<?xml version="1.0"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xml:lang="uk">
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=Olesia</id>
		<title>Wiki ТНТУ - Внесок користувача [uk]</title>
		<link rel="self" type="application/atom+xml" href="https://wiki.tntu.edu.ua/api.php?action=feedcontributions&amp;feedformat=atom&amp;user=Olesia"/>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0:%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%BA/Olesia"/>
		<updated>2026-05-08T03:18:38Z</updated>
		<subtitle>Внесок користувача</subtitle>
		<generator>MediaWiki 1.30.0</generator>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1023</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1023"/>
				<updated>2010-03-11T22:14:48Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
Ортогональність стовпців варіюючих факторів і дрейфу дає змогу дістати роздільні оцінки коефіціентів рівняння регресії.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula1.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Для опису цієї функції треба [[Файл:formula3.PNG]] перших стовпців (не рухаючи нульового) матриці ПФЕ.&lt;br /&gt;
Залишені вільними [[Файл:formula4.PNG]] стовпців матриці планування  використовуються для планування експерименту за змінними, що нас цікавлять.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
Результати численних досліджень сільськогосподарських або технологічних процесів вкзують на те, що їхня інтенсивність часто змінюється у часі за експоненціальним законом.&lt;br /&gt;
в такому випадку, коли проміжки часу не є рівними а вихідний результат змінюється даний дрейф вважають '''''експоненціальним'''''. В такому випадку експоненціальний дрейф функції відклику доцільно зводити до лінійної залежності відповідним перетворенням змінної часу.&lt;br /&gt;
Задача зводиться до визначення інтервалів часу через які необхідно проводити дослідження.&lt;br /&gt;
Нехай відомо заздалегідь залежність функції від часу &lt;br /&gt;
[[Файл:formula5.PNG]] тоді щоб визначити інтервали часу через які потрібно робити дослідження необхідно скористатися наступною формулою:&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula6.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Таким чином після кожного наступного експерименту потрібн орозраховувати час наступного експерименту, використовуючи попередній.&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1022</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1022"/>
				<updated>2010-03-11T22:12:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Експоненціальний дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
Ортогональність стовпців варіюючих факторів і дрейфу дає змогу дістати роздільні оцінки коефіціентів рівняння регресії.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula1.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Для опису цієї функції треба [[Файл:formula3.PNG]] перших стовпців (не рухаючи нульового) матриці ПФЕ.&lt;br /&gt;
Залишені вільними [[Файл:formula4.PNG]] стовпців матриці планування  використовуються для планування експерименту за змінними, що нас цікавлять.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
Результати численних досліджень сільськогосподарських або технологічних процесів вкзують на те, що їхня інтенсивність часто змінюється у часі за експоненціальним законом.&lt;br /&gt;
в такому випадку, коли проміжки часу не є рівними а вихідний результат змінюється даний дрейф вважають '''''експоненціальним'''''. В такому випадку експоненціальний дрейф функції відклику доцільно зводити до лінійної залежності відповідним перетворенням змінної часу.&lt;br /&gt;
Задача зводиться до визначення інтервалів часу через які необхідно проводити дослідження.&lt;br /&gt;
Нехай відомо заздалегідь залежність функції від часу &lt;br /&gt;
[[Файл:Example.jpg]] тоді щоб визначити інтервали часу через які потрібно робити дослідження необхідно скористатися наступною формулою:[[Файл:Example.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula5.PNG&amp;diff=1021</id>
		<title>Файл:Formula5.PNG</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula5.PNG&amp;diff=1021"/>
				<updated>2010-03-11T22:10:17Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula6.PNG&amp;diff=1020</id>
		<title>Файл:Formula6.PNG</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula6.PNG&amp;diff=1020"/>
				<updated>2010-03-11T22:10:00Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1019</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1019"/>
				<updated>2010-03-11T22:01:51Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Експоненціальний дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
Ортогональність стовпців варіюючих факторів і дрейфу дає змогу дістати роздільні оцінки коефіціентів рівняння регресії.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula1.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Для опису цієї функції треба [[Файл:formula3.PNG]] перших стовпців (не рухаючи нульового) матриці ПФЕ.&lt;br /&gt;
Залишені вільними [[Файл:formula4.PNG]] стовпців матриці планування  використовуються для планування експерименту за змінними, що нас цікавлять.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
Результати численних досліджень сільськогосподарських або технологічних процесів вкзують на те, що їхня інтенсивність часто змінюється у часі за експоненціальним законом.&lt;br /&gt;
в такому випадку, коли проміжки часу не є рівними а вихідний результат змінюється даний дрейф вважають '''''експоненціальним'''''. в такому випадку експоненціальний дрейф функції відклику доцільно зводити до лінійної залежності відповідним перетворенням змінної часу.&lt;br /&gt;
