає рухатися швидше ніж підошва, фронт стає крутішим, і хвиля перекидається.

При певних умовах дисперсія, що намагається розмити профіль хвилі, повністю компенсує вплив нелінійності, що робить профіль крутішим — і хвиля може певний час зберігати свою попередню форму — таким чином утворюється усамітнена хвиля або солітон. Солітони мілкої води виникають, наприклад, у весняних струмках.

У вузьких протоках (типу Гібралтарської або Мессінської, Рис. 5 ), коли різниця швидкостей течій на межі розділу густини стає досить великою, відбувається порушення стійкості шарів води. При виникненні нестійкості (це вже згадувана нестійкість Кельвіна-Гельмгольця), межа розділу скручується у вихори. Наприклад, у Мессінській протоці існує яскраво виражений шар стрибка густини між важкою водою Іонічного моря й розташованою над нею легкою водою Тірренського моря. У північній частині протоки внаслідок її сильного звуження обидві водні маси розташовуються поруч, тому вихровий рух внутрішньої хвилі сягає поверхні й викликає сильне збурення, назване Сціллою та Харібдою.

[[Файл:Picture1.png|200px|thumb|left|Рис. 5 Внутрішіні хвилі, що проявляються на поверхні в Мессінській протоці]]

'''Між Скіллою і Харібдою''' — крилатий вислів, що походить з грецької міфології. За міфами давніх греків, на прибережних скелях по обидва боки Мессіанської протоки жили два чудовиська — Сцілла і Харібда, нападали на мореплавців і пожирали їх[2]. Вислів вживається у значенні: опинитися у ситуації, коли маєш обрати між двома можливими діями, проте обидві небезпечні або неприємні; потрапити в небезпеку, що загрожує звідусіль.

Нестійкість Кельвіна-Гельмгольця може розвиватися і на гребні усамітненої хвилі великої амплітуди. Це є яскравим прикладом, коли хвилі розповсюджуються на іншій хвилі. Таке явище в океані спостерігали на хвилях, що розповсюджуються на шельфі Орегону і на шельфі Південно-Китайського моря(Рис.6, 7)

Нестійкість утворюється при проходженні хвилі великої амплітуди над неоднорідним дном. В чисельних експериментах таке явище також спостерігалося. Внутрішні хвилі трапляються й у безприпливних морях, зокрема у Чорному і Каспійському.

[[Файл:Picture2.png|200px|thumb|right|Рис. 6 Вихори Кельвіна-Гельмгольця, які тільки що утворились на внутрішній хвилі, що розповсюджується на шельфі Орегону ]]

В середині минулого сторіччя у Лох-Несcькому озері зафіксовано утворення внутрішнього солібора, а пізніше і нестійкості Кельвіна-Гельмгольця. Встановлено, що внутрішні сейші в озері є нелінійним явищем, що призводить до появи внутрішнього валу з крутим фронтом, що подорожує вздовж усього озера. Часто, завдяки сильному вітру, вал, що сформувався, декілька разів перетинає Лох-Несс, відбиваючись від крутих схилів.

[[Файл:Picture3.png|200px|thumb|left|Рис. 7 Вихори Кельвіна-Гельмгольця, які тільки що утворились на внутрішній хвилі, що на шельфі Південно-Китайського моря]]

Ми бачимо, що на пагорбі з підвітряного боку виникає нестійкість і формуються вже відомі вихори Кельвіна-Гельмгольця(Рис. 8)

[[Файл:Picture4.png|200px|thumb|right|Рис. 8 Ідеалізоване моделювання негідростатичною моделлю розщеплення довгохвильових збурень на короткохвильові в озері з пагорбом]]

=='''Прибережні хвилі Кельвіна'''==

При фіксованій глибиною (Н), шар океану, вільна хвиля прибережні спільноти берега (і тому в пастці в берега) до масштабу 30 км утворюють поширення хвилі Кельвіна всередині. Такі коливання відомі як прибережні хвилі Кельвіна. V = 0, виходячи з припущення можуть бути вирішені узбережжя Кельвіна фазова швидкість хвиль частотою відносини. (Лінеаризованих) вихідного рівняння виражається в такій формі (без урахування V в рівнянні імпульсу).

