Wiki ТНТУ - Внесок користувача [uk]

Способи монтажу гідроапаратури

2016-06-12T07:09:41Z

Misha96:

'''Гідроапарат''' (пневмоапарат) (рос. гидроаппарат (пневмоаппарат); англ. valve; нім. Ventil n) — гідроустаткування (пневмоустаткування), призначене для керування потоком робочого середовища. Під керуванням потоком робочого середовища розуміють змінювання чи підтримування заданих значень тиску чи витрати робочого середовища, або змінювання напрямку, пуск і зупинення потоку робочого середовища. Як збірна назва гідроапаратів (пневмоапаратів) використовується термін "гідроапаратура (пневмоапаратура)".

== Класифікація ==
1. Гідроапаратура розподілу потоків рідини:

*гідравлічні розподільники;
*зворотні клапани та гідрозамки.

2. Гідроапаратура керування величиною потоку рідини:

*дроселі;

*регулятори витрати;

*синхронізатори витрат.

3. Гідроапаратура керування тиском:

*запобіжні клапани прямої та непрямої дії;

*переливні клапани прямої і непрямої дії;

*редукційні і напірні клапани, клапани співвідношення тисків;

*розвантажувальний гідроклапан;

*гідроклапани послідовності;

*гідроклапани витримки часу.

4. Допоміжна гідроапаратура:

*засоби кондиціювання рідини;

*гідробаки для гідроприводів;

*теплообмінники;

*гідроакумулятори.
== Види монтажу ==
Промисловістю освоєно випуск гідроапаратури різного конструктивного виконання - трубного, стикового, модульного і вбудованого. Для кожного виконання використовується свій спосіб монтажу; для трубного виконання - трубний (різьбовий) спосіб монтажу; для стикового - стиковий; для модульного - модульний; для вбудованого - вставним і гвинтовим способом монтажу.
=== Трубний спосіб монтажу ===
[[Файл:Труби.JPG|300px|thumb|Рисунок 1. Монтаж гнучких рукавів: а)неправильно, б) неправильно]]

При трубному (різьбовому) способі монтажу апарати з'єднують між собою за допомогою численних трубних з'єднань (різьбових та фланцевих) і трубопроводів. Недоліки способу: мала надійність трубних з'єднань і трубопроводів, які схильні до частого виходу з ладу через пульсуючого навантаження; труднощі монтажу та демонтажу окремих апаратів; великі габарити гідроприводу, так як між апаратами має бути значна відстань для розміщення труб і трубних з'єднань. Разом з тим з'єднання гидроапаратів, обумовлене в гідросхемі приводу машин, за допомогою трубопроводів викликає труднощі при експлуатації через великого асортименту застосовуваних труб, кінцевих, кутових і проміжних сполук і т.п. Різні сполуки є місцевими опорами для протікання рідини, можуть бути причиною зовнішніх витоків робочої рідини. Вібрації трубопроводів збільшують шум, створюваний насосними установками. Крім того, при великому числі трубопроводів доступ до апаратів приводу може бути настільки затруднений, що для їх регулювання або заміни потрібно демонтаж частини трубопроводів, що з'єднують інші апарати.

В рухливих механізмах застосовують гнучкі рукава високого тиску по ГОСТ 6286-73. Основні вимоги до монтажу гнучких рукавів такі: рукав повинен вільно висіти і не перегинатися в місці закладення; різкі вигини і скручування рукава неприпустимі; необхідно враховувати можливу усадку в експлуатації (до Б% загальної довжини); необхідно передбачити, щоб при роботі не було тертя рукавів один про інший і про деталі конструкції; довжина прямої ділянки рукава близько арматури повинна бути не менше шести зовнішніх його діаметрів. Монтаж гнучких рукавів показаний на рис. 1.

=== Стиковий спосіб монтажу ===
При стиковому способом монтажу гідравлічні апарати встановлюють на панель або монтажну плиту. Відстань між апаратами визначається зручністю свердління (розведення) отворів в панелі або зручністю розводки труб з кінцевими з'єднаннями з протилежного боку монтажної плити. Габарити приводу в цьому випадку значно менше, ніж при трубному способі монтажу, простіше монтаж і демонтаж апаратів, що полегшує експлуатацію і ремонт обладнання. Кількість трубопроводів скорочується на 80%, що різко підвищує надійність приводу. Недоліки способу: великі витрати часу на розробку панелей, трудомісткість виготовлення і неможливість їх стандартизації, непридатність панелей до повторного використання при модернізації або використанні гідроприводу для іншого циклу роботи, збільшена металоємність приводу, складність виявлення і усунення помилок, допущених при розробці або виготовленні панелі. Близько 90% гідроапаратури випускається зі стикових приєднанням, в основному з єдиними міжнародними приєднувальними розмірами.
=== Модульний спосіб монтажу ===
Результатом подальшого розвитку гідроапаратури стикового виконання є модульна апаратура.
[[Файл:Модульний.JPG|400px|thumb|Рисунок 2.Модульний блок]]
Кожен з апаратів, що входять в комплекс модульної гідроапаратури, незалежно від свого функціонального призначення має дві стикові порожнини, однакові (за розмірами, кількістю і розташуванням отворів для проходу робочої рідини і кріплення) зі стиковою площиною розподільника відповідного типу та розміру. Завдяки цьому забезпечується '''модульний монтаж апаратури''' - апарати різного функціонального призначення встановлюються один на інший (рис.2 ) в послідовності, яка визначається схемою гідроприводу машини, при цьому утворюється модульний блок. Замикається блок, як правило, стиковим розподільником. Встановлений на плиті з отворами для підведення і відведення робочої рідини, такий модульний блок являє собою закінчений найпростіший типовий гідропривід або частина гідроприводу. В останньому випадку весь гідропривід може складатися або з декількох таких блоків, або з блоків та іншої апаратури, яку монтують інакше.

Застосування модульної гідроапаратури дозволяє істотно спростити і здешевити гідропривід машини. Це досягається завдяки тому, що: 1) ця апаратура дешевше і легше стикового апаратури на 20-30%; 2) апарати-модулі, що встановлюються один на інший під розподільником, не обіймають самостійної площі на панелі машини; 3) енергетичні витрати знижуються майже на 1/3 за рахунок зменшення втрат тиску в апаратах і забезпечення найкоротшого шляху для потоків рідини;
4) значно зменшено кількість труб і арматури, так як апарати з'єднуються безпосереднім стикуванням, це забезпечує легкий монтаж, демонтаж і переналагодження гідравлічної схеми машини, в зв'язку з чим витрати по монтажу (в порівнянні, наприклад, з трубним монтажем) зменшуються на 50-70%.
=== Гідроапаратура вбудованого виконання ===
Гідроапаратура вбудованого виконання, як і модульного, відноситься до апаратури з безтрубного способу монтажу. Застосовується для гідросистем з високим і надвисоким тиском і великими витратами робочої рідини. Вбудована гідроапаратура виконується на базі зворотного керованого (гідравлічним або електрогідравлічним способом) клапана. Апарати виконані у вигляді патронів, які або вгвинчуються в відповідні монтажні отвори, або вставляються в монтажні отвори панелі і закріплюються за допомогою фланців і гвинтів. В панелі виконані також з'єднують канали відповідно до гідравлічною схемою приводу. Панелі (моноблоки) встановлюються на базі гідростанцій (або на несучій рамі машини) і з'єднуються трубопроводами з виконавчими механізмами машин.

Основні переваги вбудованої апаратури: простота конструкції апаратів, можливість повузловій і подетальній їх уніфікації; можливість створення клапанних розподільників, які дозволяють працювати на високих і надвисоких тисках і управляти великими і малими витратами без істотної зміни об'ємного ККД системи; мимінімальна металоємність приводу, висока жорсткість панелей, можливість зниження шуму і вібрацій гідрофікованої машини; велика пропускна здатність апаратів. Однак є й недоліки: ускладнюється технологія виготовлення корпусів під установку апаратів в порівнянні зі стикового та модульної гидроаппаратурой; ускладнюються системи управління клапанним розподільником (необхідно в 1,5-2 рази більше електромагнітів, ніж для золотникового розподільника, що знижує надійність роботи приводу; ускладнюється пошук похибки або несправності гідроприводу.

== Вимоги до монтажу гідроапаратури ==
[[Файл:Сверління.JPG|600px|thumb|Рисунок 3.Виконання сверлених каналів в панелі]]
Виконання гідроприводів на базі тільки одного виду гідроапаратури (наприклад, однієї тільки вбудовується або тільки модульної) не завжди можливо і виправдано. Раціонально застосувати в конкретному гидроприводе ті види гідроапаратури або поєднання видів, які дозволять для даного приводу оптимально реалізувати за всіма його технічними параметрами цикл роботи гідрофікованої машини.

Після попередніх стендових випробувань гидроаппаратуру слід будувати так, щоб був забезпечений легкий доступ для її обслуговування, регулювання та заміни. Положення апарату при монтажі має строго відповідати вимогам керівництва з експлуатації для монтируемого вироби, при цьому необхідно передбачати легкий доступ до отворів, які використовуються для приєднання манометрів при налагодженні гідроприводу. Гідроапаратуру трубного виконання монтують на відповідних кронштейнах (полицях) з таким розрахунком, щоб трубопроводи були навантажені вагою апаратів. Якщо в гідроапарати кілька отворів мають одне призначення, то в разі використання тільки одного з них інші отвори слід заглушити. Дренажні отвори повинні бути відкриті і з'єднані з маслобаком.

При монтажі апаратів стикового виконання необхідно звернути увагу на чистоту стикових поверхонь і якість гумових кілець ущільнювачів. При пошкодженні гумових кілець ущільнювачів їх необхідно замінити новими. Стикові поверхні при їх пошкодженні слід притертися. Норми точності на виготовлення стикуються площин панелі (монтажної плити) і корпусу апарату слід встановлювати з врахуванням наступних умов: допуски площинності повинні відповідати 7-8-го ступеня точності за СТ СЕВ 636-77 (табл. 1); параметри шорсткості Ra від 1,25 до 0,63 мкм і від 0,63 до 0,32 мкм; число плям на квадт рапіе 25x25 мм понад 5 до 12.
При виготовленні панелей для монтажу стикового апаратури необхідно приділити особливу увагу виконанню сверлених каналів, щоб уникнути підвищених місцевих опорів, завихрень потоку, відкладення забруднень (рис.3)).
[[Файл:Табл_1.JPG‎|800px|thumb|left|Таблиця 1. Допуски площинності для поверхностей що стикуються,при монтажі апаратів стикового виконання]]

Для надійної роботи гідропанелей, зібраних на базі модульних елементів, слід дотримуватись таких умов:
граничні відхилення не повинні перевищувати:

для розмірів між осями отворів ± 0,2 мм; для діаметрів отворів +0,2 мм;

допускається неплощинність стикових поверхонь не більше 0,01 мм на довжині 100 мм;

параметр шорсткості<math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamOuaiaadg
% gadaWgaaWcbaGaciyBaiaacggacaGG4baabeaaaaa!3AB4!
$R{a_{\max }}$</math> стикових площин не більше 1,26 мкм;

параметр шорсткості <math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamOuaiaadg
% gadaWgaaWcbaGaciyBaiaacggacaGG4baabeaaaaa!3AB4!
$R{a_{\max }}$</math>зовнішнього паска заглушки і поверхностей отворів під кільця ущільнювачів не більше 1,25 мкм;

матеріал для виготовлення плит - конструкційна сталь по ГОСТ 1050-74;

болти для кріплення апаратів на плитах, а також болти і шпильки, що стягують монтажні плити, повинні бути виготовлені, з сталей з Qв> 10 МПа;

кільця ущільнювачів - по ГОСТ 9833-73.

При складанні гідропанелей з модульних блоків або окремих монтажних плит з встановленими на них апаратами послідовність розташування блоків або елементів визначається гідросхеми приводу; При складанні гідропанелей слід враховувати, що плити для умовного проходу Dy= 6 і 10 мм можна повертати разом з встановленими на них апаратами на 180 °. Між монтажними плитами встановлюють ущільнювальні плити з гумовими кільцями і при необхідності проміжні і перехідні плити. Канали в плитах перекривають заглушками. На кінцях гідропанелі встановлюють кріпильні плити. Зібрану панель з монтажних плит першого виконання стягують чотирма наскрізними шпильками, а з плит другого виконання (з вушками) - за допомогою болтів або коротких шпильок.

Максимальна монтажна довжина гідропанелей з плит першого виконання за умовами герметичності стиків повинна бути: для D = 6 мм 400- 600 мм; для Dy = 10 мм 500-700 мм; для Dy = 20 мм 600-800 мм. При використанні плит другого виконання максимальну монтажну довжину гідропанелей можна збільшити на 20-30% .
Гідропанелі необхідно розташувати на гідроагрегат (або машині) в місцях, зручних для обслуговування, які забезпечують вільний доступ до апаратів і трубопроводах. Монтаж трубопроводів повинен виключати зовнішню текти масла і підсмоктування повітря, забезпечувати надійність закріплення труб на опорних конструкціях. При прокладанні комунікації слід мати на увазі, що великий радіус вигину труб погіршує умови монтажу і призводить до збільшення габаритів, а надто маленький - до надмірної деформації труби. Радіус вигину труб повинен бути при гарячої згинанні труб не менше трьох зовнішніх діаметрів, при холодній - не менше шести зовнішніх діаметрів.

Загальні вимоги до монтажу трубопровід

Приступаючи до монтажу трубопроводу, слід перевірити правильність вибору його діаметра. При використанні труб з малим внутрішнім діаметром через значні втрат тиску в них (особливо для трубопроводів значної протяжності) робота гідроприводу може бути порушена.
Трубопроводи перед монтажем слід ретельно очистити від окалини, бруду та іржі. Внутрішні поверхні повинні бути протравлені і промиті в спеціальних промивних ваннах, просушені сухим стисненим повітрям і закупорені до початку установки на машину. Перед монтажем трубопроводи повинні бути опресовані пробним тиском, що перевищує максимальний робочий тиск в системі в 1,5 рази.

Трубопроводи повинні бути жорстко закріплені щоб уникнути витоків робочої рідини в трубних з'єднаннях внаслідок їх ослаблення через вібрації, кронштейни для кріплення труб встановлюють на відстані не більше 1,5 м на прямих ділянках трубопроводу, а при вигинах і у трубних з'єднань - з двох сторін .
== Експлуатація ==
При експлуатації гідросистем, побудованих з використанням модульних елементів, необхідні своєчасне видалення забруднень з резервуарів робочої рідини, очищення або заміна забруднених фільтруючих елементів, перевірка герметичності з'єднань стикових площин модульних елементів, трубопроводів і ущільнюючих пристроїв.

При налагодженні гідроапаратури вузли, що регулюють тиск, повинні бути встановлені на знижений тиск. Розподільники, що керують роботою гідравлічних циліндрів, повинні бути встановлені в положення, що відповідає останньому (втягнути) положенням штока, що необхідно, щоб уникнути неконтрольованого руху виконавчих механізмів при підвищенні тиску в гідросистемі. Перед включенням електричних апаратів {магнітів}, які керують роботою розподільників, необхідно переконатися в їхній відповідності необхідним електричним параметрам. У табл. 2 наведені характерні неполадки в роботі гідравлічної апаратури, причини їх виникнення та способи

[[Файл:Табл_2.JPG|400px|Таблиця 2. Характерні неполадки в роботі гідроапаратури]]

== Посилання ==
1. http://mash-xxl.info

2. https://uk.wikipedia.org
== Література ==
1. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник /В. О. Федорець, М. Н. Педченко, В. Б. Струтинський та ін. За ред. В. О. Федорця. — К:Вища школа, — 1995. - 463 с. — ISBN 5-11-004086-9.

Способи монтажу гідроапаратури

2016-06-11T20:10:31Z

Misha96:

'''Гідроапарат''' (пневмоапарат) (рос. гидроаппарат (пневмоаппарат); англ. valve; нім. Ventil n) — гідроустаткування (пневмоустаткування), призначене для керування потоком робочого середовища. Під керуванням потоком робочого середовища розуміють змінювання чи підтримування заданих значень тиску чи витрати робочого середовища, або змінювання напрямку, пуск і зупинення потоку робочого середовища. Як збірна назва гідроапаратів (пневмоапаратів) використовується термін "гідроапаратура (пневмоапаратура)".

== Класифікація ==
1. Гідроапаратура розподілу потоків рідини:

*гідравлічні розподільники;
*зворотні клапани та гідрозамки.

2. Гідроапаратура керування величиною потоку рідини:

*дроселі;

*регулятори витрати;

*синхронізатори витрат.

3. Гідроапаратура керування тиском:

*запобіжні клапани прямої та непрямої дії;

*переливні клапани прямої і непрямої дії;

*редукційні і напірні клапани, клапани співвідношення тисків;

*розвантажувальний гідроклапан;

*гідроклапани послідовності;

*гідроклапани витримки часу.

4. Допоміжна гідроапаратура:

*засоби кондиціювання рідини;

*гідробаки для гідроприводів;

*теплообмінники;

*гідроакумулятори.
== Види монтажу ==
Промисловістю освоєно випуск гідроапаратури різного конструктивного виконання - трубного, стикового, модульного і вбудованого. Для кожного виконання використовується свій спосіб монтажу; для трубного виконання - трубний (різьбовий) спосіб монтажу; для стикового - стиковий; для модульного - модульний; для вбудованого - вставним і гвинтовим способом монтажу.
=== Трубний спосіб монтажу ===
[[Файл:Труби.JPG|300px|thumb|Рисунок 1. Монтаж гнучких рукавів: а)неправильно, б) неправильно]]

При трубному (різьбовому) способі монтажу апарати з'єднують між собою за допомогою численних трубних з'єднань (різьбових та фланцевих) і трубопроводів. Недоліки способу: мала надійність трубних з'єднань і трубопроводів, які схильні до частого виходу з ладу через пульсуючого навантаження; труднощі монтажу та демонтажу окремих апаратів; великі габарити гідроприводу, так як між апаратами має бути значна відстань для розміщення труб і трубних з'єднань. Разом з тим з'єднання гидроапаратів, обумовлене в гідросхемі приводу машин, за допомогою трубопроводів викликає труднощі при експлуатації через великого асортименту застосовуваних труб, кінцевих, кутових і проміжних сполук і т.п. Різні сполуки є місцевими опорами для протікання рідини, можуть бути причиною зовнішніх витоків робочої рідини. Вібрації трубопроводів збільшують шум, створюваний насосними установками. Крім того, при великому числі трубопроводів доступ до апаратів приводу може бути настільки затруднений, що для їх регулювання або заміни потрібно демонтаж частини трубопроводів, що з'єднують інші апарати.

В рухливих механізмах застосовують гнучкі рукава високого тиску по ГОСТ 6286-73. Основні вимоги до монтажу гнучких рукавів такі: рукав повинен вільно висіти і не перегинатися в місці закладення; різкі вигини і скручування рукава неприпустимі; необхідно враховувати можливу усадку в експлуатації (до Б% загальної довжини); необхідно передбачити, щоб при роботі не було тертя рукавів один про інший і про деталі конструкції; довжина прямої ділянки рукава близько арматури повинна бути не менше шести зовнішніх його діаметрів. Монтаж гнучких рукавів показаний на рис. 1.

=== Стиковий спосіб монтажу ===
При стиковому способом монтажу гідравлічні апарати встановлюють на панель або монтажну плиту. Відстань між апаратами визначається зручністю свердління (розведення) отворів в панелі або зручністю розводки труб з кінцевими з'єднаннями з протилежного боку монтажної плити. Габарити приводу в цьому випадку значно менше, ніж при трубному способі монтажу, простіше монтаж і демонтаж апаратів, що полегшує експлуатацію і ремонт обладнання. Кількість трубопроводів скорочується на 80%, що різко підвищує надійність приводу. Недоліки способу: великі витрати часу на розробку панелей, трудомісткість виготовлення і неможливість їх стандартизації, непридатність панелей до повторного використання при модернізації або використанні гідроприводу для іншого циклу роботи, збільшена металоємність приводу, складність виявлення і усунення помилок, допущених при розробці або виготовленні панелі. Близько 90% гідроапаратури випускається зі стикових приєднанням, в основному з єдиними міжнародними приєднувальними розмірами.
=== Модульний спосіб монтажу ===
Результатом подальшого розвитку гідроапаратури стикового виконання є модульна апаратура.
[[Файл:Модульний.JPG|400px|thumb|Рисунок 2.Модульний блок]]
Кожен з апаратів, що входять в комплекс модульної гідроапаратури, незалежно від свого функціонального призначення має дві стикові порожнини, однакові (за розмірами, кількістю і розташуванням отворів для проходу робочої рідини і кріплення) зі стиковою площиною розподільника відповідного типу та розміру. Завдяки цьому забезпечується '''модульний монтаж апаратури''' - апарати різного функціонального призначення встановлюються один на інший (рис.2 ) в послідовності, яка визначається схемою гідроприводу машини, при цьому утворюється модульний блок. Замикається блок, як правило, стиковим розподільником. Встановлений на плиті з отворами для підведення і відведення робочої рідини, такий модульний блок являє собою закінчений найпростіший типовий гідропривід або частина гідроприводу. В останньому випадку весь гідропривід може складатися або з декількох таких блоків, або з блоків та іншої апаратури, яку монтують інакше.

