Метод випадкового пошуку і сканування - Історія редагувань

Ivasyuk.Taras в 08:04, 9 березня 2011

2011-03-09T08:04:01Z

VicktoR в 07:48, 9 березня 2011

2011-03-09T07:48:50Z

VicktoR в 07:45, 9 березня 2011

2011-03-09T07:45:21Z

Ivasyuk.Taras в 08:47, 7 березня 2011

2011-03-07T08:47:38Z

Ivasyuk.Taras в 08:27, 7 березня 2011

2011-03-07T08:27:51Z

Ivasyuk.Taras: Створена сторінка:

{{{im…
2011-03-07T07:33:41Z

Створена сторінка: <table border="2" style="float: right; margin-left: 1em; margin-bottom: 0.5em; width: 242px; border: #99B3FF solid 1px"> <tr> <td colspan="3" align="center">{{{im…

Нова сторінка
<table border="2" style="float: right; margin-left: 1em; margin-bottom: 0.5em; width: 242px; border: #99B3FF solid 1px">

<tr>
<td colspan="3" align="center">{{{img}}}
</td></tr>
<tr>
<td> Імя </td><td> Тарас
</td></tr>
<tr>
<td> Прізвище </td><td> Івасюк
</td></tr>
<tr>
<td> По-батькові </td><td> Анатолійович
</td></tr>
<tr>
<td> Факультет </td><td> ФІС
</td></tr>
<tr>
<td> Група </td><td> СН-51
</td></tr>
<tr>
<td> Залікова книжка </td><td> СН-10-055
</td></tr></table>

== Метод випадкового пошуку і сканування ==

Якщо відомо, що функція відклику має не один, а кілька максимумів (мінімумів), то для відшукування найекстремальнішого з них, тобто справжнього оптимуму функції, застосовують один з двох методів деякою мірою протилежних один одному.

== Перший метод ==
Перший метод (група методів) — це метод випадкового пошуку. Як свідчить назва, в них заздалегідь не задається програма пошуку оптимуму. Розглянемо детальніше один з найхарактерніших методів цієї групи — ''метод випадкових напрямів''. Його особливістю є випадковий вибір напряму подальшого руху в кожній новій точці, досягнутій після k кроків.
Припустимо, що точка, в яку ми прийшли через k кроків, займає у факторному просторі положення <math>\vec(x_k)</math> (рис.1).
<center>[[Файл:Рис. 1.jpg]]</center>
З цієї точки у випадковому напрямі вектора ^ виконується пробний крок фіксованої довжини. Геометричне місце точок рівноможливих координат пробного експерименту кінців випадкового вектора Е; зображено у вигляді кола кожна точка якого може бути задана у випадку двох координат парою випадкових чисел ^ і ^- Умова сталої довжини

== Список використаних джерел ==

1. Математичне планування експериментів в АПК / В. О. Аністратенко, В. Г. Федоров.-К.:Вища школа,1993.-374с.

← Попередня версія		Версія за 08:04, 9 березня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	{{Завдання\|Івасюк Т. А.\|Назаревич О. Б.\| 09 березня 2011}}
		+
		+
	<center>{{Невідредаговано}}</center>		<center>{{Невідредаговано}}</center>

← Попередня версія		Версія за 07:48, 9 березня 2011
Рядок 105:		Рядок 105:

	1. Математичне планування експериментів в АПК / В. О. Аністратенко, В. Г. Федоров.-К.:Вища школа,1993.-374с.		1. Математичне планування експериментів в АПК / В. О. Аністратенко, В. Г. Федоров.-К.:Вища школа,1993.-374с.
		+
		+	[[Категорія:Планування експерименту]]

← Попередня версія		Версія за 07:45, 9 березня 2011
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	<center>{{Невідредаговано}}</center>
		+
	<table border="2" style="float: right; margin-left: 1em; margin-bottom: 0.5em; width: 242px; border: #99B3FF solid 1px">		<table border="2" style="float: right; margin-left: 1em; margin-bottom: 0.5em; width: 242px; border: #99B3FF solid 1px">

@@ Рядок 42: / Рядок 42: @@
 == Перший метод ==
 Перший метод (група методів) — це метод випадкового пошуку. Як свідчить назва, в них заздалегідь не задається програма пошуку оптимуму. Розглянемо детальніше один з найхарактерніших методів цієї групи — ''метод випадкових напрямів''. Його особливістю є випадковий вибір напряму подальшого руху в кожній новій точці, досягнутій після k кроків.
-Припустимо, що точка, в яку ми прийшли через k кроків, займає у факторному просторі положення <math>\vec(x_k)</math> (рис.1).
+Припустимо, що точка, в яку ми прийшли через k кроків, займає у факторному просторі положення <math>\vec{(x_k)}</math> (рис.1).
 <center>[[Файл:рис.1.jpg]]</center>
 З цієї точки у випадковому напрямі вектора <math>\vec z</math> виконується пробний крок фіксованої довжини. Геометричне місце точок рівноможливих координат пробного експерименту кінців випадкового вектора z зображено у вигляді кола кожна точка якого може бути задана у випадку двох координат парою випадкових чисел <math>z_1</math> і <math>z_2</math>- Умова сталої довжини пробного кроку:

@@ Рядок 22: / Рядок 22: @@
 <td> Залікова книжка </td><td> СН-10-055
 </td></tr></table>
@@ Рядок 34: / Рядок 38: @@
 == Метод випадкового пошуку і сканування ==
 Якщо відомо, що функція відклику має не один, а кілька максимумів (мінімумів), то для відшукування найекстремальнішого з них, тобто справжнього оптимуму функції, застосовують один з двох методів деякою мірою протилежних один одному.
@@ Рядок 40: / Рядок 43: @@
 Перший метод (група методів) — це метод випадкового пошуку. Як свідчить назва, в них заздалегідь не задається програма пошуку оптимуму. Розглянемо детальніше один з найхарактерніших методів цієї групи — ''метод випадкових напрямів''. Його особливістю є випадковий вибір напряму подальшого руху в кожній новій точці, досягнутій після k кроків.
 Припустимо, що точка, в яку ми прийшли через k кроків, займає у факторному просторі положення <math>\vec(x_k)</math> (рис.1).
-<center>[[Файл:Рис. 1.jpg]]</center>
+<center>[[Файл:рис.1.jpg]]</center>
-З цієї точки у випадковому напрямі вектора ^ виконується пробний крок фіксованої довжини. Геометричне місце точок рівноможливих координат пробного експерименту кінців випадкового вектора Е; зображено у вигляді кола кожна точка якого може бути задана у випадку двох координат парою випадкових чисел ^ і ^- Умова сталої довжини
+З цієї точки у випадковому напрямі вектора <math>\vec z</math> виконується пробний крок фіксованої довжини. Геометричне місце точок рівноможливих координат пробного експерименту кінців випадкового вектора z зображено у вигляді кола кожна точка якого може бути задана у випадку двох координат парою випадкових чисел <math>z_1</math> і <math>z_2</math>- Умова сталої довжини пробного кроку: