Wiki ТНТУ - Внесок користувача [uk]

Обговорення:Насос-дозатор

2013-09-04T14:24:23Z

Elvis94:

Рубаха Олександр КБ-31

Обговорення:Насос-дозатор

2013-09-04T14:01:23Z

Elvis94: Створена сторінка: Берусь створювати цю статтю

Берусь створювати цю статтю

Реопексні рідини

2013-06-13T20:15:52Z

Elvis94:

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.
[[Файл:Реоплексна_рідина.jpg|200px|thumb|left|Реопексна неньютонівська рідина]]
Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.
[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]
[[Файл:Фрейндліх_2.gif|200px|thumb|right|Фрейндліх]]
===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.
[[Файл:Таблиця_реопексія.jpg|200px|thumb|left|Таблиця зміни в'язкозті масел на холоді при повільній течії]]

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігав Герберт Макс Фрейндліх в 1939 році, який вивчав поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Герберт Макс Фрейндліх - це німецький фізикохімік. Народився в Берліні. Навчався в Мюнхенському і Лейпцігському університетах.
Основні роботи відносяться до колоїдної хімії. Досліджував (з 1911) коагуляцію і стійкість колоїдних розчинів. Встановив (1920-1922) залежність адсорбції від температури, підтвердив справедливість емпіричного рівняння ізотерми адсорбції, яке вивів в 1888 р. голландський хімік І. М. ван Бемелен (т.зв. ізотерма адсорбції Фрейндліха). Відкрив (1930) колоїдні системи, здатні до оборотного гелеутворення при постійній температурі і спокої. Встановив здатність твердих структур розріджуватися при механічному впливі і назвав це явище тиксотропією. Вивчав обернене до тиксотропії явище - реопексію. Використовував ефект тиксотропії в технології силікатів. Займався коллоїднохімічними проблемами, пов'язаними з біологією і медициною.

Г.Фрейндліх був першим, хто спробував описати реопексію та тиксотропію.Він назвав реопексією ефект зниження часу тиксотропного згущення золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всякий повільний плин сприяє застиганню і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджуючу дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.

== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html
*http://www.tehnoinfa.ru/plastichnostnefteproduktov/4.html
*Уилкинсон У. Л., Неньютоновские жидкости, пер. с англ., М., 1964
*Рейнер М., Реология, пер. с англ., М., 1965
*Астарита Д ж., Марруччи Д ж., Основы гидромеханики неньютоновских жидкостей, пер. с англ., М., 1978
*http://www.physchem.chimfak.rsu.ru/Source/History/Persones/Freundlich.html
*Волков В.А., Вонский Е.В., Кузнецова Г.И. Выдающиеся химики мира. – М.: ВШ, 1991. 656 с.

Файл:Фрейндліх 2.gif

2013-06-13T20:15:02Z

Elvis94:

Реопексні рідини

2013-06-13T18:57:37Z

Elvis94: /* Джерела */

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.
[[Файл:Реоплексна_рідина.jpg|200px|thumb|left|Реопексна неньютонівська рідина]]
Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.
[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]
[[Файл:Фрейндліх.jpeg|200px|thumb|right|Фрейндліх]]
===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.
[[Файл:Таблиця_реопексія.jpg|200px|thumb|left|Таблиця зміни в'язкозті масел на холоді при повільній течії]]

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігав Герберт Макс Фрейндліх в 1939 році, який вивчав поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Герберт Макс Фрейндліх - це німецький фізикохімік. Народився в Берліні. Навчався в Мюнхенському і Лейпцігському університетах.
Основні роботи відносяться до колоїдної хімії. Досліджував (з 1911) коагуляцію і стійкість колоїдних розчинів. Встановив (1920-1922) залежність адсорбції від температури, підтвердив справедливість емпіричного рівняння ізотерми адсорбції, яке вивів в 1888 р. голландський хімік І. М. ван Бемелен (т.зв. ізотерма адсорбції Фрейндліха). Відкрив (1930) колоїдні системи, здатні до оборотного гелеутворення при постійній температурі і спокої. Встановив здатність твердих структур розріджуватися при механічному впливі і назвав це явище тиксотропією. Вивчав обернене до тиксотропії явище - реопексію. Використовував ефект тиксотропії в технології силікатів. Займався коллоїднохімічними проблемами, пов'язаними з біологією і медициною.

Г.Фрейндліх був першим, хто спробував описати реопексію та тиксотропію.Він назвав реопексією ефект зниження часу тиксотропного згущення золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всякий повільний плин сприяє застиганню і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджуючу дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.

== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html
*http://www.tehnoinfa.ru/plastichnostnefteproduktov/4.html
*Уилкинсон У. Л., Неньютоновские жидкости, пер. с англ., М., 1964
*Рейнер М., Реология, пер. с англ., М., 1965
*Астарита Д ж., Марруччи Д ж., Основы гидромеханики неньютоновских жидкостей, пер. с англ., М., 1978
*http://www.physchem.chimfak.rsu.ru/Source/History/Persones/Freundlich.html
*Волков В.А., Вонский Е.В., Кузнецова Г.И. Выдающиеся химики мира. – М.: ВШ, 1991. 656 с.

