Wiki ТНТУ - Внесок користувача [uk]

Безпілотний автомобіль

2014-05-06T15:44:47Z

Stefankiv:

[[Файл:Google_car.jpg|200px|thumb|right|Безпілотний автомтобіль Google]]
'''Безпілотний автомобіль''' – транспортний засіб, який обладнаний системою автоматичного управління і може пересуватися без участі людини. До таких розробок можна віднести автономні автомобілі Google, автомобілі-роботи MIG (Made in Germany), AKTIV (Adaptive und Kooperative Technologien fur den Intelligenten Verkehr - консорціум компаній (всього 28, у тому числі AUDI, BMW, Daimler, Siemens, Volkswagen), спільних розробників техніки для автотранспорту). Деякі автомобілі використовують інфраструктурні системи (які, наприклад, можуть бути вбудовані в дорогу чи біля неї), однак більш новітні технології дозволяють симулювати присутність людини на рівні прийняття рішень про керування і швидкість автомобіля завдяки набору камер, сенсорів, радарів і систем супутникової навігації.

У наш час розвиток безпілотного автотранспорту розділився на 3 основні напрямки:
*споживчий (приватне авто, таксі, міська автотранспортна мережа)
*промисловий (спеціалізована техніка)
*військовий (бойові машини різного спектру завдань)
В даний момент розвиток безпілотного транспорту йде по всіх перерахованих напрямках. Однак саме розвиток споживчого безпілотного автотранспорту є основним завданням для суспільства.

==Переваги безпілотного автомобіля:==
*перевезення вантажів у небезпечних зонах, під час природних та техногенних катастроф або військових дій
*зниження вартості транспортування вантажів і людей за рахунок економії на заробітній платі водіїв
*більш економічне споживання палива і використання доріг за рахунок централізованого управління транспортним потоком
*мінімізація ДТП, людських жертв
*виключення зловживання високою швидкістю
*виключення водіння в нетверезому стані

==Безпілотний автомобіль Google==
[[Файл:Google_car_radars.png|200px|thumb|right|Датчики автомобіля]]
'''Безпілотний автомобіль Google''' – проект компанії Google з розвитку технології безпілотного автомобіля. На даний момент проект реалізує лабораторія Google X, очолює проект інженер Себастьян Тран, директор лабораторії штучного інтелекту Стенфордського університету, один з творців сервісу Google Street View, чия команда займалася проектом Стенлі (англ. Stanley) в Стенфордському університеті, який отримав приз в $ 2 млн від Міністерства оборони США. Команда, що розробляє безпілотний автомобіль, також часто званий Гугломобіль, включає 15 інженерів Google.

Ядром системи є 64-променевий лазерний світлодалекомір виробництва компанії «Велодайн», який встановлений на даху автомобіля. Прилад допомагає згенерувати детальну об'ємну карту навколишнього простору. Потім машина комбінує вимірювання лазера з високоточними картами світу і виробляє різні типи моделей даних, які дозволяють вести рух, уникаючи перешкоди і проблеми з законом. Також на борту встановлені інші сенсори, включаючи чотири радара на передньому і задньому бамперах, камеру поруч з дзеркалом заднього виду, датчик системи GPS, блок інерційних вимірювань і колісний датчик, які визначають положення транспортного засобу і відстежують рух.
[[Файл:Google_car_vision.jpg|200px|thumb|right|Що бачить Google автомобіль]]
У 2010 році Google протестував кілька автомобілів, обладнаних такою системою. У реальних умовах, без участі людини, автомобіль проїхав близько 1600 км повністю автономно і ще 225 308 км з частковою участю людини. Єдине дорожньо -транспортна пригода сталася, коли інший автомобіль в'їхав в гуглмобіль, що стоїть на світлофорі. За твердженням Google, їх автоматизована система може знизити кількість ДТП, травм і смертей, в той же час, використовуючи паливо і дороги більш ефективно

У проекті беруть участь 10 автомобілів: 6 Toyota Prius, 3 Lexus RX460h і 1 Audi TT, а також 12 водіїв і 15 інженерів.

У 2012 році компанія Google повідомила в своєму блозі про те, що їхні автомобілі проїхали вже 300 тисяч миль ( більше 480 тисяч кілометрів) з мінімальною участю людини. Це дозволило компанії знизити екіпаж автомобілів до однієї людини. Google також оголосила, що поповнила парк безпілотних автомобілів гібридним кросовером Lexus RX450h. Вони необхідні для тестування системи на ділянках зі складним рельєфом.

==Інші проекти==
[[Файл:Vw_stanley.jpg|130px|thumb|right|VW Stanley]]
Крім Google, багато інших компаній займається розробкою своїх продуктів для масового ринку, включаючи General Motors, Volkswagen, Audi, BMW, Volvo.

====Volkswagen Стенлі (пізніше проект отримав ім'я Junior)====
У 2005 році модифікований Volkswagen, який отримав назву Стенлі, перетворив наукову фантастику в реальність. Він проїхав по маршруту довжиною більше 150 кілометрів по пустелі повністю автономно. У транспортному засобі не було людей і ніхто не передавав інструкції зовні.
Серцем найскладнішого навігаційно-обчислювального комплексу робота-автомобіля є блейд-системи на базі двоядерних процесорів Intel Core 2 Duo і системи на основі чотириядерних процесорів Intel Core 2 Quad. Завдяки такій "начинці", Junior зміг обробляти набагато більше інформації і здійснювати це істотно швидше, ніж його попередники.

