<?xml version="1.0"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xml:lang="uk">
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=Warwick</id>
		<title>Wiki ТНТУ - Внесок користувача [uk]</title>
		<link rel="self" type="application/atom+xml" href="https://wiki.tntu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=Warwick"/>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0:%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BA/Warwick"/>
		<updated>2026-05-08T02:46:45Z</updated>
		<subtitle>Внесок користувача</subtitle>
		<generator>MediaWiki 1.30.0</generator>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21747</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21747"/>
				<updated>2016-04-24T23:35:12Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|right]] &lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa2.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa3.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Радянська класифікація'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''За старою класифікацією''' всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила - призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Канатні мастила - попереджують зношення і корозію стальних канатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Консерваційні мастила - попереджують корозію металевих поверхонь механізмів при їх зберіганні та експлуатації.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Ущільнюючі мастила - герметизують і попереджають зношення різьбових з'єднань і запірної арматури (вентилі, крани).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''ГОСТ 23258-78''' - затверджений і введений в дію постановою Державного комітету стандартів Союзу Міністрів СРСР від 23.08.78 N 2309.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з ГОСТом найменування пластичного мастила повинне складатись з одного слова. Для різних модифікацій одного мастила, додатково до назви допускається використання буквенних або цифрових індексів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Позначення пластичного мастила коротко характеризує його призначення, склад і властивості. Позначення складається з п'яти буквених і цифрових індексів, розташованих в наступному порядку і вказують: групу (підгрупу) (відповідно до призначення мастила), загущувач, рекомендований (умовний) температурний інтервал застосування, дисперсійне середовище, консистенцію мастила. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рекомендований температурний інтервал застосування позначають округлено до 10 ° С дробом. У чисельнику вказують (без знака мінус) зменшену в 10 разів максимальну температуру (наприклад, індекс &amp;quot;3/12&amp;quot; відповідає температурному інтервалу від мінус 30 до 120 ° С). Рекомендований температурний інтервал застосування має орієнтовний характер, так як допустимі температури застосування залежать не тільки від властивостей мастила, а й від конструкції і умов роботи (швидкість, навантаження, термін зміни мастила) змащуваного вузла тертя, механізму тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Приклади позначень:''' &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СКа 2/8 -2 - буква &amp;quot;С&amp;quot; позначає мастило загального призначення для звичайних температур (солідол); &amp;quot;Ка&amp;quot; - загущене кальцієвим милом; &amp;quot;2/8&amp;quot; - призначене для застосування при температурах від мінус 20 до + 80 ° С (в'язкість мастила при мінус 20 ° С близька До 2000 Па · с (20000 П ); відсутність індексу дисперсійного середовища - приготоване на нафтовій олії; &amp;quot;2&amp;quot; - пенетрація 265-295 при 25 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
КТ 6/5 к-г4 - буква &amp;quot;К&amp;quot; означає канатне мастило; &amp;quot;Т&amp;quot; - загущене твердими вуглеводнями; &amp;quot;6/5&amp;quot; - призначена для застосування при температурах від мінус 60 до + 50 ° С; &amp;quot;к&amp;quot; - приготоване на кремнійорганічній рідині; &amp;quot;г&amp;quot; (після тире) - містить тверду добавку графіт; &amp;quot;4&amp;quot; - пенетрація 175-205 при 25 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. http://uaz-upi.com/klasifikatsiya-plastichnikh-mastil-nlgi&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
5. ГОСТ 23258-78 Смазки пластичные. Наименование и обозначение.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21746</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21746"/>
				<updated>2016-04-24T23:31:04Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|right]] &lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa2.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa3.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Радянська класифікація'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''За старою класифікацією''' всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила - призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Канатні мастила - попереджують зношення і корозію стальних канатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Консерваційні мастила - попереджують корозію металевих поверхонь механізмів при їх зберіганні та експлуатації.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Ущільнюючі мастила - герметизують і попереджають зношення різьбових з'єднань і запірної арматури (вентилі, крани).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''ГОСТ 23258-78''' - затверджений і введений в дію постановою Державного комітету стандартів Союзу Міністрів СРСР від 23.08.78 N 2309.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з ГОСТом найменування пластичного мастила повинне складатись з одного слова. Для різних модифікацій одного мастила, додатково до назви допускається використання буквенних або цифрових індексів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Позначення пластичного мастила коротко характеризує його призначення, склад і властивості. Позначення складається з п'яти буквених і цифрових індексів, розташованих в наступному порядку і вказують: групу (підгрупу) (відповідно до призначення мастила), загущувач, рекомендований (умовний) температурний інтервал застосування, дисперсійне середовище, консистенцію мастила. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рекомендований температурний інтервал застосування позначають округлено до 10 ° С дробом. У чисельнику вказують (без знака мінус) зменшену в 10 разів максимальну температуру (наприклад, індекс &amp;quot;3/12&amp;quot; відповідає температурному інтервалу від мінус 30 до 120 ° С). Рекомендований температурний інтервал застосування має орієнтовний характер, так як допустимі температури застосування залежать не тільки від властивостей мастила, а й від конструкції і умов роботи (швидкість, навантаження, термін зміни мастила) змащуваного вузла тертя, механізму тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Приклади позначень:''' &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
СКа 2/8 -2 - буква &amp;quot;С&amp;quot; позначає мастило загального призначення для звичайних температур (солідол); &amp;quot;Ка&amp;quot; - загущене кальцієвим милом; &amp;quot;2/8&amp;quot; - призначене для застосування при температурах від мінус 20 до + 80 ° С (в'язкість мастила при мінус 20 ° С близька До 2000 Па · с (20000 П ); відсутність індексу дисперсійного середовища - приготоване на нафтовій олії; &amp;quot;2&amp;quot; - пенетрація 265-295 при 25 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
КТ 6/5 к-г4 - буква &amp;quot;К&amp;quot; означає канатне мастило; &amp;quot;Т&amp;quot; - загущене твердими вуглеводнями; &amp;quot;6/5&amp;quot; - призначена для застосування при температурах від мінус 60 до + 50 ° С; &amp;quot;к&amp;quot; - приготоване на кремнійорганічній рідині; &amp;quot;г&amp;quot; (після тире) - містить тверду добавку графіт; &amp;quot;4&amp;quot; - пенетрація 175-205 при 25 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. http://uaz-upi.com/klasifikatsiya-plastichnikh-mastil-nlgi&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21745</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21745"/>
				<updated>2016-04-24T23:27:06Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|right]] &lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa2.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa3.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Радянська класифікація'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''За старою класифікацією''' всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила - призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Канатні мастила - попереджують зношення і корозію стальних канатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Консерваційні мастила - попереджують корозію металевих поверхонь механізмів при їх зберіганні та експлуатації.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Ущільнюючі мастила - герметизують і попереджають зношення різьбових з'єднань і запірної арматури (вентилі, крани).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''ГОСТ 23258-78''' - затверджений і введений в дію постановою Державного комітету стандартів Союзу Міністрів СРСР від 23.08.78 N 2309.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з ГОСТом найменування пластичного мастила повинне складатись з одного слова. Для різних модифікацій одного мастила, додатково до назви допускається використання буквенних або цифрових індексів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Позначення пластичного мастила коротко характеризує його призначення, склад і властивості. Позначення складається з п'яти буквених і цифрових індексів, розташованих в наступному порядку і вказують: групу (підгрупу) (відповідно до призначення мастила), загущувач, рекомендований (умовний) температурний інтервал застосування, дисперсійне середовище, консистенцію мастила. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рекомендований температурний інтервал застосування позначають округлено до 10 ° С дробом. У чисельнику вказують (без знака мінус) зменшену в 10 разів максимальну температуру (наприклад, індекс &amp;quot;3/12&amp;quot; відповідає температурному інтервалу від мінус 30 до 120 ° С). Рекомендований температурний інтервал застосування має орієнтовний характер, так як допустимі температури застосування залежать не тільки від властивостей мастила, а й від конструкції і умов роботи (швидкість, навантаження, термін зміни мастила) змащуваного вузла тертя, механізму тощо.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклади позначень: СКа 2/8 -2 - буква &amp;quot;С&amp;quot; позначає мастило загального призначення для звичайних температур (солідол); &amp;quot;Ка&amp;quot; - загущене кальцієвим милом; &amp;quot;2/8&amp;quot; - призначене для застосування при температурах від мінус 20 до 80 ° С (в'язкість мастила при мінус 20 ° С близька До 2000 Па · с (20000 П ); відсутність індексу дисперсійного середовища - приготоване на нафтовій олії; &amp;quot;2&amp;quot; - пенетрація 265-295 при 25 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. http://uaz-upi.com/klasifikatsiya-plastichnikh-mastil-nlgi&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21744</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21744"/>