Реопексні рідини

2013-06-13T18:56:15Z

Elvis94:

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.
[[Файл:Реоплексна_рідина.jpg|200px|thumb|left|Реопексна неньютонівська рідина]]
Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.
[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]
[[Файл:Фрейндліх.jpeg|200px|thumb|right|Фрейндліх]]
===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.
[[Файл:Таблиця_реопексія.jpg|200px|thumb|left|Таблиця зміни в'язкозті масел на холоді при повільній течії]]

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігав Герберт Макс Фрейндліх в 1939 році, який вивчав поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Герберт Макс Фрейндліх - це німецький фізикохімік. Народився в Берліні. Навчався в Мюнхенському і Лейпцігському університетах.
Основні роботи відносяться до колоїдної хімії. Досліджував (з 1911) коагуляцію і стійкість колоїдних розчинів. Встановив (1920-1922) залежність адсорбції від температури, підтвердив справедливість емпіричного рівняння ізотерми адсорбції, яке вивів в 1888 р. голландський хімік І. М. ван Бемелен (т.зв. ізотерма адсорбції Фрейндліха). Відкрив (1930) колоїдні системи, здатні до оборотного гелеутворення при постійній температурі і спокої. Встановив здатність твердих структур розріджуватися при механічному впливі і назвав це явище тиксотропією. Вивчав обернене до тиксотропії явище - реопексію. Використовував ефект тиксотропії в технології силікатів. Займався коллоїднохімічними проблемами, пов'язаними з біологією і медициною.

Г.Фрейндліх був першим, хто спробував описати реопексію та тиксотропію.Він назвав реопексією ефект зниження часу тиксотропного згущення золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всякий повільний плин сприяє застиганню і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджуючу дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.

== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html
*http://www.tehnoinfa.ru/plastichnostnefteproduktov/4.html
*Уилкинсон У. Л., Неньютоновские жидкости, пер. с англ., М., 1964
*Рейнер М., Реология, пер. с англ., М., 1965
*Астарита Д ж., Марруччи Д ж., Основы гидромеханики неньютоновских жидкостей, пер. с англ., М., 1978
*http://www.physchem.chimfak.rsu.ru/Source/History/Persones/Freundlich.html

Реопексні рідини

2013-06-12T04:57:31Z

Elvis94: /* Джерела */

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.
[[Файл:Реоплексна_рідина.jpg|200px|thumb|left|Реопексна неньютонівська рідина]]
Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Реопексія і тиксотропія також спостерігаються тільки у випадку сверхміцеллярного струк-турообразованія. Нарешті, слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.
[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]
[[Файл:Фрейндліх.jpeg|200px|thumb|right|Фрейндліх]]
===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.
[[Файл:Таблиця_реопексія.jpg|200px|thumb|left|Таблиця зміни в'язкозті масел на холоді при повільній течії]]

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігали Фрейндліх і Юліусбургер, які вивчали поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Фрейндліх і Юліусбургер назвали реопексіей ефект зниження часу тиксотропного застудневанія золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всяке повільний плин сприяє застигання і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджує дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.

== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html
*http://www.tehnoinfa.ru/plastichnostnefteproduktov/4.html
*Уилкинсон У. Л., Неньютоновские жидкости, пер. с англ., М., 1964
*Рейнер М., Реология, пер. с англ., М., 1965
*Астарита Д ж., Марруччи Д ж., Основы гидромеханики неньютоновских жидкостей, пер. с англ., М., 1978

Реопексні рідини

2013-06-12T04:55:19Z

Elvis94: /* Властивість реопексії */

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.
[[Файл:Реоплексна_рідина.jpg|200px|thumb|left|Реопексна неньютонівська рідина]]
Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Реопексія і тиксотропія також спостерігаються тільки у випадку сверхміцеллярного струк-турообразованія. Нарешті, слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.
[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]
[[Файл:Фрейндліх.jpeg|200px|thumb|right|Фрейндліх]]
===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.
[[Файл:Таблиця_реопексія.jpg|200px|thumb|left|Таблиця зміни в'язкозті масел на холоді при повільній течії]]

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігали Фрейндліх і Юліусбургер, які вивчали поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Фрейндліх і Юліусбургер назвали реопексіей ефект зниження часу тиксотропного застудневанія золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всяке повільний плин сприяє застигання і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджує дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.

== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html

Файл:Таблиця реопексія.jpg

2013-06-12T04:52:19Z

Elvis94:

Файл:Тіксотропія-реопексія.gif

2013-06-06T19:35:11Z

Elvis94:

Реопексні рідини

2013-06-04T19:23:52Z

Elvis94:

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.
[[Файл:Реоплексна_рідина.jpg|200px|thumb|left|Реопексна неньютонівська рідина]]
Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Реопексія і тиксотропія також спостерігаються тільки у випадку сверхміцеллярного струк-турообразованія. Нарешті, слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.
[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]
[[Файл:Фрейндліх.jpeg|200px|thumb|right|Фрейндліх]]
===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігали Фрейндліх і Юліусбургер, які вивчали поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Фрейндліх і Юліусбургер назвали реопексіей ефект зниження часу тиксотропного застудневанія золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всяке повільний плин сприяє застигання і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджує дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.

== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html

Файл:Реоплексна рідина.jpg

2013-06-04T19:05:16Z

Elvis94: Реоплексна неньютонівська рідина

Реоплексна неньютонівська рідина

Реопексні рідини

2013-06-04T19:01:41Z

Elvis94:

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.

Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Реопексія і тиксотропія також спостерігаються тільки у випадку сверхміцеллярного струк-турообразованія. Нарешті, слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.
[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]
[[Файл:Фрейндліх.jpeg|200px|thumb|right|Фрейндліх]]
===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігали Фрейндліх і Юліусбургер, які вивчали поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Фрейндліх і Юліусбургер назвали реопексіей ефект зниження часу тиксотропного застудневанія золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всяке повільний плин сприяє застигання і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджує дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.

== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html

Реопексні рідини

2013-06-04T19:00:25Z

Elvis94:

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.

Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.
[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]
[[Файл:Фрейндліх.jpeg|200px|thumb|right|Фрейндліх]]
Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Реопексія і тиксотропія також спостерігаються тільки у випадку сверхміцеллярного струк-турообразованія. Нарешті, слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.