[[Файл:Hongqi.jpg|130px|thumb|right|Hongqi HQ3]]
====Лімузин Hongqi HQ3 від китайського автовиробника FAW====
Безпілотний Hongqi HQ3 був представлений публіці на місцевому автошоу в Китаї. Автомобіль зміг розігнатися до 60 кілометрів на годину, проте, за словами розробників, його максимальна швидкість досягає 150 кілометрів на годину.
"Інтелектуальна" модифікація моделі Hongqi HQ3 вміє зупинятися на перехресті, виконувати поворот і триматися в межах дорожньої розмітки. За дорогою стежать дві бортові камери, завдяки яким автомобіль здатний враховувати своє взаємне розташування з іншими авто, зміни природного освітлення, "розуміє" тіні дерев і мостів.

====Безпілотний позашляховик Chevrolet Tahoe====
[[Файл:Chevrolet_tahoe.jpg|130px|thumb|right|Chevrolet Tahoe]]
Створений в "лабораторіях " General Motors. Успішні результати тестування цього автомобіля дозволяли компанії робити гучні заяви про те, що до 2018 безпілотний Tahoe запустять у серійне виробництво
Його компанія розробила спільно з університетом Carnegie Mellon і оснастила цілим арсеналом передових систем. На гонках, що проходили в штучно створених міських умовах, Boss показав перший результат, подолавши за шість годин 100 - кілометровий маршрут. Можливість орієнтації на місцевості автомобілю забезпечує комплекс електронних систем, що включає LIDAR (активний далекомір оптичного діапазону), радар і систему прокладки маршруту GPS. Комплекс здатний розпізнавати геометрію дороги і визначати наявність перешкод і інших автомобілів на дорозі, а також використовує інтелектуальні технології та комп'ютерне програмне забезпечення для обчислення безпечної траєкторії руху, що дозволяє автомобілю уникати зіткнення з перешкодами під час руху по заданому маршруту.

====Audi TTS "Shelley"====
[[Файл:Audi_shelley.jpg|130px|thumb|right|Audi Shelley]]
Audi TTS - свого часу встановив неофіційний рекорд швидкості серед "безпілотників", розігнавшись до 130 км/год. Систему управління для цього автомобіля розробляли інженери Стенфорского університету за підтримки концерну Volkswagen. Цей автомобіль -робот розробники прозвали "Shelley". Ім'я машина отримала на честь французької гонщиці Мішель Мутон, першої жінки в автоспорті, що перемогла в 1985 р. в заїздах Pikes Peak.
З вигляду автомобіль виглядає як звичайний Audi TTS. Правда розробники обдарували його електронними "мізками", спеціальним програмним забезпеченням (сенсори і камери), а також "розумною" GPS, яка здатна провести автомобіль по заплутаному маршруту.

==Реалізовані технології==

===Автоматичне паркування===
'''Система автоматичного паркування''' (інша назва - інтелектуальна система допомоги при парковці, паркувальний автопілот) відноситься до активних паркувальних систем, тому що забезпечує парковку автомобіля в автоматичному або автоматизованому режимі.

Різні системи автоматичного паркування допомагають при виконанні паралельної або перпендикулярної парковки. Більше поширені системи з паралельною парковкою. Автоматичне паркування здійснюється за рахунок узгодженого управління кутом повороту рульового колеса і швидкості руху автомобіля.

====Види====
Відомими інтелектуальними системами допомоги при парковці є:
*Park Assist на автомобілях Volkswagen;
*Park Assist Vision на автомобілях Volkswagen;
*Intelligent Parking Assist System на автомобілях Toyota, Lexus;
*Remote Park Assist System на автомобілях BMW;
*Active Park Assist на автомобілях Mercedes -Benz, Ford;
*Advanced Park Assist на автомобілях Opel.

Конструкція системи автоматичного паркування включає ультразвукові датчики, вимикач, електронний блок управління, а також виконавчі пристрої систем автомобіля.

В інтелектуальній системі допомоги при паркуванні використовуються ультразвукові датчики, аналогічні пасивній паркувальній системі, але вони мають більшу дальність дії (до 4,5 м). Кількість датчиків залежно від різновиду системи розрізняється. Наприклад в системі Park Assist останнього покоління встановлюється 12 ультразвукових датчиків: 4 попереду, 4 ззаду і 4 з боків автомобіля.

Включення системи здійснюється примусово при необхідності здійснити парковку. Для цього на панелі приладів (рульовому колесі) є спеціальний вимикач.

Електронний блок управління приймає сигнали від ультразвукових датчиків і перетворює їх в управляючі сигнали на виконавчі пристрої, в якості яких виступають інші системи автомобіля: курсової стійкості, управління двигуном, електропідсилювач рульового управління, автоматична коробка передач. Взаємодія з зазначеними системами здійснюється через відповідні електронні блоки управління.

Необхідна для автоматичного паркування інформація виводиться на інформаційний дисплей і використовується водієм в процесі паркування.

====Робота системи автоматичного паркування====
[[Файл:Park.jpg|200px|thumb|right|Автоматичне паркування]]
Роботу системи автоматичного паркування умовно можна розділити на два етапи: пошук відповідного місця на парковці і власне виконання парковки.