				<updated>2016-04-24T23:21:53Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|right]] &lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa2.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa3.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Радянська класифікація'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''За старою класифікацією''' всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила - призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Канатні мастила - попереджують зношення і корозію стальних канатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Консерваційні мастила - попереджують корозію металевих поверхонь механізмів при їх зберіганні та експлуатації.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Ущільнюючі мастила - герметизують і попереджають зношення різьбових з'єднань і запірної арматури (вентилі, крани).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''ГОСТ 23258-78''' - затверджений і введений в дію постановою Державного комітету стандартів Союзу Міністрів СРСР від 23.08.78 N 2309.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з ГОСТом найменування пластичного мастила повинне складатись з одного слова. Для різних модифікацій одного мастила, додатково до назви допускається використання буквенних або цифрових індексів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Позначення пластичного мастила коротко характеризує його призначення, склад і властивості. Позначення складається з п'яти буквених і цифрових індексів, розташованих в наступному порядку і вказують: групу (підгрупу) (відповідно до призначення мастила), загущувач, рекомендований (умовний) температурний інтервал застосування, дисперсійне середовище, консистенцію мастила. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рекомендований температурний інтервал застосування позначають округлено до 10 ° С дробом. У чисельнику вказують (без знака мінус) зменшену в 10 разів максимальну температуру (наприклад, індекс &amp;quot;3/12&amp;quot; відповідає температурному інтервалу від мінус 30 до 120 ° С). Рекомендований температурний інтервал застосування має орієнтовний характер, так як допустимі температури застосування залежать не тільки від властивостей мастила, а й від конструкції і умов роботи (швидкість, навантаження, термін зміни мастила) змащуваного вузла тертя, механізму тощо.&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. http://uaz-upi.com/klasifikatsiya-plastichnikh-mastil-nlgi&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21743</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21743"/>
				<updated>2016-04-24T22:51:06Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|right]] &lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa2.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa3.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Радянська класифікація'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''За старою класифікацією''' всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила - призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Канатні мастила - попереджують зношення і корозію стальних канатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Консерваційні мастила - попереджують корозію металевих поверхонь механізмів при їх зберіганні та експлуатації.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Ущільнюючі мастила - герметизують і попереджають зношення різьбових з'єднань і запірної арматури (вентилі, крани).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''ГОСТ 23258-78''' - затверджений і введений в дію постановою Державного комітету стандартів Союзу Міністрів СРСР від 23.08.78 N 2309 &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. http://uaz-upi.com/klasifikatsiya-plastichnikh-mastil-nlgi&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21742</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21742"/>
				<updated>2016-04-24T22:44:59Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|right]] &lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa2.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa3.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Радянська класифікація'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За старою класифікацією всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила, призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Канатні мастила — попереджують зношення і корозію стальних канатів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Консерваційні мастила - попереджують корозію металевих поверхонь механізмів при їх зберіганні та експлуатації.&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Ущільнюючі мастила - герметизують і попереджають зношення різьбових з'єднань і запірної арматури (вентилі, крани).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. http://uaz-upi.com/klasifikatsiya-plastichnikh-mastil-nlgi&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21741</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21741"/>
				<updated>2016-04-24T22:38:05Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|right]] &lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa2.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa3.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Радянська класифікація'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За старою класифікацією всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила, призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
Мастила краще масел амортизують ударні навантаження і зменшують утомлююче руйнування тіл і доріжок кочення.&lt;br /&gt;
Недоліки виражаються у низькій механічній стабільності і обмеженому робочому діапазоні температур: до +60 ... 70 ° С.&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. http://uaz-upi.com/klasifikatsiya-plastichnikh-mastil-nlgi&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21740</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21740"/>
				<updated>2016-04-24T22:33:47Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За старою класифікацією всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила, призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
Мастила краще масел амортизують ударні навантаження і зменшують утомлююче руйнування тіл і доріжок кочення.&lt;br /&gt;
Недоліки виражаються у низькій механічній стабільності і обмеженому робочому діапазоні температур: до +60 ... 70 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|right]] &lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa2.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa3.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4. http://uaz-upi.com/klasifikatsiya-plastichnikh-mastil-nlgi&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Tablytsa3.jpg&amp;diff=21739</id>
		<title>Файл:Tablytsa3.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Tablytsa3.jpg&amp;diff=21739"/>
				<updated>2016-04-24T22:30:32Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21738</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21738"/>
				<updated>2016-04-24T22:28:35Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За старою класифікацією всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила, призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
Мастила краще масел амортизують ударні навантаження і зменшують утомлююче руйнування тіл і доріжок кочення.&lt;br /&gt;
Недоліки виражаються у низькій механічній стабільності і обмеженому робочому діапазоні температур: до +60 ... 70 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|left]] [[Файл:Tablytsa2.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21737</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21737"/>
				<updated>2016-04-24T22:27:13Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За старою класифікацією всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила, призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
Мастила краще масел амортизують ударні навантаження і зменшують утомлююче руйнування тіл і доріжок кочення.&lt;br /&gt;
Недоліки виражаються у низькій механічній стабільності і обмеженому робочому діапазоні температур: до +60 ... 70 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|left]] [[Файл:Tablytsa2.jpg|500px|thumb|right]]&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Tablytsa2.jpg&amp;diff=21736</id>
		<title>Файл:Tablytsa2.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Tablytsa2.jpg&amp;diff=21736"/>
				<updated>2016-04-24T22:25:33Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21735</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21735"/>
				<updated>2016-04-24T22:09:58Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За старою класифікацією всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила, призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