===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігали Фрейндліх і Юліусбургер, які вивчали поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Фрейндліх і Юліусбургер назвали реопексіей ефект зниження часу тиксотропного застудневанія золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всяке повільний плин сприяє застигання і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджує дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.

== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html

Реопексні рідини

2013-06-04T18:59:13Z

Elvis94:

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.

Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.
[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]
[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]
Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Реопексія і тиксотропія також спостерігаються тільки у випадку сверхміцеллярного струк-турообразованія. Нарешті, слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.

===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігали Фрейндліх і Юліусбургер, які вивчали поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Фрейндліх і Юліусбургер назвали реопексіей ефект зниження часу тиксотропного застудневанія золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всяке повільний плин сприяє застигання і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджує дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.
[[Файл:Фрейндліх.jpeg|200px|thumb|right|Фрейндліх]]
== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html

Реопексні рідини

2013-06-04T18:58:05Z

Elvis94:

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.

Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Реопексія і тиксотропія також спостерігаються тільки у випадку сверхміцеллярного струк-турообразованія. Нарешті, слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.

===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

[[Файл:Гіпс.jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігали Фрейндліх і Юліусбургер, які вивчали поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Фрейндліх і Юліусбургер назвали реопексіей ефект зниження часу тиксотропного застудневанія золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всяке повільний плин сприяє застигання і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджує дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.
[[Файл:Фрейндліх.jpeg|200px|thumb|right|Фрейндліх]]
== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html

Файл:Фрейндліх.jpeg

2013-06-04T18:56:40Z

Elvis94: Вчений, який першим описав реопексні рідини.

Вчений, який першим описав реопексні рідини.

Файл:Гіпс.jpg

2013-06-04T18:54:00Z

Elvis94: Водний розчин гіпсу - реопексна рідина.

Водний розчин гіпсу - реопексна рідина.

Реопексні рідини

2013-06-04T18:50:15Z

Elvis94:

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.

Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Реопексія і тиксотропія також спостерігаються тільки у випадку сверхміцеллярного струк-турообразованія. Нарешті, слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.

===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.

[[Podstavka-500x333[1].jpg|200px|thumb|right|Розчин гіпсу з водою]]

===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігали Фрейндліх і Юліусбургер, які вивчали поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Фрейндліх і Юліусбургер назвали реопексіей ефект зниження часу тиксотропного застудневанія золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всяке повільний плин сприяє застигання і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджує дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.

== Джерела ==
*http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%8F
*http://www.ngpedia.ru/id398927p1.html

Реопексні рідини

2013-06-04T18:44:36Z

Elvis94:

'''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин, котра полягає у тому, що із збільшенням напруження зсуву в рідині з плином часу збільшується її в'язкість. Реопексні рідини поводять себе так як деякі мастильні матеріали, густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є тиксотропія, властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.

Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, суспензії оксиду ванадію, бетоніти та окремі види принтерного чорнила.

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до дилатантних рідин, які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Реопексія і тиксотропія також спостерігаються тільки у випадку сверхміцеллярного струк-турообразованія. Нарешті, слід зазначити, що відхилення від закону в'язкості Ньютона зазвичай починається поблизу температури помутніння масел, коли внаслідок кристалізації твердих парафінів масла перетворюються на дисперсні системи.

===Властивість реопексії===
Властивість реопексії виявляється тільки при невеликих швидкостях зсуву, якщо ж швидкість зрушення занадто велика, то утворення таких структур не відбувається. Саме таким чином поводиться суспензія олеату амонію. При перебігу цієї рідини через капіляр при невеликих тисках рідина спочатку рухається швидко, а потім, коли починається утворення структури, швидкість її падає. При великих тисках швидкість течії залишається великою і не знижується.

===Ефекти реопексії===
Ефекти реопексії (тобто структуроутворення під дією збурень) виявляються, як правило, при досить малих швидкостях зсуву і обумовлені більш легкими умовами для утворення структури при малих швидкостях зсуву, ніж у спокої. Реопексію проявляє, наприклад, 40% - ний водний розчин гіпсу.

===Причина реопексії===
Причину реопексії деякі дослідники вбачають у тому, що паралельна орієнтація витягнутих частинок при течії сприяє встановленню між ними контактів і, отже, сприяє утворенню гелю. Інші дослідники вважають, що причина реопексіі швидше криється у виникненні при русі системи слабкою турбулентності, прискорюючою встановлення контакту між частинками.
[[Podstavka-500x333[1].jpg]]
===Першовідкривачі===
Вперше явище реопексії спостерігали Фрейндліх і Юліусбургер, які вивчали поведінку 42%-ного водного розчину гіпсу і знайшли, що після струшування цей матеріал твердне після 40 хв відпочинку. Однак час затвердіння скорочувалася до 20 хв, якщо посудина обережно перекочували між долонями.

Фрейндліх і Юліусбургер назвали реопексіей ефект зниження часу тиксотропного застудневанія золю при повільному обертанні рідини. Незабаром було показано, що всяке повільний плин сприяє застигання і підвищенню опору деформації багатьох тиксотропних золів, в той час як швидкі деформації надають розріджує дію. За абсолютною величиною цей ефект у охолоджених масел невеликий і, ймовірно, не грає помітної ролі в застосуванні нафтопродуктів, але він цікавий для вивчення природи опору деформації дисперсних систем і при віскозиметрії.

Реопексні рідини

2013-06-04T18:08:58Z

Elvis94:

Реопексні рідини

2013-06-04T18:06:15Z

Elvis94: Створена сторінка: '''Реопексія''' — властивість окремих неньютонівських рідин,...

'''Реопексія''' — властивість окремих [[неньютонівська рідина|неньютонівських рідин]], котра полягає у тому, що із збільшенням [[напруження зсуву]] в рідині з плином часу збільшується її [[в'язкість]]. Реопексні рідини поводять себе так як деякі [[мастильні матеріали]], густішають і навіть тверднуть, коли їх перемішують. Протилежною до реопексії властивістю є [[тиксотропія]], властивість при наявності якої рідини стають менш в'язкими, коли їх починають перемішувати. Тиксотропія властива більшому числу речовин, ніж реопексія.