Задача зводиться до визначення інтервалів часу через які необхідно проводити дослідження.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1018</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1018"/>
				<updated>2010-03-11T21:53:59Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Лінійний  дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
Ортогональність стовпців варіюючих факторів і дрейфу дає змогу дістати роздільні оцінки коефіціентів рівняння регресії.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula1.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Для опису цієї функції треба [[Файл:formula3.PNG]] перших стовпців (не рухаючи нульового) матриці ПФЕ.&lt;br /&gt;
Залишені вільними [[Файл:formula4.PNG]] стовпців матриці планування  використовуються для планування експерименту за змінними, що нас цікавлять.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula4.PNG&amp;diff=1017</id>
		<title>Файл:Formula4.PNG</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula4.PNG&amp;diff=1017"/>
				<updated>2010-03-11T21:53:14Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1016</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1016"/>
				<updated>2010-03-11T21:51:15Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Лінійний  дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
Ортогональність стовпців варіюючих факторів і дрейфу дає змогу дістати роздільні оцінки коефіціентів рівняння регресії.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula1.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Для опису цієї функції треба [[Файл:formula3.PNG]] перших стовпців (не рухаючи нульового) матриці ПФЕ.&lt;br /&gt;
Залишені вільними [[Файл:Example.jpg]] стовпців матриці планування  використовуються для планування експерименту за змінними, що нас цікавлять.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1015</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1015"/>
				<updated>2010-03-11T21:44:39Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Лінійний  дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
Ортогональність стовпців варіюючих факторів і дрейфу дає змогу дістати роздільні оцінки коефіціентів рівняння регресії.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula1.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Для опису цієї функції треба [[Файл:formula3.PNG]] перших стовпців (не рухаючи нульового) матриці ПФЕ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula3.PNG&amp;diff=1014</id>
		<title>Файл:Formula3.PNG</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula3.PNG&amp;diff=1014"/>
				<updated>2010-03-11T21:43:49Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: завантажив нову версію «Файл:Formula3.PNG»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1013</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1013"/>
				<updated>2010-03-11T21:41:31Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Лінійний  дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
Ортогональність стовпців варіюючих факторів і дрейфу дає змогу дістати роздільні оцінки коефіціентів рівняння регресії.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula1.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Для опису цієї функції треба [[Файл:formula3.PNG]]ерших стовпців (не рухаючи нульового) матриці ПФЕ.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula3.PNG&amp;diff=1012</id>
		<title>Файл:Formula3.PNG</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula3.PNG&amp;diff=1012"/>
				<updated>2010-03-11T21:39:21Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1011</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1011"/>
				<updated>2010-03-11T21:35:54Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
Ортогональність стовпців варіюючих факторів і дрейфу дає змогу дістати роздільні оцінки коефіціентів рівняння регресії.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula1.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1010</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1010"/>
				<updated>2010-03-11T21:34:57Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Лінійний  дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
[[Файл:formula2.PNG]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Ортогональність стовпців варіюючих факторів і дрейфу дає змогу дістати роздільні оцінки коефіціентів рівняння регресії.&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula1.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula1.PNG&amp;diff=1009</id>
		<title>Файл:Formula1.PNG</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula1.PNG&amp;diff=1009"/>
				<updated>2010-03-11T21:29:49Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: завантажив нову версію «Файл:Formula1.PNG»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula1.PNG&amp;diff=1008</id>
		<title>Файл:Formula1.PNG</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula1.PNG&amp;diff=1008"/>
				<updated>2010-03-11T21:25:02Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: завантажив нову версію «Файл:Formula1.PNG»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1007</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1007"/>
				<updated>2010-03-11T21:23:04Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Лінійний  дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
[[Файл:formula2.PNG]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:formula1.PNG]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1006</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1006"/>