Мастила краще масел амортизують ударні навантаження і зменшують утомлююче руйнування тіл і доріжок кочення.&lt;br /&gt;
Недоліки виражаються у низькій механічній стабільності і обмеженому робочому діапазоні температур: до +60 ... 70 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Tablytsa1.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Tablytsa1.jpg&amp;diff=21734</id>
		<title>Файл:Tablytsa1.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Tablytsa1.jpg&amp;diff=21734"/>
				<updated>2016-04-24T22:08:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21733</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21733"/>
				<updated>2016-04-24T22:01:15Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За старою класифікацією всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила, призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
Мастила краще масел амортизують ударні навантаження і зменшують утомлююче руйнування тіл і доріжок кочення.&lt;br /&gt;
Недоліки виражаються у низькій механічній стабільності і обмеженому робочому діапазоні температур: до +60 ... 70 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Klas NLGI.jpg|500px|thumb|left]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Згідно з міжнародною класифікацією ISO, мастила позначаються поруч буквами і цифрами. Німецький стандарт DIN 51502, яким керуються виробники більшості європейських країн, встановив позначення пластичних мастил шляхом застосування класифікації NLGI і спеціальних літерних позначень.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Стандарт DIN 51502 класифікує пластичні мастила за призначенням, типом базового масла, набору присадок, що входять до складу мастила, діапазону робочих температур і стійкості до вимивання.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Приклад маркування пластичного мастила КР2К-30 за DIN 51 502:&lt;br /&gt;
К - Код призначення мастила (табл.1);&lt;br /&gt;
Р – Код базового масла і присадок (табл. 2);&lt;br /&gt;
2 – Клас консистенції за класифікацією NLGI;&lt;br /&gt;
К – Код верхньої температури застосування і стійкість до вимивання (табл. 3);&lt;br /&gt;
-30 – Значення найбільш низької температури застосування в °С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розшифровка характеристики:&lt;br /&gt;
Пластична мастило, призначене для змащування підшипників ковзання і кочення (К), що містить протизносні та протизадирні присадки (Р), вироблене на базі мінерального базового масла (код синтетичного масла, наприклад НС = вуглеводневої, відсутній). Максимальна температура застосування +120°С (К). Нижня межа температурного діапазону застосування - мінус 30°С (-30).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21713</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21713"/>
				<updated>2016-04-23T22:25:18Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За старою класифікацією всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила, призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
Мастила краще масел амортизують ударні навантаження і зменшують утомлююче руйнування тіл і доріжок кочення.&lt;br /&gt;
Недоліки виражаються у низькій механічній стабільності і обмеженому робочому діапазоні температур: до +60 ... 70 ° С.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Класифікація пластичних мастил NLGI (National Lubricating Grease Institute USA)'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
National Lubricating Grease Institute - Американський національний інститут пластичних мастил.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перший параметр, яким оперує однойменна класифікація, це «консистенція змащення» (простіше кажучи, ступінь її густоти).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Існує дев'ять категорій від 000 до 6:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
а.) категорії 000 і 00 є напіврідкими мастилами, що використовуються в якості альтернативи олив в механізмах і централізованих системах змащення з малим перерізом каналів (наприклад, у двигунах сучасних вантажівок)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
б.) 0 і 1 категорії для застосування в головних централізованих системах змащення (наприклад промислове обладнання, вантажні автомобілі)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
в.) категорії 2 і 3 використовуються в основному для змащення підшипників (зауважимо, що категорія 2 найбільш поширена серед пластичних мастил для легкового транспорту)&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
г.) категорії 4 і 6 представляють виключно густі мастила і використовуються рідко.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Klas_NLGI.jpg&amp;diff=21712</id>
		<title>Файл:Klas NLGI.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Klas_NLGI.jpg&amp;diff=21712"/>
				<updated>2016-04-23T22:19:56Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21697</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21697"/>
				<updated>2016-04-22T22:26:15Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил. Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
У наш час діють дві класифікації пластичних мастил: стара, що використовувалась до 1979 року та нова, яка була введена в дію з 1 липня 1979 року за ГОСТ 23258-78. Але нова класифікація на практиці і ще досі не діє. Тому потрібно знати обидві.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
За старою класифікацією всі пластичні мастила поділяють на такі групи: антифрикційні, захисні, канатні, консерваційні та ущільнювальні.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Антифрикційні мастила, призначені для зниження тертя між поверхнями, що труться, заїдання і зварювання металевих поверхонь. Застосовуються в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах різних конструкцій, електричних контактах. &lt;br /&gt;
Мастила краще масел амортизують ударні навантаження і зменшують утомлююче руйнування тіл і доріжок кочення.&lt;br /&gt;
Недоліки виражаються у низькій механічній стабільності і обмеженому робочому діапазоні температур: до +60 ... 70 ° С.&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21676</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21676"/>
				<updated>2016-04-14T22:22:34Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил (зазвичай 0,1—2 кн/м 2 , або 1—20 гс/см 2 ). Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали класифікують за типом загусника і по сфері застосування. Найбільш поширені мильні пластичні матеріали, загущені кальцієвим, літієвим, натрієвим милом вищих жирних кислот. Гідратовані кальцієві пластичні матеріали (солідоли) працездатні до 60—80 °С, натрієві до 110 °С, літієві і комплексні кальцієві до 120—140 °С. На долю вуглеводневих пластичних матеріалів, таких, що загущалися парафіном і церезином, доводиться 10—15% всього випуску пластичних матеріалів. Вони мають низьку температуру плавлення (50—65 °С) і використовуються в основному для консервації металовиробів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Залежно від призначення і сфери застосування розрізняють антифрикційні пластичні матеріали. Вони знижують тертя ковзання і зменшують знос. Їх застосовують в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах, зубчастих і ланцюгових передачах індустріальних механізмів, приладів, транспортних і інших машин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21675</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21675"/>
				<updated>2016-04-14T22:21:28Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил (зазвичай 0,1—2 кн/м 2 , або 1—20 гс/см 2 ). Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали класифікують за типом загусника і по сфері застосування. Найбільш поширені мильні пластичні матеріали, загущені кальцієвим, літієвим, натрієвим милом вищих жирних кислот. Гідратовані кальцієві пластичні матеріали (солідоли) працездатні до 60—80 °С, натрієві до 110 °С, літієві і комплексні кальцієві до 120—140 °С. На долю вуглеводневих пластичних матеріалів, таких, що загущалися парафіном і церезином, доводиться 10—15% всього випуску пластичних матеріалів. Вони мають низьку температуру плавлення (50—65 °С) і використовуються в основному для консервації металовиробів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Залежно від призначення і сфери застосування розрізняють антифрикційні пластичні матеріали. Вони знижують тертя ковзання і зменшують знос. Їх застосовують в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах, зубчастих і ланцюгових передачах індустріальних механізмів, приладів, транспортних і інших машин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Недоліки ==&lt;br /&gt;
1) гранична швидкість для пластичних мастил нижча ніж в змащувальних мастилах, так як вони мають підвищену ефективну в'язкість. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) через більш виражений іонний характер і більшу поверхню вони більше схильні до окислення в порівнянні з маслами (швидше теоретичний недолік).&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21674</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21674"/>
				<updated>2016-04-14T22:07:55Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил (зазвичай 0,1—2 кн/м 2 , або 1—20 гс/см 2 ). Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали класифікують за типом загусника і по сфері застосування. Найбільш поширені мильні пластичні матеріали, загущені кальцієвим, літієвим, натрієвим милом вищих жирних кислот. Гідратовані кальцієві пластичні матеріали (солідоли) працездатні до 60—80 °С, натрієві до 110 °С, літієві і комплексні кальцієві до 120—140 °С. На долю вуглеводневих пластичних матеріалів, таких, що загущалися парафіном і церезином, доводиться 10—15% всього випуску пластичних матеріалів. Вони мають низьку температуру плавлення (50—65 °С) і використовуються в основному для консервації металовиробів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Залежно від призначення і сфери застосування розрізняють антифрикційні пластичні матеріали. Вони знижують тертя ковзання і зменшують знос. Їх застосовують в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах, зубчастих і ланцюгових передачах індустріальних механізмів, приладів, транспортних і інших машин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Переваги ==&lt;br /&gt;