Пошук відповідного місця на парковці проводиться за допомогою ультразвукових датчиків. Наприклад, в конструкції системи Park Assist для цієї мети передбачено чотири бічних ультразвукових датчика - по два з кожного боку автомобіля. При русі автомобіля уздовж ряду припаркованих машин з певною швидкістю (до 40 км/год при паралельній парковці і до 20 км/год при поперечній парковці) датчики фіксують відстань між ними, а в системі Park Assist Vision - і їх положення щодо транспортного засобу (паралельно або перпендикулярно).

Сигнали датчиків обробляються електронним блоком управління. Якщо відстані для паркування достатньо, система подає сигнал водієві - виводить на інформаційний дисплей автомобіля відповідну інформацію. В системі Park Assist за достатню для парковки відстань приймається відстань, що перевищує довжину автомобіля на 0,8 м, в системі Advanced Park Assist - на 1 м.

Парковка транспортного засобу може здійснюватися двома способами - безпосередньо водієм за допомогою пропонованих системою інструкцій або автоматично без участі водія.

Візуальні та тестові інструкції водієві виводяться на інформаційний дисплей. Вони стосуються рекомендацій по повороту рульового колеса на певний кут і напряму руху. Такий спосіб автоматизованої парковки використовується в системі Advanced Park Assist.

Автоматичне паркування проводиться шляхом впорядкованого впливу на виконавчі механізми систем автомобіля:
*електродвигун електричного підсилювача рульового управління;
*насос зворотної подачі і клапани гальмівних механізмів системи курсової стійкості;
*електродвигун дросельної заслінки системи управління двигуном;
*електромагнітні клапани автоматичної коробки передач.
З метою безпеки руху роботу системи завжди можна перевести з автоматичного режиму в ручний режим. В останніх конструкціях системи автоматичне паркування може проводитися при знаходженні водія як в автомобілі, так і за його межами - з ключа.

[[Файл:Cc.png|200px|thumb|right|Круїз-контроль: червона машина автоматично слідує за синьою]]
===Круїз-контроль===
'''Круїз-контроль''' – пристрій, що підтримує постійну швидкість автомобіля, автоматично додаючи її при зниженні швидкості руху і зменшуючи швидкість при її збільшенні, наприклад, на спусках, без участі водія.

Зручний в далеких дорогах, коли важко утримувати протягом великого проміжку часу педаль газу в одному та тому ж положенні.

Встановлюється як на автомобілі з автоматичною коробкою передач, так і на автомобілі з механікою.

====Адаптивний круїз-контроль====
Адаптивний круїз-контроль (ACC, Adaptive Cruise Control) - пристрій, що підтримує змінну швидкість руху, використовуючи систему технічних засобів, дозволяє автоматично підтримувати необхідну швидкість автомобіля, дотримуючись заданої дистанції від автомобіля, який рухається попереду.
Для використання функції адаптивного круїз-контролю необхідно включити круїз-контроль і задати швидкість руху вище, ніж у авто, що рухається попереду. При необхідності ACC включає гальмівну підсистему. Першими автомобілями, що використали таку систему, були Mercedes-Benz 1999 р.в., BMW e38 і Toyota Celsior 1997 р.в.
У деяких ACC також присутня система запобігання скочування автомобіля на підйомі HLA (Hill Launch Assist).
АСС залежить від систем безпеки автомобіля ABS та ESP. Якщо будь-яка з них несправна, АСС вимикається (застережливий сигнал, на дисплеї: АСС cancel відключена).
Звичайно ж, ACC не замінює водія. Бувають ситуації, коли ACC може неправильно визначити наявність попереду автомобіля. Тому водій завжди повинен уважно стежити за дорогою.

====Історія====
Перший радянський автомобіль, оснащений цією системою, з'явився в 1956 році. Це був ГАЗ 21. Система, застосована на цьому автомобілі, зчитувала швидкість обертання карданного валу і через соленоїд контролювала подачу палива в камеру згоряння. Пізніше стали з'являтися системи, які контролювали подачу палива, вимірюючи швидкість обертання коліс, зчитуючи показання спідометра або рівень обертів двигуна, але вже в інших марках автомобілів.

==Посилання==
# [http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C Беспилотный автомобиль]
# [http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C_Google Беспилотный автомобиль Google]
# [http://knowledge.allbest.ru/transport/2c0a65625a2ad78b4d43b89421306c27_0.html Беспилотный автотранспорт]
# [http://habrahabr.ru/post/143478/ Habrahabr: Как работает беспилотный автомобиль «Гугла»]
# [http://systemsauto.ru/active/active_park.html Система автоматической парковки]
# [http://vrnsalon.ru/safety/autopark.htm Автоматические парковочные системы]
# [http://www.infocar.ua/term_cruisecontrol.html Что такое круиз-контроль?]
# [http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D1%83%D0%B8%D0%B7-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C Круиз-контроль]
# [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%97%D0%B7-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C Круїз-контроль]

Файл:Cc.png

2014-05-06T15:40:07Z

Stefankiv:

Файл:Park.jpg

2014-05-06T15:39:33Z

Stefankiv:

Безпілотний автомобіль

2014-05-05T15:31:35Z

Stefankiv:

Файл:Hongqi.jpg

2014-05-05T15:30:15Z

Stefankiv:

Безпілотний автомобіль

2014-05-05T15:29:48Z

Stefankiv:

Файл:Audi shelley.jpg

2014-05-05T15:25:42Z

Stefankiv:

Файл:Chevrolet tahoe.jpg

2014-05-05T15:22:46Z

Stefankiv:

Файл:Vw stanley.jpg

2014-05-05T15:06:49Z

Stefankiv:

Файл:Google car vision.jpg

2014-05-05T15:02:52Z

Stefankiv:

Файл:Google car radars.png

2014-05-05T14:54:54Z

Stefankiv:

Файл:Google car.jpg

2014-05-05T14:47:33Z

Stefankiv:

Безпілотний автомобіль

2014-05-05T14:31:53Z

Stefankiv: Створена сторінка: '''Безпілотний автомобіль''' – транспортний засіб, який обладнаний системою автоматично...

'''Безпілотний автомобіль''' – транспортний засіб, який обладнаний системою автоматичного управління і може пересуватися без участі людини. До таких розробок можна віднести автономні автомобілі Google, автомобілі-роботи MIG (Made in Germany), AKTIV (Adaptive und Kooperative Technologien fur den Intelligenten Verkehr - консорціум компаній (всього 28, у тому числі AUDI, BMW, Daimler, Siemens, Volkswagen), спільних розробників техніки для автотранспорту). Деякі автомобілі використовують інфраструктурні системи (які, наприклад, можуть бути вбудовані в дорогу чи біля неї), однак більш новітні технології дозволяють симулювати присутність людини на рівні прийняття рішень про керування і швидкість автомобіля завдяки набору камер, сенсорів, радарів і систем супутникової навігації.

У наш час розвиток безпілотного автотранспорту розділився на 3 основні напрямки:
*споживчий (приватне авто, таксі, міська автотранспортна мережа)
*промисловий (спеціалізована техніка)
*військовий (бойові машини різного спектру завдань)
В даний момент розвиток безпілотного транспорту йде по всіх перерахованих напрямках. Однак саме розвиток споживчого безпілотного автотранспорту є основним завданням для суспільства.

==Переваги безпілотного автомобіля:==
*перевезення вантажів у небезпечних зонах, під час природних та техногенних катастроф або військових дій
*зниження вартості транспортування вантажів і людей за рахунок економії на заробітній платі водіїв
*більш економічне споживання палива і використання доріг за рахунок централізованого управління транспортним потоком
*мінімізація ДТП, людських жертв
*виключення зловживання високою швидкістю
*виключення водіння в нетверезому стані

==Безпілотний автомобіль Google==
'''Безпілотний автомобіль Google''' – проект компанії Google з розвитку технології безпілотного автомобіля. На даний момент проект реалізує лабораторія Google X, очолює проект інженер Себастьян Тран, директор лабораторії штучного інтелекту Стенфордського університету, один з творців сервісу Google Street View, чия команда займалася проектом Стенлі (англ. Stanley) в Стенфордському університеті, який отримав приз в $ 2 млн від Міністерства оборони США. Команда, що розробляє безпілотний автомобіль, також часто званий Гугломобіль, включає 15 інженерів Google.

Ядром системи є 64-променевий лазерний світлодалекомір виробництва компанії «Велодайн», який встановлений на даху автомобіля. Прилад допомагає згенерувати детальну об'ємну карту навколишнього простору. Потім машина комбінує вимірювання лазера з високоточними картами світу і виробляє різні типи моделей даних, які дозволяють вести рух, уникаючи перешкоди і проблеми з законом. Також на борту встановлені інші сенсори, включаючи чотири радара на передньому і задньому бамперах, камеру поруч з дзеркалом заднього виду, датчик системи GPS, блок інерційних вимірювань і колісний датчик, які визначають положення транспортного засобу і відстежують рух.

У 2010 році Google протестував кілька автомобілів, обладнаних такою системою. У реальних умовах, без участі людини, автомобіль проїхав близько 1600 км повністю автономно і ще 225 308 км з частковою участю людини. Єдине дорожньо -транспортна пригода сталася, коли інший автомобіль в'їхав в гуглмобіль, що стоїть на світлофорі. За твердженням Google, їх автоматизована система може знизити кількість ДТП, травм і смертей, в той же час, використовуючи паливо і дороги більш ефективно

У проекті беруть участь 10 автомобілів: 6 Toyota Prius, 3 Lexus RX460h і 1 Audi TT, а також 12 водіїв і 15 інженерів.

У 2012 році компанія Google повідомила в своєму блозі про те, що їхні автомобілі проїхали вже 300 тисяч миль ( більше 480 тисяч кілометрів) з мінімальною участю людини. Це дозволило компанії знизити екіпаж автомобілів до однієї людини. Google також оголосила, що поповнила парк безпілотних автомобілів гібридним кросовером Lexus RX450h. Вони необхідні для тестування системи на ділянках зі складним рельєфом.

==Інші проекти==
Крім Google, багато інших компаній займається розробкою своїх продуктів для масового ринку, включаючи General Motors, Volkswagen, Audi, BMW, Volvo.

