<?xml version="1.0"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xml:lang="uk">
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=Sko4</id>
		<title>Wiki ТНТУ - Внесок користувача [uk]</title>
		<link rel="self" type="application/atom+xml" href="https://wiki.tntu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=Sko4"/>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0:%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BA/Sko4"/>
		<updated>2026-04-10T20:17:41Z</updated>
		<subtitle>Внесок користувача</subtitle>
		<generator>MediaWiki 1.30.0</generator>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D1%83%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%B8_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&amp;diff=5679</id>
		<title>Фундаментальні принципи керування</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D1%83%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%B8_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&amp;diff=5679"/>
				<updated>2011-04-27T03:53:04Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Sko4: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Принципи управління ставляться до числа найважливіших категорій управління. Під ними розуміють основні фундаментальні ідеї, уявлення про управлінської діяльності, що випливають безпосередньо із законів і закономірностей управління. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Характеристика принципів управління з точки зору аналітичного менеджменту та соціально-економічної теорії керування ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принципи управління на рівні соціально-економічної системи відображають об'єктивну реальність, яка існує поза і незалежно від свідомості людини, інакше кажучи, ці принципи об'єктивні. Разом з тим, кожен з принципів - це ідея, тобто суб'єктивна конструкція, суб'єктивне побудова, яка в думках робить кожен керівник на рівні його знань загальної та професійної культури. Так як принципи належать суб'єкту, то вони мають суб'єктивний характер. Чим більше формулювання принципу у свідомості людини наближається до закону, тим точніше знання, тим ефективніше діяльність керівника у сфері управління. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У літературі немає єдиного підходу до класифікації принципів управління, немає єдності думок з приводу змісту основних принципів управління. Деякі з проголошених принципів, по суті, є правилами поведінки керівників або органів управління, деякі випливають з основних принципів, тобто є похідними. &lt;br /&gt;
Принципи управління вельми різноманітні. Класифікація принципів повинна ґрунтуватися на відображенні кожним з виділених принципів різних сторін відносин управління. Принципи повинні відповідати як частковим, так і спільної мети підвищення ефективності виробництва, соціально-економічного розвитку. Принципи управління служать не тільки побудови умоглядних схем. Вони досить жорстко визначають характер зв'язків в системі, структуру органів управління, прийняття і реалізацію управлінських рішень. &lt;br /&gt;
До числа основних принципів управління можуть бути віднесені: &lt;br /&gt;
:1) науковість; &lt;br /&gt;
:2) системність і комплексність; &lt;br /&gt;
:3) єдиноначальність і колегіальність; &lt;br /&gt;
:4) демократичний централізм; &lt;br /&gt;
:5) поєднання галузевого та територіального підходу в управлінні. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=== Принцип науковості ===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Цей принцип вимагає побудови системи управління та її діяльності на строго наукових підставах. Як всякий принцип, що зображає розвиток, він повинен володіти внутрішньою суперечливістю, оскільки &lt;br /&gt;
Внутрішня суперечливість утворює внутрішню логіку, створює внутрішній імпульс розвитку. Одне з протиріч принципу науковості - співставлення теорії і практики. Воно вимагає використання агресивних наукових ідей (підсумків наукового пізнання - від явища до сутності, від сутності першого роду, - менш глибокої, до сутності другого роду, більш глибокою, і т.д., нескінченно). Однак необхідність організації процесу управління в конкретних умовах, для вирішення конкретних завдань вимагає обмеження в часі процесу пізнання. Це протиріччя вирішується шляхом активного дослідження наукових проблем управління багатоцільовими, комплексними колективами, максимального використання засобів обчислювальної техніки. Інше важливе протиріччя принципу науковості-єдність і протиріччя об'єктивного і суб'єктивного.