Пластичні мастила мають ряд переваг перед рідкими маслами:&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
1) не втрачають своїх властивостей під впливом температур і води;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2) мають менший коефіцієнт тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3) характеризуються більш високою адгезією до поверхонь тертя;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
4) виявляють відмінні характеристики під тиском;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21673</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21673"/>
				<updated>2016-04-14T21:58:33Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь.[[Файл:Mastylo.jpg|200px|thumb|right|Пластичні мастила SNR Lub]] Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил (зазвичай 0,1—2 кн/м 2 , або 1—20 гс/см 2 ). Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали класифікують за типом загусника і по сфері застосування. Найбільш поширені мильні пластичні матеріали, загущені кальцієвим, літієвим, натрієвим милом вищих жирних кислот. Гідратовані кальцієві пластичні матеріали (солідоли) працездатні до 60—80 °С, натрієві до 110 °С, літієві і комплексні кальцієві до 120—140 °С. На долю вуглеводневих пластичних матеріалів, таких, що загущалися парафіном і церезином, доводиться 10—15% всього випуску пластичних матеріалів. Вони мають низьку температуру плавлення (50—65 °С) і використовуються в основному для консервації металовиробів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Залежно від призначення і сфери застосування розрізняють антифрикційні пластичні матеріали. Вони знижують тертя ковзання і зменшують знос. Їх застосовують в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах, зубчастих і ланцюгових передачах індустріальних механізмів, приладів, транспортних і інших машин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Mastylo.jpg&amp;diff=21672</id>
		<title>Файл:Mastylo.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Mastylo.jpg&amp;diff=21672"/>
				<updated>2016-04-14T21:53:05Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21671</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21671"/>
				<updated>2016-04-14T21:42:03Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь. Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил (зазвичай 0,1—2 кн/м 2 , або 1—20 гс/см 2 ). Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали класифікують за типом загусника і по сфері застосування. Найбільш поширені мильні пластичні матеріали, загущені кальцієвим, літієвим, натрієвим милом вищих жирних кислот. Гідратовані кальцієві пластичні матеріали (солідоли) працездатні до 60—80 °С, натрієві до 110 °С, літієві і комплексні кальцієві до 120—140 °С. На долю вуглеводневих пластичних матеріалів, таких, що загущалися парафіном і церезином, доводиться 10—15% всього випуску пластичних матеріалів. Вони мають низьку температуру плавлення (50—65 °С) і використовуються в основному для консервації металовиробів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Залежно від призначення і сфери застосування розрізняють антифрикційні пластичні матеріали. Вони знижують тертя ковзання і зменшують знос. Їх застосовують в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах, зубчастих і ланцюгових передачах індустріальних механізмів, приладів, транспортних і інших машин.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
1. Бонер К. Дж., Производство и применение консистентных смазок, пер. с англ., М., 1958; &lt;br /&gt;
2. Синицын В. В., Подбор и применение пластичных смазок, 2 изд., М., 1974; &lt;br /&gt;
3. Фукс И. Г., Пластичные смазки, М., 1972.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21670</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21670"/>
				<updated>2016-04-14T21:35:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів. Не допускають заїдання та заклинювання поверхонь, що труться. Мастила запобігають проникненню до поверхонь, що труться, агресивних рідин, газів, парів, а також абразивних матеріалів (пилу, бруду тощо). Майже всі мастила виконують захисні функції, запобігають виникненню корозії металевих поверхонь. Завдяки антифрикційним власивостям, мастила суттєво зменшують енергетичні витрати на тертя, що дозволяє економити потужність машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил (зазвичай 0,1—2 кн/м 2 , або 1—20 гс/см 2 ). Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали класифікують за типом загусника і по сфері застосування. Найбільш поширені мильні пластичні матеріали, загущені кальцієвим, літієвим, натрієвим милом вищих жирних кислот. Гідратовані кальцієві пластичні матеріали (солідоли) працездатні до 60—80 °С, натрієві до 110 °С, літієві і комплексні кальцієві до 120—140 °С. На долю вуглеводневих пластичних матеріалів, таких, що загущалися парафіном і церезином, доводиться 10—15% всього випуску пластичних матеріалів. Вони мають низьку температуру плавлення (50—65 °С) і використовуються в основному для консервації металовиробів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Залежно від призначення і сфери застосування розрізняють антифрикційні пластичні матеріали. Вони знижують тертя ковзання і зменшують знос. Їх застосовують в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах, зубчастих і ланцюгових передачах індустріальних механізмів, приладів, транспортних і інших машин.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21669</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21669"/>
				<updated>2016-04-14T21:33:06Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил (зазвичай 0,1—2 кн/м 2 , або 1—20 гс/см 2 ). Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Класифікація ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали класифікують за типом загусника і по сфері застосування. Найбільш поширені мильні пластичні матеріали, загущені кальцієвим, літієвим, натрієвим милом вищих жирних кислот. Гідратовані кальцієві пластичні матеріали (солідоли) працездатні до 60—80 °С, натрієві до 110 °С, літієві і комплексні кальцієві до 120—140 °С. На долю вуглеводневих пластичних матеріалів, таких, що загущалися парафіном і церезином, доводиться 10—15% всього випуску пластичних матеріалів. Вони мають низьку температуру плавлення (50—65 °С) і використовуються в основному для консервації металовиробів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Залежно від призначення і сфери застосування розрізняють антифрикційні пластичні матеріали. Вони знижують тертя ковзання і зменшують знос. Їх застосовують в підшипниках кочення і ковзання, шарнірах, зубчастих і ланцюгових передачах індустріальних механізмів, приладів, транспортних і інших машин.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21668</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21668"/>
				<updated>2016-04-14T21:20:32Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил (зазвичай 0,1—2 кн/м 2 , або 1—20 гс/см 2 ). Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Отримання ==&lt;br /&gt;
Пластичні матеріали отримують вводячи в нафтові, рідше синтетичні, масла 5—30 (зазвичай 10—20) % твердого загусника. Процес виробництва періодичний. У варильних казанах готують розплав загусника в маслі. При охолоджуванні загусник кристалізується у вигляді сітки дрібних волокон. Загусники з температурою плавлення вище 200—300 °С диспергують в маслі за допомогою гомогенізаторів, наприклад колоїдних млинів. При виготовленні до складу деяких пластичних матеріалів вводять присадки (антіокислювальні, антикорозійні, і ін.) або тверді добавки (антифрикційні, герметизуючі).&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21667</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21667"/>
				<updated>2016-04-14T21:15:22Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Пластичні мастильні матеріали''' -  матеріали основною функцією яких є зменшення зносу деталей, що труться, з метою подовження строку служби машин і механізмів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фізичні характеристики ==&lt;br /&gt;
При малих навантаженнях пластичні мастила зберігають свою форму, не стікають з вертикальних поверхонь і стримуються в негерметизованих вузлах тертя. Складаються з рідкого масла, твердого загусника, присадок і добавок. Частки загусника в складі пластичних мастил, що мають колоїдні розміри, утворюють структурний каркас, у вічках якого стримується дисперсійне середовище (масло). Завдяки цьому пластичні мастила починають деформуватися подібно до аномально-в'язкої рідини лише при навантаженнях, що перевищують межу міцності пластичний мастил (зазвичай 0,1—2 кн/м 2 , або 1—20 гс/см 2 ). Відразу після припинення деформації зв'язки структурного каркаса відновлюються і мастило знов набуває властивості твердого тіла. Це дозволяє спростити конструкцію і понизити вагу вузлів тертя, запобігає забрудненню довкілля. Терміни зміни пластичних мастил більше, ніж змащувальних матеріалів. У сучасних механізмах пластичні матеріали часто не міняють протягом всього терміну їх служби. Промисловість СРСР в 1974 випускала близько 150 сортів пластичних матеріалів. Їх світове виробництво складає близько 1 млн. т в рік (3,5% випуску всіх змащувальних матеріалів).&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21666</id>
		<title>Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21666"/>
				<updated>2016-04-14T21:04:43Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: Створена сторінка:  == Пластичні мастильні матеріали ==&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
== Пластичні мастильні матеріали ==&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F:%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21533</id>