=='''Екваторіальна хвиля Кельвіна'''==

Екваторіальний пояс, по суті схожий на хвилеводний ефект, викликаючи порушення пов'язані поблизу екватора, в той час як екваторіальній хвилі Кельвіна свідчить про цей факт; Оскільки екватора діє як північній і південній кордонів місцевості півкуль, так що ця нестабільність на узбережжі пов'язана з хвилею Кельвіна, дуже схожі. Коливання вихідного рівняння і отримуємо узбережжя Кельвіна фазова швидкість хвиль послідовно рівняння (U рівняння імпульсу і рівняння безперервності), а для односпрямованого руху паралельно екватору. Через волатильності від екватора, в той час як параметр Коріоліса не існує при 0 широти, тому необхідно ввести екваторіальній площині наближення β : F = βy. Тут "β" Зміна параметрів для різних широт Коріоліса. Припустимо, вам потрібно схід екваторіальній площині Швидкість і Північ-Південь градієнт тиску між геострофічних балансу. Фазова швидкість коливань і прибережних хвиль Кельвіна ідентичні, що вказує на схід екваторіальних хвиль Кельвіна без ризику дисперсії (за умови, що земля не повертається). У першому бароклинной модель океану, типовий відносною швидкістю близько 2,8 м / с, так що екваторіальні хвилі Кельвіна поширився через Тихий океан з Нової Гвінеї, Південної Америки займе близько двох місяців; Для більш просунутих океанічних і атмосферних моделей, фазова швидкість і значні швидкості потоку рідини.

=='''Приклади'''==

[[Файл:1111111.jpg|200px|thumb|left|Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца в атмосфері Сатурна]]
[[Файл:333333333.jpg|200px|thumb|right|Хвилясті хмари]]
[[Файл:222222222.jpg|200px|thumb|center|Хвилі на глибині 500 м в Атлантичному Океані, які утворені внаслідок нестабільності]]

=='''Посилання на відео "Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца"'''==

[https://www.youtube.com/watch?v=ih5Ulce7NQY] - Неустойчивость Кельвина-Гельмгольца

=='''Посилання'''==

*http://uk.swewe.net/word_show.htm/?316078_1&%D5%E2%E8%EB%B3_%CA%E5%EB%FC%E2%B3%ED%E0
*http://www.alcodope.com.ua/blog/442-posmotrite-na-oblaka
*http://www.scs.netai.net/1_20_Storm-indicators.html
*https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BA%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%9A%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%B0_%E2%80%94_%D0%93%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%B0
*https://www.youtube.com/watch?v=ih5Ulce7NQY
*https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6_%D0%A1%D0%BA%D1%96%D0%BB%D0%BB%D0%BE%D1%8E_%D1%96_%D0%A5%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%B4%D0%BE%D1%8E