Це протиріччя має універсальний характер і відноситься також до всіх інших принципів управління. об'єктивне в принципі науковості випливає з об'єктивної природи законів управління, на яких базуються принципи управління. Суб'єктивне у реалізації принципів управління неминуче, оскільки принципи управління реалізуються тільки через свідомість, волю і устремління людини. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таким чином, реалізований принцип неминуче суб'єктивований. Відхилення процесу пізнання від об'єктивної логіки (суб'єктивізм) виникає і виявляється в тим більшою мірою, чим більше свідомість керівників відходить від об'єктивної логіки розвитку природи, суспільства і мислення. Чим вище рівень загальної культури і професіоналізму керівника, тим менше можливостей прояви суб'єктивізму. &lt;br /&gt;
Необхідність дотримання принципу науковості в управлінні вимагає залучення всього спектру сучасних знань, їх ретельного синтезу, і перш за все, комплексу наук про людину. При цьому необхідно застосовувати і передові методи системного аналізу в галузі економічних наук, філософії, психології, етики, естетики, технічних і технологічних наук екології і в інших областях. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Принцип системності та комплексності ===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Цей принцип вимагає одночасно і комплексного, та системного підходів до управління. Системність означає необхідність використання елементів теорії великих систем, системного аналізу в кожному управлінському рішенні. Перш за все, необхідна комплексність в управлінні означає необхідність всебічного охоплення всієї керованої системи, обліку всіх сторін, усіх напрямків, всіх властивостей. Наприклад це може бути облік всіх особливостей структури керованого колективу: вікових, етнічних, конфесійних, професійних, загальнокультурних і т.д. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таким чином, системність означає спроби структурувати проблеми і рішення по вертикалі, комплексність - розгорнути їх по горизонталі. Поетом системність більше тяжіє до вертикальних, субординаційних зв'язків, а комплексність - до горизонтальних, координаційним зв'язкам. Здібності керівників при цьому можуть істотно відрізнятися, оскільки при цьому пред'являються дещо різні вимоги до складу мислення, його аналітико-синтетичним функцій. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Принцип єдинобазовості в управлінні та колегіальності у виробленні рішень ===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Будь-яке прийняте рішення має розроблятися колегіально (або колективно). Це означає всебічність (комплексність) його розробки, облік думок багатьох фахівців з різних питань. Прийняте колегіально (колективно) рішення проводиться в життя під персональну відповідальність керівника фірми (ради директорів, акціонерів і т.д.). Для кожної посадової особи встановлюється точна відповідальність за виконання певних і точно окреслених робіт. Так, у фірмі віце-президенти з науки, виробництва, маркетингу та інших напрямках несуть повну відповідальність за відповідний сектор діяльності фірми. Проблема полягає в тому, що перед будь-якою фірмою можуть виникати якісно нові завдання, вирішення яких не передбачено регламентацією. У цьому випадку не тільки керівник повинен визначити, кому може бути адресовано рішення тих чи інших завдань і виконання тих чи інших робіт, але й підлеглі проявити розумну ініціативу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=== Принцип демократичного централізму ===&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Цей принцип є одним з найважливіших і означає необхідність розумного, раціонального поєднання централізованого та децентралізованого почав в управлінні. На рівні держави це співвідношення між центром і регіонами, на рівні підприємства - співвідношення прав і відповідальності між керівником і колективом. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Суперечливість принципу демократичного централізму слід розглядати як існування, розвиток, взаємопоєднання полярних протилежностей демократії та централізму. При недостатньо сприятливих соціально-економічних умовах і жорсткості управління переважаючи централізм. Він необхідний в надзвичайних умовах (ведення військових дій, економічна чи політична криза, етнічна напруженість, порушення норм моралі та етики керівниками держави). &lt;br /&gt;
Демократизм в управлінні тим вище, чим вище рівень кваліфікації працівників, ніж більш творчо є зміст праці, чим більш стабільним і еволюційним є розвиток суспільства. Найбільш переважним в управлінні соціально-економічною системою є рівновага між централізмом і демократією. Проте на практиці часто одне переважає над іншим. &lt;br /&gt;