		<title>Обговорення:Пластичні мастильні матеріали</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F:%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B8&amp;diff=21533"/>
				<updated>2016-03-14T20:46:15Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: Створена сторінка: Іваськевич Олександр, КАс-31&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Іваськевич Олександр, КАс-31&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21441</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21441"/>
				<updated>2015-12-09T10:39:42Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolator - фільтр, проціджувач) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 1. Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Дим піднімається догори, проходить по деревоподібних трубочкахх і виходить у воду і вигляді багатьох бульбашок. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 2. Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є деревовидні і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;gallery mode=&amp;quot;packed&amp;quot; heights=&amp;quot;160px&amp;quot;&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:Percloseupc.jpg|Купольний перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Coilsingle.jpg‎|Котушковий перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Dewar_percolators.jpg|Перкоратор Дьюара&lt;br /&gt;
Файл:Madatomicmushroom.jpg|Перкоратор Дьюара кратної дії&lt;br /&gt;
&amp;lt;/gallery&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.1 Деревовидні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деревовидні перкоратори, як правило, складаються 1-10, може доходити до 19 індивідуальних шляхів потоку диму, для входження в воду.&lt;br /&gt;
Розмір кожного розрізу і кількість прорізів в поєднанні повинні дорівнювати внутрішньому діаметру верхньої основи для еквівалентного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.2 Купольні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори натомість використовують одиничну обвідну циліндричну деталь, щоб направити дим в нижню частину стовпа води.&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори можуть бути виконані різними способами, у деяких є трикутні щілини вздовж нижньої частини. У той час як інші мають або кілька великих отворів або безліч невеликих отворів навколо нижньої частини купола. Розмір і кількість отворів, або щілин визначається внутрішнім діаметром основи для коректного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.3 Котушкові перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Котушки обмежують або збільшити витрату повітря залежно від кількості обвиток і зовнішнього діаметра труби а також збільшують відстань, яку повиннен пройти дим перед досягненням користувача. Котушки часто використовують в закритими в камері, заповненій гліцерином, яка повинна бути заморожена, щоб збільшити теплообмін з димом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.4 Перкулятори Дьюара'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перкулятори Дьюара виправляють проблему, пов'язану з купольними перкуляторами, в результаті чого вакуум створює зворотній тиск, який штовхає воду до втулки. Перкулятор Дьюара містіть контур купола, який розміщується зверху нижньої частини фільтрувальної камери, усуваючи проблему. * Ділянки сорочки Дьюара, що містять котушки, занурені в замерзаючий гліцерин, вважається, являють собою перші моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.5 Кільцеві перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кільцеві перколятори являють собою варіацію розгалуженого перколятора, що містить один, зігнутий  шток, прикріплений до u-вигину. &lt;br /&gt;
Зміна витрати повітря для навмисного опору домагається створення плавного удару, тим самим дозволяючи більш жорсткі тютюнові вироби для споживання. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.6 Перколятори Дьюара кратної дії'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перколятор Дьюара кратної дії є контуром судини Дьюара з круглими або стиснений сферами всередині. Отвори у верхній частині сфери всередині судини Дьюара дозволяють диму інтенсивно заповнити контур, перш ніж направитись зі щілини в нижній частині.&lt;br /&gt;
Вони виступають в якості повітророзподільників і водних перколяторів в одному пристрої. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.7 Вбудовані перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вбудовані перколятори нагадують деревовидні перколятори з одною великою гілкою закритою всередину контуром Дьюара. Вбудовані перколятори містять прорізи і зазвичай знаходяться в першій камері водопроводу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Джерела ==&lt;br /&gt;
1.[http://planetmj.net/pishi-chitai/vse-o-devaisah/prochie-devaisy-i-aksesuary/chto-takoe-perkoljator.html Что такое перколятор?]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.[http://vapparovoz.com/news/o_bongs/percolator-chto-eto-takoe Перколятор - что это такое?]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
3.[http://kurikrasivo.org/chto-takoe-perkolyator/percolator_col_2-4/ Схема роботи перколятора]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21440</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21440"/>
				<updated>2015-12-09T10:25:46Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolator - фільтр, проціджувач) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 1. Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 2. Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є деревовидні і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;gallery mode=&amp;quot;packed&amp;quot; heights=&amp;quot;160px&amp;quot;&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:Percloseupc.jpg|Купольний перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Coilsingle.jpg‎|Котушковий перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Dewar_percolators.jpg|Перкоратор Дьюара&lt;br /&gt;
Файл:Madatomicmushroom.jpg|Перкоратор Дьюара кратної дії&lt;br /&gt;
&amp;lt;/gallery&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.1 Деревовидні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деревовидні перкоратори, як правило, складаються 1-10, може доходити до 19 індивідуальних шляхів потоку диму, для входження в воду.&lt;br /&gt;
Розмір кожного розрізу і кількість прорізів в поєднанні повинні дорівнювати внутрішньому діаметру верхньої основи для еквівалентного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.2 Купольні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори натомість використовують одиничну обвідну циліндричну деталь, щоб направити дим в нижню частину стовпа води.&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори можуть бути виконані різними способами, у деяких є трикутні щілини вздовж нижньої частини. У той час як інші мають або кілька великих отворів або безліч невеликих отворів навколо нижньої частини купола. Розмір і кількість отворів, або щілин визначається внутрішнім діаметром основи для коректного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.3 Котушкові перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Котушки обмежують або збільшити витрату повітря залежно від кількості обвиток і зовнішнього діаметра труби а також збільшують відстань, яку повиннен пройти дим перед досягненням користувача. Котушки часто використовують в закритими в камері, заповненій гліцерином, яка повинна бути заморожена, щоб збільшити теплообмін з димом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.4 Перкулятори Дьюара'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перкулятори Дьюара виправляють проблему, пов'язану з купольними перкуляторами, в результаті чого вакуум створює зворотній тиск, який штовхає воду до втулки. Перкулятор Дьюара містіть контур купола, який розміщується зверху нижньої частини фільтрувальної камери, усуваючи проблему. * Ділянки сорочки Дьюара, що містять котушки, занурені в замерзаючий гліцерин, вважається, являють собою перші моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.5 Кільцеві перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кільцеві перколятори являють собою варіацію розгалуженого перколятора, що містить один, зігнутий  шток, прикріплений до u-вигину. &lt;br /&gt;
Зміна витрати повітря для навмисного опору домагається створення плавного удару, тим самим дозволяючи більш жорсткі тютюнові вироби для споживання. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.6 Перколятори Дьюара кратної дії'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перколятор Дьюара кратної дії є контуром судини Дьюара з круглими або стиснений сферами всередині. Отвори у верхній частині сфери всередині судини Дьюара дозволяють диму інтенсивно заповнити контур, перш ніж направитись зі щілини в нижній частині.&lt;br /&gt;
Вони виступають в якості повітророзподільників і водних перколяторів в одному пристрої. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.7 Вбудовані перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вбудовані перколятори нагадують деревовидні перколятори з одною великою гілкою закритою всередину контуром Дьюара. Вбудовані перколятори містять прорізи і зазвичай знаходяться в першій камері водопроводу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Джерела ==&lt;br /&gt;
1.[http://planetmj.net/pishi-chitai/vse-o-devaisah/prochie-devaisy-i-aksesuary/chto-takoe-perkoljator.html Что такое перколятор?]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.[http://vapparovoz.com/news/o_bongs/percolator-chto-eto-takoe Перколятор - что это такое?]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21439</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21439"/>