Застосування модульної гідроапаратури дозволяє істотно спростити і здешевити гідропривід машини. Це досягається завдяки тому, що: 1) ця апаратура дешевше і легше стикового апаратури на 20-30%; 2) апарати-модулі, що встановлюються один на інший під розподільником, не обіймають самостійної площі на панелі машини; 3) енергетичні витрати знижуються майже на 1/3 за рахунок зменшення втрат тиску в апаратах і забезпечення найкоротшого шляху для потоків рідини;
4) значно зменшено кількість труб і арматури, так як апарати з'єднуються безпосереднім стикуванням, це забезпечує легкий монтаж, демонтаж і переналагодження гідравлічної схеми машини, в зв'язку з чим витрати по монтажу (в порівнянні, наприклад, з трубним монтажем) зменшуються на 50-70%.
=== Гідроапаратура вбудованого виконання ===
Гідроапаратура вбудованого виконання, як і модульного, відноситься до апаратури з безтрубного способу монтажу. Застосовується для гідросистем з високим і надвисоким тиском і великими витратами робочої рідини. Вбудована гідроапаратура виконується на базі зворотного керованого (гідравлічним або електрогідравлічним способом) клапана. Апарати виконані у вигляді патронів, які або вгвинчуються в відповідні монтажні отвори, або вставляються в монтажні отвори панелі і закріплюються за допомогою фланців і гвинтів. В панелі виконані також з'єднують канали відповідно до гідравлічною схемою приводу. Панелі (моноблоки) встановлюються на базі гідростанцій (або на несучій рамі машини) і з'єднуються трубопроводами з виконавчими механізмами машин.

Основні переваги вбудованої апаратури: простота конструкції апаратів, можливість повузловій і подетальній їх уніфікації; можливість створення клапанних розподільників, які дозволяють працювати на високих і надвисоких тисках і управляти великими і малими витратами без істотної зміни об'ємного ККД системи; мимінімальна металоємність приводу, висока жорсткість панелей, можливість зниження шуму і вібрацій гідрофікованої машини; велика пропускна здатність апаратів. Однак є й недоліки: ускладнюється технологія виготовлення корпусів під установку апаратів в порівнянні зі стикового та модульної гидроаппаратурой; ускладнюються системи управління клапанним розподільником (необхідно в 1,5-2 рази більше електромагнітів, ніж для золотникового розподільника, що знижує надійність роботи приводу; ускладнюється пошук похибки або несправності гідроприводу.

== Вимоги до монтажу гідроапаратури ==
[[Файл:Сверління.JPG|600px|thumb|Рисунок 3.Виконання сверлених каналів в панелі]]
Виконання гідроприводів на базі тільки одного виду гідроапаратури (наприклад, однієї тільки вбудовується або тільки модульної) не завжди можливо і виправдано. Раціонально застосувати в конкретному гидроприводе ті види гідроапаратури або поєднання видів, які дозволять для даного приводу оптимально реалізувати за всіма його технічними параметрами цикл роботи гідрофікованої машини.

Після попередніх стендових випробувань гидроаппаратуру слід будувати так, щоб був забезпечений легкий доступ для її обслуговування, регулювання та заміни. Положення апарату при монтажі має строго відповідати вимогам керівництва з експлуатації для монтируемого вироби, при цьому необхідно передбачати легкий доступ до отворів, які використовуються для приєднання манометрів при налагодженні гідроприводу. Гідроапаратуру трубного виконання монтують на відповідних кронштейнах (полицях) з таким розрахунком, щоб трубопроводи були навантажені вагою апаратів. Якщо в гідроапарати кілька отворів мають одне призначення, то в разі використання тільки одного з них інші отвори слід заглушити. Дренажні отвори повинні бути відкриті і з'єднані з маслобаком.

При монтажі апаратів стикового виконання необхідно звернути увагу на чистоту стикових поверхонь і якість гумових кілець ущільнювачів. При пошкодженні гумових кілець ущільнювачів їх необхідно замінити новими. Стикові поверхні при їх пошкодженні слід притертися. Норми точності на виготовлення стикуються площин панелі (монтажної плити) і корпусу апарату слід встановлювати з врахуванням наступних умов: допуски площинності повинні відповідати 7-8-го ступеня точності за СТ СЕВ 636-77 (табл. 1); параметри шорсткості Ra від 1,25 до 0,63 мкм і від 0,63 до 0,32 мкм; число плям на квадт рапіе 25x25 мм понад 5 до 12.
При виготовленні панелей для монтажу стикового апаратури необхідно приділити особливу увагу виконанню сверлених каналів, щоб уникнути підвищених місцевих опорів, завихрень потоку, відкладення забруднень (рис.3)).
[[Файл:Табл_1.JPG‎|800px|thumb|left|Таблиця 1. Допуски площинності для поверхностей що стикуються,при монтажі апаратів стикового виконання]]

Для надійної роботи гідропанелей, зібраних на базі модульних елементів, слід дотримуватись таких умов:
граничні відхилення не повинні перевищувати: для розмірів між осями отворів ± 0,2 мм; для діаметрів отворів +0,2 мм; граничні відхилення розмірів - Лоо-м класом точності;
допускається неплощинність стикових поверхонь не більше 0,01 мм на довжині 100 мм;
параметр шорсткості<math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamOuaiaadg
% gadaWgaaWcbaGaciyBaiaacggacaGG4baabeaaaaa!3AB4!
$R{a_{\max }}$</math> стикових площин не більше 1,26 мкм;
параметр шорсткості <math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamOuaiaadg
% gadaWgaaWcbaGaciyBaiaacggacaGG4baabeaaaaa!3AB4!
$R{a_{\max }}$</math> зовнішнього паска заглушки і поверхностей отворів під кільця ущільнювачів не більше 1,25 мкм;
матеріал для виготовлення плит - конструкційна сталь по ГОСТ 1050-74;
болти для кріплення апаратів на плитах, а також болти і шпильки, що стягують монтажні плити, повинні бути виготовлені, з сталей з ов> 10 МПа;
кільця ущільнювачів - по ГОСТ 9833-73.

При складанні гідропанелей з модульних блоків або окремих монтажних плит з встановленими на них апаратами послідовність розташування блоків або елементів визначається гідросхеми приводу; При складанні гідропанелей слід враховувати, що плити для умовного проходу Dy »в і 10 мм можна повертати разом з встановленими на них апаратами на 180 °. Між монтажними плитами встановлюють ущільнювальні плити з гумовими кільцями і при необхідності проміжні і перехідні плити. Канали в плитах перекривають заглушками. На кінцях гідропанелі встановлюють кріпильні плити. Зібрану панель з монтажних плит першого виконання стягують чотирма наскрізними шпильками, а з плит другого виконання (з вушками) - за допомогою болтів або коротких шпильок.

Максимальна монтажна довжина гідропанелей з плит першого виконання за умовами герметичності стиків повинна бути: для D = 6 мм 400- 600 мм; для Dy * 10 мм 500-700 мм; для Dy = 20 мм 600-800 мм. При використанні плит другого виконання максимальну монтажну довжину гідропанелей можна збільшити на 20-30% .
Гідропанелі необхідно розташувати на гідроагрегат (або машині) в місцях, зручних для обслуговування, які забезпечують вільний доступ до апаратів і трубопроводах. Монтаж трубопроводів повинен виключати зовнішню текти масла і підсмоктування повітря, забезпечувати надійність закріплення труб на опорних конструкціях. При прокладанні комунікації слід мати на увазі, що великий радіус вигину труб погіршує умови монтажу і призводить до збільшення габаритів, а надто маленький - до надмірної деформації труби. Радіус вигину труб повинен бути при гарячої згинанні труб не менше трьох зовнішніх діаметрів, при холодній - не менше шести зовнішніх діаметрів.

Загальні вимоги до монтажу трубопровід

Приступаючи до монтажу трубопроводу, слід перевірити правильність вибору його діаметра. При використанні труб з малим внутрішнім діаметром через значні втрат тиску в них (особливо для трубопроводів значної протяжності) робота гідроприводу може бути порушена.
Трубопроводи перед монтажем слід ретельно очистити від окалини, бруду та іржі. Внутрішні поверхні повинні бути протравлені і промиті в спеціальних промивних ваннах, просушені сухим стисненим повітрям і закупорені до початку установки на машину. Перед монтажем трубопроводи повинні бути опресовані пробним тиском, що перевищує максимальний робочий тиск в системі в 1,5 рази.

Трубопроводи повинні бути жорстко закріплені щоб уникнути витоків робочої рідини в трубних з'єднаннях внаслідок їх ослаблення через вібрації, кронштейни для кріплення труб встановлюють на відстані не більше 1,5 м на прямих ділянках трубопроводу, а при вигинах і у трубних з'єднань - з двох сторін .
== Експлуатація ==
При експлуатації гідросистем, побудованих з використанням модульних елементів, необхідні своєчасне видалення забруднень з резервуарів робочої рідини, очищення або заміна забруднених фільтруючих елементів, перевірка герметичності з'єднань стикових площин модульних елементів, трубопроводів і ущільнюючих пристроїв.

При налагодженні гідроапаратури вузли, що регулюють тиск, повинні бути встановлені на знижений тиск. Розподільники, що керують роботою гідравлічних циліндрів, повинні бути встановлені в положення, що відповідає останньому (втягнути) положенням штока, що необхідно, щоб уникнути неконтрольованого руху виконавчих механізмів при підвищенні тиску в гідросистемі. Перед включенням електричних апаратів {магнітів}, які керують роботою розподільників, необхідно переконатися в їхній відповідності необхідним електричним параметрам. У табл. 2 наведені характерні неполадки в роботі гідравлічної апаратури, причини їх виникнення та способи

[[Файл:Табл_2.JPG|400px|Таблиця 2. Характерні неполадки в роботі гідроапаратури]]

== Посилання ==
1. http://mash-xxl.info

2. https://uk.wikipedia.org
== Література ==
1. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник /В. О. Федорець, М. Н. Педченко, В. Б. Струтинський та ін. За ред. В. О. Федорця. — К:Вища школа, — 1995. - 463 с. — ISBN 5-11-004086-9.

Файл:Труби.JPG

2016-06-11T19:17:55Z

Misha96:

Файл:Монтаж труб.JPG

2016-06-11T19:14:28Z

Misha96:

Файл:Сверління.JPG

2016-06-11T18:40:04Z

Misha96:

Файл:Правильно.JPG

2016-06-11T18:36:39Z

Misha96: Misha96 завантажив нову версію «Файл:Правильно.JPG»

Файл:Модульний.JPG

2016-06-11T18:24:43Z

Misha96:

Гідравлічні приводи на базі гдропідсилювачів

2016-06-08T17:37:26Z

Misha96:

== Принцип дії і області застосування ==

Гідропідсилювач- сукупність гідроапаратів і об'ємних гідродвигунів, в якій рух керуючого елемента перетворюється в рух керованого елемента більшої потужності, узгоджене з рухом керуючого елемента за швидкістю, напрямком та переміщення.
Слідкуючим називається регульований гідропривід, у якому швидкість руху вихідної ланки змінюється за певним законом в залежності від задаючого впливу на ланку управління. Вихідна ланка - це зазвичай шток гідроциліндра або вал гідромотора, а ланка управління - пристрій, на яке подається керуючий сигнал. Назва такого приводу - "слідкуючий гідропідсилювач" або "слідкуючий гідропривід" - обґрунтовані тим, що вихід такого гідропідсилювача автоматично усуває через зворотний зв'язок неузгодженість між керуючим впливом (вхідного сигналу) і відповідною дією (вихідним сигналом).
У більшості випадків використання слідкуючого гідроприводу до функцій стеження додаються також функції посилення сигналу по потужності, тому що слідкуючий гідропривід часто називають гідропідсилювачем. Гідравлічні приводи, що стежать знайшли широке застосування в різних галузях техніки і особливо в системах управління сучасними транспортними машинами, включаючи автомашини, морські судна, літаки та інші літальні апарати.
Слідкуючий гідропривід застосовують в тих випадках, коли безпосереднє ручне управління тієї чи іншою машиною є для людини непосильним (на літаках кораблях важких автомобілях і тракторах, і т .д)
Принцип роботи слідкуючого приводу полягає в наступному.
Зміна умов роботи машини або параметрів технологічного процесу викликає переміщення задаючого пристрою, яке створює неузгодженість в системі. Сигнал неузгодженості впливає на підсилювач, а через нього і на виконавчий механізм. Викликане цим сигналом переміщення виконавчого механізму через зворотний зв'язок усуває неузгодженість і призводить всю систему в початкове положення.[[Файл:Іван1.JPG|300px|thumb|left|Рисунок 1. Блок-схема слідкуючого приводу]]
Блок-схема слідкуючого приводу (рис.1) складається з наступних основних елементів:
задаючого пристрою ЗУ, яким формується сигнал управління, пропорційний необхідному переміщенню виконавчого механізму (датчики, що реагують на зміну умов роботи або параметрів технологічного процесу); порівнюючого пристрою СУ, або датчика неузгодженості, який встановлює відповідність сигналу відтворення, що надходить від виконавчого механізму, сигналом управління; підсилювача У, яким проводиться посилення потужності сигналу управління за рахунок зовнішнього джерела енергії ВДЕ;
виконавчого механізму ІМ, яким переміщається об'єкт управління і відтворюється програма, яка визначається задає пристроєм;
зворотний зв'язок ОС, якій виконавчих механізм з'єднаний зі порівнює пристроєм або з підсилювачем. Зворотній зв'язок є характерним елементом слідкуючого приводу.
Величина x = f (t) (переміщення або швидкість), повідомляється задає пристроєм порівнювати пристрою, називається "входом", а y = φ (t) (переміщення або швидкість), відтворена виконавчим механізмом, - "виходом". Різниця (x - y) = ε називається помилкою спостереження або неузгодженості системи.
Розглянемо роботу слідкуючого приводу на прикладі принципової схеми рульового управління автомобіля (рис.2).[[Файл:Іван2.JPG|300px|thumb|Рисунок.2. Принципова схема слідкуючого рульового приводу автомобіля: 1 - насос (зовнішнє джерело енергії); 2 - втулка підсилювача; 3 - зворотний зв'язок; 4 - виконавчий механізм; 5 - золотник підсилювача; 6 - гвинт; 7 - рульове колесо (задає пристрій)]]
При прямолінійному русі автомашини все елементи системи рульового управління знаходяться в початковому положенні. Рідина з насоса 1 надходить до гідропідсилювачу золотникового типу. Золотник 5 підсилювача займає нейтральне положення, а в обох порожнинах виконавчого механізму 4 встановилося однаковий тиск. При необхідності змінити напрямок руху автомобіля водій повертає кермове колесо 7. Пов'язаний з рульовим колесом гвинт 6 переміщує золотник підсилювача на величину x, викликаючи неузгодженість в системі. При цьому прохідні перетини одних робочих вікон підсилювача зменшуються, а інших збільшуються. Це створює перепад тиску у виконавчого механізму, а його поршень починає рухатися, переміщаючись на величину y і повертаючи колеса автомобіля. Одночасно через зворотний зв'язок 3 рух поршня передається на втулку 2 підсилювача. Сукупність 2 і 3 є порівнює пристроєм. Втулка переміщається в тому ж напрямку, що і золотник 5 до тих пір, поки неузгодженість в гідросистемі, викликане поворотом рульового колеса, що не буде усунуто. При безперервному обертанні водієм рульового колеса поршень зі штоком буде також безперервно переміщатися, викликаючи відповідний поворот коліс. При цьому невеликі зусилля водія, прикладаються до керма, гідроприводом перетворюються в значних зусиль на штоку поршня, необхідні для керування автомобілем.
[[Файл:Іван3.JPG|400px|thumb|left|Рисунок 3. Схема слідкуючого гідроприводу копіювального верстата,]]
Схема найпростішого слідкуючого гідроприводу поперечної подачі супорта копіювального токарного верстата показана на рис. 3. Суппорт 5 об'єднаний з вихідним ланкою гідроприводу - рухомим корпусом 4 гідроциліндра, в якому розміщено також ланка управління - золотниковий гідророзподільник 9. Поршень 7 гідроциліндра закріплений на корпусі 6 супорта. При поздовжньої подачі супорта щуп 2 ковзає по копіру 3 і зміщує гідророзподільник, який відкриває доступ рідини з підвідної гидролінії 1 в більшу порожнину 8 гідроциліндра. Це викликає зсув корпусу 4 із закріпленим на ньому різцем, що повторює зміщення гидрораспределителя. При цьому щілину, яка з'єднувала порожнину 8 з підведенням 1 перекривається, чим здійснюється пряма зворотний зв'язок вихідного і задає ланок. Вона відновлює рівновагу в системі після виконання керуючого сигналу. Безперервне протікання процесів неузгодженості і відновлення являє стеження вихідної ланки за командою задає.

Схема широко поширеного гідропідсилювача з важеля зв'язком між ланками показана на рис. 3.1.[[Файл:Іван4.JPG|340px|thumb|Рисунок 3.1. Схема гідропідсилювача з механічним зворотним зв'язком]] У ньому вихідного ланці, штоку 6, повідомляються руху, погоджені з певною точністю з переміщенням ланки управління, Тяги 2, при необхідній посилення вхідної потужності.
Для забезпечення складання вихідної ланки 6 за переміщених ланки управління 2 зазвичай застосовують негативний зворотний зв'язок, передає руху вихідної ланки на ланка управління для зменшення, керуючого сигналу. Дія цієї зв'язку зводиться до того, що рух ланки управління в бік відкриття витратних вікон розподільника - 5 викликає рух вихідної ланки, спрямоване на їх закриття.
Зворотній зв'язок у схемі, представленої на рис. 3.1, здійснюється за допомогою диференціального важеля 7, що охоплює розподільник (ланка управління) 5 і поршень гідродвигуна 3 зі штоком 6 (вихідна ланка). При переміщенні тяги 2, пов'язаної з ручкою управління, переміщається точка 1 диференціального важеля 7, про яких пов'язані штоки силового циліндра 4 і розподільника 5. Так як сили, які протидіють зміщенню золотника розподільника, незрівнянно менше відповідних сил, що діють в системі силового поршня 3, точку 6 штока можна розглядати на початку руху тяги 2 як нерухому, через що переміщення тяги викличе через важіль 7 зміщення золотника розподільника 5. в результаті при зміщенні його з центрального положення на величину перевищує перекриття (m -t) / 2 (рис. 3.66, а ), рідина надійде в відповідну порожнину циліндра 4, що викличе переміщення поршня 3 (а, отже, і рух точки 8 вихідної ланки б) на деяку відстань, пропорційне переміщенню тяги 2.