На рівні окремих господарських суб'єктів - підприємств, банків, бірж принцип демократичного централізму визначає не тільки ступінь самостійності відділень, філій, дочірніх підприємств, але і ступінь їхньої відповідальності за їх дії. Далі, принцип демократичного централізму визначає ступінь самостійності та відповідальності кожного посадовця перед його керівником. Таким чином, принцип демократичного централізму по вертикалі пронизує всі владні структури управління. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
===Принцип єдності галузевого та територіального управління ===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розвиток суспільства тісно пов'язане з прогресом галузевого та територіального управління. Галузеве управління характеризує необхідність поглиблення спеціалізацій, підвищення концентрації виробництва. Територіальне ж управління виходить з інших цільових установок. Проблеми найбільш раціонального розміщення та розвитку продуктивних сил вимагають урахування вимог екології, ефективності використання робочої сили зайнятості населення, розвитку соціально-побутової інфраструктури, відповідності характеру виробництва особливостей етнічних груп, задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства. А це все - регіональні проблеми. &lt;br /&gt;
Будь-який підприємець повинен зробити для себе відповідні висновки, що випливають з дії принципу єдності галузевого та територіального управління. Інтереси фірми, яку він представляє, повинні бути тісно пов'язані з інтересами місцевої влади мешканців регіону, де він збирається виявляти свою ділову активність - будувати філія підприємства, складувати і реалізовувати продукцію і т.д. Місцева влада і населення повинні бути його активними сонники, знаючи , які вигоди для регіону підуть активної діяльності тих чи інших фірм. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Принципи автоматичного керування. Комбіновані системи автоматичного керування == &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Головними принципами автоматичного керування є принцип керування за збуренням (Понселе-Чиколєва) і принцип керування за відхиленням (Ползунова-Уатта).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=== Принцип керування за збуренням (компенсаційний) ===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Схема керування.jpeg|thumb|upright|300px|Рис.1 Розімкнута (відносно вихідної величини об'єкта) схема керування]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принцип було запропоновано французом Ж.Понселе і вперше широко використано в регуляторах дугових ламп освітлення російським електротехніком В.М. Чиколєвим у другій половині ХІХ ст.&lt;br /&gt;
Суть принципу керування за збуренням полягає в тому, що залежно від зміни збурення f(t), контрольованого вимірювальним елементом ВЕ, на вхід об'єкта О надходить величина &amp;lt;math&amp;gt;\mathit{x}_{vx} \&amp;lt;/math&amp;gt;, яка має діяти на об'єкт так, аби зумовити зміну режиму роботи, що компенсує дію збурення відносно вихідної (регульованої) величини об'єкта.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Особливістю принципу керування за збуренням є використання розімкнутих (відносно вихідної величини об'єкта) схем керування (Рис.1). У цих схемах немає автоматичного контролю вихідної величини об'єкта &amp;lt;math&amp;gt;\mathit{x}_{vux} \&amp;lt;/math&amp;gt; команда керування формується лише залежно від зміни збурення.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Перевагами''' керування за збуренням є відносна простота та надійність САК за наявності одного (головного) збурення, якщо іншими збуреннями можна знехтувати.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
До '''недоліків''' цього принципу слід віднести труднощі контролю збурень у деяких технологічних об'єктах і дещо меншу точність. ці недоліки особливо помітні, коли на об'єкт діє кілька рівноцінних збурень, врахування яких потребує підвищення складності та зменшення надійності САК, а нехтування ними різко знижує точність системи. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=== Принцип керування за відхиленням  ===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Принцип керування за відхиленням (дійсного значення вихідної величини об'єкта від його заданого значення) було запропоновано І.І.Ползуновим і вперше реалізовано в 1765р.  в його паровій машині сталого рівня води в котлі. в 1784р. англієць Дж. Уатт вперше використав для стабілізації швидкості обертання парової машини відцентровий регулятор, який також діяв на принципі керування за відхиленням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для реалізації принципу керування за відхиленням САК має бути замкнутою. Основною особливістю і '''перевагою''' цього принципу є те, що САК реагує на відхилення дійсного значення регульованої величини від заданого незалежно від причин, які зумовили це відхилення. Отже, САК, побудована на даному принципі, враховує кінцевий результат усіх причин появи відхилення і тому може мати вищу точність керування.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