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 =='''Хвиля Кельвіна'''==
-'''Хвиля Кельвіна або Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца''' (названа на честь Лорда Кельвіна та Германа фон Гельмгольца) виникає при наявності зсуву швидкості в одному або в декількох суцільних рідинах, або там, де різниця швидкостей між двома рідинами. Прикладом може служити вітер над водою, який викликає хвилі на поверхні води.
+'''Хвиля Кельвіна або Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца''' (названа на честь Лорда Кельвіна та Германа фон Гельмгольца) виникає при наявності зсуву швидкості в одній або в декількох суцільних рідинах, або там, де різниця швидкостей між двома рідинами. Прикладом може служити вітер над водою, який викликає хвилі на поверхні води.
 [[Файл:Рис1.gif|400px|thumb|right|Симуляція в часі утворення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца]]
@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 =='''Нестійкість (хвилі) Кельвіна-Гельмгольца'''==
-Потрібно зазначити, що існування поверхневого натягу зменшує нестійкість Кельвіна-Гельмгольца, отже, чим більший поверхневий натяг даної рідини, тим менша нестійкість. При цьому стійкість буде існувати, поки не буде досягнута певна швидкісна межа даних рідин в залежності від їх поверхневих натягів. Ця обставина дозволяє передбачити початок формування хвилі в разі вітру над морем. Для різної густини (коли шари з меншою густиною розташовуються зверху, то рідина або газ стабільні) і швидкості руху нестійкості Кельвіна-Гельмгольца визначається числом Річардсона (Ri). Зазвичай, шар нестійкий при Ri < 0,25. Ці ефекти вельми поширені в хмарних шарах. Виникаюча густина і швидкісна відмінність в певному шарі повітря викликає появу хвилеподібних хмар.(Рис. 2, 3)
+Потрібно зазначити, що існування поверхневого натягу зменшує нестійкість Кельвіна-Гельмгольца, отже, чим більший поверхневий натяг даної рідини, тим менша нестійкість. При цьому стійкість буде існувати, поки не буде досягнута певна швидкісна межа даних рідин в залежності від їх поверхневих натягів. Ця обставина дозволяє передбачити початок формування хвилі в разі вітру над морем. Для різної густини (коли шари з меншою густиною розташовуються зверху, то рідина або газ стабільні) і швидкості руху нестійкості Кельвіна-Гельмгольца визначається числом Річардсона (Ri). Зазвичай, шар нестійкий при Ri < 0,25. Ці ефекти вельми поширені в хмарових шарах. Виникаюча густина і швидкісна відмінність в певному шарі повітря викликає появу хвилеподібних хмар.(Рис. 2, 3)
 [[Файл:Oblaka-volny-1.jpg|300px|thumb|right|Рис. 3  Хвилеподібні хмари]]
 [[Файл:D91655e546571e6f97084aead0ffb749.jpg|600px|thumb|right|Рис. 4  Хмари Кельвіна-Гельмгольца]]
-'''Хмари Кельвіна-Гельмгольца''', виглядають так, як біжать хвилі. Такий вид цим хмарам надає робота вітрів. Швидкість вітру над хмарами і під ним помітно відрізняється, а всередині хмарного шару відбувається хвилеподібний рух повітря. При певній різниці швидкостей вітрів вершини «хвиль» вигинаються в такі красиві вихори.(Рис. 4)
+'''Хмари Кельвіна-Гельмгольца''', виглядають так, як біжать хвилі. Такий вид цим хмарам надає робота вітрів. Швидкість вітру над хмарами і під ними помітно відрізняється, а всередині хмарного шару відбувається хвилеподібний рух повітря. При певній різниці швидкостей вітрів вершини «хвиль» вигинаються в такі красиві вихори.(Рис. 4)
 =='''Опис Хвиль Кельвіна'''==
-Коли У поверхні землі холодний шар повітря стискається з більш теплим, і більш швидшим шаром, який знаходиться над ним, то на зіткненні цих шарів утворюються хмари похожі на гребні, це теж саме, що і утворення морських хвиль, вони утворюються по одному і тому самому принципі, як зображено на рисунках 2, 3, 4.