====Volkswagen Стенлі (пізніше проект отримав ім'я Junior)====
У 2005 році модифікований Volkswagen, який отримав назву Стенлі, перетворив наукову фантастику в реальність. Він проїхав по маршруту довжиною більше 150 кілометрів по пустелі повністю автономно. У транспортному засобі не було людей і ніхто не передавав інструкції зовні.
Серцем найскладнішого навігаційно-обчислювального комплексу робота-автомобіля є блейд-системи на базі двоядерних процесорів Intel Core 2 Duo і системи на основі чотириядерних процесорів Intel Core 2 Quad. Завдяки такій "начинці", Junior зміг обробляти набагато більше інформації і здійснювати це істотно швидше, ніж його попередники.

====Лімузин Hongqi HQ3 від китайського автовиробника FAW====
Безпілотний Hongqi HQ3 був представлений публіці на місцевому автошоу в Китаї. Автомобіль зміг розігнатися до 60 кілометрів на годину, проте, за словами розробників, його максимальна швидкість досягає 150 кілометрів на годину.
"Інтелектуальна" модифікація моделі Hongqi HQ3 вміє зупинятися на перехресті, виконувати поворот і триматися в межах дорожньої розмітки. За дорогою стежать дві бортові камери, завдяки яким автомобіль здатний враховувати своє взаємне розташування з іншими авто, зміни природного освітлення, "розуміє" тіні дерев і мостів.

====Безпілотний позашляховик Chevrolet Tahoe====
Створений в "лабораторіях " General Motors. Успішні результати тестування цього автомобіля дозволяли компанії робити гучні заяви про те, що до 2018 безпілотний Tahoe запустять у серійне виробництво
Його компанія розробила спільно з університетом Carnegie Mellon і оснастила цілим арсеналом передових систем. На гонках, що проходили в штучно створених міських умовах, Boss показав перший результат, подолавши за шість годин 100 - кілометровий маршрут. Можливість орієнтації на місцевості автомобілю забезпечує комплекс електронних систем, що включає LIDAR (активний далекомір оптичного діапазону), радар і систему прокладки маршруту GPS. Комплекс здатний розпізнавати геометрію дороги і визначати наявність перешкод і інших автомобілів на дорозі, а також використовує інтелектуальні технології та комп'ютерне програмне забезпечення для обчислення безпечної траєкторії руху, що дозволяє автомобілю уникати зіткнення з перешкодами під час руху по заданому маршруту.

====Audi TTS "Shelley"====
Audi TTS - свого часу встановив неофіційний рекорд швидкості серед "безпілотників", розігнавшись до 130 км/год. Систему управління для цього автомобіля розробляли інженери Стенфорского університету за підтримки концерну Volkswagen. Цей автомобіль -робот розробники прозвали "Shelley". Ім'я машина отримала на честь французької гонщиці Мішель Мутон, першої жінки в автоспорті, що перемогла в 1985 р. в заїздах Pikes Peak.
З вигляду автомобіль виглядає як звичайний Audi TTS. Правда розробники обдарували його електронними "мізками", спеціальним програмним забезпеченням (сенсори і камери), а також "розумною" GPS, яка здатна провести автомобіль по заплутаному маршруту.

==Посилання==
# [http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C Беспилотный автомобиль]
# [http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C_Google Беспилотный автомобиль Google]
# [http://knowledge.allbest.ru/transport/2c0a65625a2ad78b4d43b89421306c27_0.html Беспилотный автотранспорт]
# [http://habrahabr.ru/post/143478/ Habrahabr: Как работает беспилотный автомобиль «Гугла»]

Обговорення:Структурна схема

2014-05-01T15:17:48Z

Stefankiv: Сторінка очищена

Обговорення:Безпілотний автомобіль

2014-05-01T15:07:59Z

Stefankiv: Створена сторінка: Стефанків Р. М. КТс-41

Стефанків Р. М.
КТс-41

Обговорення:Структурна схема

2014-04-27T19:31:32Z

Stefankiv: Створена сторінка: Стефанків Р., КТс-41

Стефанків Р., КТс-41

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:31:01Z

Stefankiv: /* Див. також */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки чи турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м³ / год при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 °С. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих роздільним елементів;
* з рухомими роздільним елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри другої групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопастеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткої камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох роздільних елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.

Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливою перевагою камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

== Див. також ==
* [[Витратомір]]
* [[Витратомір постійного перепаду тиску]]
* [[Витратомір змінного перепаду тиску]]

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:30:25Z

Stefankiv: /* Камерний витратомір */

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:30:12Z

Stefankiv: /* Див. також */

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:29:50Z

Stefankiv: /* Камерний витратомір */

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:26:19Z

Stefankiv:

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:25:09Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м³ / год при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 °С. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих роздільним елементів;
* з рухомими роздільним елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри другої групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопастеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткої камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох роздільних елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.

Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливою перевагою камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:23:46Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / год при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 °С. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих роздільним елементів;
* з рухомими роздільним елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри другої групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопастеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткої камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох роздільних елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.

Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливою перевагою камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:22:21Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 <math>\frac{м^3}{год}</math> при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 ^oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих роздільним елементів;
* з рухомими роздільним елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри другої групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопастеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткої камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох роздільних елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.

Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливою перевагою камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:21:24Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 <math>\м^3</math> / год при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 ^oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих роздільним елементів;
* з рухомими роздільним елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри другої групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопастеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткої камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох роздільних елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.

Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливою перевагою камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:20:51Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 <math>м^3</math> / год при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 ^oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих роздільним елементів;
* з рухомими роздільним елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри другої групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопастеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткої камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох роздільних елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.

Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливою перевагою камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:20:09Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м^3 / год при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 ^oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих роздільним елементів;
* з рухомими роздільним елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри другої групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопастеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткої камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох роздільних елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.

Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливою перевагою камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:16:51Z

Stefankiv: /* Камерний витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих роздільним елементів;
* з рухомими роздільним елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри другої групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопастеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткої камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох роздільних елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.

Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливою перевагою камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:14:48Z

Stefankiv: /* Камерний витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих роздільним елементів;
* з рухомими роздільним елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри другої групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопастеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткої камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох роздільних елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.

Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:13:30Z

Stefankiv: /* Камерний витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих роздільним елементів;
* з рухомими роздільним елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T19:12:30Z

Stefankiv: /* Камерний витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними використовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
* без рухомих розділових елементів;
* з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини; прилади з коливним дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.

Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:34:31Z

Stefankiv: /* Роторно-кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини.

Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:34:05Z

Stefankiv: /* Роторно-кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування.

У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:33:52Z

Stefankiv: /* Роторно-кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування.
У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:33:29Z

Stefankiv: /* Роторно-кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
* простоту конструкції;
* можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
* зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
* збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
* складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:24:08Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|180px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:23:57Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|200px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:23:45Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.

До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:23:34Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.

Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:23:15Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.

Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати.
Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:22:44Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить ступицю і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітна кулька. Із зовнішнього боку корпуса є місце для кріплення на гвинтах тахометричного індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертального руху і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно до вхідного, що забезпечує реверсивність роботи витратоміру.
Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при зносі доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Із збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати. Головною перевагою даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
* підвищені гідравлічні втрати;
* вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
* залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T18:16:28Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщується по окружності. ЇЇ рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, який закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кулька, яка захоплюється закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною коловій швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить маточину і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітний кульку (малюнок 3). Із зовнішнього боку корпусу є місце кріплення на гвинтах тахометричні індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертальний рух і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно вхідного, ніж може бути забезпечена реверсивність роботи витратоміра.
Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при раскатке доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Зі збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати. Найважливішим достоїнством даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
• підвищені гідравлічні втрати;
• вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
• залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T17:45:03Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Первинний перетворювач кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщається по окружності. Його рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кульку, захоплює закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною окружної швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку 2 показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить маточину і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітний кульку (малюнок 3). Із зовнішнього боку корпусу є місце кріплення на гвинтах тахометричні індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертальний рух і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно вхідного, ніж може бути забезпечена реверсивність роботи витратоміра.
Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при раскатке доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Зі збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати. Найважливішим достоїнством даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
• підвищені гідравлічні втрати;
• вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
• залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T17:44:49Z

Stefankiv: /* Кульковий витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|ПП кулькового витратоміра]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщається по окружності. Його рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кульку, захоплює закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною окружної швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку 2 показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить маточину і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітний кульку (малюнок 3). Із зовнішнього боку корпусу є місце кріплення на гвинтах тахометричні індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертальний рух і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно вхідного, ніж може бути забезпечена реверсивність роботи витратоміра.
Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при раскатке доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Зі збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати. Найважливішим достоїнством даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
• підвищені гідравлічні втрати;
• вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
• залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T17:44:15Z

Stefankiv: /* Турбінний тахометричний витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Турбінний витратомір]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Рисунок 2]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщається по окружності. Його рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кульку, захоплює закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною окружної швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку 2 показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить маточину і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітний кульку (малюнок 3). Із зовнішнього боку корпусу є місце кріплення на гвинтах тахометричні індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертальний рух і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно вхідного, ніж може бути забезпечена реверсивність роботи витратоміра.
Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при раскатке доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Зі збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати. Найважливішим достоїнством даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
• підвищені гідравлічні втрати;
• вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
• залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T17:43:38Z

Stefankiv: /* Турбінний тахометричний витратомір */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Рисунок 1]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не можуть бути використані для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів.

На рисунку 1 показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Рисунок 2]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщається по окружності. Його рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кульку, захоплює закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною окружної швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку 2 показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить маточину і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітний кульку (малюнок 3). Із зовнішнього боку корпусу є місце кріплення на гвинтах тахометричні індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертальний рух і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно вхідного, ніж може бути забезпечена реверсивність роботи витратоміра.
Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при раскатке доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Зі збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати. Найважливішим достоїнством даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
• підвищені гідравлічні втрати;
• вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
• залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T17:37:24Z

Stefankiv: /* Принцип роботи */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності частотоміра, який використовується.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Рисунок 1]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не застосовні для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів, завдяки своїй змазуючій можливості.