САК, побудовані на принципі керування за відхиленням, мають складніші методи розрахунку, дослідження та настроювання. В цілому, цей принцип керування використовується при потребі дістати високу точність як в статичних, так і динамічних режимах.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Файл:Комбінована САК.jpeg|thumb|upright|300px|Рис.2 Система з комбінованим принципом керування]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=== Комбінований принцип керування ===&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
На практиці широко використовуються системи з комбінованим принципом керування. Принципову схему комбінованої САК показано на рис.2. Вона має два канали керування. Один діє за принципом  керування по збуренню (ВЕ2 - КЕ - Вик Е - О) і має розімкнутий контур, а інший - за принципом керування за відхиленням вихідної величини &amp;lt;math&amp;gt;\mathit{x}_{vux} \&amp;lt;/math&amp;gt; від заданого значення g(t) і має замкнутий контур (ВЕ1 - ВП - КЕ - Вик Е - О).&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Основною '''перевагою''' комбінованого керування є можливість дістати високу точність при кращих динамічних характеристиках, аніж у відповідній САК, побудованій за принципом керування за відхиленням.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Література ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
:*Теорія автоматичного керування /М.Г.Попович, О.В.Ковальчук — К:Либідь, 2007- 724 с.&lt;br /&gt;
:* Основы теории и элементы систем автоматического регулирования. Учебное пособие для вузов./ Солодовников В.В., Плотников В.Н., Яковлев А.В. — 2-е изд., перераб. – М.: Машиностроение, 1985. – 536 с. &lt;br /&gt;
:*Автоматика і автоматизація технологічних процесів. / Головко Д.Б.,Рего К.Г., Скрипник Ю.О.— К.: Либідь, 1997,-232 с.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Посилання ==&lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
:http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&lt;br /&gt;
:http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&lt;br /&gt;
:http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:Теорія автоматичного керування]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Sko4</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=GPGPU&amp;diff=4871</id>
		<title>GPGPU</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=GPGPU&amp;diff=4871"/>
				<updated>2011-03-23T20:01:59Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Sko4: /* Технологія CUDA */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;{{Завдання|Мотиль Г.Я.|Назаревич О. Б.| 20 березня 2011}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Студент |img=Нема | Name=Мотиль| Surname= Галина| FatherNAme=Ярославівна |Faculti=ФІС | Group=СНм-51 | Zalbook=СН-10-090}}&lt;br /&gt;
'''GPGPU'''(General-Purpose computing on Graphics Processing Units) - техніка використаня графічного процесора відеокарти для загальних обчислень, які зазвичай виконує центральний процесор.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Передумови виникнення GPGPU ==&lt;br /&gt;
Вже в 2003 ріоці, Intel і AMD брали участь у спільній гонці за самий потужний процесор. Всього за кілька років у результаті цієї гонки тактові частоти суттєво зросли, особливо після виходу Intel Pentium 4. &lt;br /&gt;
[[Файл:Еволюція_CPU_i_GPU.jpg|200px|thumb|right|Еволюція GPU i CPU]]Але перегони швидко наближалася до межі. Після хвилі величезного приросту тактових частот (між 2001 і 2003 роками тактова частота Pentium 4 подвоїлася з 1,5 до 3 ГГц), користувачам довелося задовольнятися десятими частками гігагерц, які змогли вичавити виробники (з 2003 до 2005 тактові частоти збільшилися всього з 3 до 3,8 ГГц).  Розробники архітектури CPU підійшли до закону скорочення приросту: число транзисторів, що було потрібно додати для потрібного збільшення продуктивності, ставало все більшим, заводячи в глухий кут.&lt;br /&gt;
Поки виробники CPU рвали на голові останнє волосся, намагаючись знайти вирішення своїх проблем, виробники GPU продовжували чудово вигравати від переваг закону Мура. &lt;br /&gt;