				<updated>2015-12-09T10:17:17Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolator - фільтр, проціджувач) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 1. Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 2. Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є деревовидні і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;gallery mode=&amp;quot;packed&amp;quot; heights=&amp;quot;160px&amp;quot;&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:Percloseupc.jpg|Купольний перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Coilsingle.jpg‎|Котушковий перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Dewar_percolators.jpg|Перкоратор Дьюара&lt;br /&gt;
Файл:Madatomicmushroom.jpg|Перкоратор Дьюара кратної дії&lt;br /&gt;
&amp;lt;/gallery&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.1 Деревовидні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деревовидні перкоратори, як правило, складаються 1-10, може доходити до 19 індивідуальних шляхів потоку диму, для входження в воду.&lt;br /&gt;
Розмір кожного розрізу і кількість прорізів в поєднанні повинні дорівнювати внутрішньому діаметру верхньої основи для еквівалентного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.2 Купольні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори натомість використовують одиничну обвідну циліндричну деталь, щоб направити дим в нижню частину стовпа води.&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори можуть бути виконані різними способами, у деяких є трикутні щілини вздовж нижньої частини. У той час як інші мають або кілька великих отворів або безліч невеликих отворів навколо нижньої частини купола. Розмір і кількість отворів, або щілин визначається внутрішнім діаметром основи для коректного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.3 Котушкові перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Котушки обмежують або збільшити витрату повітря залежно від кількості обвиток і зовнішнього діаметра труби а також збільшують відстань, яку повиннен пройти дим перед досягненням користувача. Котушки часто використовують в закритими в камері, заповненій гліцерином, яка повинна бути заморожена, щоб збільшити теплообмін з димом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.4 Перкулятори Дьюара'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перкулятори Дьюара виправляють проблему, пов'язану з купольними перкуляторами, в результаті чого вакуум створює зворотній тиск, який штовхає воду до втулки. Перкулятор Дьюара містіть контур купола, який розміщується зверху нижньої частини фільтрувальної камери, усуваючи проблему. * Ділянки сорочки Дьюара, що містять котушки, занурені в замерзаючий гліцерин, вважається, являють собою перші моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.5 Кільцеві перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кільцеві перколятори являють собою варіацію розгалуженого перколятора, що містить один, зігнутий  шток, прикріплений до u-вигину. &lt;br /&gt;
Зміна витрати повітря для навмисного опору домагається створення плавного удару, тим самим дозволяючи більш жорсткі тютюнові вироби для споживання. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.6 Перколятори Дьюара кратної дії'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перколятор Дьюара кратної дії є контуром судини Дьюара з круглими або стиснений сферами всередині. Отвори у верхній частині сфери всередині судини Дьюара дозволяють диму інтенсивно заповнити контур, перш ніж направитись зі щілини в нижній частині.&lt;br /&gt;
Вони виступають в якості повітророзподільників і водних перколяторів в одному пристрої. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.7 Вбудовані перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вбудовані перколятори нагадують деревовидні перколятори з одною великою гілкою закритою всередину контуром Дьюара. Вбудовані перколятори містять прорізи і зазвичай знаходяться в першій камері водопроводу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Джерела ==&lt;br /&gt;
1.[http://planetmj.net/pishi-chitai/vse-o-devaisah/prochie-devaisy-i-aksesuary/chto-takoe-perkoljator.html Что такое перколятор?]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
2.[http://http://vapparovoz.com/news/o_bongs/percolator-chto-eto-takoe/ Перколятор - что это такое?]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21438</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21438"/>
				<updated>2015-12-09T10:08:51Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 1. Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 2. Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є деревовидні і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;gallery mode=&amp;quot;packed&amp;quot; heights=&amp;quot;160px&amp;quot;&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:Percloseupc.jpg|Купольний перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Coilsingle.jpg‎|Котушковий перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Dewar_percolators.jpg|Перкоратор Дьюара&lt;br /&gt;
Файл:Madatomicmushroom.jpg|Перкоратор Дьюара кратної дії&lt;br /&gt;
&amp;lt;/gallery&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.1 Деревовидні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Деревовидні перкоратори, як правило, складаються 1-10, може доходити до 19 індивідуальних шляхів потоку диму, для входження в воду.&lt;br /&gt;
Розмір кожного розрізу і кількість прорізів в поєднанні повинні дорівнювати внутрішньому діаметру верхньої основи для еквівалентного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.2 Купольні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори натомість використовують одиничну обвідну циліндричну деталь, щоб направити дим в нижню частину стовпа води.&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори можуть бути виконані різними способами, у деяких є трикутні щілини вздовж нижньої частини. У той час як інші мають або кілька великих отворів або безліч невеликих отворів навколо нижньої частини купола. Розмір і кількість отворів, або щілин визначається внутрішнім діаметром основи для коректного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.3 Котушкові перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Котушки обмежують або збільшити витрату повітря залежно від кількості обвиток і зовнішнього діаметра труби а також збільшують відстань, яку повиннен пройти дим перед досягненням користувача. Котушки часто використовують в закритими в камері, заповненій гліцерином, яка повинна бути заморожена, щоб збільшити теплообмін з димом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.4 Перкулятори Дьюара'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перкулятори Дьюара виправляють проблему, пов'язану з купольними перкуляторами, в результаті чого вакуум створює зворотній тиск, який штовхає воду до втулки. Перкулятор Дьюара містіть контур купола, який розміщується зверху нижньої частини фільтрувальної камери, усуваючи проблему. * Ділянки сорочки Дьюара, що містять котушки, занурені в замерзаючий гліцерин, вважається, являють собою перші моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.5 Кільцеві перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кільцеві перколятори являють собою варіацію розгалуженого перколятора, що містить один, зігнутий  шток, прикріплений до u-вигину. &lt;br /&gt;
Зміна витрати повітря для навмисного опору домагається створення плавного удару, тим самим дозволяючи більш жорсткі тютюнові вироби для споживання. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.6 Перколятори Дьюара кратної дії'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перколятор Дьюара кратної дії є контуром судини Дьюара з круглими або стиснений сферами всередині. Отвори у верхній частині сфери всередині судини Дьюара дозволяють диму інтенсивно заповнити контур, перш ніж направитись зі щілини в нижній частині.&lt;br /&gt;
Вони виступають в якості повітророзподільників і водних перколяторів в одному пристрої. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.7 Вбудовані перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вбудовані перколятори нагадують деревовидні перколятори з одною великою гілкою закритою всередину контуром Дьюара. Вбудовані перколятори містять прорізи і зазвичай знаходяться в першій камері водопроводу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Джерела ==&lt;br /&gt;
1.[http://planetmj.net/pishi-chitai/vse-o-devaisah/prochie-devaisy-i-aksesuary/chto-takoe-perkoljator.html Что такое перколятор?]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21420</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21420"/>
				<updated>2015-12-08T21:57:16Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 1. Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 2. Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;gallery mode=&amp;quot;packed&amp;quot; heights=&amp;quot;160px&amp;quot;&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:Percloseupc.jpg|Купольний перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Coilsingle.jpg‎|Котушковий перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Dewar_percolators.jpg|Перкоратор Дьюара&lt;br /&gt;
Файл:Madatomicmushroom.jpg|Перкоратор Дьюара кратної дії&lt;br /&gt;
&amp;lt;/gallery&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.1 Розгалужені перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені перкоратори, як правило, складаються 1-10, може доходити до 19 індивідуальних шляхів потоку диму, для входження в воду.&lt;br /&gt;