				<updated>2010-03-11T21:22:10Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Ступінчастий дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
[[Файл:formula2.PNG]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula1.PNG&amp;diff=1005</id>
		<title>Файл:Formula1.PNG</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Formula1.PNG&amp;diff=1005"/>
				<updated>2010-03-11T21:20:22Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1004</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1004"/>
				<updated>2010-03-11T21:16:28Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Лінійний і експоненціальний дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний  дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
==Експоненціальний дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1003</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1003"/>
				<updated>2010-03-11T21:14:31Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Лінійний і експоненціальний дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Висновки ==&lt;br /&gt;
В планувані експерименту часто виникає проблема виявлення дрейфуючих факторів, тобто факторів, що можуть вплинути на експеримент в залежності від зовнішнього впливу:&lt;br /&gt;
*втома експериментатора&lt;br /&gt;
*освітлення приміщення&lt;br /&gt;
*зміна зовнішнього тиску, тощо.&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1002</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1002"/>
				<updated>2010-03-11T21:11:16Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Щоб запобігти дрейфу */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=== Щоб запобігти дрейфу ===&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1001</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1001"/>
				<updated>2010-03-11T21:10:37Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Щоб запобігти дрейфу ==&lt;br /&gt;
Для запобігання дрейфу можна використати кілька параметрів:&lt;br /&gt;
* намагатися проводити експеримент в цілком ідентичних умовах&lt;br /&gt;
* включити вплив дрейфуючих факторів в математичну модель обєкта&lt;br /&gt;
* застосувати ранжування і таким чмном виключити дрейф з результатів експерименту&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1000</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=1000"/>
				<updated>2010-03-11T21:06:38Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Лінійний і експоненціальний дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Linijnuj_drejf.GIF&amp;diff=999</id>
		<title>Файл:Linijnuj drejf.GIF</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Linijnuj_drejf.GIF&amp;diff=999"/>
				<updated>2010-03-11T21:05:53Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: завантажив нову версію «Файл:Linijnuj drejf.GIF»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=998</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=998"/>
				<updated>2010-03-11T21:04:27Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
Рисунок 2. Зображення результатів експерименту при впливі лінійного дрейфу&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=997</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=997"/>
				<updated>2010-03-11T21:01:31Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Лінійний і експоненціальний дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
[[Файл:linijnuj drejf.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Linijnuj_drejf.GIF&amp;diff=996</id>
		<title>Файл:Linijnuj drejf.GIF</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Linijnuj_drejf.GIF&amp;diff=996"/>
				<updated>2010-03-11T20:54:58Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=995</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=995"/>
				<updated>2010-03-11T20:44:58Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Ступінчастий дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
&amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=993</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=993"/>
				<updated>2010-03-11T20:44:08Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Ступінчастий дрейф */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
Рисунок 1. Розбиття на блоки&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=992</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=992"/>
				<updated>2010-03-11T20:42:26Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Вплив дрейфу на експеримент */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=991</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=991"/>
				<updated>2010-03-11T20:39:59Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: /* Вплив дрейфу на експеримент */&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
    Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.  Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=989</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=989"/>
				<updated>2010-03-11T20:38:46Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt; Планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== ВСТУП ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Ступінчастий дрейф==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Лінійний і експоненціальний дрейф ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=987</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=987"/>
				<updated>2010-03-11T20:36:42Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Доповідь на тему планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміст [сховати]&lt;br /&gt;
1 [[Вступ]]&lt;br /&gt;
2 &lt;br /&gt;