Робота GPU відносно проста. Вона полягає у прийнятті групи полігонів з одного боку і генерації групи пікселів з іншого. Полігони і пікселі незалежні один від одного, тому їх можна обробляти паралельно.&lt;br /&gt;
Таким чином, в GPU можна виділити велику частину кристала на обчислювальні блоки, які, на відміну від CPU, будуть реально використовуватися. &lt;br /&gt;
GPU відрізняється від CPU не тільки цим. Доступ до пам'яті в GPU дуже пов'язаний - коли записується піксель, то через кілька тактів буде записуватися сусідній. Розумно організовуючи пам'ять, можна отримати продуктивність, близьку до теоретичної пропускної здатності. Це означає, що GPU, на відміну від CPU, не потрібно великого кеша, оскільки його роль полягає у прискоренні операцій текстурування.&lt;br /&gt;
В результаті, з'явився такий напрямок, як GPGPU &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Основними властивостями якого є:''&lt;br /&gt;
*Використання графічного процесора для вирішення неграфічних задач;&lt;br /&gt;
*Вся робота з GPU іде через API (OpenGL, D3D);&lt;br /&gt;
*Програми використовують відразу 2 мови: одну традиційну(С++) і одну шейдерну;&lt;br /&gt;
*Обмеження, притаманні графічним API;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==  Технологія CUDA ==&lt;br /&gt;
CUDA (. Compute Unified Device Architecture) — технологія GPGPU (англ. General-purpose computing on Graphics Processing Units), що дозволяє програмістам реалізовувати мовою програмування С алгоритми, що виконуватимуться на графічних процесорах Geforce восьмого покоління і старше (Geforce 8 Series, Geforce 9 Series, Geforce 200 Series), Nvidia Quadro і Tesla компанії Nvidia. Технологія CUDA розроблена компанією Nvidia.&lt;br /&gt;
Технологія CUDA — це середовище розробки на С, яка дозволяє програмістам і розробникам писати програмне забезпечення для вирішення складних обчислювальних завдань за менший час завдяки багатоядерній обчислювальній потужності графічних процесорів. Простіше кажучи, графічна підсистема комп'ютера з підтримкою CUDA може бути використана, як обчислювальна.&lt;br /&gt;
CUDA дає розробникові можливість на свій розсуд організовувати доступ до набору інструкцій графічного прискорювача і управляти його пам'яттю, організовувати на ньому складні паралельні обчислення. Графічний процесор з підтримкою CUDA стає потужною програмованою відкритою архітектурою подібно до сьогоднішніх центральних процесорів.&lt;br /&gt;
Все це надає в розпорядження розробника низькорівневий, розподілюваний і високошвидкісний доступ до устаткування, роблячи CUDA необхідною основою при побудові серйозних високорівневих інструментів, таких як компілятори, відладчики, математичні бібліотеки, програмні платформи.&lt;br /&gt;
Використовує grid-модель пам'яті, кластерне моделювання потоків і SIMD інструкції. Застосовується в основному для високозатратних графічних обчислень і розробок nvidia-сумісного графічного API. Включена можливість підключення до застосунків, що використовують OpenGL 9 і Microsoft Direct3D . Створений у версіях для Linux і Windows.&lt;br /&gt;
[[Файл:Pidhid_CUDA.JPG‎ |200px|thumb|right|Основний підхід в технологіяї CUDA]]Первинна версія CUDA SDK була представлена 15 лютого 2007 року. У основі CUDA API лежить розширена мова C. Для успішної трансляції коду цією мовою, до складу CUDA SDK входить власний C-компілятор командного рядка nvcc компанії Nvidia. Компілятор nvcc створений на основі відкритого компілятора Open64 і призначений для трансляції host-коду (головного коду, що управляє) і device-коду (апаратного коду) (файлів з розширенням .cu) в об'єктні файли, придатні в процесі збирання кінцевої програми або бібліотеки в будь-якому середовищі програмування. &lt;br /&gt;
В даній технології головна задача розбивається на підзадачі(блоки), які можна вирішувати незалежно одна від одної.&lt;br /&gt;
Відповідно, кожна з підзадач вирішується набором  взаємодіючих між собою паралельних  “ниток”.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Роботи з текстурною пам'яттю ==&lt;br /&gt;
[[Файл:Texture.JPG |200px|thumb|right|Текстура]] Текстурна пам'ять успадкувала свою назву і функціональність від терміну &amp;quot;текстура&amp;quot; 3D графіки. По суті, текстурна память - це механізм кешування ділянок глобальної пам'яті. Текстура, як правило, представляє собою 2D-масив і текстурна пам'ять спочатку була оптимізована під вибірку 2D даних фіксованого розміру. Після виділення області глобальної памятті  допомогою спеціальної функції(cudaBindTexture*)вказівника, що дана ділянка памяті має розглядатися як текстура. &lt;br /&gt;