+Коли У поверхні землі холодний шар повітря стискається з більш теплим, і більш швидшим шаром, який знаходиться над ним, то на зіткненні цих шарів утворюються хмари схожі на гребні, це теж саме, що і утворення морських хвиль, вони утворюються по одному і тому самому принципі, як і зображено на рисунках 2, 3, 4.
-Дивлячись на хвилі, що розбігаються від кинутого у воду камінчика, можна вивчати явище дисперсії хвиль, яке проявляється у тому, що межа хвиль буде розповсюджуватись не рівномірно, а приблизно рівно-прискорено, тому що довгохвильові коливання будуть розповсюджуватися швидше за короткохвильові. Якщо ж дочекатися того, що поверхня води стане повністю спокійною, а потім ще дочекатися легкого вітерцю — то ми побачимо утворення на поверхні малих хвильок (брижі) — це утворення нестійкості Кельвіна-Гельмгольця. А як хвилі набігають на узбережжя, ми спостерігаємо за нелінійними поверхневими хвилями (нелінійними є хвилі, в яких амплітуда велика порівняно з глибиною). При підході поверхневої хвилі з глибокої води на мілку її амплітуда стає великою порівняно з глибиною, хвиля стає нелінійною, що проявляється у тому, що гребінь починає рухатися швидше ніж підошва, фронт стає крутішим, і хвиля перекидається.
+Дивлячись на хвилі, що розбігаються від кинутого у воду камінчика, можна вивчати явище дисперсії хвиль, яке проявляється у тому, що межа хвиль буде розповсюджуватись не рівномірно, а приблизно рівно-пришвидчено, тому що довгохвильові коливання будуть розповсюджуватися швидше за короткохвильові. Якщо ж дочекатися того, що поверхня води стане повністю спокійною, а потім ще дочекатися легкого вітерцю — то ми побачимо утворення на поверхні малих хвильок (брижі) — це утворення нестійкості Кельвіна-Гельмгольця. А як хвилі набігають на узбережжя, ми спостерігаємо за нелінійними поверхневими хвилями (нелінійними є хвилі, в яких амплітуда є більшою порівняно з глибиною). При підході поверхневої хвилі з глибокої води на мілку її амплітуда стає більшою порівняно з глибиною, хвиля стає нелінійною, що проявляється у тому, що гребінь починає рухатися швидше ніж підошва, фронт стає крутішим, і хвиля перекидається.
 При певних умовах дисперсія, що намагається розмити профіль хвилі, повністю компенсує вплив нелінійності, що робить профіль крутішим — і хвиля може певний час  зберігати свою попередню форму — таким чином утворюється усамітнена хвиля або солітон.  Солітони мілкої води виникають, наприклад, у весняних струмках.
@@ Рядок 28: / Рядок 28: @@
 [[Файл:Picture1.png|500px|thumb|left|Рис. 5  Внутрішіні хвилі, що проявляються на поверхні в Мессінській протоці]]
-'''Між Скіллою і Харібдою''' — крилатий вислів, що походить з грецької міфології. За міфами давніх греків, на прибережних скелях по обидва боки Мессіанської протоки жили два чудовиська — Сцілла і Харібда, нападали на мореплавців і пожирали їх[2]. Вислів вживається у значенні: опинитися у ситуації, коли маєш обрати між двома можливими діями, проте обидві небезпечні або неприємні; потрапити в небезпеку, що загрожує звідусіль.
+'''Між Скіллою і Харібдою''' — крилатий вислів, що походить з грецької міфології. За міфами давніх греків, на прибережних скелях по обидва боки Мессіанської протоки жили два чудовиська — Сцілла і Харібда, нападали на мореплавців і пожирали їх. Вислів вживається у значенні: опинитися у ситуації, коли маєш обрати між двома можливими діями, проте обидві небезпечні або неприємні; потрапити в небезпеку, що загрожує звідусіль.
 Нестійкість Кельвіна-Гельмгольця може розвиватися і на гребні усамітненої хвилі великої амплітуди. Це є яскравим прикладом, коли хвилі розповсюджуються на іншій хвилі. Таке явище в океані спостерігали на хвилях, що розповсюджуються на шельфі Орегону і на шельфі Південно-Китайського моря(Рис.6, 7)
@@ Рядок 40: / Рядок 40: @@
 [[Файл:Picture3.png|600px|thumb|left|Рис. 7  Вихори Кельвіна-Гельмгольця, які тільки що утворились на внутрішній хвилі, що на шельфі Південно-Китайського моря]]