На рисунку 1 показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Рисунок 2]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщається по окружності. Його рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кульку, захоплює закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною окружної швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку 2 показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить маточину і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітний кульку (малюнок 3). Із зовнішнього боку корпусу є місце кріплення на гвинтах тахометричні індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертальний рух і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно вхідного, ніж може бути забезпечена реверсивність роботи витратоміра.
Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при раскатке доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Зі збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати. Найважливішим достоїнством даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
• підвищені гідравлічні втрати;
• вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
• залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T17:37:02Z

Stefankiv: /* Принцип роботи */

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальну кількість оборотів - лічильник кількості речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахуючим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо переводять в сигнал, пропорційний витраті, який є зручним для вимірювання. Для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричний перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройденої речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахуючим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірювачів кількості, які мають тахометричний перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності застосованого частотоміра.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Рисунок 1]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не застосовні для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів, завдяки своїй змазуючій можливості.

На рисунку 1 показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Рисунок 2]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщається по окружності. Його рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кульку, захоплює закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною окружної швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку 2 показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить маточину і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітний кульку (малюнок 3). Із зовнішнього боку корпусу є місце кріплення на гвинтах тахометричні індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертальний рух і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно вхідного, ніж може бути забезпечена реверсивність роботи витратоміра.
Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при раскатке доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Зі збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати. Найважливішим достоїнством даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
• підвищені гідравлічні втрати;
• вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
• залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T17:29:56Z

Stefankiv:

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|320px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальне число його оборотів - лічильник кількості пройшов речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахунковим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо перетворять в сигнал, пропорційний витраті і зручний для вимірювання, для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричні перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройшов речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахунковим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірників кількості, мають тахометричні перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності застосованого частотоміра.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Рисунок 1]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не застосовні для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів, завдяки своїй змазуючій можливості.

На рисунку 1 показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Рисунок 2]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщається по окружності. Його рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кульку, захоплює закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною окружної швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку 2 показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить маточину і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітний кульку (малюнок 3). Із зовнішнього боку корпусу є місце кріплення на гвинтах тахометричні індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертальний рух і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно вхідного, ніж може бути забезпечена реверсивність роботи витратоміра.
Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при раскатке доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Зі збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати. Найважливішим достоїнством даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
• підвищені гідравлічні втрати;
• вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
• залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.

Тахометричний витратомір

2012-12-19T17:29:45Z

Stefankiv:

[[Файл:Тахометричний_витратомір.jpg|325px|thumb|Тахометричний витратомір]]
'''Тахометричний витратомір''' – витратомір, який має рухомий (зазвичай обертовий елемент), швидкість руху якого пропорційна об'ємній витраті.

Принцип дії тахометричного витратоміра заснований на вимірюванні швидкості обертання або підрахунку обертів крильчатки або турбіни, які поміщені в потік. Різниця між крильчаткою і турбіною полягає в тому, що вісь обертання крильчатки розташована перпендикулярно, а турбіни – паралельно напрямку руху потоку. Всі тахометричні витратоміри є енергонезалежними.

== Класифікація ==
[[Файл:Класифікація_тахометричних_витратомірів.png|135px|thumb|Класифікація]]Тахометричні витратоміри поділяються на:

* швидкісні:
** турбінні;
** кулькові;
* роторно-кулькові;
* камерні.

== Принцип роботи ==

При вимірюванні швидкості руху рухомого елемента отримуємо витратомір, а вимірюючи загальне число його оборотів - лічильник кількості пройшов речовини. Найбільшого поширення набули лічильники води та газу, так як для цього треба лише з'єднати вал турбіни або іншого перетворювача витрати через зубчастий редуктор з рахунковим механізмом.

Для створення тахометричного витратоміра швидкість руху елемента попередньо перетворять в сигнал, пропорційний витраті і зручний для вимірювання, для цього необхідний двоступінчастий перетворювач витрати:
# Перший ступінь - турбинка (кулька або інший елемент), швидкість руху якої пропорційна об'ємній витраті;
# Другий ступінь - тахометричні перетворювач, який виробляє вимірювальний сигнал (частоту електричних імпульсів), пропорційний швидкості руху тіла.
Тут вимірювальним приладом є цифровий або аналоговий електричний частотомір. Доповнивши частотомір лічильником електричних імпульсів, отримаємо лічильник кількості пройшов речовини. Тахометричні витратоміри ще не отримали такого широкого розповсюдження, як лічильники кількості рідини і газу. Їх суттєвими перевагами є: швидкодія, висока точність і великий діапазон вимірювання. Так, якщо похибка турбінних лічильників води (вісь яких через редуктор пов'язана з рахунковим механізмом) дорівнює ± 2%, то у вимірників кількості, мають тахометричні перетворювач, ця похибка знижується до ± 0,5%. Це пояснюється тим, що цей перетворювач майже не навантажує вісь турбіни. Похибка турбінного витратоміра лежить в межах (0,5 - 1,5)% в залежності від точності застосованого частотоміра.

== Турбінний тахометричний витратомір ==
[[Файл:Турбінний_тахометричний_витратомір.png|thumb|Рисунок 1]]
Турбінні тахометричні витратоміри і лічильники кількості можуть виготовлятися для труб діаметром від 4 до 750 мм, для тисків до 250 МПа і температур від -240 до +700 ° С. Турбінні прилади найчастіше застосовуються для вимірювання витрати та кількості води, різних нафтопродуктів та інших рідин. Основним недоліком турбінних витратомірів є зношування опор, внаслідок чого вони непридатні для речовин, що містять механічні домішки. Крім того, вони не застосовні для дуже в'язких речовин, оскільки із збільшенням в'язкості речовини діапазон їх лінійної характеристики зменшується. Турбіни більш придатні для рідин, ніж для газів, завдяки своїй змазуючій можливості.