Розмір кожного розрізу і кількість прорізів в поєднанні повинні дорівнювати внутрішньому діаметру верхньої основи для еквівалентного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.2 Купольні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори натомість використовують одиничну обвідну циліндричну деталь, щоб направити дим в нижню частину стовпа води.&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори можуть бути виконані різними способами, у деяких є трикутні щілини вздовж нижньої частини. У той час як інші мають або кілька великих отворів або безліч невеликих отворів навколо нижньої частини купола. Розмір і кількість отворів, або щілин визначається внутрішнім діаметром основи для коректного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.3 Котушкові перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Котушки обмежують або збільшити витрату повітря залежно від кількості обвиток і зовнішнього діаметра труби а також збільшують відстань, яку повиннен пройти дим перед досягненням користувача. Котушки часто використовують в закритими в камері, заповненій гліцерином, яка повинна бути заморожена, щоб збільшити теплообмін з димом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.4 Перкулятори Дьюара'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перкулятори Дьюара виправляють проблему, пов'язану з купольними перкуляторами, в результаті чого вакуум створює зворотній тиск, який штовхає воду до втулки. Перкулятор Дьюара містіть контур купола, який розміщується зверху нижньої частини фільтрувальної камери, усуваючи проблему. * Ділянки сорочки Дьюара, що містять котушки, занурені в замерзаючий гліцерин, вважається, являють собою перші моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.5 Кільцеві перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кільцеві перколятори являють собою варіацію розгалуженого перколятора, що містить один, зігнутий  шток, прикріплений до u-вигину. &lt;br /&gt;
Зміна витрати повітря для навмисного опору домагається створення плавного удару, тим самим дозволяючи більш жорсткі тютюнові вироби для споживання. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.6 Перколятори Дьюара кратної дії'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перколятор Дьюара кратної дії є контуром судини Дьюара з круглими або стиснений сферами всередині. Отвори у верхній частині сфери всередині судини Дьюара дозволяють диму інтенсивно заповнити контур, перш ніж направитись зі щілини в нижній частині.&lt;br /&gt;
Вони виступають в якості повітророзподільників і водних перколяторів в одному пристрої. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.7 Вбудовані перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вбудовані перколятори нагадують розгалужені перколятори з одною великою гілкою закритою всередину контуром Дьюара. Вбудовані перколятори містять прорізи і зазвичай знаходяться в першій камері водопроводу.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Джерела ==&lt;br /&gt;
1.https://en.wikipedia.org/wiki/Water_pipe_percolator&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21419</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21419"/>
				<updated>2015-12-08T21:39:17Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 1. Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== 2. Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;gallery mode=&amp;quot;packed&amp;quot; heights=&amp;quot;160px&amp;quot;&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:Percloseupc.jpg|Купольний перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Coilsingle.jpg‎|Котушковий перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Dewar_percolators.jpg|Перкоратор Дьюара&lt;br /&gt;
Файл:Madatomicmushroom.jpg|Перкоратор Дьюара кратної дії&lt;br /&gt;
&amp;lt;/gallery&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.1 Розгалужені перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені перкоратори, як правило, складаються 1-10, може доходити до 19 індивідуальних шляхів потоку диму, для входження в воду.&lt;br /&gt;
Розмір кожного розрізу і кількість прорізів в поєднанні повинні дорівнювати внутрішньому діаметру верхньої основи для еквівалентного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.2 Купольні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори натомість використовують одиничну обвідну циліндричну деталь, щоб направити дим в нижню частину стовпа води.&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори можуть бути виконані різними способами, у деяких є трикутні щілини вздовж нижньої частини. У той час як інші мають або кілька великих отворів або безліч невеликих отворів навколо нижньої частини купола. Розмір і кількість отворів, або щілин визначається внутрішнім діаметром основи для коректного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.3 Котушкові перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Котушки обмежують або збільшити витрату повітря залежно від кількості обвиток і зовнішнього діаметра труби а також збільшують відстань, яку повиннен пройти дим перед досягненням користувача. Котушки часто використовують в закритими в камері, заповненій гліцерином, яка повинна бути заморожена, щоб збільшити теплообмін з димом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.4 Перкулятори Дьюара'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перкулятори Дьюара виправляють проблему, пов'язану з купольними перкуляторами, в результаті чого вакуум створює зворотній тиск, який штовхає воду до втулки. Перкулятор Дьюара містіть контур купола, який розміщується зверху нижньої частини фільтрувальної камери, усуваючи проблему. * Ділянки сорочки Дьюара, що містять котушки, занурені в замерзаючий гліцерин, вважається, являють собою перші моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.5 Кільцеві перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кільцеві перколятори являють собою варіацію розгалуженого перколятора, що містить один, зігнутий  шток, прикріплений до u-вигину. &lt;br /&gt;
Зміна витрати повітря для навмисного опору домагається створення плавного удару, тим самим дозволяючи більш жорсткі тютюнові вироби для споживання. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.6 Перколятори Дьюара кратної дії'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перколятор Дьюара кратної дії є контуром судини Дьюара з круглими або стиснений сферами всередині. Отвори у верхній частині сфери всередині судини Дьюара дозволяють диму інтенсивно заповнити контур, перш ніж направитись зі щілини в нижній частині.&lt;br /&gt;
Вони виступають в якості повітророзподільників і водних перколяторів в одному пристрої. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''2.7 Вбудовані перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вбудовані перколятори нагадують розгалужені перколятори з одною великою гілкою закритою всередину контуром Дьюара. Вбудовані перколятори містять прорізи і зазвичай знаходяться в першій камері водопроводу.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21418</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21418"/>
				<updated>2015-12-08T21:33:45Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
== Текст заголовка ==&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;gallery mode=&amp;quot;packed&amp;quot; heights=&amp;quot;160px&amp;quot;&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:Percloseupc.jpg|Купольний перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Coilsingle.jpg‎|Котушковий перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Dewar_percolators.jpg|Перкоратор Дьюара&lt;br /&gt;
Файл:Madatomicmushroom.jpg|Перкоратор Дьюара кратної дії&lt;br /&gt;
&amp;lt;/gallery&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Розгалужені перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені перкоратори, як правило, складаються 1-10, може доходити до 19 індивідуальних шляхів потоку диму, для входження в воду.&lt;br /&gt;
Розмір кожного розрізу і кількість прорізів в поєднанні повинні дорівнювати внутрішньому діаметру верхньої основи для еквівалентного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Купольні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори натомість використовують одиничну обвідну циліндричну деталь, щоб направити дим в нижню частину стовпа води.&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори можуть бути виконані різними способами, у деяких є трикутні щілини вздовж нижньої частини. У той час як інші мають або кілька великих отворів або безліч невеликих отворів навколо нижньої частини купола. Розмір і кількість отворів, або щілин визначається внутрішнім діаметром основи для коректного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Котушкові перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Котушки обмежують або збільшити витрату повітря залежно від кількості обвиток і зовнішнього діаметра труби а також збільшують відстань, яку повиннен пройти дим перед досягненням користувача. Котушки часто використовують в закритими в камері, заповненій гліцерином, яка повинна бути заморожена, щоб збільшити теплообмін з димом.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Перкулятори Дьюара'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перкулятори Дьюара виправляють проблему, пов'язану з купольними перкуляторами, в результаті чого вакуум створює зворотній тиск, який штовхає воду до втулки. Перкулятор Дьюара містіть контур купола, який розміщується зверху нижньої частини фільтрувальної камери, усуваючи проблему. * Ділянки сорочки Дьюара, що містять котушки, занурені в замерзаючий гліцерин, вважається, являють собою перші моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Кільцеві перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Кільцеві перколятори являють собою варіацію розгалуженого перколятора, що містить один, зігнутий  шток, прикріплений до u-вигину. &lt;br /&gt;
Зміна витрати повітря для навмисного опору домагається створення плавного удару, тим самим дозволяючи більш жорсткі тютюнові вироби для споживання. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Перколятори Дьюара кратної дії'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Перколятор Дьюара кратної дії є контуром судини Дьюара з круглими або стиснений сферами всередині. Отвори у верхній частині сфери всередині судини Дьюара дозволяють диму інтенсивно заповнити контур, перш ніж направитись зі щілини в нижній частині.&lt;br /&gt;
Вони виступають в якості повітророзподільників і водних перколяторів в одному пристрої. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Вбудовані перколятори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вбудовані перколятори нагадують розгалужені перколятори з одною великою гілкою закритою всередину контуром Дьюара. Вбудовані перколятори містять прорізи і зазвичай знаходяться в першій камері водопроводу.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21415</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21415"/>