Прикладами реопексних рідин є гіпсові пасти, [[суспензія|суспензії]] оксиду [[ванадій|ванадію]], бетоніти та окремі види принтерного [[чорнило|чорнила]].

Проводяться інтенсивні дослідження нових шляхів створення та використання реопексних матеріалів. Військова промисловість проявляє великий інтерес до можливого використання таких матеріалів. Ключові напрямки цих досліджень — застосування реопексних матеріалів для створення персонального захисту військових та захисту транспортних засобів. Також проводяться дослідження щодо можливого застосування цих матеріалів в автоспорті, на транспорті, у важкій атлетиці, парашутному спорті, де також існує необхідність захисту людей від можливих травм. Зокрема, використання реопексних матеріалів для виготовлення взуття, що здатне покращувати захист при зростанні навантаження на нього.

Некоректним прикладом, на якому часто намагаються продемонструвати властивість реопексії, є кукурудзяний крохмаль, перемішаний з водою, що має вигляд дуже в'язкої білої рідини. Це рідкий об'єкт, який може стати майже твердим, якщо створити у ньому тиск, але легко стікає, коли не перебуває під тиском. Однак, ця речовина насправді відноситься до [[рідини дилатантні|дилатантних рідин]], які не показують залежну від часу перемішування зміну в'язкості, котра характерна для реопексії. Два терміни часто плутають. Реопексна рідина на початку перемішування залишається рідкою, стаючи густішою по мірі того, як триває це перемішування.

Суперкавітаційна торпеда

2013-05-31T06:12:53Z

Elvis94: /* Недоліки */

[[Зображення:Кавітація.JPG|thumb|400px|]]

'''Кавітація''' (від лат. ''Cavitas'' – пустота) (рос. ''кавитация'', англ. ''cavitation'', нім. ''Blasenbildung'' f, ''Hohlsog'' m, ''Kavitation'' f, ''Hohlraumbildung'' f) – утворення всередині рідини порожнин, заповнених газом, парою або їх сумішшю (кавітаційних бульбашок), тобто порушення суцільності рідини.

== Умови виникнення кавітації ==
Виникає в результаті місцевого зниження тиску в рідині до певного критичного значення р<sub>кр</sub> (в реальній рідині значення р<sub>кр</sub> близьке до тиску насиченої пари цієї рідини при даній температурі), що може відбуватися або при збільшенні швидкості рідини (гідродинамічна кавітація), або при проходженні акустичної хвилі великої інтенсивності під час напівперіоду розрідження (акустична кавітація).

== Негативний вплив кавітації ==
[[Зображення:Kavitation at pump impeller.jpg|thumb|200px|Робоче колесо насоса, пошкоджене кавітаційною корозією]]
[[Файл:800px-Cavitation Propeller Damage.jpg|thumb|200px|Кавітаційні пошкодження гребного гвинта]]
Хімічна агресивність газів в бульбашках, які мають до того ж високу температуру, викликає ерозію матеріалів, з якими стикається рідина, в якій розвивається кавітація. Ця ерозія і становить один з факторів шкідливого впливу кавітації. Другий фактор обумовлений великими варіаціями тиску, що виникають при схлопуванні бульбашок і впливають на поверхні зазначених матеріалів.
Тому кавітація в багатьох випадках небажана. Наприклад, вона викликає руйнування гребних гвинтів суден, робочих органів насосів, гідротурбін і т. п., кавітація викликає шум, вібрації та зниження ефективності роботи.
Коли лускають кавітаційні бульбашки, енергія рідини зосереджується в дуже невеликих обсягах. Тим самим, утворюються місця підвищеної температури і виникають ударні хвилі, які є джерелами шуму. Шум, створюваний кавітацією, є особливою проблемою на підводних човнах (субмаринах), так як через шум їх можуть виявити. При руйнуванні каверн звільняється багато енергії, що може викликати ушкодження. Експерименти показали, що шкідливому, руйнівному впливу кавітації піддаються навіть хімічно інертні до кисню речовини (золото, скло тощо). Це доводить, що крім фактора хімічної агресивності газів, що знаходяться в бульбашках, важливим є також фактор закидань тиску, що виникають при лускані бульбашок. Кавітація веде до великого зносу робочих органів і може значно скоротити термін служби гвинта і насоса. У метрології, при використанні ультразвукових витратомірів, кавітаційні бульбашки модулюють хвилі, що випромінюються витратоміром, що призводить до спотворення його показань.