-Ми бачимо, що на пагорбі з підвітряного боку виникає нестійкість і формуються вже відомі вихори Кельвіна-Гельмгольця(Рис. 8)
+Ми бачимо, що на пагорбі з вітряного боку виникає нестійкість і формуються вже відомі вихори Кельвіна-Гельмгольця(Рис. 8)
 [[Файл:Picture4.png|800px|thumb|center|Рис. 8  Ідеалізоване моделювання негідростатичною моделлю розщеплення довгохвильових збурень на короткохвильові в озері з пагорбом]]
@@ Рядок 48: / Рядок 48: @@
 =='''Прибережні хвилі Кельвіна'''==
-При фіксованій глибиною (Н), шар океану, вільна хвиля прибережні спільноти берега (і тому в пастці в берега) до масштабу 30 км утворюють поширення хвилі Кельвіна всередині. Такі коливання відомі як прибережні хвилі Кельвіна. V = 0, виходячи з припущення можуть бути вирішені узбережжя Кельвіна фазова швидкість хвиль частотою відносини. (Лінеаризованих) вихідного рівняння виражається в такій формі (без урахування V в рівнянні імпульсу).
+При фіксованій глибиною (Н), шар океану, вільна хвиля прибережні спільноти берега (в пастці в берега) до масштабу 30 км утворюють поширення хвилі Кельвіна всередині. Такі коливання відомі, як прибережні хвилі Кельвіна. V = 0, виходячи з припущення узбережжя Кельвіна можуть бути вирішені  фазовою швидкістю хвиль і частотою відносин.
 =='''Екваторіальна хвиля Кельвіна'''==
-Екваторіальний пояс, по суті схожий на хвилеводний ефект, викликаючи порушення пов'язані поблизу екватора, в той час як екваторіальній хвилі Кельвіна свідчить про цей факт; Оскільки екватора діє як північній і південній кордонів місцевості півкуль, так що ця нестабільність на узбережжі пов'язана з хвилею Кельвіна, дуже схожі. Коливання вихідного рівняння і отримуємо узбережжя Кельвіна фазова швидкість хвиль послідовно рівняння (U рівняння імпульсу і рівняння безперервності), а для односпрямованого руху паралельно екватору. Через волатильності від екватора, в той час як параметр Коріоліса не існує при 0 широти, тому необхідно ввести екваторіальній площині наближення β : F = βy. Тут "β" Зміна параметрів для різних широт Коріоліса. Припустимо, вам потрібно схід екваторіальній площині Швидкість і Північ-Південь градієнт тиску між геострофічних балансу. Фазова швидкість коливань і прибережних хвиль Кельвіна ідентичні, що вказує на схід екваторіальних хвиль Кельвіна без ризику дисперсії (за умови, що земля не повертається). У першому бароклинной модель океану, типовий відносною швидкістю близько 2,8 м / с, так що екваторіальні хвилі Кельвіна поширився через Тихий океан з Нової Гвінеї, Південної Америки займе близько двох місяців; Для більш просунутих океанічних і атмосферних моделей, фазова швидкість і значні швидкості потоку рідини.
+Екваторіальний пояс, по суті схожий на хвилеводний ефект, викликаючи порушення пов'язані поблизу екватора, в той час як екваторіальні хвилі Кельвіна свідчать про цей факт; Оскільки екватор діє, як північній і південній кордон місцевості півкуль, так що ця нестабільність на узбережжі пов'язана з хвилею Кельвіна, дуже схожі. Коливання вихідного рівняння і узбережжя Кельвіна фазова швидкість хвиль послідовно рівняння (U рівняння імпульсу і рівняння безперервності), а для односпрямованого руху паралельно екватора- через волатильності від екватора, в той час як параметр Коріоліса не існує при 0 широті, тому необхідно ввести екваторіальній площині наближення β : F = βy. Тут "β" Змінна параметрів для різних широт Коріоліса. Припустимо, вам потрібно схід екваторіальної площини Швидкості і Північ-Південь градієнт тиску між геострофічними балансу. Фазова швидкість коливань і прибережних хвиль Кельвіна ідентичні, що вказує на схід екваторіальних хвиль Кельвіна без ризику дисперсії (за умови, що земля не повертається). У першому бароклінна модель океану, типова відносною швидкістю близько 2,8 м / с, так що екваторіальні хвилі Кельвіна поширення через Тихий океан з Нової Гвінеї, Південної Америки займе близько двох місяців;
 =='''Приклади'''==