				<updated>2015-12-08T20:38:50Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
== Текст заголовка ==&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;gallery mode=&amp;quot;packed&amp;quot; heights=&amp;quot;160px&amp;quot;&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:Percloseupc.jpg|Купольний перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Coilsingle.jpg‎|Котушковий перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Dewar_percolators.jpg|Перкоратор Дьюара&lt;br /&gt;
Файл:Madatomicmushroom.jpg|Перкоратор Дьюара кратної дії&lt;br /&gt;
&amp;lt;/gallery&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Розгалужені перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розгалужені перкоратори, як правило, складаються 1-10, може доходити до 19 індивідуальних шляхів потоку диму, для входження в воду.&lt;br /&gt;
Розмір кожного розрізу і кількість прорізів в поєднанні повинні дорівнювати внутрішньому діаметру верхньої основи для еквівалентного потоку повітря.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Купольні перкоратори'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори натомість використовують одиничну обвідну циліндричну деталь, щоб направити дим в нижню частину стовпа води.&lt;br /&gt;
Купольні перкоратори можуть бути виконані різними способами, у деяких є трикутні щілини вздовж нижньої частини. У той час як інші мають або кілька великих отворів або безліч невеликих отворів навколо нижньої частини купола. Розмір і кількість отворів, або щілин визначається внутрішнім діаметром основи для коректного потоку повітря.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21413</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21413"/>
				<updated>2015-12-08T20:12:17Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
== Текст заголовка ==&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;gallery mode=&amp;quot;packed&amp;quot; heights=&amp;quot;160px&amp;quot;&amp;gt;&lt;br /&gt;
Файл:Percloseupc.jpg|Купольний перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Coilsingle.jpg‎|Котушковий перкоратор&lt;br /&gt;
Файл:Dewar_percolators.jpg|Перкоратор Дьюара&lt;br /&gt;
Файл:Madatomicmushroom.jpg|Перкоратор Дьюара кратної дії&lt;br /&gt;
&amp;lt;/gallery&amp;gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Madatomicmushroom.jpg&amp;diff=21410</id>
		<title>Файл:Madatomicmushroom.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Madatomicmushroom.jpg&amp;diff=21410"/>
				<updated>2015-12-08T18:32:58Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21409</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21409"/>
				<updated>2015-12-08T18:32:20Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
== Текст заголовка ==&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;div class=&amp;quot;tright&amp;quot; style=&amp;quot;clear:none&amp;quot;&amp;gt;[[Файл:Percloseupc.jpg|100px|thumb|Файл 1]]&amp;lt;/div&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;div class=&amp;quot;tright&amp;quot; style=&amp;quot;clear:none&amp;quot;&amp;gt;[[Файл:Coilsingle.jpg‎|100px|thumb|Файл 2]]&amp;lt;/div&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;div class=&amp;quot;tright&amp;quot; style=&amp;quot;clear:none&amp;quot;&amp;gt;[[Файл:Dewar_percolators.jpg|thumb|Файл 3]]&amp;lt;/div&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;div class=&amp;quot;tright&amp;quot; style=&amp;quot;clear:none&amp;quot;&amp;gt;[[Файл:Madatomicmushroom.jpg|thumb|Файл 3]]&amp;lt;/div&amp;gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Dewar_percolators.jpg&amp;diff=21408</id>
		<title>Файл:Dewar percolators.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Dewar_percolators.jpg&amp;diff=21408"/>
				<updated>2015-12-08T18:24:32Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21381</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21381"/>
				<updated>2015-12-08T14:43:47Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
== Текст заголовка ==&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
&amp;lt;div class=&amp;quot;tright&amp;quot; style=&amp;quot;clear:none&amp;quot;&amp;gt;[[Файл:Percloseupc.jpg|100px|thumb|Файл 1]]&amp;lt;/div&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;div class=&amp;quot;tright&amp;quot; style=&amp;quot;clear:none&amp;quot;&amp;gt;[[Файл:Coilsingle.jpg‎|100px|thumb|Файл 2]]&amp;lt;/div&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;div class=&amp;quot;tright&amp;quot; style=&amp;quot;clear:none&amp;quot;&amp;gt;[[Файл:Wiki.png|мини|Файл 3]]&amp;lt;/div&amp;gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Coilsingle.jpg&amp;diff=21380</id>
		<title>Файл:Coilsingle.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Coilsingle.jpg&amp;diff=21380"/>
				<updated>2015-12-08T14:17:23Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21379</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21379"/>
				<updated>2015-12-08T14:07:41Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
== Текст заголовка ==&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;br /&gt;
[[Файл:Percloseupc.jpg|100px|thumb|right|Купольний перкоратор]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21378</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21378"/>
				<updated>2015-12-08T13:59:54Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
== Текст заголовка ==&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Нова тенденція більш художнього зображення перколяторів призвела до появи багатьох нових стилів.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Percloseupc.jpg&amp;diff=21377</id>
		<title>Файл:Percloseupc.jpg</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Percloseupc.jpg&amp;diff=21377"/>
				<updated>2015-12-08T13:54:39Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21374</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21374"/>
				<updated>2015-12-07T23:05:12Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
== Текст заголовка ==&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі. Кожен камерний перколятор або вловлювач, фільтрує дим. Застосування декількох перколяторів призведе до збільшення фільтрації і до зменшення кількості елементів, таких як нікотин або будь-яка інша смола. Декілька перкураторів в одній частині може також викликати прибирання питання і вакууму, в результаті захопленого частинок або води подорож у втулку для скла на склянку води труб.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21373</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21373"/>
				<updated>2015-12-07T22:42:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;br /&gt;
== Текст заголовка ==&lt;br /&gt;
'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Види ==&lt;br /&gt;
На сьогоднішній час, можна знайти велику кількість різноманітних за своїми конструктивними особливостями перколяторів. Найбільше поширення отримали є розгалужені і купольні конструкції. Спіральні, подвійно спіральні, рядні, кільцеві, котушкові перколятори, перколятори Дьюара також існують, але застосовуються рідко. Всі вони зазвичай відомі в науковій продукції, як вловлювачі.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21372</id>
		<title>Водотрубні перколятори</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8&amp;diff=21372"/>
				<updated>2015-12-07T22:29:03Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Warwick: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Водотрубний перколятор''' (англ. percolation, лат. percōlāre - просочування) — це допоміжна камера, яка знаходиться в трубопроводі і призначена для забезпечення почергової взаємодії  диму і води через теплообмін та розчинення. Залежно від форми перколятора, він може бути дифузійним або недифузійним. Найбільше їх використовують для фільтрації диму через воду.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Функції і призначення перколяторів ==&lt;br /&gt;
Перколятор працює, використовуючи перепад тиску між його нижньою і верхньою точками. Знижений тиск на вихідному кінці, як правило, забезпечується легенями користувача. Газ на вході (дим, пара і суміш повітря) направляється до нижньої частини стовпа води, де перепад тиску викликає його переміщення через воду в маленьких кишеньках (бульбашках рідини) і підняття до виходу. Коротше кажучи,дифузори охолоджують дим і піднімають його рівномірно по трубці через бульбашки води, які одночасно вдаряються об поверхню.[[Файл:Percolator_col_2.jpeg|450px|thumb|right|Схема потоку через перколятор (вхід знизу, вихід вгорі). 1. Початковий стан; 2. Переміщення води починається тоді, коли тиск на виході зменшується; 3. Бульбашки газу зі входу на вихід. ]]&lt;br /&gt;
Основна функція дифузора - це охолодження диму і горіння парів, що проходять через нього. Поверхня бульбашок, вступає у безпосередній контакт з водою, де різниця температур викликає теплообмін між гарячим димом/парою і холодною водою. Розгалужена конструкція перколятора включає в себе ряд невеликих отворів замість одного великого для того, щоб розсіяти дим в більшій кількості невеликих бульбашок. Це служить для збільшення площі поверхні диму, який знаходиться в контакті з водою і підвищення ефективності теплообміну. Коротше кажучи, основна функція дифузора - це охолоджування, очищування і навіть піднімання диму.&lt;br /&gt;
Друга функція перколятор є виділення певних компонентів, що містяться в димі. Водорозчинні речовини потрапляють в розчин у вигляді зв'язків дим/пари з водою, в той час як менш розчинні речовини проходять з відносною легкістю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Третя функція дифузора це зволоження повітро-димо-парової суміші.Вологість повітря, що проходить через воду підвищується. Підвищена вологість зменшує подразнення верхніх дихальних шляхів.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Warwick</name></author>	</entry>

	</feed>