== Використання кавітації ==
Хоча кавітація небажана в багатьох випадках, але є винятки. Наприклад, суперкавітаційні торпеди, які використовуються військовими, обволікаються у великі кавітаційні бульбашки. Істотно зменшуючи контакт з водою, ці торпеди можуть пересуватися значно швидше, ніж звичайні торпеди. Такі дослідження проводилися, наприклад, в Інституті гідромеханіки НАН України. [2]
Кавітація використовується при ультразвуковому очищенні поверхонь твердих тіл. Спеціальні пристрої створюють кавітацію, використовуючи звукові хвилі в рідині. Кавітаційні бульбашки, лускаючи, породжують ударні хвилі, які руйнують частинки забруднень або відокремлюють їх від поверхні. Таким чином, знижується потреба в небезпечних і шкідливих для здоров'я миючих речовинах в багатьох промислових і комерційних процесах, де потрібна очистка як етап виробництва.
У промисловості кавітація часто використовується для гомогенізації (змішування) і відсадження зважених частинок в колоїдному рідинному складі, наприклад, суміші фарб або молоці. Багато промислових змішувачів засновані на цьому принципі. Зазвичай це досягається завдяки конструкції гідротурбін або шляхом пропускання суміші через кільцеподібний отвір, який має вузький вхід і значно більший за розміром вихід: вимушене зменшення тиску призводить до кавітації, оскільки рідина прагне в бік більшого об'єму. Цей метод може управлятися гідравлічними пристроями, які контролюють розмір вхідного отвору, що дозволяє регулювати процес роботи в різних середовищах. Зовнішня сторона змішувальних клапанів, по якій кавітаційні бульбашки переміщуються в протилежну сторону, щоб викликати імплозію стеліту або навіть полікристалічного алмаза (PCD).
Також були розроблені кавітаційні водні пристрої очищення, в яких граничні умови кавітації можуть знищити забруднюючі речовини і органічні молекули. Спектральний аналіз світла, що випускається в результаті сонохімічної реакції, показує хімічні та плазмові базові механізми енергетичної передачі. Світло, яке випромінюється кавітаційними бульбашками, називається сонолюмінесценцією.
Кавітаційні процеси мають високу руйнівну силу, яку використовують для дроблення твердих речовин, які знаходяться в рідині. Одним із застосувань таких процесів є подрібнення твердих включень у важкі палива, що використовується для обробки котельного палива з метою збільшення калорійності його горіння.
Кавітаційні пристрої знижують в'язкість вуглеводневого палива, що дозволяє знизити необхідний нагрів і збільшити дисперсність розпилення палива.
Кавітаційні пристрої використовуються для створення водно-мазутних і водно-паливних емульсій та сумішей, які часто використовуються для підвищення ефективності горіння або утилізації обводнених видів палива.

Особливу роль кавітація відіграє в біомедицині, зокрема для дроблення каменів у нирках за допомогою ударної хвилі без хірургічного втручання. Кавітація використовується при ліпосакції (виведення жирових клітин) за допомогою ультразвуку для боротьби з жировими відкладеннями і целюлітом.

==Суперкавітація==
Суперкавітація-(від лат. Super — над, зверху; cavitas (cavitatis) — порожнина) — фундаментальне явище, притаманне рухові рідин, коли в них виникають достатньо великі порожнини . Розрізняють парову суперкавітацію (порожнина заповнена парами рідини і виникає за рахунок збільшення швидкості) та штучну (порожнина підтримується піддувом газу). Використовується для зменшення опору тертя та кавітаційної ерозії. Через велику різницю у густинах води і газу опір тертя на поверхнях, що не контактують з рідиною, може бути зменшений майже в 1000 разів. Використання газових порожнин запобігає колапсам парових бульбашок, зменшує небезпеку виникнення зон надвисокого тиску та ерозії.

== Зменшення опору тертя ==
Опір тертя є пропорційним до динамічної в'язкості, а отже і до густини рідини, що обтікає тверду поверхню. Тому та частина корпусу, що контактує з газом, а не рідиною, матиме в сотні разів менший опір тертя. Ця ідея знайшла своє втілення у різних суперкавітаційних апаратах та суднах, досліджувалась вченими різних країн, зокрема, значним є внесок наших співвітчизників . Завдяки суперкавітації вдалося досягти надзвукових швидкостей у воді (більших 1450 м/с). Успішні запуски підводних надзвукових снарядів виконані в США та на "Швидкісній багатоцільовій гідродинамічній трубі" "Інституту гідромеханіки НАН України".

Розроблені в США суперкавітаційні снаряди RAMICS дозволяють знищувати міни на глибині до 45 м. Аналогічні системи використовуються в Німеччині (Heckler & Koch P11) та Росії (underwater firearms). Cуперкавітаційні технології застосовуються також в гарпунах для підводного полювання для збільшення дальності та стабільності руху. Дальність інерційного руху під довільним кутом до горизонту може бути збільшена за рахунок оптимізації форми корпусу та використання кавітаторів змінних розмірів
Окрім, снарядів, що рухаються за інерцією, суперкавітація успішно використовується на високошвидкісних торпедах, зокрема на радянській «Шквал», німецькій «Barracuda» та іранській «Hoot» (Кит). Завдяки зменшенню опору тертя вдалося перевищити швидкість руху у воді 400 км/год. 2005 року американське агенство DARPA анонсувало «Програму підводного експресу» ('Underwater Express program'), що передбачає створення суперкавітуючого швидкісного підводного човна.

Разом з тим, кавітатор має великий опір тиску, що робить в деяких випадках суперкавітуючі апарати менш ефективними від традиційних, що обтікаються без відриву потоку . Іншим недоліком суперкавітуючих корпусів є дуже малі значення сили Архімеда, оскільки вони розташовані в газовій бульбашці, а не у воді. Для підтримання ваги таких апаратів використовують підводні крила або глісування по поверхні каверни, що в свою чергу вимагає додаткових витрат енергії і обмежує область застосування суперкавітації досить малими об'ємами корпусів.
Разом з тим, кавітатор має великий опір тиску, що робить в деяких випадках суперкавітуючі апарати менш ефективними від традиційних, що обтікаються без відриву потоку.

== Зменшення кавітаційної ерозії ==
Радіус парової кавітаційної бульбашки може зменшуватись до нуля в області підвищенного тиску, викликаючи дуже великі локальні стрибки тиску. Розміри газових бульбашок залишаються досить великими і не викликають таких значних стрибків тиску. Тому використання достатньо великих порожнин або піддуву газу зменшує ризик потрапляння дрібних бульбашок на тверді поверхні і запобігає ерозії. Використовується на підводних крилах високошвидкісних суден, на напівзанурених гвинтах, суперкавітуючих насосах тощо.