Якщо рух тяги 2 припиниться, продовжує переміщатися поршень 3 повідомить через важіль 7 золотника розподільника 5 переміщення, протилежне тому, яке він отримував до цього при зміщенні тяги 2. При атом витратні вікна розподільника будуть в результаті зворотного руху його плунжера поступово прикриватися, швидкість поршня 3 буде зменшуватися до тих пір, поки золотник не прийде в стан, при якому вікна розподільника повністю перекриються і рух поршня припинитися. При зміщенні золотника розподільника в протилежну сторону рух усіх елементів регулюючого пристрою відбувається в зворотному напрямку.
Насправді окремих (східчастих) етапів руху керуючого і вихідного ланок розглянутого слідкуючого приводу не існує, а обидва рухи протікають майже одночасно. Після того як вихідний сигнал, переданий через зворотний зв'язок, стає рівним керуючому сигналу, харчування гидродвигуном припиняється.
[[Файл:Іван5.JPG|200px|thumb|Рисунок 3.2 Гідропідсилювач механізму керування торце-поршневим насосом]]
Прикладом використання такого гідропідсилювача може служити показаний на рис. 3.2., А механізм управління для відхилення люльки у великих регульованих роторно-поршневих насосах. Гідропідсилювач харчується по лінії 4 від допоміжного насоса, вбудованого в корпус основного насоса. Відхилення і утримування люльки 1 в відхиленому положенні виробляється поршнями гідроциліндрів і. При відхиленні зовнішнього важеля 8 управління золотник 7 зміщується з середнього положення на хід Х і відкриває доступ рідини з лінії 4 в один з гідроциліндрів, а інший в той же час з'єднує з областю зливу 5. Так як люлька 1 пов'язана з золотником 7 і важелем 8 управління двуплечим важелем 9 зворотного зв'язку, наповнення циліндра буде відбуватися тільки за умови, що швидкість зсуву золотника, що викликається поворотом важеля 8, більше швидкості переміщення, що викликається відхиленням люльки 1. Якщо важіль зупинений при відхиленні, то люлька продовжує рухатися, поки не поверне золотник в середнє положення і зупиниться при куті відхилення, пропорційно. При зупинці насоса і припинення подачі живлення з лінії 4 центруюча пружина 6 призводить золотник в середнє положення (рис. 3. 2, б). При цьому золотник з'єднує порожнини обох циліндрів з областю зливу 5 через щілини і пружини 3 нульустановітеля встановлюють люльку також в положення, готуючи насос до наступного пуску.
Управління зміщенням золотника і його зворотний зв'язок з люлькою можуть бути електричними. У цьому випадку робота насоса може регулюватися дистанційно і автоматично, наприклад, по командам ЕОМ. Гідроприводи, в яких вхідним впливом є електричний сигнал, що перетворюється в переміщення гидрораспределителя називають електрогідравлічними. У них вихідна ланка відстежує зміну електричного сигналу, що надходить на ланка управління. Розглянемо найпростіші системи для перетворення електричного сигналу в гідравлічний.

== Класифікація гідропідсилювачів ==

Застосовувані в автоматизованих гідроприводах гідропідсилювачі класифікують за такими ознаками.
За методом управління розрізняють гідропідсилювачі без зворотного зв'язку і зі зворотним зв'язком між керуючим елементом і веденим ланкою виконавчого механізму.
По конструкції керуючого елементагідропідсилювачі підрозділяють на підсилювачі з дросселирующимГідророзподільники типу, з соплом і заслінкою, з струменевим трубкою, кранові, з голчастим дроселем.
За кількістю каскадів посилення гідропідсилювачі підрозділяють на одно-, дво- та стенди. Багатокаскадні застосовують в тих випадках, коли потрібно отримати на виході велику потужність і зберегти при цьому високу чутливість гідропідсилювача.
По виду сигналу управління гідропідсилювачі підрозділяють на підсилювачі з механічним і електричним сигналами управління.
Важливими характеристиками підсилювачів є коефіцієнти підсилення: по потужності KN, по витраті KQ, по швидкості Kv і по тиску KP

<math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaam4AamaaBa
% aaleaacaWGobaabeaakiabg2da9maalaaabaGaamOtamaaBaaaleaa
% caWGYqGaamioeiaadwebaeqaaaGcbaGaamOtamaaBaaaleaacaWGYq
% GaamyreaqabaaaaOGaai4oaiaacUgadaWgaaWcbaGaamyuaaqabaGc
% cqGH9aqpdaWcaaqaaiabgkGi2kaadgfaaeaacqGHciITcaWG4baaai
% aacUdacaGGRbWaaSbaaSqaaiabe27aUbqabaGccqGH9aqpdaWcaaqa
% aiabgkGi2kabe27aUbqaaiabgkGi2kaadIhaaaGaai4oaiaacUgada
% WgaaWcbaGaamiCaaqabaGccqGH9aqpdaWcaaqaaiabgkGi2kaadcfa
% aeaacqGHciITcaWG4baaaaaa!5A1A!
${k_N} = \frac{{{N_{}}}}{{{N_{}}}};{k_Q} = \frac{{\partial Q}}{{\partial x}};{k_\nu } = \frac{{\partial \nu }}{{\partial x}};{k_p} = \frac{{\partial P}}{{\partial x}}$</math>

де Nвих, Nвх - потужності на відомому ланці виконавчого елемента гідропідсилювача і потужність, що витрачається на його управління; δQ, δυ, δP - зміна витрати, швидкості руху веденого ланки виконавчого елемента і тиску рідини на виході при зміні положення керуючого елемента гідропідсилювача на величину δx.

== Типи гідропідсилювачів ==

=== Гідропідсилювач золотникового типу ===
[[Файл:Іван6.JPG|400px|thumb|Рис.4. Схем гідропідсилювача золотникового типу зі зворотним зв'язком:
1 - шарнір; 2 - тяга; 3 - золотник розподільника; 4 - поршень;
5 - корпус силового циліндра; 6 - шарнір; 7 - диференційний важіль]]

Гідропідсилювачі золотникового типу набули найбільшого поширення. Вони прості за конструкцією, розвантажені від аксіальних статичних сил тиску рідини, легко керовані, мають високий ККД і забезпечують досягнення значних коефіцієнтів посилення по потужності.
Схема стежить гідропідсилювача золотникового типу з гідродвигуном прямолінійного руху і жорсткої системи важеля зворотним зв'язком представлена на рис.4.
Цей гідропідсилювач складається в основному з тих же елементів що і розглянутий вище підсилювач рульового приводу автомобіля. При переміщенні тяги 2, пов'язаної з ручкою управління, переміщається шарнір 1 диференціального важеля 7 зворотного зв'язку, з яким в'язані штоки силового циліндра 5 і золотника розподільника 3. Так як сили, які протидіють зміщенню золотника розподільника, значно менше відповідних сил, що діють в системі силового поршня 4, то шарнір 6 може розглядатися на початку руху тяги 2 як нерухомий, через що рух його викличе через важіль 7 зміщення плунжера золотника розподільника 3. в результаті при зміщенні золотника з нейтрального положення, рідина надійде в відповідну порожнину циліндра 5, що викличе переміщення поршня 4, а отже, і шарніра 6, пов'язаного з "виходом". При цьому вихідна ланка зміститься пропорційно переміщенню тяги 2.
Після того як рух тяги 2 буде припинено, триває висуватися поршень 4 повідомить через важіль 7 зворотного зв'язку плунжеру золотника розподільника 3 переміщення, протилежне тому, яке він отримував до цього при зміщенні тяги 2 управління. Так як при цьому витратні вікна золотника будуть в результаті зворотного руху плунжера поступово прикриватися, кількість рідини, що надходить в циліндр 5, зменшиться, внаслідок чого швидкість його поршня буде зменшуватися до тих пір, поки плунжер золотника не прийде в стан, в якому вікна повністю перекриються , при цьому швидкість стане рівною нулю.
При переміщенні плунжера золотника в протилежну сторону рух усіх елементів регулюючого пристрою буде відбуватися в зворотному напрямку.
Насправді окремих етапів руху "входу" і "виходу" розглянутого слідкуючого приводу з жорсткою зворотним зв'язком не існує, і обидва рухи протікають практично одночасно, тобто має місце не ступеневу, а безперервне "стеження" виконавчим механізмом за переміщенням "входу".

=== Гідропідсилювач з соплом і заслінкою ===
[[Файл:Іван7.JPG|300px|thumb|Рис.5. Схема гідропідсилювача типу сопло-заслінка]]

Гідропідсилювач типу сопло-заслінка показаний схематично на рис. 5. складається з сопел 1 і 4, які разом з рухомою заслінкою 2 утворюють два регульованих щілинних дроселя, і нерегульованих дроселів 5 і 12, встановлених на шляху підведення рідини з точки 6, куди вона подається від насоса. Робота такої дросельної системи, яка є першим каскадом гідропідсилювача. Виконавчим механізмом гідропідсилювача слугує гидроцилиндр 9.
Перший каскад управляє зміщенням золотника 8, який є другим каскадом гідропідсилювача і безпосередньо керує гідроциліндром.
Вся система потрібна для того, щоб на вході міг бути використаний малопотужний електричний командний сигнал від задає електронної апаратури. Цей сигнал подається на подається обмотки мініатюрного електромеханічного перетворювача 3 (поворотного електродвигуна) у вигляді різниці напруг і в результаті чого відбувається відхилення заслінки 2, до її відхилення обидві дросселирующие гілки А і Б мали однакові опору і пропускали однакові витрати і. Після відхилення опір сопла, до якого наблизилася заслінка, збільшується і витрата через нього зменшується. Витрата в іншій гілці зростає. При цьому виникає нерівність тисків і в вузлових точках гілок. Ця різниця тисків викликає зсув золотника 8 центрована пружинами 7 в 11, що в кінцевому підсумку приводить в дію гідроциліндр.
Якщо в такій системі па виході виконавчого механізму, передбачений датчик зворотного зв'язку 10, який сигналізує про виконання поготів команди напругою, який послаблює сигнал на вході, то вона буде представляти електрогідравлічну стежить систему.
Головною перевагою такого гідропідсилювача є застосування найпростіших квадратичних дроселів, але чутливих до засмічення і до зміни в'язкості рідини. Такі дроселі, маючи нелінійні характеристики, дозволяють при взаємодії отримати характеристики зі взаємозв'язком вхідних і вихідних параметрів близькою до лінійної. У даній системі, вхідний параметр - відхилення заслінки 3, а вихідний - відмінність тисків і , що зміщує золотник 8. Лінійність таких взаємозв'язків завжди бажана, так як спрощує застосування гідропідсилювача в якості складової частини складних автоматичних систем.
[[Файл:Іван87.JPG|200px|thumb|left|Рис.6. Характеристика гідропідсилювача типу «сопло-заслінка»]]
Рис. 6. показує, що при дотриманні наведених рекомендацій про розміри і провідності елементів дросельної системи, гідропідсилювач здатний забезпечити взаємозв'язок між зміщенням заслінки і величиною відносного різниці тисків, близької до лінійної.
Двосторонній вплив струменів на заслінку дозволяє використовувати для її відхилення поворотні електродвигуни, які витрачають дуже малу електричну потужність.

Гідропідсилювач з соплом і заслінкою (рис.7) складається з керуючого елемента у вигляді нерегульованого дроселя 1, міждросельної камери 2, регульованого дроселя, виконаного у вигляді сопла 3, заслінки 4 і пристрою, що задає 6, а також з виконавчого елемента 5.

Рідина подається до гідропідсилювачу з боку нерегульованого дроселя. З міждросельноїкамери одна частина рідини Q2 випливає через щілину, утворену торцем сопла і заслінкою, а інша Q1 надходить до виконавчого елементу. При зміні положення заслінки змінюються тиск в міждросельнійкамері і витрата через сопло. Одночасно змінюються зусилля на виконавчий елемент, витрата Q1 і швидкість Uруху вихідної ланки. Нерегульований дросель може бути виконаний у вигляді пакету тонких шайб з круглими отворами.[[Файл:Іван9.JPG|300px|thumb|Рис.7. Гідропідсилювач з соплом і заслінкою:
1 - нерегульований дросель; 2 – міждросельнакамера; 3 - сопло;
4 - заслінка; 5 - виконавчий елемент; 6 - пристрій, що задає
]]

Сопло гідропідсилювача виконується у вигляді циліндричної насадки або у вигляді капілярного каналу. Збільшення діаметра сопла призводить до збільшення витрати і швидкодії системи. Заслінка має плоску форму і переміщається від впливу на неї сигналу управління.
Гідропідсилювач типу сопло-заслінка відрізняється простотою конструкції, надійністю в роботі і швидкодією. До нього можна підводити рідина з великим тиском харчування P0. У пристрої сопло-заслінка відсутні тертьові пари, що забезпечує його високу чутливість. Недоліком є непродуктивні витрата рідини через сопло, низький ККД і низький коефіцієнт підсилення за проектною потужністю.
=== Гідропідсилювач з струменевою трубкою ===
[[Файл:Іван10.JPG|200px|thumb|left|Рис.8. Гідропідсилювач з струменевою трубкою:
1 – головка сопла; 2 - зливний трубопровід; 3 - обмежувач ходу;
4 –задаючий пристрій; 5 - струменева трубка; 6 - штовхач;
7 - внутрішня порожнина; 8 - виконавчий елемент]]
Гідропідсилювач з струменевою трубкою (рис.8.) Складається з трубки 5 з конічним насадкою на кінці, головки сопла 1 із двома похилими конічними розбіжними каналами і пристрою управління. Пристрій управління струменевої трубки складається з пристрою, що задає 4 у вигляді регульованої пружини, штовхача 6 і обмежувача 3 ходу струменевої трубки. Канали головки сопла з'єднані з виконавчим елементом 8 гідропідсилювача. Рідина з параметрами P0 і Q0 подається до трубки від джерела живлення. По трубі 2 рідина відводиться від гідропідсилювача на слив.

Принцип роботи гідропідсилювача з струменевою трубкою заснований на перетворенні питомої потенційної енергії тиску в питому кінетичну енергію струменя, що випливає з конічної насадки, і в подальшому перетворенні цієї енергії в питому потенційну енергію тиску в каналах головки сопла.
Гідропідсилювач працює наступним чином.

При відсутності сигналу керування струменевої трубки займає нейтральне положення по відношенню до отворів в головці сопла. Витікаючий з насадка струмінь в однаковій мірі перериває обидва отвори (рис.8., Б), внаслідок чого тиск в каналах головки сопла однакові, а вихідна ланка виконавчого елемента нерухома. При подачі сигналу управління на штовхач струменева трубка зміщується з нейтрального положення, рівність площ отворів, перекритих струменем, і рівність тисків в каналах головки сопла порушується. В результаті вихідна ланка виконавчого елемента починає переміщатися. При зміні знаку сигнала управління вихідна ланка буде рухатися в інший бік. Витісняюча з виконавчого елемента рідина потрапляє через канал в голівку сопла в порожнину 7 підсилювача і далі на злив. Для того щоб в канали головки сопла разом з рідиною не потрапило повітря, насадокиструменевої трубки роблять зануреним в рідину.

=== Двокаскадні підсилювачі ===
[[Файл:Іван11.JPG|300px|thumb|left|Рис.9. Двокаскадний підсилювач типу сопло-заслінка:
1 - заслінка; 2 - плунжер; 3 - силовий циліндр; 4 – пружина]]
Для підвищення чутливості підсилювача і забезпечення одночасно збільшення потужності вихідного сигналу застосовують двокаскадні підсилювачі, першим ступенем посилення яких є зазвичай підсилювач типу сопло- заслінка, а другий - золотник. Принципова схема такого пристрою показана на рис.9. Міждросельна камера цієї схеми з'єднана з правою порожниною основного розподільного золотника, плунжер 2 якого знаходиться в рівновазі під дією зусилля пружини 4 і тиску рідини в цій камері. Рідина постійно підводиться в штокову порожнину bсилового циліндра, поршень якого при одночасній подачі рідини в протилежну порожнину переміщається внаслідок різниці площ поршня вліво, і при з'єднанні цієї порожнини з баком - в праву сторону.
[[Файл:Іван12.JPG|200px|thumb|Рис.10. Двоступенева слідкуюча система зі зворотним зв'язком по тиску:
1 - пружина; 2 - плунжер; 3 - дросель; 4 - клапан; 5 – заслінка]]
На рис.9. підсилювач показана в нейтральному положенні, в якому права порожнина циліндра 3 перекрита. При зміщенні заслінки 1 рівновага сил, що діють на поршень 2 золотника, порушиться, і він, зміщуючись у відповідну сторону, з'єднає праву порожнину силового циліндра 3 або з порожниною живлення (тиск P Н), або з баком. Завдяки тому, зусилля, що створюється тиском рідини на плунжер 2 золотника, врівноважується пружиною 4, переміщення розподільного золотника буде пропорційне переміщенню заслінки (регульованого дроселя), в результаті чого досягається наближена пропорційність витрати рідини через золотник і переміщення заслінки. Отже, в даному випадку має місце зворотний зв'язок по тиску.

Схема застосування цього розподільного пристрою в слідкуючій системі приведена на рис.10. Плунжер золотника 2 в цій схемі знаходиться в рівновазі під дією зусилля пружини 1 і тиску рідини в камері a, яка з'єднана з лінією живлення через дросель 3 і зі зливом - через отвірb в штоку плунжера. Опір останнього каналу, а отже, і тиск в камері a можна змінювати зміщенням заслінки 5; при цьому внаслідок порушення рівноваги сил натягу пружини і тиску рідини поршень золотника буде слідувати за заслінкою. Для підвищення чутливості тиск в камері a зазвичай знижується з допомогою клапана 4 або шляхом живлення цієї камери від окремого джерела і, зокрема, від зливної магістралі.
== Чутливість, точність і стійкість гідропідсилювачів ==
Гідропідсилювачіслідкуючого типу повинні відтворювати з мінімальною помилкою переміщення вихідної ланки відповідно до заданого вхідногопереміщенням.
Помилка стеження визначається в першу чергу передавальним числом кінематичного ланцюга зворотного зв'язку, рівним для схеми, зображеної на рис. З.1,

Де
<math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamyAaiabg2
% da9maalaaabaGaamyBaaqaaiaad6gaaaaaaa!39E0!
$i = \frac{m}{n}$</math>

m - довжина плеча важеля 7 між точками кріплення золотника і тяги управління;

n - довжина між точками кріплення штока і тяги управлінні.

Важливий показник якості слідкуючих гідропідсилювачів - стійкість, під якою розуміється здатність системи повертатися в стан встановленої рівноваги після припинення дії джерела що порушив його.

Одна з умов забезпечення стійкості гідравлічної системи, що стежить - жорсткість з механічних і гідравлічних елементів. При недостатній жорсткості, особливо при поєднанні її з високою чувствістю розподільного пристрою стійкість системи неминуче порушується. Останнє можна бачити на (рис.11.), А, на якому показана схема пружного кріплення циліндра гідропідсилювача забезпеченого чутливим (з малим перекриттям) золотником. При будь-якому імпульсі викликається зміщення вихідного дзвону гідропідсилювача, при нерухомому вході циліндр через наявність пружної ланки (пружністю) зміститься в бік дії імпульсу і поверне щодо точки b важіль а зворотного зв'язку, змістивши при цьому золотник. Очевидно, при певних значеннях пружності і інтенсивності імпульсу золотник зможе зміститися настільки, що робоча рідина надійде в відповідного порожнину гідродвигуна і приведе в рух його поршень, в результаті чого напрямок руху важеля, а зміниться. При цьому потенційна енергія пружного ланки сприятиме переходу золотника через рівноважний стан, в результаті циліндр переміститься в зворотному напрямку і далі процес коливань автоматизується.
[[Файл:Іван13.JPG|300px|thumb|Рис.11. схеми:
а - гідропідсилювач з пружною ланкою;
б - гідравлічного демпфера.]]

В реальних умовах на стійкість гідропідсилювача впливають і інші фактори, до яких відносяться пружність рідини в площинах системи і трубопроводів, присутність в рідині нерозчиненого повітря, люфти в механічних з'єднаннях, коливання гідродинамічних сил у золотниковому розподільнику.

Найбільш простим способом підвищення стійкості системи є збільшення перекриття вікон і зменшення передавального числа i. Однак цей спосіб знижує точність роботи гідропідсилювача.
Надійним способом гасіння коливань служить гідравлічне демпферування, за допомогою якого кінетична енергія коливань розсіюється у вигляді тепла. Конструктивно демпфер представляє собою циліндр, поршень З якого (рис. 11., 6) пов'язаний з золотником 1 розподільника. У поршні виконано дросельний отвір 2. При переміщеннях поршня рідина витісняється через отвір і радіальну щілину між поршнем і циліндром з однієї порожнини циліндра в іншу.Перетин дросельного отвору 2 вибирають таким, щоб його опір не збільшував надмірні зусилля при робочих переміщеннях золотника, в режимі управління, але щоб при високочастотних вібраційних переміщеннях золотника створювався опір, здатний поглинути енергію, що збуджує коливання.

== Література ==

1. Андреев А.Ф., Барташевич Л.В., Боглан Н.В. и др. Гидропневмоавтоматика и гидроприводмобильных машин. Объемныегидро и пневмомашины и передачи. - Минск: Высшая школа, 1987. 310 с.

2. Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя. В 3-х Т. - 5-е изд., перераб. и доп. Том 3 - М.: Машиностроение, 1980 г.-559 с.

3. Башта Т.М., Руднев С.С., Некрасов Б.Б. и др. Гидравлика, гидромашины и гидроприводы: Учебник. 2-е изд., перераб. - М.: Машиностроение, 1982.

4. Васильченко В.А. Гидравлическоеоборудованиемобильных машин: Справочник. - М.: Машиностроение, 1983. - 301 с., ил.

5. Кононов А.А., Ермашонок С.М. Гидравлика. Гидравлическиемашины и гидроприводы СДМ: Методическиеуказания к выполнениюкурсовойработы. - Братск: ГОУ ВПО "БрГТУ", 2003. - 61 с.

Файл:Іван13.JPG

2016-06-08T17:29:48Z

Misha96:

Файл:Іван12.JPG

2016-06-08T17:24:24Z

Misha96:

Файл:Іван11.JPG

2016-06-08T17:08:58Z

Misha96:

Файл:Іван10.JPG

2016-06-08T17:07:41Z

Misha96:

Файл:Іван9.JPG

2016-06-08T17:05:47Z

Misha96:

Файл:Іван87.JPG

2016-06-08T17:03:57Z

Misha96:

Гідравлічні приводи на базі гдропідсилювачів

2016-06-08T16:35:01Z

Misha96:

Файл:Формула1.JPG

2016-06-08T16:22:50Z

Misha96: Misha96 завантажив нову версію «Файл:Формула1.JPG»

Гідравлічні приводи на базі гдропідсилювачів

2016-06-08T16:13:07Z

Misha96:

Гідравлічні приводи на базі гдропідсилювачів

2016-06-08T16:05:03Z

Misha96:

Файл:Іван7.JPG

2016-06-08T15:54:43Z

Misha96:

Файл:Іван6.JPG

2016-06-08T15:54:03Z

Misha96:

Файл:Іван5.JPG

2016-06-08T15:53:10Z

Misha96:

Файл:Іван4.JPG

2016-06-08T15:52:31Z

Misha96:

Файл:Іван3.JPG

2016-06-08T15:51:41Z

Misha96:

Файл:Іван2.JPG

2016-06-08T15:49:53Z

Misha96:

Файл:Іван1.JPG

2016-06-08T15:49:15Z

Misha96:

Файл:Іванова 7.png

2016-06-08T15:45:33Z

Misha96:

Файл:Іванова 6.png

2016-06-08T15:43:20Z

Misha96:

Файл:Іванова 5.png

2016-06-08T15:39:09Z

Misha96:

Файл:Іванова 4.png

2016-06-08T15:35:43Z

Misha96:

Файл:Іванова 3.png

2016-06-08T15:34:25Z

Misha96:

Файл:Іванова 1.png

2016-06-08T15:26:20Z

Misha96:

Файл:Іванова 2.png

2016-06-08T15:22:33Z

Misha96:

Способи монтажу гідроапаратури

2016-06-07T18:31:29Z

Misha96:

'''Гідроапарат''' (пневмоапарат) (рос. гидроаппарат (пневмоаппарат); англ. valve; нім. Ventil n) — гідроустаткування (пневмоустаткування), призначене для керування потоком робочого середовища. Під керуванням потоком робочого середовища розуміють змінювання чи підтримування заданих значень тиску чи витрати робочого середовища, або змінювання напрямку, пуск і зупинення потоку робочого середовища. Як збірна назва гідроапаратів (пневмоапаратів) використовується термін "гідроапаратура (пневмоапаратура)".

== Класифікація ==
1. Гідроапаратура розподілу потоків рідини:

*гідравлічні розподільники;
*зворотні клапани та гідрозамки.

2. Гідроапаратура керування величиною потоку рідини:

*дроселі;

*регулятори витрати;

*синхронізатори витрат.

3. Гідроапаратура керування тиском:

*запобіжні клапани прямої та непрямої дії;

*переливні клапани прямої і непрямої дії;

*редукційні і напірні клапани, клапани співвідношення тисків;

*розвантажувальний гідроклапан;

*гідроклапани послідовності;

*гідроклапани витримки часу.

4. Допоміжна гідроапаратура:

*засоби кондиціювання рідини;

*гідробаки для гідроприводів;

*теплообмінники;

*гідроакумулятори.
== Види монтажу ==
Промисловістю освоєно випуск гідроапаратури різного конструктивного виконання - трубного, стикового, модульного і вбудованого. Для кожного виконання використовується свій спосіб монтажу; для трубного виконання - трубний (різьбовий) спосіб монтажу; для стикового - стиковий; для модульного - модульний; для вбудованого - вставним і гвинтовим способом монтажу.
=== Трубний спосіб монтажу ===
При трубному (різьбовому) способі монтажу апарати з'єднують між собою за допомогою численних трубних з'єднань (різьбових та фланцевих) і трубопроводів. Недоліки способу: мала надійність трубних з'єднань і трубопроводів, які схильні до частого виходу з ладу через пульсуючого навантаження; труднощі монтажу та демонтажу окремих апаратів; великі габарити гідроприводу, так як між апаратами має бути значна відстань для розміщення труб і трубних з'єднань. Разом з тим з'єднання гидроапаратів, обумовлене в гідросхемі приводу машин, за допомогою трубопроводів викликає труднощі при експлуатації через великого асортименту застосовуваних труб, кінцевих, кутових і проміжних сполук і т.п. Різні сполуки є місцевими опорами для протікання рідини, можуть бути причиною зовнішніх витоків робочої рідини. Вібрації трубопроводів збільшують шум, створюваний насосними установками. Крім того, при великому числі трубопроводів доступ до апаратів приводу може бути настільки затруднений, що для їх регулювання або заміни потрібно демонтаж частини трубопроводів, що з'єднують інші апарати.
=== Стиковий спосіб монтажу ===
При стиковому способом монтажу гідравлічні апарати встановлюють на панель або монтажну плиту. Відстань між апаратами визначається зручністю свердління (розведення) отворів в панелі або зручністю розводки труб з кінцевими з'єднаннями з протилежного боку монтажної плити. Габарити приводу в цьому випадку значно менше, ніж при трубному способі монтажу, простіше монтаж і демонтаж апаратів, що полегшує експлуатацію і ремонт обладнання. Кількість трубопроводів скорочується на 80%, що різко підвищує надійність приводу. Недоліки способу: великі витрати часу на розробку панелей, трудомісткість виготовлення і неможливість їх стандартизації, непридатність панелей до повторного використання при модернізації або використанні гідроприводу для іншого циклу роботи, збільшена металоємність приводу, складність виявлення і усунення помилок, допущених при розробці або виготовленні панелі. Близько 90% гідроапаратури випускається зі стикових приєднанням, в основному з єдиними міжнародними приєднувальними розмірами.
=== Модульний спосіб монтажу ===
Результатом подальшого розвитку гідроапаратури стикового виконання є модульна апаратура.

Кожен з апаратів, що входять в комплекс модульної гідроапаратури, незалежно від свого функціонального призначення має дві стикові порожнини, однакові (за розмірами, кількістю і розташуванням отворів для проходу робочої рідини і кріплення) зі стиковою площиною розподільника відповідного типу та розміру. Завдяки цьому забезпечується '''модульний монтаж апаратури''' - апарати різного функціонального призначення встановлюються один на інший (рис.1 а)) в послідовності, яка визначається схемою гідроприводу машини, при цьому утворюється модульний блок. Замикається блок, як правило, стиковим розподільником. Встановлений на плиті з отворами для підведення і відведення робочої рідини, такий модульний блок являє собою закінчений найпростіший типовий гідропривід або частина гідроприводу. В останньому випадку весь гідропривід може складатися або з декількох таких блоків, або з блоків та іншої апаратури, яку монтують інакше.

Застосування модульної гідроапаратури дозволяє істотно спростити і здешевити гідропривід машини. Це досягається завдяки тому, що: 1) ця апаратура дешевше і легше стикового апаратури на 20-30%; 2) апарати-модулі, що встановлюються один на інший під розподільником, не обіймають самостійної площі на панелі машини; 3) енергетичні витрати знижуються майже на 1/3 за рахунок зменшення втрат тиску в апаратах і забезпечення найкоротшого шляху для потоків рідини;
4) значно зменшено кількість труб і арматури, так як апарати з'єднуються безпосереднім стикуванням, це забезпечує легкий монтаж, демонтаж і переналагодження гідравлічної схеми машини, в зв'язку з чим витрати по монтажу (в порівнянні, наприклад, з трубним монтажем) зменшуються на 50-70%.
=== Гідроапаратура вбудованого виконання ===
Гідроапаратура вбудованого виконання, як і модульного, відноситься до апаратури з безтрубного способу монтажу. Застосовується для гідросистем з високим і надвисоким тиском і великими витратами робочої рідини. Вбудована гідроапаратура виконується на базі зворотного керованого (гідравлічним або електрогідравлічним способом) клапана. Апарати виконані у вигляді патронів, які або вгвинчуються в відповідні монтажні отвори, або вставляються в монтажні отвори панелі і закріплюються за допомогою фланців і гвинтів. В панелі виконані також з'єднують канали відповідно до гідравлічною схемою приводу. Панелі (моноблоки) встановлюються на базі гідростанцій (або на несучій рамі машини) і з'єднуються трубопроводами з виконавчими механізмами машин.

Основні переваги вбудованої апаратури: простота конструкції апаратів, можливість повузловій і подетальній їх уніфікації; можливість створення клапанних розподільників, які дозволяють працювати на високих і надвисоких тисках і управляти великими і малими витратами без істотної зміни об'ємного ККД системи; мимінімальна металоємність приводу, висока жорсткість панелей, можливість зниження шуму і вібрацій гідрофікованої машини; велика пропускна здатність апаратів. Однак є й недоліки: ускладнюється технологія виготовлення корпусів під установку апаратів в порівнянні зі стикового та модульної гидроаппаратурой; ускладнюються системи управління клапанним розподільником (необхідно в 1,5-2 рази більше електромагнітів, ніж для золотникового розподільника, що знижує надійність роботи приводу; ускладнюється пошук похибки або несправності гідроприводу.
[[Файл:Правильно.JPG‎ |500px|thumb|Рисунок 1:а)модульний блок;б) виконання сверлених каналів в панелі]]

[[Файл:Табл_1.JPG‎|500px|thumb|Таблиця 1. Допуски площинності для поверхностей що стикуються,при монтажі апаратів стикового виконання]]
== Вимоги до монтажу гідроапаратури ==
Виконання гідроприводів на базі тільки одного виду гідроапаратури (наприклад, однієї тільки вбудовується або тільки модульної) не завжди можливо і виправдано. Раціонально застосувати в конкретному гидроприводе ті види гідроапаратури або поєднання видів, які дозволять для даного приводу оптимально реалізувати за всіма його технічними параметрами цикл роботи гідрофікованої машини.

Після попередніх стендових випробувань гидроаппаратуру слід будувати так, щоб був забезпечений легкий доступ для її обслуговування, регулювання та заміни. Положення апарату при монтажі має строго відповідати вимогам керівництва з експлуатації для монтируемого вироби, при цьому необхідно передбачати легкий доступ до отворів, які використовуються для приєднання манометрів при налагодженні гідроприводу. Гідроапаратуру трубного виконання монтують на відповідних кронштейнах (полицях) з таким розрахунком, щоб трубопроводи були навантажені вагою апаратів. Якщо в гідроапарати кілька отворів мають одне призначення, то в разі використання тільки одного з них інші отвори слід заглушити. Дренажні отвори повинні бути відкриті і з'єднані з маслобаком.

При монтажі апаратів стикового виконання необхідно звернути увагу на чистоту стикових поверхонь і якість гумових кілець ущільнювачів. При пошкодженні гумових кілець ущільнювачів їх необхідно замінити новими. Стикові поверхні при їх пошкодженні слід притертися. Норми точності на виготовлення стикуються площин панелі (монтажної плити) і корпусу апарату слід встановлювати з уче-. тому наступних умов: допуски площинності повинні відповідати 7-8-го ступеня точності за СТ СЕВ 636-77 (табл. 1); параметри шорсткості Ra від 1,25 до 0,63 мкм і від 0,63 до 0,32 мкм; число плям на квадт рапіе 25x25 мм понад 5 до 12.
При виготовленні панелей для монтажу стикового апаратури необхідно приділити особливу увагу виконанню сверлених каналів, щоб уникнути підвищених місцевих опорів, завихрень потоку, відкладення забруднень (рис.1 б)).

Для надійної роботи гідропанелей, зібраних на базі модульних елементів, слід дотримуватись таких умов:
граничні відхилення не повинні перевищувати: для розмірів між осями отворів ± 0,2 мм; для діаметрів отворів +0,2 мм; граничні відхилення розмірів - Лоо-м класом точності;
допускається неплощинність стикових поверхонь не більше 0,01 мм на довжині 100 мм;
параметр шорсткості<math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamOuaiaadg
% gadaWgaaWcbaGaciyBaiaacggacaGG4baabeaaaaa!3AB4!
$R{a_{\max }}$</math> стикових площин не більше 1,26 мкм;
параметр шорсткості <math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamOuaiaadg
% gadaWgaaWcbaGaciyBaiaacggacaGG4baabeaaaaa!3AB4!
$R{a_{\max }}$</math> зовнішнього паска заглушки і поверх * ностей отворів під кільця ущільнювачів не більше 1,25 мкм;
матеріал для виготовлення плит - конструкційна сталь по ГОСТ 1050-74;
болти для кріплення апаратів на плитах, а також болти і шпильки, що стягують монтажні плити, повинні бути виготовлені, з сталей з ов> 10 МПа;
кільця ущільнювачів - по ГОСТ 9833-73.

При складанні гідропанелей з модульних блоків або окремих монтажних плит з встановленими на них апаратами послідовність розташування блоків або елементів визначається гідросхеми приводу; При складанні гідропанелей слід враховувати, що плити для умовного проходу Dy »в і 10 мм можна повертати разом з встановленими на них апаратами на 180 °. Між монтажними плитами встановлюють ущільнювальні плити з гумовими кільцями і при необхідності проміжні і перехідні плити. Канали в плитах перекривають заглушками. На кінцях гідропанелі встановлюють кріпильні плити. Зібрану панель з монтажних плит першого виконання стягують чотирма наскрізними шпильками, а з плит другого виконання (з вушками) - за допомогою болтів або коротких шпильок.

Максимальна монтажна довжина гідропанелей з плит першого виконання за умовами герметичності стиків повинна бути: для D = 6 мм 400- 600 мм; для Dy * 10 мм 500-700 мм; для Dy = 20 мм 600-800 мм. При використанні плит другого виконання максимальну монтажну довжину гідропанелей можна збільшити на 20-30% .
Гідропанелі необхідно розташувати на гідроагрегат (або машині) в місцях, зручних для обслуговування, які забезпечують вільний доступ до апаратів і трубопроводах. Монтаж трубопроводів повинен виключати зовнішню текти масла і підсмоктування повітря, забезпечувати надійність закріплення труб на опорних конструкціях. При прокладанні комунікації слід мати на увазі, що великий радіус вигину труб погіршує умови монтажу і призводить до збільшення габаритів, а надто маленький - до надмірної деформації труби. Радіус вигину труб повинен бути при гарячої згинанні труб не менше трьох зовнішніх діаметрів, при холодній - не менше шести зовнішніх діаметрів.
== Експлуатація ==
При експлуатації гідросистем, побудованих з використанням модульних елементів, необхідні своєчасне видалення забруднень з резервуарів робочої рідини, очищення або заміна забруднених фільтруючих елементів, перевірка герметичності з'єднань стикових площин модульних елементів, трубопроводів і ущільнюючих пристроїв.

При налагодженні гідроапаратури вузли, що регулюють тиск, повинні бути встановлені на знижений тиск. Розподільники, що керують роботою гідравлічних циліндрів, повинні бути встановлені в положення, що відповідає останньому (втягнути) положенням штока, що необхідно, щоб уникнути неконтрольованого руху виконавчих механізмів при підвищенні тиску в гідросистемі. Перед включенням електричних апаратів {магнітів}, які керують роботою розподільників, необхідно переконатися в їхній відповідності необхідним електричним параметрам. У табл. 2 наведені характерні неполадки в роботі гідравлічної апаратури, причини їх виникнення та способи

[[Файл:Табл_2.JPG|400px|Таблиця 2. Характерні неполадки в роботі гідроапаратури]]

== Посилання ==
1. http://mash-xxl.info

2. https://uk.wikipedia.org
== Література ==
1. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник /В. О. Федорець, М. Н. Педченко, В. Б. Струтинський та ін. За ред. В. О. Федорця. — К:Вища школа, — 1995. - 463 с. — ISBN 5-11-004086-9.

Способи монтажу гідроапаратури

2016-06-05T17:04:47Z

Misha96:

'''Гідроапарат''' (пневмоапарат) (рос. гидроаппарат (пневмоаппарат); англ. valve; нім. Ventil n) — гідроустаткування (пневмоустаткування), призначене для керування потоком робочого середовища. Під керуванням потоком робочого середовища розуміють змінювання чи підтримування заданих значень тиску чи витрати робочого середовища, або змінювання напрямку, пуск і зупинення потоку робочого середовища. Як збірна назва гідроапаратів (пневмоапаратів) використовується термін "гідроапаратура (пневмоапаратура)".

== Класифікація ==
1. Гідроапаратура розподілу потоків рідини:

*гідравлічні розподільники;
*зворотні клапани та гідрозамки.

2. Гідроапаратура керування величиною потоку рідини:

*дроселі;

*регулятори витрати;

*синхронізатори витрат.

3. Гідроапаратура керування тиском:

*запобіжні клапани прямої та непрямої дії;

*переливні клапани прямої і непрямої дії;

*редукційні і напірні клапани, клапани співвідношення тисків;

*розвантажувальний гідроклапан;

*гідроклапани послідовності;

*гідроклапани витримки часу.

4. Допоміжна гідроапаратура:

*засоби кондиціювання рідини;

*гідробаки для гідроприводів;

*теплообмінники;

*гідроакумулятори.
== Монтаж ==
Промисловістю освоєно випуск гідроапаратури різного конструктивного виконання - трубного, стикового, модульного і вбудованого. Для кожного виконання використовується свій спосіб монтажу; для трубного виконання - трубний (різьбовий) спосіб монтажу; для стикового - стиковий; для модульного - модульний; для вбудованого - вставним і гвинтовим способом монтажу.

При трубному (різьбовому) способі монтажу апарати з'єднують між собою за допомогою численних трубних з'єднань (різьбових та фланцевих) і трубопроводів. Недоліки способу: мала надійність трубних з'єднань і трубопроводів, які схильні до частого виходу з ладу через пульсуючого навантаження; труднощі монтажу та демонтажу окремих апаратів; великі габарити гідроприводу, так як між апаратами має бути значна відстань для розміщення труб і трубних з'єднань. Разом з тим з'єднання гидроапаратів, обумовлене в гідросхемі приводу машин, за допомогою трубопроводів викликає труднощі при експлуатації через великого асортименту застосовуваних труб, кінцевих, кутових і проміжних сполук і т.п. Різні сполуки є місцевими опорами для протікання рідини, можуть бути причиною зовнішніх витоків робочої рідини. Вібрації трубопроводів збільшують шум, створюваний насосними установками. Крім того, при великому числі трубопроводів доступ до апаратів приводу може бути настільки затруднений, що для їх регулювання або заміни потрібно демонтаж частини трубопроводів, що з'єднують інші апарати.

При стиковому способом монтажу гідравлічні апарати встановлюють на панель або монтажну плиту. Відстань між апаратами визначається зручністю свердління (розведення) отворів в панелі або зручністю розводки труб з кінцевими з'єднаннями з протилежного боку монтажної плити. Габарити приводу в цьому випадку значно менше, ніж при трубному способі монтажу, простіше монтаж і демонтаж апаратів, що полегшує експлуатацію і ремонт обладнання. Кількість трубопроводів скорочується на 80%, що різко підвищує надійність приводу. Недоліки способу: великі витрати часу на розробку панелей, трудомісткість виготовлення і неможливість їх стандартизації, непридатність панелей до повторного використання при модернізації або використанні гідроприводу для іншого циклу роботи, збільшена металоємність приводу, складність виявлення і усунення помилок, допущених при розробці або виготовленні панелі. Близько 90% гідроапаратури випускається зі стикових приєднанням, в основному з єдиними міжнародними приєднувальними розмірами.