Один блок Texture доступний відразу для декількох мультипроцесорів . Даний блок реалізує в собі фіксовану функціональність по зверненню типу read-only до певних ділянок пам'яті.&lt;br /&gt;
В силу такого графічного минулого текстури, пояснюють деякі можливості даного модуля:&lt;br /&gt;
*Фільтрація текстурних координат&lt;br /&gt;
*Білінійна або  точкова інтерполяція&lt;br /&gt;
*“розумне” повернення значення, у випадку коли значення текстурних координат виходить за межі допустимої границі&lt;br /&gt;
*Звернення по нормальним або цілочисельним координатам&lt;br /&gt;
*Повернення нормалізованих значень&lt;br /&gt;
*Кешування даних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Фільтрація. Згортка ==&lt;br /&gt;
Використовуючи текстури, можна розглянути застосування CUDA в обробці цифрових сигналів.&lt;br /&gt;
Якщо дані 2 функції f(x) і g(x), інтигруючихся на R, то з математичної точки зору, згортку можна представити у вигляді функції:&lt;br /&gt;
[[Файл:Fzgortku.JPG|200px|center|]]&lt;br /&gt;
Або в дискретній формі:&lt;br /&gt;
[[Файл:Duskrenta_zgortka.JPG|200px|center|]]&lt;br /&gt;
Будь-який сигнал можна розложити на суму одиничних імпульсів, зсунутих в часі і помножених на деякі коефіцієнти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Приклад. Gaussian Blur ==&lt;br /&gt;
Gaussian Blur - фільтрація, при якій можна використати врівноваження,яке буде пропорційно відстані від поточного пікселя. [[Файл:Pgays_vec.jpg |150px|thumb|right|Gaussian Blur одномірного сигналу]]&lt;br /&gt;
Для векторного сигналу Гаусове розмиття задає ваги по такій формулі: [[Файл:Gays mas.JPG |150px|thumb|right|Gaussian Blur двомірного сигналу]]&lt;br /&gt;
                [[Файл:Gays_vec.JPG|200px|center|]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для двомірного сигналу Гаусове розмиття задається аналогічно:&lt;br /&gt;
[[Файл:Fgays_mas.JPG|200px|center|]]&lt;br /&gt;
Дана фільтрація має хорошу властивість сепарабельності: для фільтрації зображення можна спочатку провести фільтрацію по горизонталі, а потім - окремо по вертикалі. &lt;br /&gt;
Розмиття по суті являється низькочастотним фільтром. Можна розглянути деякі випадкову величину (шумову функцію), рівномірно розподілену. З математичним сподіванням рівним 0.Тоді коли зображення буде одноколірним, але в кожному пікселі відбулося випадкове відхилення,то розмиття призведе до того, що шум просумується в деякій області даного пікселя, і тим самим при збільшенні радіуса області, можна ефективно подавити шум. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''Приклад функції Gaussian Blur з допомогою CUDA''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 texture &amp;lt;ucar4, 2, CudaReadModeNormalizedloat&amp;gt;    g_Gaussian;&lt;br /&gt;
    _global_&lt;br /&gt;
 void GaussianX_kernel (uchar4 * pDst,&lt;br /&gt;
    float     radius,&lt;br /&gt;
    float     sigma_sq,&lt;br /&gt;
    unit32  w,&lt;br /&gt;
    unit32  h, &lt;br /&gt;
    unit32  p)&lt;br /&gt;
 {&lt;br /&gt;
 int tidx = threadIdx.x + blockIdx.x + blockDim.x;&lt;br /&gt;
 int tidy = threadIdx.y + blockIdx.y + blockDim.y;&lt;br /&gt;
       if (tidx &amp;lt; w &amp;amp;&amp;amp; tidy &amp;lt; h)&lt;br /&gt;
 {&lt;br /&gt;
 float4 r = {0.0f,0.0f, 0.0f, 0.0f};&lt;br /&gt;
 float weight_sum=0.0f;&lt;br /&gt;
 float weigth = 0.0f;&lt;br /&gt;
 for (int_ic = -radius; ic &amp;lt;= radiuc; ic++)&lt;br /&gt;
     {&lt;br /&gt;
 weigth = exp(-(ic*ic))/sigma_sq);&lt;br /&gt;
 r += tex2D (g_Gaussian,tidx + 0.5f + ic, tidy+0.5f)* weight;&lt;br /&gt;
 weight_sum += weight;&lt;br /&gt;
      }&lt;br /&gt;
 r/=weight_sum;&lt;br /&gt;
 pDst[tidx + tidy * p] = uc4(r*255.0f);&lt;br /&gt;
  }&lt;br /&gt;
     }&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Аналоги технології CUDA ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;br&amp;gt;''ATI Stream ''&lt;br /&gt;
набір передових апаратних і програмних технологій, що дозволяють графічному і центральному процесорам узгоджено працювати, в цілях прискорення не тільки графічних задач. Це приводить до покращення збалансованості платформ, спроможних швидше ніж раніше спарвлятися з виконанням ресурсоємних задач.&lt;br /&gt;
&amp;lt;br&amp;gt;''BrookGPU  ''&lt;br /&gt;
є компілятор Стенфордського університету. BrookGPU компілює програми, написані з використанням програмування Брук потокової мови, який є варіантом ANSI C. Він може використовувати OpenGL v1.3 +, DirectX v9 +. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Список використаних джерел ==&lt;br /&gt;