==Суперкавітаційні боєприпаси «DSG MEA» норвезького виробництва==

[[Зображення: Sc-ammo-02.jpg | thumb | right | Суперкавітаційні боєприпаси]]

На минулому в 2011 році Симпозіумі NDIA, на якому було представлено системи стрілецької зброї піхоти, стенд з боєприпасами норвезької компанії DSG, що представляє боєприпаси для використання у 2-х середовищах, справив на всіх відвідувачів велике враження. Боєприпаси позиціонуються для використання у підводній гвинтівці військово-морських сил країн НАТО. Боєприпаси DSG можна застосовувати як над водою, так і під водою для ураження ближніх цілей. Для ведення підводної стрільби з подібної зброї по підводних і надводних об'єктам необхідно враховувати оптичне переломлення. Заявлена розробниками особливість боєприпасів - відсутність рикошету при вході у воду практично під будь-яким кутом, до 2-х градусів у неспокійній воді, до 7 градусів в нормальній воді. Куля боєприпасу не сходить з початкової повітряної траєкторії при вході у воду - стрілку потрібно лише врахувати оптичне переломлення. Представив стенд комерційний директор фірми-розробника, який ознайомив всіх бажаючих з усім представленим рядом суперкавітаційних боєприпасів - 5.56х45, 7.62х51, 12.7х99 мм. І хоча на стенді не було боєприпасів 8.6х70 і 8.58х70 мм, компанія-розробник, швидше за все, вже розробила їх, але з певних міркувань не представила на стенді. Такі боєприпаси досить популярні для снайперського застосування.

Були представлені боєприпаси наступних версій:

1. 5.56х45 мм зразка НАТО - забезпечений подвійним кавітаційним сердечником, з нормальною стабілізацією обертання в нарізах. Ефективність у воді до 15 метрів.

2. 7.62х51 мм зразка НАТО - забезпечений подвійним кавітаційним сердечником, з нормальною стабілізацією обертання в нарізах і другим бронебійним призначенням. Ефективність у воді до 25 метрів.

3. 12.7х99 мм зразка НАТО - забезпечений подвійним кавітаційним сердечником з нормальною стабілізацією обертання в нарізах і другим, що володіє вищою якістю виконання, тактичним призначенням, Ефективність у воді до 60 метрів.

Як повідомив комерційний директор, технологія виготовлення таких боєприпасів може бути застосована до боєприпасів до 127 мм (можливо, не точна інформація і малося на увазі калібр 12.7 мм). Дані розробки ведуться для флотських потреб. Наразі за програмою протичовнового захисту розробляються спецзасоби для знищення новітніх торпед. Такі засоби використовуватимуть калібр до 30 мм. На даний час боєприпаси 12.7х99 мм зразка НАТО збираються використовувати для озброєння підводних БПЛА - «UUV». Цей звичайний підводний БПЛА, озброєний подібним калібром, зможе виконувати завдання наступального і оборонного характеру. Дальність стрільби «UUV»-об'єкту під водою до 60 метрів і повітряних об'єктів до одного кілометра з глибини в 5 метрів.

Технологія «Defense & Security Group Multi Environment Ammunition» дає можливість зробити зі звичайних боєприпасів універсальні 2-середовищні боєприпаси з балістичними властивостями. Технологія вже домоглася світового статусу, адже боєприпаси можна використовувати і у звичайній зброї. Такі боєприпаси - це, без перебільшення, боєприпаси нового покоління, боєприпаси 21 століття, які можна використовувати як під водою, так і на воді, в прибережних територіях і в повітрі, для ураження підводних, надводних і повітряних цілей.
У норвезькій компанії є декілька спеців зі світовим ім'ям з питань кавітації. Підтвердження цьому - заявки і патенти у даній сфері. Крім того, відомо про роботи науково-прикладного та дослідницького характеру з боєприпасами калібру до 155 мм. Результати робіт використовуються для створення кавітаційних снарядів і торпед, які теж можуть бути виконані як багатосередовищні боєприпаси. Це все дає можливість компанії працювати у галузі захисту і нападу надводних кораблів прибережної зони, протичовнової боротьби і підводних-надводних спецоперацій. Багато присутніх на NDIA-2011 в силу специфіки застосування таких боєприпасів виявляли до нього підвищений інтерес у рамках вивчення новітніх технологій.

Основні властивості:

- Підвищені властивості зупиняючої дії - суперкавітація;

- Можливість застосування у воді і в повітрі;

- Максимальні проникаючі властивості - відсутність рикошету;

- Можливості стрільби: повітря / вода / під водою - підводна ціль, повітря / вода / під водою - повітряна ціль;

Основні характеристики:

- Початкова швидкість кулі - 600-900 м/с;

- Дальність дії повітря - від 0.8 до 2 кілометрів;

- Дальність дії під водою - від 10 до 60 метрів;

- Виконання стандарт, бронебійний, суперснайпер (повітря), кавітаційний, суперкавітаційний.

==Торпеда "Барракуда"==

[[Зображення: Barrakuda.jpg | thumb | right | Німецька суперкавітаційна торпеда]]

Суперкавітаційна торпеда Барракуда була розроблена фірмою Diehl BGT Defence і призначена для ураження або знищення підводних цілей.

В основі дії торпеди покладений той же принцип, що і в радянській торпеді «Шквал (швидкісна підводний ракета)», а саме створення кавітаційного міхура і рух у ньому. Єдина відмінність між торпедою «Шквал» і суперкавітаційною полягає в тому, що остання є керованою.

Суперкавітаційна торпеда Барракуда здатна розвивати швидкість більше 400 км / год. Швидкість руху безпосередньо залежить від щільності води, у якій переміщається торпеда.
Конструкція суперкавітацінной торпеди «Баракуда» включає в себе наступні частини:
* Твердопаливний ракетний двигун;
* Інерційний вимірювальний пристрій;
* Автопілот;
* Конічний наконечник.