8 Список використаних джерел&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''ВСТУП''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== Вплив дрейфу на експеримент ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''Ступінчастий дрейф''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''''Лінійний і експоненціальний дрейф'''''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;br /&gt;
=Список використаних джерел=&lt;br /&gt;
#1. Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. - Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий (1973).&lt;br /&gt;
#2. Аністратенко В.О., Федоров В.Г. Математичне планування експерименту в АПК. К.: Вища школа, 1993. – 375 с.&lt;br /&gt;
#3. Конкретні методики викладання. Щетініна О.К., Карпенко О.Н., Донецький національний університет економіки і торгівлі імені  Михайла Туган-Барановського&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
  &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
{{Завдання:Виступ|POWER|4 березня 2010| планування експерименту при наявності некерованих змінних}}&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
[[Категорія:ПЕ-2010]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Виступ на семінарі]]&lt;br /&gt;
[[Категорія:Планування експеримента]]&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=982</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=982"/>
				<updated>2010-03-11T20:17:55Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Доповідь на тему планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміст [сховати]&lt;br /&gt;
1 [[Вступ]]&lt;br /&gt;
2 &lt;br /&gt;
8 Список використаних джерел&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''ВСТУП''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
*1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
*2) лінійна, &lt;br /&gt;
*3) експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''Ступінчастий дрейф''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''''Лінійний і експоненціальний дрейф'''''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=981</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=981"/>
				<updated>2010-03-11T20:14:08Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Доповідь на тему планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміст [сховати]&lt;br /&gt;
1 [[Вступ]]&lt;br /&gt;
2 &lt;br /&gt;
8 Список використаних джерел&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''ВСТУП''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
'''1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
2) лінійна, &lt;br /&gt;
3) експоненціальна.'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''Ступінчастий дрейф''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;&lt;br /&gt;
[[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 &amp;lt;center&amp;gt;[[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&amp;lt;/center&amp;gt;&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''''Лінійний і експоненціальний дрейф'''''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=980</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=980"/>
				<updated>2010-03-11T20:09:57Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Доповідь на тему планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміст [сховати]&lt;br /&gt;
1 [[Вступ]]&lt;br /&gt;
2 &lt;br /&gt;
8 Список використаних джерел&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''ВСТУП''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. ''Адитивний'' дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
 Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: &lt;br /&gt;
'''1) ступінчаста, &lt;br /&gt;
2) лінійна, &lt;br /&gt;
3) експоненціальна.'''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''Ступінчастий дрейф''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 [[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 [[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''''Лінійний і експоненціальний дрейф'''''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:346.GIF&amp;diff=979</id>
		<title>Файл:346.GIF</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:346.GIF&amp;diff=979"/>
				<updated>2010-03-11T20:06:56Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: завантажив нову версію «Файл:346.GIF»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=978</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=978"/>
				<updated>2010-03-11T20:04:06Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Доповідь на тему планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміст [сховати]&lt;br /&gt;
1 [[Вступ]]&lt;br /&gt;
2 &lt;br /&gt;
8 Список використаних джерел&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''ВСТУП''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. Адитивний дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму. Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: ступінчаста, лінійна, експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''Ступінчастий дрейф''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 [[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 [[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''''Лінійний і експоненціальний дрейф'''''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:346.GIF&amp;diff=977</id>
		<title>Файл:346.GIF</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:346.GIF&amp;diff=977"/>
				<updated>2010-03-11T20:03:22Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: завантажив нову версію «Файл:346.GIF»:&amp;amp;#32;Повернення до версії від 19:50, 11 березня 2010&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=976</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=976"/>
				<updated>2010-03-11T20:02:43Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Доповідь на тему планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміст [сховати]&lt;br /&gt;
1 [[Вступ]]&lt;br /&gt;
2 &lt;br /&gt;
8 Список використаних джерел&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''ВСТУП''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. Адитивний дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму. Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: ступінчаста, лінійна, експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''Ступінчастий дрейф''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 [[Файл:rus1.GIF]]&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 [[Файл:345.gif]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''''Лінійний і експоненціальний дрейф'''''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=975</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=975"/>
				<updated>2010-03-11T19:59:29Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Доповідь на тему планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміст [сховати]&lt;br /&gt;
1 [[Вступ]]&lt;br /&gt;
2 &lt;br /&gt;
8 Список використаних джерел&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''ВСТУП''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. Адитивний дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму. Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: ступінчаста, лінійна, експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''Ступінчастий дрейф''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''Ступінчастим''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 [[Файл:346.GIF]]&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 [[Файл:345.gif]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''''Лінійний і експоненціальний дрейф'''''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:346.GIF&amp;diff=974</id>
		<title>Файл:346.GIF</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:346.GIF&amp;diff=974"/>
				<updated>2010-03-11T19:56:30Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: завантажив нову версію «Файл:346.GIF»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=973</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=973"/>
				<updated>2010-03-11T19:52:39Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Доповідь на тему планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміст [сховати]&lt;br /&gt;
1 [[Вступ]]&lt;br /&gt;
2 &lt;br /&gt;
8 Список використаних джерел&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''ВСТУП''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. Адитивний дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму. Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: ступінчаста, лінійна, експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''Ступінчастий дрейф''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''''Ступінчастим'''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 [[Файл:346.gif]]&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 [[Файл:345.gif]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''''Лінійний і експоненціальний дрейф'''''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=972</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=972"/>
				<updated>2010-03-11T19:51:33Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Доповідь на тему планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміст [сховати]&lt;br /&gt;
1 [[Вступ]]&lt;br /&gt;
2 &lt;br /&gt;
8 Список використаних джерел&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''ВСТУП''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. Адитивний дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму. Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: ступінчаста, лінійна, експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''Ступінчастий дрейф''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''''Ступінчастим'''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 [[Файл:346.gif]]&lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 [[Файл:Example.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''''Лінійний і експоненціальний дрейф'''''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:346.GIF&amp;diff=971</id>
		<title>Файл:346.GIF</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:346.GIF&amp;diff=971"/>
				<updated>2010-03-11T19:50:13Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=970</id>
		<title>Дрейф у плануванні експеременту</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%84_%D1%83_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%83&amp;diff=970"/>
				<updated>2010-03-11T19:49:20Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: &lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;Доповідь на тему планування експерименту при наявності некерованих змінних&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Зміст [сховати]&lt;br /&gt;
1 [[Вступ]]&lt;br /&gt;
2 &lt;br /&gt;
8 Список використаних джерел&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''ВСТУП''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
При утворенні математичних моделей з великим числом змінних треба провести  значну кількість дослідів. Кожний окремий дослід проводиться протягом тривалого періоду. У той же час властивості багатьох об’єктів сільськогосподарського та харчового виробництва змінюються в часі. Наприклад,  в біотехнології  урожай маси змінюється в міру зміни властивостей посівної культури або живильного середовища. У харчових галузях при дослідженні інтенсивності роботи випарних апаратів з плином часу на теплообмінній поверхні відкладається накип , що неминуче веде до поступового зниження функції відклику, оскільки накип збільшує термічний опір теплопередачі. Подібні зміни при змінні якості сировини мають місце для функцій  відклику також і в інших галузях. Такі об’єкти називаються '''''дрейфуючими'''''.&lt;br /&gt;