На рисунку 1 показана принципова схема турбінного тахометричні витратоміра:
# Турбинка;
# Тахометр.

== Кульковий витратомір ==
[[Файл:Первинний_перетворювач_кулькового_витратоміру.png|100px|thumb|Рисунок 2]]
Кулькові витратоміри з'явилися пізніше турбінних. Їх застосовують для вимірювання витрати рідин, головним чином води, в трубах діаметром до 150-200 мм. У кулькових первинних перетворювачах витрати чутливим елементом є кулька, що переміщається по окружності. Його рух забезпечується гвинтовим напрямним апаратом, закручує потік, або тангенціальним підведенням вимірюваної рідини. У даних перетворювачах витрати кульку, захоплює закрученим потоком рідини, рухається зі швидкістю, пропорційною окружної швидкості потоку, а значить і його об'ємній витраті.

На рисунку 2 показано первинний перетворювач кулькового витратоміра:
# Напрямний апарат;
# Корпус перетворювача витрати;
# Феромагнітна кулька.
У корпусі кулькового перетворювача витрати розташовується нерухомий вузол, що містить маточину і два направляючих апарата з обмежувальними кільцями. Між останніми в канавці знаходиться феромагнітний кульку (малюнок 3). Із зовнішнього боку корпусу є місце кріплення на гвинтах тахометричні індукційного перетворювача, що складається з котушки і магнітного осердя. Потік рідини, проходячи закручує апарат зі змінним по довжині гвинтовим кроком, набуває обертальний рух і забезпечує обертання кулі. Вихідний гвинтовий шнек виконаний аналогічно вхідного, ніж може бути забезпечена реверсивність роботи витратоміра.
Кульковий витратомір призначений для вимірювання витрати в межах 2 ÷ 8 м3 / ч при тиску 5 МПа і температурі 20 ÷ 200 oC. Похибка даних приладів лежить в межах ± (1,5-2)%. В процесі експлуатації кулькових витратомірів відбувається поступовий знос доріжок кочення і кулі. При зносі кулі так само, як і при раскатке доріжки кочення, у приладу з'являється негативна похибка, тобто його свідчення стають заниженими. Зі збільшенням в'язкості рідини зменшується область виміру, в межах якої зберігається сталість градуювання кулькового перетворювача витрати. Найважливішим достоїнством даних перетворювачів є можливість їх роботи в забруднених середовищах, а також простота конструкції.
До їх недоліків можна віднести:
• підвищені гідравлічні втрати;
• вузький діапазон лінійності статичної характеристики;
• залежність показань від в'язкості вимірюваної рідини.

== Роторно-кульковий витратомір ==

Роторно-кульові витратоміри з'явилися порівняно недавно і поки не отримали широкого застосування. У приладах даного типу, на відміну від кулькових, чутливий елемент рухається не по колу, а обертається навколо своєї осі під дією потоку вимірюваної рідини. Роторно-кульові витратоміри мають наступні переваги:
• простоту конструкції;
• можливість вимірювання витрати рідин, що містять механічні домішки.
Але їм властиві такі недоліки:
• зависання чутливого елемента в отворі по осі потоку і можливе припинення його обертання;
• збільшення амплітуди коливань рухомого елемента і як наслідок удари об стінки вимірювальної камери;
• складнощі із забезпеченням надійності перетворювача частоти обертання рухомого елемента в частотний вихідний сигнал.

== Камерний витратомір ==

Камерні прилади як лічильники рідини і газу поряд з турбінними застосовуються вже давно. Вони відрізняються великою різноманітністю рухомих елементів. Камерні витратоміри для вимірювання витрати рідин можна розділити на дві групи:
• без рухомих розділових елементів;
• з рухомими розділовими елементами.
Витратоміри першої групи складаються з однієї або декількох послідовно спорожняється і заповнюється вимірювальних камер. До цієї групи належать перекидні ППР, що вимірюють масу або об'єм рідини; обертові барабанні, що вимірюють обсяг рідини, прилади з вагається дзвоном.
Тахометричні витратоміри без рухомого розділового елемента - найбільш точні. Їх застосовують тільки для вимірювання невеликих витрат при обмеженому тиску вимірюваної рідини.
Витратоміри даної групи мають наступні різновиди: роторні, поршневі, дискові, з овальними шестернями, лопатеві, гвинтові і т.д. Вони застосовуються частіше за інших. Складаються ці прилади з жорсткою камери, в якій при безперервному переміщенні одного або декількох розділових елементів (поршня, диска, роторів і т.п.) здійснюється відмірювання об'ємів рідини.
Дані прилади можуть забезпечити більшу точність і більший діапазон вимірювання в порівнянні з турбінними і кульковими лічильниками кількості речовини. Так похибка у деяких з них складає всього ± (0,2-0,5)%. Важливим достоїнством камерних лічильників є їх придатність для вимірювання кількості рідини практично будь-якої в'язкості, в тому числі і дуже великий. Але вони мають істотний недолік - чутливість до забруднень і механічних домішок. У переважній більшості камерні прилади застосовуються тільки для вимірювання кількості, а не витрати, так як вони виготовляються без тахометричних перетворювачів.