Інерційний вимірювальний пристрій і автопілот виконують функції стабілізації торпеди.

В даний час близько десятка досвідчених зразків підводної ракети були виготовлені і успішно випробувані. Суперкавітаційну торпеду Барракуда можна використовувати як з підводних човнів, так і з надводних кораблів.

==Торпеда "Шквал"==

[[Зображення: 1244491842_14649_1234965418_full.jpg | thumb | right | Російська суперкавітаційна торпеда]]

'''Калібр''' 533,4 мм
'''Довжина''' 8 метрів
'''Вага торпеди''' 2700 кг
'''Потужність боєголовки''' 150 кТ в ядерному варіанті або 210 кг звичайного ВВ
'''Маршова швидкість''' 350 км / год

Підводна ракета "Шквал" здатна розвивати швидкість до 200 вузлів (близько 100 метрів в секунду) і вкрай ефективна в боротьбі з надводними і підводними кораблями. Вона створена на науково-виробничому підприємстві "Регіон" у Санкт-Петербурзі. . Ракета вистрілюється, виходить на оптимальну глибину і включає двигуни. Головки самонаведення у підводної ракети немає, вона реалізує ту програму, яка закладена в бортовий комп'ютер. Тому "Шквал" вважається абсолютно захищеною від перешкод.

Ракета компактна, що дозволяє заряджати її в торпедні апарати підводних човнів. В умовах майже повної відсутності оборонного замовлення з боку Міністерства оборони Росії, на НВП "Регіон" створений експортний варіант підводної ракети - "Шквал-Е", який вже дозволений для експорту і до якого багато країн виявили величезний інтерес, повідомив представник адміністрації підприємства.

==Недоліки==
-Через величезну швидкість торпеда створює сильний шум, що може викликати поломку сонара підводного човна, крім того носова частина торпеди не дозволяє встановити на неї головку самонаведення (ГСН)

-Низька ймовірність ураження цілі зі звичайною БЧ і без ГСН

-Мала дальність пуска демаскує підводний човен, що негативно сказується на живучості

==Військовий корабель "GHOST"==
[[Зображення:20120118 4 2.jpg | thumb | right |Корабель "Привид на плаву"]]
[[Зображення:Привид 2.jpg | thumb | right |Корабель "Привид"]]

Що вийде, якщо схрестити реактивний винищувач-невидимку з бойовим вертольотом і спустити це все на воду? Згідно з представниками компанії Juliet Marine Systems (JMS) з Нью-Хемпшира, вийде саме судно GHOST, яке є секретною розробкою компанії, виконаної на замовлення американського флоту. За наявною інформацією судно GHOST невидиме для радарів ворожих судів, воно більш швидке і ефективніше, ніж існуючі швидкохідні катери. І судно GHOST є першим в світі судном, що рухається за допомогою ефекту суперкавітаціі.
Явище суперкавітаціі полягає в обволіканні предмета, що рухається під водою, газовим міхуром, що дозволять значно знизити тертя об воду. У разі судна GHOST, предметами, які обволікаються міхуром, є дві сигароподібні труби, закріплені на кінцях "крил" цього незвичайного човна, що рухається за допомогою реактивного двигуна. Покриття підводних труб має спеціальну поверхню, що сприяє посиленому прояву явища квітаціі. Таким чином виходить, що при русі ці труби повністю покриті тонкою плівкою водяної пари.

Сама компанія JMS позиціонує судно GHOST як "гібридний човен-літак, що летить в газовому середовищі, штучно створене під водою, що дозволяє в 900 разів зменшити тертя об воду". Виходячи з такого формулювання, важко сказати, 900 разів - це вже реально досягнутий результат, чи це те, до чого просто прагнуть фахівці компанії?

Судно GHOST має екіпаж з трьох осіб. Основним його призначенням є патрулювання акваторії периметра флоту, що рухається в море або стоїть на рейді. Так само компанія JMS збирається продавати суду GHOST як засіб захисту комерційних суден від нападів морських піратів. Судно може нести кілька тонн різних озброєнь, включаючи торпеди Mark 48, а системи управління озброєнням дозволяють відслідковувати і вести вогонь відразу за декількома цілям.
Крім усього іншого судно GHOST може служити для скритного транспортування та висадки спецпідрозділів на ворожий берег, а в цивільній області таке судно може стати транспортом, швидко доставляє людей і вантажі до об'єктів, що знаходяться у відкритому морі, наприклад, нафтовим платформам.

== Література ==

* ''Биркгоф Г., Сарантонелло Э.'' Струи, следы и каверны. пер. с англ. М.: Мир, 1964. 466с.]
* ''Корнфельд М.'' Упругость и прочность жидкостей. : ГИТТЛ, 1951. 200с.
* ''Кнэпп Р., Дейли Дж., Хэммит Ф.'' Кавитация. Мир, 1974. 678 с.
* ''Акуличев В. А.'' Кавитация в криогенных и кипящих жидкостях. : Наука, 1978. 280c.
* ''Левковский Ю. Л.'' Структура кавитационных течений. Л.: Судостроение, 1977. 222с.
* ''Иванов А. Н.'' Гидродинамика развитых кавитационных течений. Л.: Судостроение, 1980. 237с.
* ''Пирсол И.'' Кавитация. М.: Мир, 1975. 95с.]
* ''Перник А. Д.'' Проблемы кавитации. 2-ое изд. Л.: Судостроение, 1966. 435 с.
* ''Рождественский В. В.''
* ''Федоткин И. М., Гулый И. С.'' Кавитация, кавитационная техника и технология, их использование в промышленности (теория, расчеты и конструкции кавитационных аппаратов).Ч.1. — К.: Полиграфкнига, 1997. — 940 с.