Результатом подальшого розвитку гідроапаратури стикового виконання є модульна апаратура.

Кожен з апаратів, що входять в комплекс модульної гідроапаратури, незалежно від свого функціонального призначення має дві стикові порожнини, однакові (за розмірами, кількістю і розташуванням отворів для проходу робочої рідини і кріплення) зі стиковою площиною розподільника відповідного типу та розміру. Завдяки цьому забезпечується '''модульний монтаж апаратури''' - апарати різного функціонального призначення встановлюються один на інший (рис.1 а)) в послідовності, яка визначається схемою гідроприводу машини, при цьому утворюється модульний блок. Замикається блок, як правило, стиковим розподільником. Встановлений на плиті з отворами для підведення і відведення робочої рідини, такий модульний блок являє собою закінчений найпростіший типовий гідропривід або частина гідроприводу. В останньому випадку весь гідропривід може складатися або з декількох таких блоків, або з блоків та іншої апаратури, яку монтують інакше.

Застосування модульної гідроапаратури дозволяє істотно спростити і здешевити гідропривід машини. Це досягається завдяки тому, що: 1) ця апаратура дешевше і легше стикового апаратури на 20-30%; 2) апарати-модулі, що встановлюються один на інший під розподільником, не обіймають самостійної площі на панелі машини; 3) енергетичні витрати знижуються майже на 1/3 за рахунок зменшення втрат тиску в апаратах і забезпечення найкоротшого шляху для потоків рідини;
4) значно зменшено кількість труб і арматури, так як апарати з'єднуються безпосереднім стикуванням, це забезпечує легкий монтаж, демонтаж і переналагодження гідравлічної схеми машини, в зв'язку з чим витрати по монтажу (в порівнянні, наприклад, з трубним монтажем) зменшуються на 50-70%.

Гідроапаратура вбудованого виконання, як і модульного, відноситься до апаратури з безтрубного способу монтажу. Застосовується для гідросистем з високим і надвисоким тиском і великими витратами робочої рідини. Вбудована гідроапаратура виконується на базі зворотного керованого (гідравлічним або електрогідравлічним способом) клапана. Апарати виконані у вигляді патронів, які або вгвинчуються в відповідні монтажні отвори, або вставляються в монтажні отвори панелі і закріплюються за допомогою фланців і гвинтів. В панелі виконані також з'єднують канали відповідно до гідравлічною схемою приводу. Панелі (моноблоки) встановлюються на базі гідростанцій (або на несучій рамі машини) і з'єднуються трубопроводами з виконавчими механізмами машин.

Основні переваги вбудованої апаратури: простота конструкції апаратів, можливість повузловій і подетальній їх уніфікації; можливість створення клапанних розподільників, які дозволяють працювати на високих і надвисоких тисках і управляти великими і малими витратами без істотної зміни об'ємного ККД системи; мимінімальна металоємність приводу, висока жорсткість панелей, можливість зниження шуму і вібрацій гідрофікованої машини; велика пропускна здатність апаратів. Однак є й недоліки: ускладнюється технологія виготовлення корпусів під установку апаратів в порівнянні зі стикового та модульної гидроаппаратурой; ускладнюються системи управління клапанним розподільником (необхідно в 1,5-2 рази більше електромагнітів, ніж для золотникового розподільника, що знижує надійність роботи приводу; ускладнюється пошук похибки або несправності гідроприводу.
[[Файл:Правильно.JPG‎ |500px|thumb|Рисунок 1:а)модульний блок;б) виконання сверлених каналів в панелі]]

[[Файл:Табл_1.JPG‎|500px|thumb|Таблиця 1. Допуски площинності для поверхностей що стикуються,при монтажі апаратів стикового виконання]]

Виконання гідроприводів на базі тільки одного виду гідроапаратури (наприклад, однієї тільки вбудовується або тільки модульної) не завжди можливо і виправдано. Раціонально застосувати в конкретному гидроприводе ті види гідроапаратури або поєднання видів, які дозволять для даного приводу оптимально реалізувати за всіма його технічними параметрами цикл роботи гідрофікованої машини.

Після попередніх стендових випробувань гидроаппаратуру слід будувати так, щоб був забезпечений легкий доступ для її обслуговування, регулювання та заміни. Положення апарату при монтажі має строго відповідати вимогам керівництва з експлуатації для монтируемого вироби, при цьому необхідно передбачати легкий доступ до отворів, які використовуються для приєднання манометрів при налагодженні гідроприводу. Гідроапаратуру трубного виконання монтують на відповідних кронштейнах (полицях) з таким розрахунком, щоб трубопроводи були навантажені вагою апаратів. Якщо в гідроапарати кілька отворів мають одне призначення, то в разі використання тільки одного з них інші отвори слід заглушити. Дренажні отвори повинні бути відкриті і з'єднані з маслобаком.

При монтажі апаратів стикового виконання необхідно звернути увагу на чистоту стикових поверхонь і якість гумових кілець ущільнювачів. При пошкодженні гумових кілець ущільнювачів їх необхідно замінити новими. Стикові поверхні при їх пошкодженні слід притертися. Норми точності на виготовлення стикуються площин панелі (монтажної плити) і корпусу апарату слід встановлювати з уче-. тому наступних умов: допуски площинності повинні відповідати 7-8-го ступеня точності за СТ СЕВ 636-77 (табл. 1); параметри шорсткості Ra від 1,25 до 0,63 мкм і від 0,63 до 0,32 мкм; число плям на квадт рапіе 25x25 мм понад 5 до 12.
При виготовленні панелей для монтажу стикового апаратури необхідно приділити особливу увагу виконанню сверлених каналів, щоб уникнути підвищених місцевих опорів, завихрень потоку, відкладення забруднень (рис.1 б)).

Для надійної роботи гідропанелей, зібраних на базі модульних елементів, слід дотримуватись таких умов:
граничні відхилення не повинні перевищувати: для розмірів між осями отворів ± 0,2 мм; для діаметрів отворів +0,2 мм; граничні відхилення розмірів - Лоо-м класом точності;
допускається неплощинність стикових поверхонь не більше 0,01 мм на довжині 100 мм;
параметр шорсткості<math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamOuaiaadg
% gadaWgaaWcbaGaciyBaiaacggacaGG4baabeaaaaa!3AB4!
$R{a_{\max }}$</math> стикових площин не більше 1,26 мкм;
параметр шорсткості <math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamOuaiaadg
% gadaWgaaWcbaGaciyBaiaacggacaGG4baabeaaaaa!3AB4!
$R{a_{\max }}$</math> зовнішнього паска заглушки і поверх * ностей отворів під кільця ущільнювачів не більше 1,25 мкм;
матеріал для виготовлення плит - конструкційна сталь по ГОСТ 1050-74;
болти для кріплення апаратів на плитах, а також болти і шпильки, що стягують монтажні плити, повинні бути виготовлені, з сталей з ов> 10 МПа;
кільця ущільнювачів - по ГОСТ 9833-73.

При складанні гідропанелей з модульних блоків або окремих монтажних плит з встановленими на них апаратами послідовність розташування блоків або елементів визначається гідросхеми приводу; При складанні гідропанелей слід враховувати, що плити для умовного проходу Dy »в і 10 мм можна повертати разом з встановленими на них апаратами на 180 °. Між монтажними плитами встановлюють ущільнювальні плити з гумовими кільцями і при необхідності проміжні і перехідні плити. Канали в плитах перекривають заглушками. На кінцях гідропанелі встановлюють кріпильні плити. Зібрану панель з монтажних плит першого виконання стягують чотирма наскрізними шпильками, а з плит другого виконання (з вушками) - за допомогою болтів або коротких шпильок.

Максимальна монтажна довжина гідропанелей з плит першого виконання за умовами герметичності стиків повинна бути: для D = 6 мм 400- 600 мм; для Dy * 10 мм 500-700 мм; для Dy = 20 мм 600-800 мм. При використанні плит другого виконання максимальну монтажну довжину гідропанелей можна збільшити на 20-30% .
Гідропанелі необхідно розташувати на гідроагрегат (або машині) в місцях, зручних для обслуговування, які забезпечують вільний доступ до апаратів і трубопроводах. Монтаж трубопроводів повинен виключати зовнішню текти масла і підсмоктування повітря, забезпечувати надійність закріплення труб на опорних конструкціях. При прокладанні комунікації слід мати на увазі, що великий радіус вигину труб погіршує умови монтажу і призводить до збільшення габаритів, а надто маленький - до надмірної деформації труби. Радіус вигину труб повинен бути при гарячої згинанні труб не менше трьох зовнішніх діаметрів, при холодній - не менше шести зовнішніх діаметрів.
== Експлуатація ==
При експлуатації гідросистем, побудованих з використанням модульних елементів, необхідні своєчасне видалення забруднень з резервуарів робочої рідини, очищення або заміна забруднених фільтруючих елементів, перевірка герметичності з'єднань стикових площин модульних елементів, трубопроводів і ущільнюючих пристроїв.

При налагодженні гідроапаратури вузли, що регулюють тиск, повинні бути встановлені на знижений тиск. Розподільники, що керують роботою гідравлічних циліндрів, повинні бути встановлені в положення, що відповідає останньому (втягнути) положенням штока, що необхідно, щоб уникнути неконтрольованого руху виконавчих механізмів при підвищенні тиску в гідросистемі. Перед включенням електричних апаратів {магнітів}, які керують роботою розподільників, необхідно переконатися в їхній відповідності необхідним електричним параметрам. У табл. 2 наведені характерні неполадки в роботі гідравлічної апаратури, причини їх виникнення та способи

[[Файл:Табл_2.JPG|400px|Таблиця 2. Характерні неполадки в роботі гідроапаратури]]

== Посилання ==
1. http://mash-xxl.info

2. https://uk.wikipedia.org
== Література ==
1. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник /В. О. Федорець, М. Н. Педченко, В. Б. Струтинський та ін. За ред. В. О. Федорця. — К:Вища школа, — 1995. - 463 с. — ISBN 5-11-004086-9.

Файл:Табл 2.JPG

2016-06-05T16:47:01Z

Misha96:

Способи монтажу гідроапаратури

2016-06-05T15:08:37Z

Misha96:

'''Гідроапарат''' (пневмоапарат) (рос. гидроаппарат (пневмоаппарат); англ. valve; нім. Ventil n) — гідроустаткування (пневмоустаткування), призначене для керування потоком робочого середовища[1]. Під керуванням потоком робочого середовища розуміють змінювання чи підтримування заданих значень тиску чи витрати робочого середовища, або змінювання напрямку, пуск і зупинення потоку робочого середовища. Як збірна назва гідроапаратів (пневмоапаратів) використовується термін "гідроапаратура (пневмоапаратура)".

== Класифікація ==
1. Гідроапаратура розподілу потоків рідини:

гідравлічні розподільники;
зворотні клапани та гідрозамки.

2. Гідроапаратура керування величиною потоку рідини:

дроселі;

регулятори витрати;

синхронізатори витрат.

3. Гідроапаратура керування тиском:

запобіжні клапани прямої та непрямої дії;

переливні клапани прямої і непрямої дії;

редукційні і напірні клапани, клапани співвідношення тисків;

розвантажувальний гідроклапан;

гідроклапани послідовності;

гідроклапани витримки часу.

4. Допоміжна гідроапаратура:

засоби кондиціювання рідини;

гідробаки для гідроприводів;

теплообмінники;

гідроакумулятори.
== Монтаж ==
Промисловістю освоєно випуск гідроапаратури різного конструктивного виконання - трубного, стикового, модульного і вбудованого. Для кожного виконання використовується свій спосіб монтажу; для трубного виконання - трубний (різьбовий) спосіб монтажу; для стикового - стиковий; для модульного - модульний; для вбудованого - вставним і гвинтовим способом монтажу.

При трубному (різьбовому) способі монтажу апарати з'єднують між собою за допомогою численних трубних з'єднань (різьбових та фланцевих) і трубопроводів. Недоліки способу: мала надійність трубних з'єднань і трубопроводів, які схильні до частого виходу з ладу через пульсуючого навантаження; труднощі монтажу та демонтажу окремих апаратів; великі габарити гідроприводу, так як між апаратами має бути значна відстань для розміщення труб і трубних з'єднань. Разом з тим з'єднання гидроапаратів, обумовлене в гідросхемі приводу машин, за допомогою трубопроводів викликає труднощі при експлуатації через великого асортименту застосовуваних труб, кінцевих, кутових і проміжних сполук і т.п. Різні сполуки є місцевими опорами для протікання рідини, можуть бути причиною зовнішніх витоків робочої рідини. Вібрації трубопроводів збільшують шум, створюваний насосними установками. Крім того, при великому числі трубопроводів доступ до апаратів приводу може бути настільки затруднений, що для їх регулювання або заміни потрібно демонтаж частини трубопроводів, що з'єднують інші апарати.

При стиковому способом монтажу гідравлічні апарати встановлюють на панель або монтажну плиту. Відстань між апаратами визначається зручністю свердління (розведення) отворів в панелі або зручністю розводки труб з кінцевими з'єднаннями з протилежного боку монтажної плити. Габарити приводу в цьому випадку значно менше, ніж при трубному способі монтажу, простіше монтаж і демонтаж апаратів, що полегшує експлуатацію і ремонт обладнання. Кількість трубопроводів скорочується на 80%, що різко підвищує надійність приводу. Недоліки способу: великі витрати часу на розробку панелей, трудомісткість виготовлення і неможливість їх стандартизації, непридатність панелей до повторного використання при модернізації або використанні гідроприводу для іншого циклу роботи, збільшена металоємність приводу, складність виявлення і усунення помилок, допущених при розробці або виготовленні панелі. Близько 90% гідроапаратури випускається зі стикових приєднанням, в основному з єдиними міжнародними приєднувальними розмірами.

Результатом подальшого розвитку гідроапаратури стикового виконання є модульна апаратура.

Кожен з апаратів, що входять в комплекс модульної гідроапаратури, незалежно від свого функціонального призначення має дві стикові порожнини, однакові (за розмірами, кількістю і розташуванням отворів для проходу робочої рідини і кріплення) зі стиковою площиною розподільника відповідного типу та розміру. Завдяки цьому забезпечується '''модульний монтаж апаратури''' - апарати різного функціонального призначення встановлюються один на інший (рис.1 а)) в послідовності, яка визначається схемою гідроприводу машини, при цьому утворюється модульний блок. Замикається блок, як правило, стиковим розподільником. Встановлений на плиті з отворами для підведення і відведення робочої рідини, такий модульний блок являє собою закінчений найпростіший типовий гідропривід або частина гідроприводу. В останньому випадку весь гідропривід може складатися або з декількох таких блоків, або з блоків та іншої апаратури, яку монтують інакше.

Застосування модульної гідроапаратури дозволяє істотно спростити і здешевити гідропривід машини. Це досягається завдяки тому, що: 1) ця апаратура дешевше і легше стикового апаратури на 20-30%; 2) апарати-модулі, що встановлюються один на інший під розподільником, не обіймають самостійної площі на панелі машини; 3) енергетичні витрати знижуються майже на 1/3 за рахунок зменшення втрат тиску в апаратах і забезпечення найкоротшого шляху для потоків рідини;
4) значно зменшено кількість труб і арматури, так як апарати з'єднуються безпосереднім стикуванням, це забезпечує легкий монтаж, демонтаж і переналагодження гідравлічної схеми машини, в зв'язку з чим витрати по монтажу (в порівнянні, наприклад, з трубним монтажем) зменшуються на 50-70%.

Гідроапаратура вбудованого виконання, як і модульного, відноситься до апаратури з безтрубного способу монтажу. Застосовується для гідросистем з високим і надвисоким тиском і великими витратами робочої рідини. Вбудована гідроапаратура виконується на базі зворотного керованого (гідравлічним або електрогідравлічним способом) клапана. Апарати виконані у вигляді патронів, які або вгвинчуються в відповідні монтажні отвори, або вставляються в монтажні отвори панелі і закріплюються за допомогою фланців і гвинтів. В панелі виконані також з'єднують канали відповідно до гідравлічною схемою приводу. Панелі (моноблоки) встановлюються на базі гідростанцій (або на несучій рамі машини) і з'єднуються трубопроводами з виконавчими механізмами машин.

Основні переваги вбудованої апаратури: простота конструкції апаратів, можливість повузловій і подетальній їх уніфікації; можливість створення клапанних розподільників, які дозволяють працювати на високих і надвисоких тисках і управляти великими і малими витратами без істотної зміни об'ємного ККД системи; мимінімальна металоємність приводу, висока жорсткість панелей, можливість зниження шуму і вібрацій гідрофікованої машини; велика пропускна здатність апаратів. Однак є й недоліки: ускладнюється технологія виготовлення корпусів під установку апаратів в порівнянні зі стикового та модульної гидроаппаратурой; ускладнюються системи управління клапанним розподільником (необхідно в 1,5-2 рази більше електромагнітів, ніж для золотникового розподільника, що знижує надійність роботи приводу; ускладнюється пошук похибки або несправності гідроприводу.
[[Файл:Правильно.JPG‎ |500px|thumb|Рисунок 1:а)модульний блок;б) виконання сверлених каналів в панелі]]

[[Файл:Табл_1.JPG‎|500px|thumb|Таблиця 1. Допуски площинності для поверхностей що стикуються,при монтажі апаратів стикового виконання]]

Виконання гідроприводів на базі тільки одного виду гідроапаратури (наприклад, однієї тільки вбудовується або тільки модульної) не завжди можливо і виправдано. Раціонально застосувати в конкретному гидроприводе ті види гідроапаратури або поєднання видів, які дозволять для даного приводу оптимально реалізувати за всіма його технічними параметрами цикл роботи гідрофікованої машини.

Після попередніх стендових випробувань гидроаппаратуру слід будувати так, щоб був забезпечений легкий доступ для її обслуговування, регулювання та заміни. Положення апарату при монтажі має строго відповідати вимогам керівництва з експлуатації для монтируемого вироби, при цьому необхідно передбачати легкий доступ до отворів, які використовуються для приєднання манометрів при налагодженні гідроприводу. Гідроапаратуру трубного виконання монтують на відповідних кронштейнах (полицях) з таким розрахунком, щоб трубопроводи були навантажені вагою апаратів. Якщо в гідроапарати кілька отворів мають одне призначення, то в разі використання тільки одного з них інші отвори слід заглушити. Дренажні отвори повинні бути відкриті і з'єднані з маслобаком.

При монтажі апаратів стикового виконання необхідно звернути увагу на чистоту стикових поверхонь і якість гумових кілець ущільнювачів. При пошкодженні гумових кілець ущільнювачів їх необхідно замінити новими. Стикові поверхні при їх пошкодженні слід притертися. Норми точності на виготовлення стикуються площин панелі (монтажної плити) і корпусу апарату слід встановлювати з уче-. тому наступних умов: допуски площинності повинні відповідати 7-8-го ступеня точності за СТ СЕВ 636-77 (табл. 1); параметри шорсткості Ra від 1,25 до 0,63 мкм і від 0,63 до 0,32 мкм; число плям на квадт рапіе 25x25 мм понад 5 до 12.
При виготовленні панелей для монтажу стикового апаратури необхідно приділити особливу увагу виконанню сверлених каналів, щоб уникнути підвищених місцевих опорів, завихрень потоку, відкладення забруднень (рис.1 б)).

Для надійної роботи гідропанелей, зібраних на базі модульних елементів, слід дотримуватись таких умов:
граничні відхилення не повинні перевищувати: для розмірів між осями отворів ± 0,2 мм; для діаметрів отворів +0,2 мм; граничні відхилення розмірів - Лоо-м класом точності;
допускається неплощинність стикових поверхонь не більше 0,01 мм на довжині 100 мм;
параметр шорсткості<math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamOuaiaadg
% gadaWgaaWcbaGaciyBaiaacggacaGG4baabeaaaaa!3AB4!
$R{a_{\max }}$</math> стикових площин не більше 1,26 мкм;
параметр шорсткості <math>% MathType!MTEF!2!1!+-
% feaagKart1ev2aqatCvAUfeBSjuyZL2yd9gzLbvyNv2CaerbuLwBLn
% hiov2DGi1BTfMBaeXatLxBI9gBaerbd9wDYLwzYbItLDharqqtubsr
% 4rNCHbGeaGqiVu0Je9sqqrpepC0xbbL8F4rqqrFfpeea0xe9Lq-Jc9
% vqaqpepm0xbba9pwe9Q8fs0-yqaqpepae9pg0FirpepeKkFr0xfr-x
% fr-xb9adbaqaaeGaciGaaiaabeqaamaabaabaaGcbaGaamOuaiaadg
% gadaWgaaWcbaGaciyBaiaacggacaGG4baabeaaaaa!3AB4!
$R{a_{\max }}$</math> зовнішнього паска заглушки і поверх * ностей отворів під кільця ущільнювачів не більше 1,25 мкм;
матеріал для виготовлення плит - конструкційна сталь по ГОСТ 1050-74;
болти для кріплення апаратів на плитах, а також болти і шпильки, що стягують монтажні плити, повинні бути виготовлені, з сталей з ов> 10 МПа;
кільця ущільнювачів - по ГОСТ 9833-73.