#Боресков А.В., Харламов А.А. основи работи з технологией CUDA. – М.:ДМК Прес, 2010.&lt;br /&gt;
#[http://www.thg.ru/graphic/nvidia_cuda/nvidia_cuda-05.html nVidia CUDA: вычисления на видеокарте]&lt;br /&gt;
#[http://www.3dnews.ru/video/t-and-l www.3dnews.ru/video/t-and-l]&lt;br /&gt;
#[http://uk.wikipedia.org/wiki/Графічний_процесор Графічний_процесор]&lt;br /&gt;
#[http://www.intuit.ru/search?text=cuda Массивно-параллельные вычисления с использованием технологии CUDA]&lt;br /&gt;
#[http://ru.wikipedia.org/wiki/GPGPU GPGPU]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експерименту]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Sko4</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_(%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0)&amp;diff=4870</id>
		<title>Теорія автоматичного керування (дисципліна)</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_(%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0)&amp;diff=4870"/>
				<updated>2011-03-23T19:58:36Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Sko4: /* Теми статей, рекомендованих до написання */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Тео́рія автомати́чного керува́ння''' (''ТАК'')&amp;amp;nbsp;— наукова дисципліна, що виявляє загальні закономірності функціонування, що властиві для автоматичних систем різної фізичної природи, і на основі цих закономірностей розробляє принципи побудови високоякісних систем керування. При вивченні процесів керування в ТАК абстрагуються від фізичних і конструктивних особливостей систем і замість реальних систем розглядають їхні адекватні математичні моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Теми статей, рекомендованих до написання==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* [[Вимоги до написання статей у Wiki університету ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* [[Передавальна функція]]&lt;br /&gt;
* [[Перехідний процес]]&lt;br /&gt;
* [[Часові характеристики]]&lt;br /&gt;
* [[Частотні характеристики]]&lt;br /&gt;
* [[Логарифмічні частотні характеристики]]&lt;br /&gt;
* [[Слідкуючі системи керування]]&lt;br /&gt;
* [[Системи програмного керування]]&lt;br /&gt;
* [[Системи стабілізації]]&lt;br /&gt;
* [[Адаптивні системи]]&lt;br /&gt;
* [[Фундаментальні принципи керування]]&lt;br /&gt;
* [[Основні закони керування]]&lt;br /&gt;
* [[Стійкість (поняття, умови стійкості для ЛСАК)]]&lt;br /&gt;
* [[Алгебраїчні критерії стійкості (Рауса, Гурвіца, Льєнара-Шипара)]]&lt;br /&gt;
* [[Частотні критерії стійкості(Михайлова, Найквіста)]]&lt;br /&gt;
* [[Області стійкості]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Sko4</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_(%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0)&amp;diff=4774</id>
		<title>Теорія автоматичного керування (дисципліна)</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_(%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0)&amp;diff=4774"/>
				<updated>2011-03-17T22:40:03Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Sko4: Створена сторінка: '''Тео́рія автомати́чного керува́ння''' (''ТАК'')&amp;amp;nbsp;— наукова дисципліна, що виявляє загаль…&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;'''Тео́рія автомати́чного керува́ння''' (''ТАК'')&amp;amp;nbsp;— наукова дисципліна, що виявляє загальні закономірності функціонування, що властиві для автоматичних систем різної фізичної природи, і на основі цих закономірностей розробляє принципи побудови високоякісних систем керування. При вивченні процесів керування в ТАК абстрагуються від фізичних і конструктивних особливостей систем і замість реальних систем розглядають їхні адекватні математичні моделі.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Теми статей, рекомендованих до написання==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* [[Вимоги до написання статей у Wiki університету ]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
* [[Передавальна функція]]&lt;br /&gt;
* [[Перехідний процес]]&lt;br /&gt;
* [[Часові характеристики]]&lt;br /&gt;
* [[Частотні характеристики]]&lt;br /&gt;
* [[Логарифмічні частотні характеристики]]&lt;br /&gt;
* [[Слідкуючі системи керування]]&lt;br /&gt;
* [[Системи програмного керування]]&lt;br /&gt;
* [[Системи стабілізації]]&lt;br /&gt;
* [[Адаптивні системи]]&lt;br /&gt;
* [[Фундаментальні принципи керування]]&lt;br /&gt;
* [[Основні закони керування]]&lt;br /&gt;
* [[]]&lt;br /&gt;
* [[]]&lt;br /&gt;
* [[]]&lt;br /&gt;
* [[]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Sko4</name></author>	</entry>

	</feed>