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 =='''Хвиля Кельвіна'''==
-'''Хвиля Кельвіна або Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца''' (названа на честь Лорда Кельвіна та Германа фон Гельмгольца) виникає при наявності зрушення швидкості в одному або в декількох суцільних рідинах, або там, де різниця швидкостей між двома рідинами. Прикладом може служити вітер над водою, який викликає хвилі на поверхні води.
+'''Хвиля Кельвіна або Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца''' (названа на честь Лорда Кельвіна та Германа фон Гельмгольца) виникає при наявності зсуву швидкості в одному або в декількох суцільних рідинах, або там, де різниця швидкостей між двома рідинами. Прикладом може служити вітер над водою, який викликає хвилі на поверхні води.
 [[Файл:Рис1.gif|400px|thumb|right|Симуляція в часі утворення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца]]
-Теорія передбачає настання нестійкості і перехід до турбулентності в рідинах різних щільностей,що рухаються з різними швидкостями. Гельмгольц вивчав динаміку двох рідин різних щільностей,коли невелике збурення, таке як хвилі, утворилось на межі, що з'єднує рідини.
+Теорія передбачає настання нестійкості і перехід до турбулентності в рідинах різної густини,що рухаються з різними швидкостями. Гельмгольц вивчав динаміку двох рідин різної густини,коли невелике збурення, таке як хвилі, утворилось на межі, що з'єднує рідини.
 [[Файл:Рисунок2.jpg|600px|thumb|right|Рис. 2  Хмари-хвилі]]
 =='''Нестійкість (хвилі) Кельвіна-Гельмгольца'''==
-Потрібно зазначити, що існування поверхневого натягу зменшує нестійкість Кельвіна-Гельмгольца, отже, чим більший поверхневий натяг даної рідини, тим менша нестійкість. При цьому стійкість буде існувати, поки не буде досягнута певна швидкісна межа даних рідин в залежності від їх поверхневих натягів. Ця обставина дозволяє передбачити початок формування хвилі в разі вітру над морем. Для різної щільності (коли шари з меншою щільністю розташовуються зверху, то рідина або газ стабільні) і швидкості руху нестійкості Кельвіна-Гельмгольца визначається числом Річардсона (Ri). Зазвичай, шар нестійкий при Ri < 0,25. Ці ефекти вельми поширені в хмарних шарах. Виникаюча щільна і швидкісна відмінність в певному шарі повітря викликає появу хвилеподібних хмар.(Рис. 2, 3)
+Потрібно зазначити, що існування поверхневого натягу зменшує нестійкість Кельвіна-Гельмгольца, отже, чим більший поверхневий натяг даної рідини, тим менша нестійкість. При цьому стійкість буде існувати, поки не буде досягнута певна швидкісна межа даних рідин в залежності від їх поверхневих натягів. Ця обставина дозволяє передбачити початок формування хвилі в разі вітру над морем. Для різної густини (коли шари з меншою густиною розташовуються зверху, то рідина або газ стабільні) і швидкості руху нестійкості Кельвіна-Гельмгольца визначається числом Річардсона (Ri). Зазвичай, шар нестійкий при Ri < 0,25. Ці ефекти вельми поширені в хмарних шарах. Виникаюча густина і швидкісна відмінність в певному шарі повітря викликає появу хвилеподібних хмар.(Рис. 2, 3)
 [[Файл:Oblaka-volny-1.jpg|300px|thumb|right|Рис. 3  Хвилеподібні хмари]]