При складанні гідропанелей з модульних блоків або окремих монтажних плит з встановленими на них апаратами послідовність розташування блоків або елементів визначається гідросхеми приводу; При складанні гідропанелей слід враховувати, що плити для умовного проходу Dy »в і 10 мм можна повертати разом з встановленими на них апаратами на 180 °. Між монтажними плитами встановлюють ущільнювальні плити з гумовими кільцями і при необхідності проміжні і перехідні плити. Канали в плитах перекривають заглушками. На кінцях гідропанелі встановлюють кріпильні плити. Зібрану панель з монтажних плит першого виконання стягують чотирма наскрізними шпильками, а з плит другого виконання (з вушками) - за допомогою болтів або коротких шпильок.

Максимальна монтажна довжина гідропанелей з плит першого виконання за умовами герметичності стиків повинна бути: для D = 6 мм 400- 600 мм; для Dy * 10 мм 500-700 мм; для Dy = 20 мм 600-800 мм. При використанні плит другого виконання максимальну монтажну довжину гідропанелей можна збільшити на 20-30% .
Гідропанелі необхідно розташувати на гідроагрегат (або машині) в місцях, зручних для обслуговування, які забезпечують вільний доступ до апаратів і трубопроводах. Монтаж трубопроводів повинен виключати зовнішню текти масла і підсмоктування повітря, забезпечувати надійність закріплення труб на опорних конструкціях. При прокладанні комунікації слід мати на увазі, що великий радіус вигину труб погіршує умови монтажу і призводить до збільшення габаритів, а надто маленький - до надмірної деформації труби. Радіус вигину труб повинен бути при гарячої згинанні труб не менше трьох зовнішніх діаметрів, при холодній - не менше шести зовнішніх діаметрів.

При експлуатації гідросистем, побудованих з використанням модульних елементів, необхідні своєчасне видалення забруднень з резервуарів робочої рідини, очищення або заміна забруднених фільтруючих елементів, перевірка герметичності з'єднань стикових площин модульних елементів, трубопроводів і ущільнюючих пристроїв.

При налагодженні гідроапаратури вузли, що регулюють тиск, повинні бути встановлені на знижений тиск. Розподільники, що керують роботою гідравлічних циліндрів, повинні бути встановлені в положення, що відповідає останньому (втягнути) положенням штока, що необхідно, щоб уникнути неконтрольованого руху виконавчих механізмів при підвищенні тиску в гідросистемі. Перед включенням електричних апаратів {магнітів}, які керують роботою розподільників, необхідно переконатися в їхній відповідності необхідним електричним параметрам. У табл. 27 наведені характерні неполадки в роботі гідравлічної апаратури, причини їх виникнення та способи усунення.
== Посилання ==
1. http://mash-xxl.info

2. https://uk.wikipedia.org
== Література ==
1. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник /В. О. Федорець, М. Н. Педченко, В. Б. Струтинський та ін. За ред. В. О. Федорця. — К:Вища школа, — 1995. - 463 с. — ISBN 5-11-004086-9.

Способи монтажу гідроапаратури

2016-06-05T14:36:23Z

Misha96:

'''Гідроапарат''' (пневмоапарат) (рос. гидроаппарат (пневмоаппарат); англ. valve; нім. Ventil n) — гідроустаткування (пневмоустаткування), призначене для керування потоком робочого середовища[1]. Під керуванням потоком робочого середовища розуміють змінювання чи підтримування заданих значень тиску чи витрати робочого середовища, або змінювання напрямку, пуск і зупинення потоку робочого середовища. Як збірна назва гідроапаратів (пневмоапаратів) використовується термін "гідроапаратура (пневмоапаратура)".

== Класифікація ==
1. Гідроапаратура розподілу потоків рідини:

гідравлічні розподільники;
зворотні клапани та гідрозамки.

2. Гідроапаратура керування величиною потоку рідини:

дроселі;

регулятори витрати;

синхронізатори витрат.

3. Гідроапаратура керування тиском:

запобіжні клапани прямої та непрямої дії;

переливні клапани прямої і непрямої дії;

редукційні і напірні клапани, клапани співвідношення тисків;

розвантажувальний гідроклапан;

гідроклапани послідовності;

гідроклапани витримки часу.

4. Допоміжна гідроапаратура:

засоби кондиціювання рідини;

гідробаки для гідроприводів;

теплообмінники;

гідроакумулятори.
== Монтаж ==
Промисловістю освоєно випуск гідроапаратури різного конструктивного виконання - трубного, стикового, модульного і вбудованого. Для кожного виконання використовується свій спосіб монтажу; для трубного виконання - трубний (різьбовий) спосіб монтажу; для стикового - стиковий; для модульного - модульний; для вбудованого - вставною і ввертний способи монтажу.
При трубному (різьбовому) способі монтажу апарати з'єднують між собою за допомогою численних трубних з'єднань (різьбових та фланцевих) і трубопроводів. Недоліки способу: мала надійність трубних з'єднань і трубопроводів, які схильні до частого виходу з ладу через пульсуючого навантаження; труднощі монтажу та демонтажу окремих апаратів; великі габарити гідроприводу, так як між апаратами має бути значна відстань для розміщення труб і трубних з'єднань. Разом з тим з'єднання гидроапаратів, обумовлене в гідросхемі приводу машин, за допомогою трубопроводів викликає труднощі при експлуатації через великого асортименту застосовуваних труб, кінцевих, кутових і проміжних сполук і т.п. Різні сполуки є місцевими опорами для протікання рідини, можуть бути причиною зовнішніх витоків робочої рідини. Вібрації трубопроводів збільшують шум, створюваний насосними установками. Крім того, при великому числі трубопроводів доступ до апаратів приводу може бути настільки утруднений, що для їх регулювання або заміни потрібно демонтаж частини трубопроводів, що з'єднують інші апарати. .
При стиковому способом монтажу гідравлічні апарати встановлюють на панель або монтажну плиту. Відстань між апаратами визначається зручністю свердління (розведення) отворів в панелі або зручністю розводки труб з кінцевими з'єднаннями з протилежного боку монтажної плити. Габарити приводу в цьому випадку значно менше, ніж при трубному способі монтажу, простіше монтаж і демонтаж апаратів, що полегшує експлуатацію і ремонт обладнання. Кількість трубопроводів скорочується на 80%, що різко підвищує надійність приводу. Недоліки способу: великі витрати часу на розробку панелей, трудомісткість виготовлення і неможливість їх стандартизації, непридатність панелей до повторного використання при модернізації або використанні гідроприводу для іншого циклу роботи, збільшена металоємність приводу, складність виявлення і усунення помилок, допущених при розробці або виготовленні панелі. Близько 90% гідроапаратури випускається зі стикових приєднанням, в основному з єдиними міжнародними приєднувальними розмірами.
Результатом подальшого розвитку гідроапаратури стикового виконання є модульна апаратура.
Кожен з апаратів, що входять в комплекс модульної гідроапаратури, незалежно від свого функціонального призначення має дві стикові порожнини, однакові (за розмірами, кількістю і розташуванням отворів для проходу робочої рідини і кріплення) зі стикового площиною розподільника відповідного типорозміру. Завдяки цьому забезпечується модульний монтаж апаратури - апарати різного функціонального призначення встановлюються один на інший (рис. 21) в послідовності, яка визначається схемою гідроприводу машини, при цьому утворюється модульний блок.Замикається блок, як правило, стикових розподільником. Встановлений на плиті з отворами для підведення і відведення робочої рідини такий модульний блок являє собою закінчений найпростіший типовий гідропривід або частина гідроприводу. В останньому випадку весь гідропривід може складатися або з декількох таких блоків, або з блоків та іншої апаратури, яку монтує інакше.
Застосування модульної гідроапаратури дозволяє істотно спростити і здешевити гідропривід машини. Це досягається завдяки тому, що: 1) ця апаратура дешевше і легше стикового апаратури на 20-30%; 2) апарати-модулі, що встановлюються один на інший під розподіліть лем, не обіймаю ^ самостійної площі на панелі машини; 3) енергетичні витрати знижуються майже на 1/3 за рахунок зменшення втрат тиску в апаратах і забезпечення найкоротшого шляху для потоків рідини;
4) значно зменшено кількість труб і арматури, так як апарати з'єднуються безпосередній стикуванням; це забезпечує легкий монтаж, демонтаж і переналагодження гідравлічної схеми машини, в зв'язку з чим витрати по монтажу (в порівнянні, рапрімер, з трубним монтажем) зменшуються на 50-70%.
Гідроапаратура вбудованого виконання, як і модульного, відноситься до апаратури з беструбного способом монтажу. Застосовується для гідросистем з високим і надвисоким тиском і великими витратами робочої рідини. Вбудована гідроапаратура виконується на базі зворотного керованого (гідравлічним або електрогідравлічним способом) клапана. Апарати виконані у вигляді патронів, які або вгвинчуються в відповідні монтажні отвори, або вставляються в монтажні отвори панелі і закріплюються за допомогою фланців і гвинтів. В панелі виконані також з'єднують канали відповідно до гідравлічною схемою приводу. Панелі (моноблоки) встановлюються на базі гідростанцій (або на несучій рамі машини) і з'єднуються трубопроводами з виконавчими механізмами машин.
Основні переваги вбудованої апаратури: простота конструкції апаратів, можливість поузловой і подетальной їх уніфікації; можливість створення клапанних розподільників, які дозволяють працювати на високих і надвисоких тисках і управляти великими і малими витратами без істотної зміни об'ємного ККД системи; ми ^ мінімальними металоємність приводу, висока жорсткість панелей, можливість зниження шуму і вібрацій гідрофікованої машини; велика пропускна здатність апаратів. Однак є й недоліки: ускладнюється технологія виготовлення корпусів під установку апаратів в порівнянні зі стикового та модульної гидроаппаратурой; ускладнюються системи управління клапанним розподільником (необхідно в 1,5-2 рази більше електромагнітів, ніж для золотникового розподільника, що знижує надійність роботи приводу; ускладнюється пошук похибки або несправності гідроприводу.
[[Файл:Правильно.JPG‎ |500px|thumb|left|Рисунок 1:а)модульний блок;б) виконання сверлених каналів в панелі]]

[[Файл:Табл_1.JPG‎|400px|thumb|Таблиця 1. Допуски площинності дляп оверхностей що стикуються,при монтажі апаратів стикового виконання]]

Виконання гідроприводів на базі тільки одного виду гідроапаратури (наприклад, однієї тільки вбудовується або тільки модульної) не завжди можливо і виправдано. Раціонально застосувати в конкретному гидроприводе ті види гідроапаратури або поєднання видів, які дозволять для даного приводу оптимально реалізувати за всіма його технічними параметрами цикл роботи гідрофікованої машини.
Після попередніх стендових випробувань гидроаппаратуру слід будувати так, щоб був забезпечений легкий доступ для її обслуговування, регулювання та заміни. Положення апарату при монтажі має строго відповідати вимогам керівництва з експлуатації для монтируемого вироби, при цьому необхідно передбачати легкий доступ до отворів, які використовуються для приєднання манометрів при налагодженні гідроприводу. Гідроапаратуру трубного виконання монтують на відповідних кронштейнах (полицях) з таким розрахунком, щоб трубопроводи були навантажені вагою апаратів. Якщо в гідроапарати кілька отворів мають одне призначення, то в разі використання тільки одного з них інші отвори слід заглушити. Дренажні отвори повинні бути відкриті і з'єднані з маслобаком.
При монтажі апаратів стьґкового виконання необхідно звернути увагу на чистоту стикових поверхонь і якість гумових кілець ущільнювачів. При пошкодженні гумових кілець ущільнювачів їх необхідно замінити новими. Стикові поверхні при їх пошкодженні слід притертися. Норми точності на виготовлення стикуються площин панелі (монтажної плити) і корпусу апарату слід встановлювати з уче-. тому наступних умов: допуски площинності повинні відповідати 7-8-го ступеня точності за СТ СЕВ 636-77 (табл. 26); параметри шорсткості Ra від 1,25 до 0,63 мкм і від 0,63 до 0,32 мкм; число плям на квадт рапіе 25x25 мм понад 5 до 12.
При виготовленні панелей для монтажу стикового апаратури необхідно приділити особливу увагу виконанню сверлених каналів, щоб уникнути підвищених місцевих опорів, завихрень потоку, відкладення забруднень (рис. 22).
. Для надійної роботи гідропанелей, зібраних на базі модульних елементів, слід дотримуватись таких умов:
граничні відхилення не повинні перевищувати: для розмірів між осями отворів ± 0,2 мм; для діаметрів отворів +0,2 мм; граничні відхилення розмірів - Лоо-м класом точності;
допускається неплощинність стикових поверхонь не більше 0,01 мм на довжині 100 мм;
параметр шорсткості Ramax стикових площин не більше 1,26 мкм;
параметр шорсткості Ramax зовнішнього паска заглушки і поверх * ностей отворів під кільця ущільнювачів не більше 1,25 мкм;
матеріал для виготовлення плит - конструкційна сталь по ГОСТ 1050-74;
болти для кріплення апаратів на плитах, а також болти і шпильки, що стягують монтажні плити, повинні бути виготовлені, з сталей з ов> 10 МПа;
кільця ущільнювачів - по ГОСТ 9833-73.
При складанні гідропанелей з модульних блоків або окремих монтажних плит з встановленими на них апаратами послідовність розташування блоків або елементів визначається гідросхеми приводу; При складанні гідропанелей слід враховувати, що плити для умовного проходу Dy »в і 10 мм можна повертати разом з встановленими на них апаратами на 180 °. Між монтажними плитами встановлюють ущільнювальні плити з гумовими кільцями і при необхідності проміжні і перехідні плити. Канали в плитах перекривають заглушками. На кінцях гідропанелі встановлюють кріпильні плити. Зібрану панель з монтажних плит першого виконання стягують чотирма наскрізними шпильками, а з плит другого виконання (з вушками) - за допомогою болтів або коротких шпильок.
Максимальна монтажна довжина гідропанелей з плит першого виконання за умовами герметичності стиків повинна бути: для D = 6 мм 400- 600 мм; для Dy * 10 мм 500-700 мм; для Dy = 20 мм 600-800 мм. При використанні плит другого виконання максимальну монтажну довжину гідропанелей можна збільшити на 20-30% ..
Гідропанелі необхідно розташувати на гідроагрегат (або машині) в місцях, зручних для обслуговування, які забезпечують вільний доступ до апаратів і трубопроводах. Монтаж трубопроводів повинен виключати зовнішню текти масла і підсмоктування повітря, забезпечувати надійність закріплення труб на опорних конструкціях. При прокладанні комунікації слід мати на увазі, що великий радіус вигину труб погіршує умови монтажу і призводить до збільшення габаритів, а надто маленький - до надмірної деформації труби. Радіус вигину труб повинен бути при гарячої згинанні труб не менше трьох зовнішніх діаметрів, при холодній - не менше шести зовнішніх діаметрів.
При експлуатації гідросистем, побудованих з використанням модульних елементів, необхідні своєчасне видалення забруднень з резервуарів робочої рідини, очищення або заміна забруднених фільтруючих елементів, перевірка герметичності з'єднань стикових площин модульних елементів, трубопроводів і ущільнюючих пристроїв.
При налагодженні гідроапаратури вузли, що регулюють тиск, дблжни бути встановлені на знижений тиск. Розподільники, що керують роботою гідравлічних циліндрів, повинні бути встановлені в положення, що відповідає останньому (втягнути) положенням штока, що необхідно, щоб уникнути неконтрольованого руху виконавчих механізмів при підвищенні тиску в гідросистемі. Перед включенням електричних апаратів {магнітів}, які керують роботою розподільників, необхідно переконатися в їхній відповідності необхідним електричним параметрам. У табл. 27 наведені характерні неполадки в роботі гідравлічної апаратури, причини їх виникнення та способи усунення.
== Посилання ==
1. http://mash-xxl.info

2. https://uk.wikipedia.org
== Література ==
1. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник /В. О. Федорець, М. Н. Педченко, В. Б. Струтинський та ін. За ред. В. О. Федорця. — К:Вища школа, — 1995. - 463 с. — ISBN 5-11-004086-9.

Файл:Правильно.JPG

2016-06-05T14:35:45Z

Misha96:

Файл:Табл 1.JPG

2016-06-05T14:35:14Z

Misha96: Misha96 завантажив нову версію «Файл:Табл 1.JPG»: Повернення до версії від 14:16, 5 червня 2016

Допуски площинності дляп оверхностей що стикуються,при монтажі апаратів стикового виконання

Файл:Табл 1.JPG

2016-06-05T14:35:05Z

Misha96: Misha96 завантажив нову версію «Файл:Табл 1.JPG»

Допуски площинності дляп оверхностей що стикуються,при монтажі апаратів стикового виконання

Файл:Безымянный 25.png

2016-06-05T14:28:14Z

Misha96:

Файл:Табл 1.JPG

2016-06-05T14:16:57Z

Misha96: Допуски площинності дляп оверхностей що стикуються,при монтажі апаратів стикового виконання

Допуски площинності дляп оверхностей що стикуються,при монтажі апаратів стикового виконання

Способи монтажу гідроапаратури

2016-06-05T12:10:40Z

Misha96:

'''Гідроапарат''' (пневмоапарат) (рос. гидроаппарат (пневмоаппарат); англ. valve; нім. Ventil n) — гідроустаткування (пневмоустаткування), призначене для керування потоком робочого середовища[1]. Під керуванням потоком робочого середовища розуміють змінювання чи підтримування заданих значень тиску чи витрати робочого середовища, або змінювання напрямку, пуск і зупинення потоку робочого середовища. Як збірна назва гідроапаратів (пневмоапаратів) використовується термін "гідроапаратура (пневмоапаратура)".

== Класифікація ==
1. Гідроапаратура розподілу потоків рідини:

гідравлічні розподільники;
зворотні клапани та гідрозамки.
2. Гідроапаратура керування величиною потоку рідини:

дроселі;

регулятори витрати;

синхронізатори витрат.

3. Гідроапаратура керування тиском:

запобіжні клапани прямої та непрямої дії;

переливні клапани прямої і непрямої дії;

редукційні і напірні клапани, клапани співвідношення тисків;

розвантажувальний гідроклапан;

гідроклапани послідовності;

гідроклапани витримки часу.

