Перегляд вихідного коду сторінки Температурні залежності в'язкості рідин

'''Температурна залежність в’язкості рідини''' - явище, при якому в'язкість рідини має тенденцію до зменшення (або, як альтернатива, його плинність має тенденцію до збільшення), як тільки його температура зростає.
<br>Це можна спостерігати, наприклад, шляхом спостереження за тим, як рослинна олія, рухається більш плавно по сковорідці після нагрівання.
==Фізичні причини==
Головною причиною в'язкості рідини є сили взаємного притягання її молекул. Так, як при нагріванні речовини розширюються, то і сили взаємного притягання їх молекул при цьому зменшуються, чим і пояснюється зменшення в'язкості речовин при збільшені температури.
==Емпіричні рівняння залежності в'язкості від температури==
Запропоновано значне число емпіричних формул, що пов'язують в'язкість рідин з їх температурою. Найбільш прості з них представляють собою звичайні інтерполяційні формули або їх варіанти, прийняті при підборі емпіричних формул. До їх числа відносяться формула Пуазейля:
<br><math> \mu_t\ = \frac{ \mu_0\ }{1 + \alpha\ t + \beta\ t^2} \qquad(1) </math>
<br>і формула Торпа і Роджерса:
<br><math> \mu_t\ = \frac{C}{1 + \alpha\ t + \beta\ t^2 } \qquad(2) </math>
<br>Постійні величини, що входять в ці формули (С, α, β), не мають фізичного сенсу. Близькі до таких формул рівняння температурної залежності плинності, запропоновані Бінгамом:
<br><math> \varphi_t\ = A t  \qquad(3) </math>
<br>де А - постійна.
<br>Однак ця формула має досить обмежене застосування. Більш широко застосовується основна формула Бінгама з трьома константами, але для води, спиртів та інших рідин, що містять гідроксильну групу, формула непридатна.
<br>Кращі результати дає емпіричне рівняння Бінгама з чотирма постійними:
<br><math> \varphi_t\ = A_\varphi\ + \frac{B}{ \varphi\ + \alpha\ } + C \qquad(4) </math>
<br>Рівняння цього типу будуть передавати в'язкісно-температурну залежність тим точніше, чим більше в них постійних величин. Однак зростання числа постійних ускладнює їх застосування, так як кількість експериментальних вимірювань, які потрібно виробляти для обчислення постійних, не меншими від їх числа. Для застосування формул (1, 2, 3) необхідно вимірювати в'язкість принаймні при трьох температурах.
<br>Емпіричні формули з двома постійними зазвичай передають з достатнім наближенням залежність в'язкості від температури простих нормальних рідин.
Для багатьох нормальних рідин, а також для деяких не дуже вузьких аномальних рідин, можуть бути застосовні емпіричні співвідношення типу формули Слотта:
<br><math> \mu_t\ = \frac{A}{(t \pm B)^n} \qquad(5) </math>
<br>яка була перевірена на 70 рідинах (переважно нормальних), досліджених Торпом і Роджером.
<br><math> \lg \mu_t\ = K_1 - K_2 \lg t  \qquad(6) </math>