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Теорія передбачає настання нестійкості і перехід до турбулентності в рідинах різних щільностей,що рухаються з різними швидкостями. Гельмгольц вивчав динаміку двох рідин різних щільностей,коли невелике збурення, таке як хвилі, утворилось на межі, що з'єднує рідини.
-[[Файл:Рис2.jpg|600px|thumb|right|Рис. 2  Хмари-хвилі]]
+[[Файл:Рисунок2.jpg|600px|thumb|right|Рис. 2  Хмари-хвилі]]
 =='''Нестійкість (хвилі) Кельвіна-Гельмгольца'''==

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 =='''Хвиля Кельвіна'''==
 '''Хвиля Кельвіна або Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца''' (названа на честь Лорда Кельвіна та Германа фон Гельмгольца) виникає при наявності зрушення швидкості в одному або в декількох суцільних рідинах, або там, де різниця швидкостей між двома рідинами. Прикладом може служити вітер над водою, який викликає хвилі на поверхні води.
-[[Файл:Рис1.gif|200px|thumb|right|Симуляція в часі утворення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца]]
+[[Файл:Рис1.gif|400px|thumb|right|Симуляція в часі утворення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца]]
 Теорія передбачає настання нестійкості і перехід до турбулентності в рідинах різних щільностей,що рухаються з різними швидкостями. Гельмгольц вивчав динаміку двох рідин різних щільностей,коли невелике збурення, таке як хвилі, утворилось на межі, що з'єднує рідини.
-[[Файл:Рис2.jpg|200px|thumb|right|Рис. 2  Хмари-хвилі]]
+[[Файл:Рис2.jpg|600px|thumb|right|Рис. 2  Хмари-хвилі]]
 =='''Нестійкість (хвилі) Кельвіна-Гельмгольца'''==
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 Потрібно зазначити, що існування поверхневого натягу зменшує нестійкість Кельвіна-Гельмгольца, отже, чим більший поверхневий натяг даної рідини, тим менша нестійкість. При цьому стійкість буде існувати, поки не буде досягнута певна швидкісна межа даних рідин в залежності від їх поверхневих натягів. Ця обставина дозволяє передбачити початок формування хвилі в разі вітру над морем. Для різної щільності (коли шари з меншою щільністю розташовуються зверху, то рідина або газ стабільні) і швидкості руху нестійкості Кельвіна-Гельмгольца визначається числом Річардсона (Ri). Зазвичай, шар нестійкий при Ri < 0,25. Ці ефекти вельми поширені в хмарних шарах. Виникаюча щільна і швидкісна відмінність в певному шарі повітря викликає появу хвилеподібних хмар.(Рис. 2, 3)
-[[Файл:Oblaka-volny-1.jpg|200px|thumb|right|Рис. 3  Хвилеподібні хмари]]
+[[Файл:Oblaka-volny-1.jpg|300px|thumb|right|Рис. 3  Хвилеподібні хмари]]
-[[Файл:D91655e546571e6f97084aead0ffb749.jpg|200px|thumb|right|Рис. 4  Хмари Кельвіна-Гельмгольца]]
+[[Файл:D91655e546571e6f97084aead0ffb749.jpg|600px|thumb|right|Рис. 4  Хмари Кельвіна-Гельмгольца]]
 '''Хмари Кельвіна-Гельмгольца''', виглядають так, як біжать хвилі. Такий вид цим хмарам надає робота вітрів. Швидкість вітру над хмарами і під ним помітно відрізняється, а всередині хмарного шару відбувається хвилеподібний рух повітря. При певній різниці швидкостей вітрів вершини «хвиль» вигинаються в такі красиві вихори.(Рис. 4)
@@ Рядок 26: / Рядок 26: @@
 У  вузьких  протоках (типу  Гібралтарської або Мессінської, Рис. 5 ), коли різниця швидкостей течій на межі розділу густини стає досить великою, відбувається порушення стійкості шарів води. При виникненні нестійкості (це вже згадувана нестійкість Кельвіна-Гельмгольця), межа розділу скручується у вихори. Наприклад, у Мессінській протоці існує яскраво виражений шар стрибка густини між важкою водою Іонічного моря й розташованою над нею легкою водою Тірренського моря. У північній частині протоки внаслідок її сильного звуження обидві водні маси розташовуються поруч, тому вихровий рух внутрішньої хвилі сягає поверхні й викликає сильне збурення, назване Сціллою та Харібдою.
-[[Файл:Picture1.png|200px|thumb|left|Рис. 5  Внутрішіні хвилі, що проявляються на поверхні в Мессінській протоці]]
+[[Файл:Picture1.png|500px|thumb|left|Рис. 5  Внутрішіні хвилі, що проявляються на поверхні в Мессінській протоці]]
 '''Між Скіллою і Харібдою''' — крилатий вислів, що походить з грецької міфології. За міфами давніх греків, на прибережних скелях по обидва боки Мессіанської протоки жили два чудовиська — Сцілла і Харібда, нападали на мореплавців і пожирали їх[2]. Вислів вживається у значенні: опинитися у ситуації, коли маєш обрати між двома можливими діями, проте обидві небезпечні або неприємні; потрапити в небезпеку, що загрожує звідусіль.
@@ Рядок 34: / Рядок 34: @@
 Нестійкість утворюється при проходженні хвилі великої амплітуди над неоднорідним дном. В чисельних експериментах таке явище також спостерігалося. Внутрішні хвилі трапляються й у безприпливних морях, зокрема у Чорному і Каспійському.
-[[Файл:Picture2.png|200px|thumb|right|Рис. 6  Вихори Кельвіна-Гельмгольця, які тільки що утворились на внутрішній хвилі, що розповсюджується на шельфі Орегону ]]
+[[Файл:Picture2.png|400px|thumb|right|Рис. 6  Вихори Кельвіна-Гельмгольця, які тільки що утворились на внутрішній хвилі, що розповсюджується на шельфі Орегону ]]
 В середині минулого сторіччя у Лох-Несcькому озері зафіксовано утворення внутрішнього солібора, а пізніше і нестійкості Кельвіна-Гельмгольця. Встановлено, що внутрішні сейші в озері є нелінійним явищем, що призводить до появи внутрішнього валу з крутим фронтом, що подорожує вздовж усього озера. Часто, завдяки сильному вітру, вал, що сформувався, декілька разів перетинає Лох-Несс, відбиваючись від крутих схилів.
-[[Файл:Picture3.png|200px|thumb|left|Рис. 7  Вихори Кельвіна-Гельмгольця, які тільки що утворились на внутрішній хвилі, що на шельфі Південно-Китайського моря]]
+[[Файл:Picture3.png|600px|thumb|left|Рис. 7  Вихори Кельвіна-Гельмгольця, які тільки що утворились на внутрішній хвилі, що на шельфі Південно-Китайського моря]]
 Ми бачимо, що на пагорбі з підвітряного боку виникає нестійкість і формуються вже відомі вихори Кельвіна-Гельмгольця(Рис. 8)
-[[Файл:Picture4.png|200px|thumb|right|Рис. 8  Ідеалізоване моделювання негідростатичною моделлю розщеплення довгохвильових збурень на короткохвильові в озері з пагорбом]]
+[[Файл:Picture4.png|800px|thumb|center|Рис. 8  Ідеалізоване моделювання негідростатичною моделлю розщеплення довгохвильових збурень на короткохвильові в озері з пагорбом]]
@@ Рядок 77: / Рядок 56: @@
 =='''Приклади'''==
-[[Файл:1111111.jpg|200px|thumb|left|Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца в атмосфері Сатурна]]
+[[Файл:1111111.jpg|300px|thumb|left|Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца в атмосфері Сатурна]]
-[[Файл:333333333.jpg|200px|thumb|right|Хвилясті хмари]]
+[[Файл:333333333.jpg|300px|thumb|right|Хвилясті хмари]]
-[[Файл:222222222.jpg|200px|thumb|center|Хвилі на глибині 500 м в Атлантичному Океані, які утворені внаслідок нестабільності]]
+[[Файл:222222222.jpg|300px|thumb|center|Хвилі на глибині 500 м в Атлантичному Океані, які утворені внаслідок нестабільності]]