Вплив дрейфу на параметри математичного опису процесу можна усунути, застосовуючи спеціальні методи планування.&lt;br /&gt;
Звичайно припускають, що дрейф не взаємодії з факторами, варіюючи ми в процесі експерименту, тобто виконується умова адитивності дрейфу. Дослідження сільськогосподарських і технологічних процесів з дрейфом характеристик ускладнюється тим, що умова адитивності може бути прийнята далеко не завжди. Так, у розглянутому вище прикладі з накипом, його зростання може впливати не тільки на функцію відклику, а й на параметри, що відіграють роль незалежних змінних , наприклад, на коефіцієнт тепловіддачі при кипінні розчинів. Адитивний дрейф можна розглядати, як зміщення математичної моделі – поверхні відклику без деформації самої поверхні.&lt;br /&gt;
Для того, щоб виключити вплив дрейфу, треба досить чітко уявити собі його форму. Найчастіше не можна припускати лише той чи інший його характер і критерієм правильності буде лише величина похибки завбачення на основі утвореної моделі.&lt;br /&gt;
Розрізняють три форми дрейфу: ступінчаста, лінійна, експоненціальна.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
== '''''Ступінчастий дрейф''''' ==&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
''''Ступінчастим'''' називається такий дрейф, при якому за час проведення деякої групи дослідів вихідна величина залишається незмінною, тобто виконується умова стаціонарності. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Для виключення ступінчастого дрейфу (іноді його називають також '''''блоковим''''' або '''''дискретним''''') звичайну матрицю ПФЕ розбивають на ортогональні блоки або групи дослідів, у межах яких величина дрейфу дорівнює нулю.&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Розбивка на блоки проводиться з урахуванням вимог ортогональності вектор-стовпців матриці планування як між собою, так і до вектора дрейфу, у межах кожного блоку (рис.1). &lt;br /&gt;
 &lt;br /&gt;
Тут досліди кожного блоку (1-4, 5-8)  розташовуються в площині, перпендикулярній (ортогональній) до осі часу, і, таким чином, дають результати, на яких не відбувається вплив дрейфу. &lt;br /&gt;
Розглянемо експеримент в умовах передбачуваного ступінчастого дрейфу з трьома незалежними змінними. Дрейф обумовлено неоднорідністю сировини, величина якої змінюється від партії до партії. Передбачається провести ПФЕ типу 23 з реалізацією перших чотирьох дослідів на одній партії, а решти чотирьох – на іншій. Розбиваємо матрицю планування на два блоки, порівнюючи потрійну взаємодію z1z2z3 новою незалежною змінною zд, що характеризує дрейф, тобто zд= z1z2z3.  Для одного з блоків відберемо досліди, для яких zд=+1, і вони будуть проводитися на одній партії сировини, для іншого – досліди, для яких zд=-1 (інша партія сировини). Формально це планування, матрицю якого наведено в таблиці 1, можна розглянути як ДФЕ з генеруючим  співвідношенням  zд= z1z2z3.&lt;br /&gt;
 [[Файл:Example.jpg]]&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Таблиця 1. матриця планування при ступінчастому дрейфі&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
Реалізація матриці здійснюється за блоками. Планування в умовах ступінчастого дрейфу дає змогу проводити паралельні експерименти. &lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
'''''Лінійний і експоненціальний дрейф'''''&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
----&lt;br /&gt;
&lt;br /&gt;
У виробничій практиці та лабораторних дослідженях часто має місце ситуація, коли під дією факторів, які не належать до керованих змінних, вихідна величина у змінює своє значення при переході від досліду до досліду. У випадку, коли відомо тільки те, що вихід падає або зростає і ніяких інших відомостей про характер дрейфу немає, часто нічого не лишається іншого, як вважати його лінійним.&lt;br /&gt;
Планування експерименту, ортогональне до лінійного дрейфу, проводиться за допомогою матриці планування ПФЕ типу N=22, що вважається можливим, коли при кожному наступному вимірюванні складова лінійного дрейфу змінюється на одну й ту ж величину  . Виконання цієї умови не зустрічає особливих ускладнень і досягається експериментуванням через строго визначені, рівні проміжки часу. Тут лінійний дрейф можна подати у вигляді ступінчастої функції з N рівнями.&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Rus1.GIF&amp;diff=969</id>
		<title>Файл:Rus1.GIF</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Rus1.GIF&amp;diff=969"/>
				<updated>2010-03-11T19:33:22Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: завантажив нову версію «Файл:Rus1.GIF»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Rus1.GIF&amp;diff=968</id>
		<title>Файл:Rus1.GIF</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Rus1.GIF&amp;diff=968"/>
				<updated>2010-03-11T19:32:55Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: завантажив нову версію «Файл:Rus1.GIF»:&amp;amp;#32;Повернення до версії від 19:13, 11 березня 2010&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	<entry>
		<id>https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Rus1.GIF&amp;diff=967</id>
		<title>Файл:Rus1.GIF</title>
		<link rel="alternate" type="text/html" href="https://wiki.tntu.edu.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Rus1.GIF&amp;diff=967"/>
				<updated>2010-03-11T19:32:19Z</updated>
		
		<summary type="html">&lt;p&gt;Olesia: завантажив нову версію «Файл:Rus1.GIF»&lt;/p&gt;
&lt;hr /&gt;
&lt;div&gt;&lt;/div&gt;</summary>
		<author><name>Olesia</name></author>	</entry>

	</feed>