4. Допоміжна гідроапаратура:

засоби кондиціювання рідини;

гідробаки для гідроприводів;

теплообмінники;

гідроакумулятори.
== Монтаж ==
Промисловістю освоєно випуск гідроапаратури різного конструктивного виконання - трубного, стикового, модульного і вбудованого. Для кожного виконання використовується свій спосіб монтажу; для трубного виконання - трубний (різьбовий) спосіб монтажу; для стикового - стиковий; для модульного - модульний; для вбудованого - вставною і ввертний способи монтажу.
При трубному (різьбовому) способі монтажу апарати з'єднують між собою за допомогою численних трубних з'єднань (різьбових та фланцевих) і трубопроводів. Недоліки способу: мала надійність трубних з'єднань і трубопроводів, які схильні до частого виходу з ладу через пульсуючого навантаження; труднощі монтажу та демонтажу окремих апаратів; великі габарити гідроприводу, так як між апаратами має бути значна відстань для розміщення труб і трубних з'єднань. Разом з тим з'єднання гидроапаратів, обумовлене в гідросхемі приводу машин, за допомогою трубопроводів викликає труднощі при експлуатації через великого асортименту застосовуваних труб, кінцевих, кутових і проміжних сполук і т.п. Різні сполуки є місцевими опорами для протікання рідини, можуть бути причиною зовнішніх витоків робочої рідини. Вібрації трубопроводів збільшують шум, створюваний насосними установками. Крім того, при великому числі трубопроводів доступ до апаратів приводу може бути настільки утруднений, що для їх регулювання або заміни потрібно демонтаж частини трубопроводів, що з'єднують інші апарати. .
При стиковому способом монтажу гідравлічні апарати встановлюють на панель або монтажну плиту. Відстань між апаратами визначається зручністю свердління (розведення) отворів в панелі або зручністю розводки труб з кінцевими з'єднаннями з протилежного боку монтажної плити. Габарити приводу в цьому випадку значно менше, ніж при трубному способі монтажу, простіше монтаж і демонтаж апаратів, що полегшує експлуатацію і ремонт обладнання. Кількість трубопроводів скорочується на 80%, що різко підвищує надійність приводу. Недоліки способу: великі витрати часу на розробку панелей, трудомісткість виготовлення і неможливість їх стандартизації, непридатність панелей до повторного використання при модернізації або використанні гідроприводу для іншого циклу роботи, збільшена металоємність приводу, складність виявлення і усунення помилок, допущених при розробці або виготовленні панелі. Близько 90% гідроапаратури випускається зі стикових приєднанням, в основному з єдиними міжнародними приєднувальними розмірами.
Результатом подальшого розвитку гідроапаратури стикового виконання є модульна апаратура.
Кожен з апаратів, що входять в комплекс модульної гідроапаратури, незалежно від свого функціонального призначення має дві стикові порожнини, однакові (за розмірами, кількістю і розташуванням отворів для проходу робочої рідини і кріплення) зі стикового площиною розподільника відповідного типорозміру. Завдяки цьому забезпечується модульний монтаж апаратури - апарати різного функціонального призначення встановлюються один на інший (рис. 21) в послідовності, яка визначається схемою гідроприводу машини, при цьому утворюється модульний блок.Замикається блок, як правило, стикових розподільником. Встановлений на плиті з отворами для підведення і відведення робочої рідини такий модульний блок являє собою закінчений найпростіший типовий гідропривід або частина гідроприводу. В останньому випадку весь гідропривід може складатися або з декількох таких блоків, або з блоків та іншої апаратури, яку монтує інакше.
Застосування модульної гідроапаратури дозволяє істотно спростити і здешевити гідропривід машини. Це досягається завдяки тому, що: 1) ця апаратура дешевше і легше стикового апаратури на 20-30%; 2) апарати-модулі, що встановлюються один на інший під розподіліть лем, не обіймаю ^ самостійної площі на панелі машини; 3) енергетичні витрати знижуються майже на 1/3 за рахунок зменшення втрат тиску в апаратах і забезпечення найкоротшого шляху для потоків рідини;
4) значно зменшено кількість труб і арматури, так як апарати з'єднуються безпосередній стикуванням; це забезпечує легкий монтаж, демонтаж і переналагодження гідравлічної схеми машини, в зв'язку з чим витрати по монтажу (в порівнянні, рапрімер, з трубним монтажем) зменшуються на 50-70%.
Гідроапаратура вбудованого виконання, як і модульного, відноситься до апаратури з беструбного способом монтажу. Застосовується для гідросистем з високим і надвисоким тиском і великими витратами робочої рідини. Вбудована гідроапаратура виконується на базі зворотного керованого (гідравлічним або електрогідравлічним способом) клапана. Апарати виконані у вигляді патронів, які або вгвинчуються в відповідні монтажні отвори, або вставляються в монтажні отвори панелі і закріплюються за допомогою фланців і гвинтів. В панелі виконані також з'єднують канали відповідно до гідравлічною схемою приводу. Панелі (моноблоки) встановлюються на базі гідростанцій (або на несучій рамі машини) і з'єднуються трубопроводами з виконавчими механізмами машин.
Основні переваги вбудованої апаратури: простота конструкції апаратів, можливість поузловой і подетальной їх уніфікації; можливість створення клапанних розподільників, які дозволяють працювати на високих і надвисоких тисках і управляти великими і малими витратами без істотної зміни об'ємного ККД системи; ми ^ мінімальними металоємність приводу, висока жорсткість панелей, можливість зниження шуму і вібрацій гідрофікованої машини; велика пропускна здатність апаратів. Однак є й недоліки: ускладнюється технологія виготовлення корпусів під установку апаратів в порівнянні зі стикового та модульної гидроаппаратурой; ускладнюються системи управління клапанним розподільником (необхідно в 1,5-2 рази більше електромагнітів, ніж для золотникового розподільника, що знижує надійність роботи приводу; ускладнюється пошук похибки або несправності гідроприводу.

Виконання гідроприводів на базі тільки одного виду гідроапаратури (наприклад, однієї тільки вбудовується або тільки модульної) не завжди можливо і виправдано. Раціонально застосувати в конкретному гидроприводе ті види гідроапаратури або поєднання видів, які дозволять для даного приводу оптимально реалізувати за всіма його технічними параметрами цикл роботи гідрофікованої машини.
Після попередніх стендових випробувань гидроаппаратуру слід будувати так, щоб був забезпечений легкий доступ для її обслуговування, регулювання та заміни. Положення апарату при монтажі має строго відповідати вимогам керівництва з експлуатації для монтируемого вироби, при цьому необхідно передбачати легкий доступ до отворів, які використовуються для приєднання манометрів при налагодженні гідроприводу. Гідроапаратуру трубного виконання монтують на відповідних кронштейнах (полицях) з таким розрахунком, щоб трубопроводи були навантажені вагою апаратів. Якщо в гідроапарати кілька отворів мають одне призначення, то в разі використання тільки одного з них інші отвори слід заглушити. Дренажні отвори повинні бути відкриті і з'єднані з маслобаком.
При монтажі апаратів стьґкового виконання необхідно звернути увагу на чистоту стикових поверхонь і якість гумових кілець ущільнювачів. При пошкодженні гумових кілець ущільнювачів їх необхідно замінити новими. Стикові поверхні при їх пошкодженні слід притертися. Норми точності на виготовлення стикуються площин панелі (монтажної плити) і корпусу апарату слід встановлювати з уче-. тому наступних умов: допуски площинності повинні відповідати 7-8-го ступеня точності за СТ СЕВ 636-77 (табл. 26); параметри шорсткості Ra від 1,25 до 0,63 мкм і від 0,63 до 0,32 мкм; число плям на квадт рапіе 25x25 мм понад 5 до 12.
При виготовленні панелей для монтажу стикового апаратури необхідно приділити особливу увагу виконанню сверлених каналів, щоб уникнути підвищених місцевих опорів, завихрень потоку, відкладення забруднень (рис. 22).
. Для надійної роботи гідропанелей, зібраних на базі модульних елементів, слід дотримуватись таких умов:
граничні відхилення не повинні перевищувати: для розмірів між осями отворів ± 0,2 мм; для діаметрів отворів +0,2 мм; граничні відхилення розмірів - Лоо-м класом точності;
допускається неплощинність стикових поверхонь не більше 0,01 мм на довжині 100 мм;
параметр шорсткості Ramax стикових площин не більше 1,26 мкм;
параметр шорсткості Ramax зовнішнього паска заглушки і поверх * ностей отворів під кільця ущільнювачів не більше 1,25 мкм;
матеріал для виготовлення плит - конструкційна сталь по ГОСТ 1050-74;
болти для кріплення апаратів на плитах, а також болти і шпильки, що стягують монтажні плити, повинні бути виготовлені, з сталей з ов> 10 МПа;
кільця ущільнювачів - по ГОСТ 9833-73.
При складанні гідропанелей з модульних блоків або окремих монтажних плит з встановленими на них апаратами послідовність розташування блоків або елементів визначається гідросхеми приводу; При складанні гідропанелей слід враховувати, що плити для умовного проходу Dy »в і 10 мм можна повертати разом з встановленими на них апаратами на 180 °. Між монтажними плитами встановлюють ущільнювальні плити з гумовими кільцями і при необхідності проміжні і перехідні плити. Канали в плитах перекривають заглушками. На кінцях гідропанелі встановлюють кріпильні плити. Зібрану панель з монтажних плит першого виконання стягують чотирма наскрізними шпильками, а з плит другого виконання (з вушками) - за допомогою болтів або коротких шпильок.
Максимальна монтажна довжина гідропанелей з плит першого виконання за умовами герметичності стиків повинна бути: для D = 6 мм 400- 600 мм; для Dy * 10 мм 500-700 мм; для Dy = 20 мм 600-800 мм. При використанні плит другого виконання максимальну монтажну довжину гідропанелей можна збільшити на 20-30% ..
Гідропанелі необхідно розташувати на гідроагрегат (або машині) в місцях, зручних для обслуговування, які забезпечують вільний доступ до апаратів і трубопроводах. Монтаж трубопроводів повинен виключати зовнішню текти масла і підсмоктування повітря, забезпечувати надійність закріплення труб на опорних конструкціях. При прокладанні комунікації слід мати на увазі, що великий радіус вигину труб погіршує умови монтажу і призводить до збільшення габаритів, а надто маленький - до надмірної деформації труби. Радіус вигину труб повинен бути при гарячої згинанні труб не менше трьох зовнішніх діаметрів, при холодній - не менше шести зовнішніх діаметрів.
При експлуатації гідросистем, побудованих з використанням модульних елементів, необхідні своєчасне видалення забруднень з резервуарів робочої рідини, очищення або заміна забруднених фільтруючих елементів, перевірка герметичності з'єднань стикових площин модульних елементів, трубопроводів і ущільнюючих пристроїв.
При налагодженні гідроапаратури вузли, що регулюють тиск, дблжни бути встановлені на знижений тиск. Розподільники, що керують роботою гідравлічних циліндрів, повинні бути встановлені в положення, що відповідає останньому (втягнути) положенням штока, що необхідно, щоб уникнути неконтрольованого руху виконавчих механізмів при підвищенні тиску в гідросистемі. Перед включенням електричних апаратів {магнітів}, які керують роботою розподільників, необхідно переконатися в їхній відповідності необхідним електричним параметрам. У табл. 27 наведені характерні неполадки в роботі гідравлічної апаратури, причини їх виникнення та способи усунення.
== Посилання ==
1. http://mash-xxl.info

2. https://uk.wikipedia.org
== Література ==
1. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник /В. О. Федорець, М. Н. Педченко, В. Б. Струтинський та ін. За ред. В. О. Федорця. — К:Вища школа, — 1995. - 463 с. — ISBN 5-11-004086-9.

Способи монтажу гідроапаратури

2016-06-05T12:06:37Z

Misha96:

'''Гідроапарат''' (пневмоапарат) (рос. гидроаппарат (пневмоаппарат); англ. valve; нім. Ventil n) — гідроустаткування (пневмоустаткування), призначене для керування потоком робочого середовища[1]. Під керуванням потоком робочого середовища розуміють змінювання чи підтримування заданих значень тиску чи витрати робочого середовища, або змінювання напрямку, пуск і зупинення потоку робочого середовища. Як збірна назва гідроапаратів (пневмоапаратів) використовується термін "гідроапаратура (пневмоапаратура)".

== Класифікація ==
1. Гідроапаратура розподілу потоків рідини:

гідравлічні розподільники;
зворотні клапани та гідрозамки.
2. Гідроапаратура керування величиною потоку рідини:

дроселі;

регулятори витрати;

синхронізатори витрат.

3. Гідроапаратура керування тиском:

запобіжні клапани прямої та непрямої дії;

переливні клапани прямої і непрямої дії;

редукційні і напірні клапани, клапани співвідношення тисків;

розвантажувальний гідроклапан;

гідроклапани послідовності;

гідроклапани витримки часу.

4. Допоміжна гідроапаратура:

засоби кондиціювання рідини;

гідробаки для гідроприводів;

теплообмінники;

гідроакумулятори.
== Монтаж ==
Промисловістю освоєно випуск гідроапаратури різного конструктивного виконання - трубного, стикового, модульного і вбудованого. Для кожного виконання використовується свій спосіб монтажу; для трубного виконання - трубний (різьбовий) спосіб монтажу; для стикового - стиковий; для модульного - модульний; для вбудованого - вставною і ввертний способи монтажу.
При трубному (різьбовому) способі монтажу апарати з'єднують між собою за допомогою численних трубних з'єднань (різьбових та фланцевих) і трубопроводів. Недоліки способу: мала надійність трубних з'єднань і трубопроводів, які схильні до частого виходу з ладу через пульсуючого навантаження; труднощі монтажу та демонтажу окремих апаратів; великі габарити гідроприводу, так як між апаратами має бути значна відстань для розміщення труб і трубних з'єднань. Разом з тим з'єднання гидроапаратів, обумовлене в гідросхемі приводу машин, за допомогою трубопроводів викликає труднощі при експлуатації через великого асортименту застосовуваних труб, кінцевих, кутових і проміжних сполук і т.п. Різні сполуки є місцевими опорами для протікання рідини, можуть бути причиною зовнішніх витоків робочої рідини. Вібрації трубопроводів збільшують шум, створюваний насосними установками. Крім того, при великому числі трубопроводів доступ до апаратів приводу може бути настільки утруднений, що для їх регулювання або заміни потрібно демонтаж частини трубопроводів, що з'єднують інші апарати. .
При стиковому способом монтажу гідравлічні апарати встановлюють на панель або монтажну плиту. Відстань між апаратами визначається зручністю свердління (розведення) отворів в панелі або зручністю розводки труб з кінцевими з'єднаннями з протилежного боку монтажної плити. Габарити приводу в цьому випадку значно менше, ніж при трубному способі монтажу, простіше монтаж і демонтаж апаратів, що полегшує експлуатацію і ремонт обладнання. Кількість трубопроводів скорочується на 80%, що різко підвищує надійність приводу. Недоліки способу: великі витрати часу на розробку панелей, трудомісткість виготовлення і неможливість їх стандартизації, непридатність панелей до повторного використання при модернізації або використанні гідроприводу для іншого циклу роботи, збільшена металоємність приводу, складність виявлення і усунення помилок, допущених при розробці або виготовленні панелі. Близько 90% гідроапаратури випускається зі стикових приєднанням, в основному з єдиними міжнародними приєднувальними розмірами.
Результатом подальшого розвитку гідроапаратури стикового виконання є модульна апаратура.
Кожен з апаратів, що входять в комплекс модульної гідроапаратури, незалежно від свого функціонального призначення має дві стикові порожнини, однакові (за розмірами, кількістю і розташуванням отворів для проходу робочої рідини і кріплення) зі стикового площиною розподільника відповідного типорозміру. Завдяки цьому забезпечується модульний монтаж апаратури - апарати різного функціонального призначення встановлюються один на інший (рис. 21) в послідовності, яка визначається схемою гідроприводу машини, при цьому утворюється модульний блок.Замикається блок, як правило, стикових розподільником. Встановлений на плиті з отворами для підведення і відведення робочої рідини такий модульний блок являє собою закінчений найпростіший типовий гідропривід або частина гідроприводу. В останньому випадку весь гідропривід може складатися або з декількох таких блоків, або з блоків та іншої апаратури, яку монтує інакше.
Застосування модульної гідроапаратури дозволяє істотно спростити і здешевити гідропривід машини. Це досягається завдяки тому, що: 1) ця апаратура дешевше і легше стикового апаратури на 20-30%; 2) апарати-модулі, що встановлюються один на інший під розподіліть лем, не обіймаю ^ самостійної площі на панелі машини; 3) енергетичні витрати знижуються майже на 1/3 за рахунок зменшення втрат тиску в апаратах і забезпечення найкоротшого шляху для потоків рідини;
4) значно зменшено кількість труб і арматури, так як апарати з'єднуються безпосередній стикуванням; це забезпечує легкий монтаж, демонтаж і переналагодження гідравлічної схеми машини, в зв'язку з чим витрати по монтажу (в порівнянні, рапрімер, з трубним монтажем) зменшуються на 50-70%.
Гідроапаратура вбудованого виконання, як і модульного, відноситься до апаратури з беструбного способом монтажу. Застосовується для гідросистем з високим і надвисоким тиском і великими витратами робочої рідини. Вбудована гідроапаратура виконується на базі зворотного керованого (гідравлічним або електрогідравлічним способом) клапана. Апарати виконані у вигляді патронів, які або вгвинчуються в відповідні монтажні отвори, або вставляються в монтажні отвори панелі і закріплюються за допомогою фланців і гвинтів. В панелі виконані також з'єднують канали відповідно до гідравлічною схемою приводу. Панелі (моноблоки) встановлюються на базі гідростанцій (або на несучій рамі машини) і з'єднуються трубопроводами з виконавчими механізмами машин.
Основні переваги вбудованої апаратури: простота конструкції апаратів, можливість поузловой і подетальной їх уніфікації; можливість створення клапанних розподільників, які дозволяють працювати на високих і надвисоких тисках і управляти великими і малими витратами без істотної зміни об'ємного ККД системи; ми ^ мінімальними металоємність приводу, висока жорсткість панелей, можливість зниження шуму і вібрацій гідрофікованої машини; велика пропускна здатність апаратів. Однак є й недоліки: ускладнюється технологія виготовлення корпусів під установку апаратів в порівнянні зі стикового та модульної гидроаппаратурой; ускладнюються системи управління клапанним розподільником (необхідно в 1,5-2 рази більше електромагнітів, ніж для золотникового розподільника, що знижує надійність роботи приводу; ускладнюється пошук похибки або несправності гідроприводу.

Виконання гідроприводів на базі тільки одного виду гідроапаратури (наприклад, однієї тільки вбудовується або тільки модульної) не завжди можливо і виправдано. Раціонально застосувати в конкретному гидроприводе ті види гідроапаратури або поєднання видів, які дозволять для даного приводу оптимально реалізувати за всіма його технічними параметрами цикл роботи гідрофікованої машини.
Після попередніх стендових випробувань гидроаппаратуру слід будувати так, щоб був забезпечений легкий доступ для її обслуговування, регулювання та заміни. Положення апарату при монтажі має строго відповідати вимогам керівництва з експлуатації для монтируемого вироби, при цьому необхідно передбачати легкий доступ до отворів, які використовуються для приєднання манометрів при налагодженні гідроприводу. Гідроапаратуру трубного виконання монтують на відповідних кронштейнах (полицях) з таким розрахунком, щоб трубопроводи були навантажені вагою апаратів. Якщо в гідроапарати кілька отворів мають одне призначення, то в разі використання тільки одного з них інші отвори слід заглушити. Дренажні отвори повинні бути відкриті і з'єднані з маслобаком.
При монтажі апаратів стьґкового виконання необхідно звернути увагу на чистоту стикових поверхонь і якість гумових кілець ущільнювачів. При пошкодженні гумових кілець ущільнювачів їх необхідно замінити новими. Стикові поверхні при їх пошкодженні слід притертися. Норми точності на виготовлення стикуються площин панелі (монтажної плити) і корпусу апарату слід встановлювати з уче-. тому наступних умов: допуски площинності повинні відповідати 7-8-го ступеня точності за СТ СЕВ 636-77 (табл. 26); параметри шорсткості Ra від 1,25 до 0,63 мкм і від 0,63 до 0,32 мкм; число плям на квадт рапіе 25x25 мм понад 5 до 12.
При виготовленні панелей для монтажу стикового апаратури необхідно приділити особливу увагу виконанню сверлених каналів, щоб уникнути підвищених місцевих опорів, завихрень потоку, відкладення забруднень (рис. 22).
. Для надійної роботи гідропанелей, зібраних на базі модульних елементів, слід дотримуватись таких умов:
граничні відхилення не повинні перевищувати: для розмірів між осями отворів ± 0,2 мм; для діаметрів отворів +0,2 мм; граничні відхилення розмірів - Лоо-м класом точності;
допускається неплощинність стикових поверхонь не більше 0,01 мм на довжині 100 мм;
параметр шорсткості Ramax стикових площин не більше 1,26 мкм;
параметр шорсткості Ramax зовнішнього паска заглушки і поверх * ностей отворів під кільця ущільнювачів не більше 1,25 мкм;
матеріал для виготовлення плит - конструкційна сталь по ГОСТ 1050-74;
болти для кріплення апаратів на плитах, а також болти і шпильки, що стягують монтажні плити, повинні бути виготовлені, з сталей з ов> 10 МПа;
кільця ущільнювачів - по ГОСТ 9833-73.
При складанні гідропанелей з модульних блоків або окремих монтажних плит з встановленими на них апаратами послідовність розташування блоків або елементів визначається гідросхеми приводу; При складанні гідропанелей слід враховувати, що плити для умовного проходу Dy »в і 10 мм можна повертати разом з встановленими на них апаратами на 180 °. Між монтажними плитами встановлюють ущільнювальні плити з гумовими кільцями і при необхідності проміжні і перехідні плити. Канали в плитах перекривають заглушками. На кінцях гідропанелі встановлюють кріпильні плити. Зібрану панель з монтажних плит першого виконання стягують чотирма наскрізними шпильками, а з плит другого виконання (з вушками) - за допомогою болтів або коротких шпильок.
Максимальна монтажна довжина гідропанелей з плит першого виконання за умовами герметичності стиків повинна бути: для D = 6 мм 400- 600 мм; для Dy * 10 мм 500-700 мм; для Dy = 20 мм 600-800 мм. При використанні плит другого виконання максимальну монтажну довжину гідропанелей можна збільшити на 20-30% ..
Гідропанелі необхідно розташувати на гідроагрегат (або машині) в місцях, зручних для обслуговування, які забезпечують вільний доступ до апаратів і трубопроводах. Монтаж трубопроводів повинен виключати зовнішню текти масла і підсмоктування повітря, забезпечувати надійність закріплення труб на опорних конструкціях. При прокладанні комунікації слід мати на увазі, що великий радіус вигину труб погіршує умови монтажу і призводить до збільшення габаритів, а надто маленький - до надмірної деформації труби. Радіус вигину труб повинен бути при гарячої згинанні труб не менше трьох зовнішніх діаметрів, при холодній - не менше шести зовнішніх діаметрів.
При експлуатації гідросистем, побудованих з використанням модульних елементів, необхідні своєчасне видалення забруднень з резервуарів робочої рідини, очищення або заміна забруднених фільтруючих елементів, перевірка герметичності з'єднань стикових площин модульних елементів, трубопроводів і ущільнюючих пристроїв.
При налагодженні гідроапаратури вузли, що регулюють тиск, дблжни бути встановлені на знижений тиск. Розподільники, що керують роботою гідравлічних циліндрів, повинні бути встановлені в положення, що відповідає останньому (втягнути) положенням штока, що необхідно, щоб уникнути неконтрольованого руху виконавчих механізмів при підвищенні тиску в гідросистемі. Перед включенням електричних апаратів {магнітів}, які керують роботою розподільників, необхідно переконатися в їхній відповідності необхідним електричним параметрам. У табл. 27 наведені характерні неполадки в роботі гідравлічної апаратури, причини їх виникнення та способи усунення.

Способи монтажу гідроапаратури

2016-05-25T20:35:38Z

Misha96:

Способи монтажу гідроапаратури

2016-03-19T20:19:30Z

Misha96:

'''1. Вимоги до установки гідроагрегатів'''

Установка гідроагрегатів повинна здійснюватися забезпеченням зручного доступу до вузлів і елементів. Заміна агрегатів не повинна викликати необхідності демонтажу сусідніх вузлів та елементів гідроприводу.

Гідромашини не повинні сприймати навантажень від ваги приєднувальних трубопроводів або зусиль, що виникають внаслідок пружної деформації трубопроводів.
У всмоктувальній гідролінії насосів повинен забезпечуватися необхідний підпір робочої рідини. Діаметр всмоктувального трубопроводу повинен бути не менше умовного проходу отвору всмоктування насоса. Швидкість течії робочої рідини у всмоктуючому трубопроводі не повинна перевищувати 1,2 м/с. Всмоктуючий трубопровід повинен мати мінімально можливий опір. Допустиме розрідження у всмоктуючому трубопрводі 0,02...0,025 МПа. Зливний трубопровід в гідроприводах з розімкненою циркляцією робочої рідини, а також в насосах підживлення повинен мати розміри, що забезпечують переміщення робочої рідини в ньому з швидкістю, що не перевищує швидкість її руху у всмоктуючому трубопроводі. В іншому випадку при зливі в гідробаці утворюється масляна емульсія (суміш масла та повітря).

Зливна труба повинна занурюватися в масло, мати скіс під кутом 45; мінімальна відстань від дна бака до труби має становити 2,5 зовнішнього діаметра зливної труби.

Дренажні отвори на корпусах гідромашин повинні розташовуватися у верхньому положенні для виключення утворення камер, заповнених повітрям. При значній довжині дренажного трубопроводу його перетин необхідно збільшувати щоб уникнути підвищення тиску усередині корпусу гідромашини.

З'єднання гідроагрегатів виконується за допомогою сталевих трубопроводів або гумових рукавів. Основні вимоги до монтажу гнучких рукавів наступні: рукав повинен висіти не перегинаючи в місці закладення; різкі вигини і скручування не допускаються; при роботі не повинно бути тертя рукавів одного про іншого і про деталі конструкції; довжина прямої ділянки рукави близько приєднувальних арматур - не менше шести зовнішніх його діаметрів.
В найвищій точці трубопроводу повинна знаходитися пристрій для видалення повітря.

'''2. Збірка і установка гідроагрегатів'''

Монтаж об'ємного гідроприводу необхідно починати з перевірки наявності всіх комплектуючих вузлів і деталей. Переконавшись у справності, приступають до монтажу гідроагрегатів, гідромашин, гідроапаратури, сполучних трубопроводів і контрольно-вимірювальних приладів. Потім монтують системи управління, охолодження і т.п. Всі отвори для підведення та відведення робочої рідини повинні бути закриті відповідними заглушками. Трубопроводи ретельно очищаються, а їх внутрішні поверхні протравлюються. Потім труби промиваються в спеціальних промивних ваннах, просушуються стисненим повітрям і закупорюються до установки на машину. Перед монтажем трубопроводи повинні бути випробувані на тиск, що перевищує максимальний робочий в 2 рази.

Особливу увагу необхідно приділяти правильному монтажу ущільнювальних пристроїв. На поверхні деталей, що сполучаються з ущільненням не допускаються ризики, забоїни, відколи, задирки і інші дефекти. Розміри і чистота сполучених поверхонь повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Перед установкою ущільнення, а також поверхні деталей, що сполучаються з ущільненням, протирають безворсові тампоном, змоченим у бензині. Потім їх сушать при кімнатній температурі до повного випаровування бензину і змащують робочою рідиною або мастильним матеріалом, інертним до матеріалу ущільнень.

Не допускається перекіс ущільнювального вузла, надмірне розтягування, скручування і механічне пошкодження ущільнень. У разі відсутності західних фасок на ущільнюваних деталях або при монтажі ущільнень на деталі, що мають нерівності і ступінчасту форму, застосовують спеціальні монтажні оправлення.

Монтаж і демонтаж вузлів та елементів об'ємного гідроприводу проводять відповідно до інструкції по його експлуатації.

'''3. Заправка гідросистеми робочою рідиною'''

Після закінчення монтажних робіт в гідросистему заливають робочу рідину необхідної марки і в потрібному обсязі. Вміст води в ній не допускається. Очищення від механічних домішок проводиться на спеціальних установках. Робоча рідина фільтрується. Тонкість фільтрації не повинна бути більшою за ту, яка забезпечується самим "тонким" фільтром, встановленим в гідросистемі.

Надійність гідроприводу безпосередньо залежить від чистоти робочої рідини, тому при заправці необхідно охороняти масло від забруднень на різних технологічних етапах. Заправка повинна проводитися заправними станціями з ручним або механізованим приводом. Перевагою заправних станцій є наявність резервуара, що оберігає масло від забруднення в процесі транспортування, зберігання і заливки, прийомних і напірних фільтрів тонкого очищення, що забезпечують необхідну тонкість фільтрації при заправці.

Заправка об'ємного гідроприводу ділиться на три етапи. На першому масло заливається в корпус гідромашини, а повітря видаляється дренажною системою. Для цього проводиться подача робочої рідини через монтажний трубопровід в нижню дренажну точку гідроприводу. У міру надходження робочої рідини повітря через верхню дренажну точку витісняється в гідробак. На другому етапі здійснюється заливка робочої рідини в гідробак до верхнього рівня. На третьому етапі заправляється гідросистема. При цьому проводять пробні пуски об'ємного гідроприводу на холостих режимах при мінімальній частоті обертання приводного валу. Пробні пуски мобільних машин проводять з перервами на протязі 15 с за допомогою стартера. Контроль за наповненням гідросистеми здійснюється по зниженню рівня масла в гідробаку. Після заповнення приводний двигун запускається на холостих режимах протягом 3...5 хв, після чого проводиться дозаправка до потрібного рівня робочої рідини по мітці на покажчику гидробака.

Способи монтажу гідроапаратури

2016-03-19T20:17:30Z

Misha96:

'''==Вимоги до установки гідроагрегатів=='''
Установка гідроагрегатів повинна здійснюватися забезпеченням зручного доступу до вузлів і елементів. Заміна агрегатів не повинна викликати необхідності демонтажу сусідніх вузлів та елементів гідроприводу.

Гідромашини не повинні сприймати навантажень від ваги приєднувальних трубопроводів або зусиль, що виникають внаслідок пружної деформації трубопроводів.
У всмоктувальній гідролінії насосів повинен забезпечуватися необхідний підпір робочої рідини. Діаметр всмоктувального трубопроводу повинен бути не менше умовного проходу отвору всмоктування насоса. Швидкість течії робочої рідини у всмоктуючому трубопроводі не повинна перевищувати 1,2 м/с. Всмоктуючий трубопровід повинен мати мінімально можливий опір. Допустиме розрідження у всмоктуючому трубопрводі 0,02...0,025 МПа. Зливний трубопровід в гідроприводах з розімкненою циркляцією робочої рідини, а також в насосах підживлення повинен мати розміри, що забезпечують переміщення робочої рідини в ньому з швидкістю, що не перевищує швидкість її руху у всмоктуючому трубопроводі. В іншому випадку при зливі в гідробаці утворюється масляна емульсія (суміш масла та повітря).

Зливна труба повинна занурюватися в масло, мати скіс під кутом 45; мінімальна відстань від дна бака до труби має становити 2,5 зовнішнього діаметра зливної труби.

Дренажні отвори на корпусах гідромашин повинні розташовуватися у верхньому положенні для виключення утворення камер, заповнених повітрям. При значній довжині дренажного трубопроводу його перетин необхідно збільшувати щоб уникнути підвищення тиску усередині корпусу гідромашини.

З'єднання гідроагрегатів виконується за допомогою сталевих трубопроводів або гумових рукавів. Основні вимоги до монтажу гнучких рукавів наступні: рукав повинен висіти не перегинаючи в місці закладення; різкі вигини і скручування не допускаються; при роботі не повинно бути тертя рукавів одного про іншого і про деталі конструкції; довжина прямої ділянки рукави близько приєднувальних арматур - не менше шести зовнішніх його діаметрів.
В найвищій точці трубопроводу повинна знаходитися пристрій для видалення повітря.

'''==Збірка і установка гідроагрегатів=='''

Монтаж об'ємного гідроприводу необхідно починати з перевірки наявності всіх комплектуючих вузлів і деталей. Переконавшись у справності, приступають до монтажу гідроагрегатів, гідромашин, гідроапаратури, сполучних трубопроводів і контрольно-вимірювальних приладів. Потім монтують системи управління, охолодження і т.п. Всі отвори для підведення та відведення робочої рідини повинні бути закриті відповідними заглушками. Трубопроводи ретельно очищаються, а їх внутрішні поверхні протравлюються. Потім труби промиваються в спеціальних промивних ваннах, просушуються стисненим повітрям і закупорюються до установки на машину. Перед монтажем трубопроводи повинні бути випробувані на тиск, що перевищує максимальний робочий в 2 рази.

Особливу увагу необхідно приділяти правильному монтажу ущільнювальних пристроїв. На поверхні деталей, що сполучаються з ущільненням не допускаються ризики, забоїни, відколи, задирки і інші дефекти. Розміри і чистота сполучених поверхонь повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Перед установкою ущільнення, а також поверхні деталей, що сполучаються з ущільненням, протирають безворсові тампоном, змоченим у бензині. Потім їх сушать при кімнатній температурі до повного випаровування бензину і змащують робочою рідиною або мастильним матеріалом, інертним до матеріалу ущільнень.

Не допускається перекіс ущільнювального вузла, надмірне розтягування, скручування і механічне пошкодження ущільнень. У разі відсутності західних фасок на ущільнюваних деталях або при монтажі ущільнень на деталі, що мають нерівності і ступінчасту форму, застосовують спеціальні монтажні оправлення.

Монтаж і демонтаж вузлів та елементів об'ємного гідроприводу проводять відповідно до інструкції по його експлуатації.

'''==Заправка гідросистеми робочою рідиною=='''

Після закінчення монтажних робіт в гідросистему заливають робочу рідину необхідної марки і в потрібному обсязі. Вміст води в ній не допускається. Очищення від механічних домішок проводиться на спеціальних установках. Робоча рідина фільтрується. Тонкість фільтрації не повинна бути більшою за ту, яка забезпечується самим "тонким" фільтром, встановленим в гідросистемі.

Надійність гідроприводу безпосередньо залежить від чистоти робочої рідини, тому при заправці необхідно охороняти масло від забруднень на різних технологічних етапах. Заправка повинна проводитися заправними станціями з ручним або механізованим приводом. Перевагою заправних станцій є наявність резервуара, що оберігає масло від забруднення в процесі транспортування, зберігання і заливки, прийомних і напірних фільтрів тонкого очищення, що забезпечують необхідну тонкість фільтрації при заправці.

Заправка об'ємного гідроприводу ділиться на три етапи. На першому масло заливається в корпус гідромашини, а повітря видаляється дренажною системою. Для цього проводиться подача робочої рідини через монтажний трубопровід в нижню дренажну точку гідроприводу. У міру надходження робочої рідини повітря через верхню дренажну точку витісняється в гідробак. На другому етапі здійснюється заливка робочої рідини в гідробак до верхнього рівня. На третьому етапі заправляється гідросистема. При цьому проводять пробні пуски об'ємного гідроприводу на холостих режимах при мінімальній частоті обертання приводного валу. Пробні пуски мобільних машин проводять з перервами на протязі 15 с за допомогою стартера. Контроль за наповненням гідросистеми здійснюється по зниженню рівня масла в гідробаку. Після заповнення приводний двигун запускається на холостих режимах протягом 3...5 хв, після чого проводиться дозаправка до потрібного рівня робочої рідини по мітці на покажчику гидробака.

Способи монтажу гідроапаратури

2016-03-19T20:14:09Z

Misha96:

==Вимоги до установки гідроагрегатів==
Установка гідроагрегатів повинна здійснюватися забезпеченням зручного доступу до вузлів і елементів. Заміна агрегатів не повинна викликати необхідності демонтажу сусідніх вузлів та елементів гідроприводу.

Гідромашини не повинні сприймати навантажень від ваги приєднувальних трубопроводів або зусиль, що виникають внаслідок пружної деформації трубопроводів.
У всмоктувальній гідролінії насосів повинен забезпечуватися необхідний підпір робочої рідини. Діаметр всмоктувального трубопроводу повинен бути не менше умовного проходу отвору всмоктування насоса. Швидкість течії робочої рідини у всмоктуючому трубопроводі не повинна перевищувати 1,2 м/с. Всмоктуючий трубопровід повинен мати мінімально можливий опір. Допустиме розрідження у всмоктуючому трубопрводі 0,02...0,025 МПа. Зливний трубопровід в гідроприводах з розімкненою циркляцією робочої рідини, а також в насосах підживлення повинен мати розміри, що забезпечують переміщення робочої рідини в ньому з швидкістю, що не перевищує швидкість її руху у всмоктуючому трубопроводі. В іншому випадку при зливі в гідробаці утворюється масляна емульсія (суміш масла та повітря).

Зливна труба повинна занурюватися в масло, мати скіс під кутом 45; мінімальна відстань від дна бака до труби має становити 2,5 зовнішнього діаметра зливної труби.

Дренажні отвори на корпусах гідромашин повинні розташовуватися у верхньому положенні для виключення утворення камер, заповнених повітрям. При значній довжині дренажного трубопроводу його перетин необхідно збільшувати щоб уникнути підвищення тиску усередині корпусу гідромашини.

З'єднання гідроагрегатів виконується за допомогою сталевих трубопроводів або гумових рукавів. Основні вимоги до монтажу гнучких рукавів наступні: рукав повинен висіти не перегинаючи в місці закладення; різкі вигини і скручування не допускаються; при роботі не повинно бути тертя рукавів одного про іншого і про деталі конструкції; довжина прямої ділянки рукави близько приєднувальних арматур - не менше шести зовнішніх його діаметрів.
В найвищій точці трубопроводу повинна знаходитися пристрій для видалення повітря.

==Збірка і установка гідроагрегатів==

Монтаж об'ємного гідроприводу необхідно починати з перевірки наявності всіх комплектуючих вузлів і деталей. Переконавшись у справності, приступають до монтажу гідроагрегатів, гідромашин, гідроапаратури, сполучних трубопроводів і контрольно-вимірювальних приладів. Потім монтують системи управління, охолодження і т.п. Всі отвори для підведення та відведення робочої рідини повинні бути закриті відповідними заглушками. Трубопроводи ретельно очищаються, а їх внутрішні поверхні протравлюються. Потім труби промиваються в спеціальних промивних ваннах, просушуються стисненим повітрям і закупорюються до установки на машину. Перед монтажем трубопроводи повинні бути випробувані на тиск, що перевищує максимальний робочий в 2 рази.

Особливу увагу необхідно приділяти правильному монтажу ущільнювальних пристроїв. На поверхні деталей, що сполучаються з ущільненням не допускаються ризики, забоїни, відколи, задирки і інші дефекти. Розміри і чистота сполучених поверхонь повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Перед установкою ущільнення, а також поверхні деталей, що сполучаються з ущільненням, протирають безворсові тампоном, змоченим у бензині. Потім їх сушать при кімнатній температурі до повного випаровування бензину і змащують робочою рідиною або мастильним матеріалом, інертним до матеріалу ущільнень.

Не допускається перекіс ущільнювального вузла, надмірне розтягування, скручування і механічне пошкодження ущільнень. У разі відсутності західних фасок на ущільнюваних деталях або при монтажі ущільнень на деталі, що мають нерівності і ступінчасту форму, застосовують спеціальні монтажні оправлення.

Монтаж і демонтаж вузлів та елементів об'ємного гідроприводу проводять відповідно до інструкції по його експлуатації.

==Заправка гідросистеми робочою рідиною==

Після закінчення монтажних робіт в гідросистему заливають робочу рідину необхідної марки і в потрібному обсязі. Вміст води в ній не допускається. Очищення від механічних домішок проводиться на спеціальних установках. Робоча рідина фільтрується. Тонкість фільтрації не повинна бути більшою за ту, яка забезпечується самим "тонким" фільтром, встановленим в гідросистемі.

Надійність гідроприводу безпосередньо залежить від чистоти робочої рідини, тому при заправці необхідно охороняти масло від забруднень на різних технологічних етапах. Заправка повинна проводитися заправними станціями з ручним або механізованим приводом. Перевагою заправних станцій є наявність резервуара, що оберігає масло від забруднення в процесі транспортування, зберігання і заливки, прийомних і напірних фільтрів тонкого очищення, що забезпечують необхідну тонкість фільтрації при заправці.

Заправка об'ємного гідроприводу ділиться на три етапи. На першому масло заливається в корпус гідромашини, а повітря видаляється дренажною системою. Для цього проводиться подача робочої рідини через монтажний трубопровід в нижню дренажну точку гідроприводу. У міру надходження робочої рідини повітря через верхню дренажну точку витісняється в гідробак. На другому етапі здійснюється заливка робочої рідини в гідробак до верхнього рівня. На третьому етапі заправляється гідросистема. При цьому проводять пробні пуски об'ємного гідроприводу на холостих режимах при мінімальній частоті обертання приводного валу. Пробні пуски мобільних машин проводять з перервами на протязі 15 с за допомогою стартера. Контроль за наповненням гідросистеми здійснюється по зниженню рівня масла в гідробаку. Після заповнення приводний двигун запускається на холостих режимах протягом 3...5 хв, після чого проводиться дозаправка до потрібного рівня робочої рідини по мітці на покажчику гидробака.

Способи монтажу гідроапаратури

2016-03-19T15:21:01Z

Misha96: Створена сторінка: ==Вимоги до установки гідроагрегатів== Установка гідроагрегатів повинна здійснюватися ...

Обговорення:Способи монтажу гідроапаратури

2016-03-19T15:01:09Z

Misha96: Створена сторінка: Ісаєвич М. КТс-31

Ісаєвич М. КТс-31