Насадка Борда

2013-05-31T06:06:55Z

Elvis94: Скасування редагування № 18364 користувача Johnnieway9 (обговорення)

'''Насадка Борда'''-(Насадка внутрішня) (рос. насадка внутренняя (Борда); англ. internal mouthpiece (Borda); нім. Inneneinsatz m, Borda-Inneneinsatz m, Innenaufsatz m) – круглоциліндрична насадка, розміщена з внутрішнього боку стінки посудини (або водойми), з якої вона живиться.
Насадка Борда використовується для спорожнення резервуарів, коли з конструктивних міркувань не можна встановити [[насадок Вентурі ]].

== Історія винекнення ==
[[Файл:Жан-Шарль_Борда.jpg|thumb|Жан Шарль де Борда]]
Внутрішня насадка Борда названа на честь французького вченого, фізика та геодезиста Шарля Жан Борда (4.5.1733, Дакс, — 19.2.1799, Париж)Член Паризької АН. Служив офіцером у армії, потім на флоті. Визначив (1792) довжину секундного маятника в Парижі і знайшов спосіб точного визначення періоду хитання маятника. 1766р. запропонував [[внутрішню насадку]] для збільшення витрати рідини, яка витікає з посудини, при заданому перерізі вихідного отвору. Довів теорему(що носить його ім'я) в гідравліці про удар струменя рідини чи газу. Розробив одну із систем вертикальних осей астрономо-геодезичних інструментів.

== Види насадок і області їх застосування ==

[[Файл:Clip image018 0001.gif|thumb|left|]]
Насадки (рис. 6.8) за формою патрубка можуть бути циліндричні зовнішні (а) і внутрішні (б), конічні, які сходяться (в) і розходяться (г) і коноідальні, виконані за формою струменя (д).
Зовнішній циліндричний насадок (насадок Вентурі) застосовується для збільшення пропускної здатності отвору в якості водоскидних і дренажних труб

Внутрішній циліндричний насадок (насадок Борда) використовується для спорожнення резервуарів, коли з конструктивних міркувань не можна встановити насадок Вентурі:

Насадка, яка конічно сходиться (конфузор) дає можливість отримувати компактний струмінь, що володіє великою кінетичною енергією. Застосовується в соплах гідравлічних турбін, водострумних і парострумних насосах, гідромоніторах, брандспойти і т. д. Коефіцієнти закінчення для цих насадков залежать від кута конусності. Оптимальним є кут конусності, рівний 13,24':
ε = 0,982;

Насадка, яка конічно розходиться (дифузор) застосовується в ежекторних установках, в димоходах, в аеродинамічних трубах, поливальних машинах, в каналах направляючого апарату насосів, в всмоктуючих трубах насосів і турбін і т. д. Розширення в області стисненого перерізу струменя, що виходить з отвору, дозволяє збільшити так звану вакуумну порожнину. Це дає збільшення витрати до 45-50%.
ε = 1;

Коноідальний насадок має вхід, виконаний по контурах струменя, який виходить з отвору, тому втрати при русі рідини мінімальні. Він дозволяє майже в півтора рази збільшувати витрати через отвір, і виходящий струмінь має велику кінетичну енергію. Він має велике застосування в соплах гідравлічних турбін, в аеродинамічних трубах, в гідромоніторах, в мірних пристроях. Також використовується для дроблення і різання гірських порід.

== Витікання рідини через внутрішню насадку ==

<math>Q={{\mu }_{}}\omega \sqrt{2g{{H}_{c}}}</math> (1)

де <math>{{H}_{c}}</math> - напір на рівні центру тяжіння отвору
<math>{{\mu }_{}}</math> - коефіцієнт витрат великого отвору

Формула (1) і значення <math>{{\mu }_{}}</math> можуть бути застосовані для отворів будь-якої форми.

----
[[Файл:розрахунок насадки.gif]] (Рис.1.)

Приєднання насадка до отвору того ж діаметру змінює характер перебігу. Це добре можна показати, застосовуючи рівняння Бернуллі до січень 1-1 і 2-2, а потім 1-1 і 3-3.Як можна бачити на (рис.1), потік рідини в насадці можна розділити на дві зони. Основна частина - це власне струмінь. Течія в області стиснутого перерізу (2-2), нестала. Вона виникає внаслідок того, що при видаленні повітря з цієї області на початку руху, тут утворюється зона розрідження. Величину вакууму легко вимірюють за допомогою вакуумметра будь-якої конструкції. Наявність вакууму всередині насадка, приєднаного до отвору, сприяє додатковому підсосу рідини і збільшення пропускної здатності отвору, що визначається за рівнянням Бернуллі для перерізів 1-1 і 2-2.

<math>{{Z}_{1}}+\frac{P1}{\rho g}+\frac{a1\nu _{1}^{2}}{2g}={{Z}_{2+}}\frac{P2}{\rho g}+\frac{a2\nu _{2}^{2}}{2g}+{{k}_{\omega 1-2}}</math>

z1=H

p1=pa

<math>\rho </math>=0

z2=0

p2=pa-<math>\rho </math>ghвак

<math>hw=hr={{\xi }_{}}\frac{\nu _{c}^{2}}{2g}</math>

Після підстановки значень визначається величина швидкості витікання через отвір при наявності насадка:

<math>{{H}_{1}}+\frac{{{P}_{a}}}{\rho g}=\frac{{{P}_{a}}}{\rho g}-\frac{\rho g{{h}_{}}}{\rho g}+\frac{a\nu _{c}^{2}}{2g}+{{\xi }_{}}\frac{\nu _{c}^{2}}{2g}</math>

<math>{{H}_{1}}+{{h}_{}}=\frac{a\nu _{c}^{2}}{2g}+{{\xi }_{}}\frac{\nu _{c}^{2}}{2g}</math>

<math>{{\nu }_{=\varphi \sqrt{2g(H+{{h}_{}})}}}</math> (2)

Як можна бачити, відбувається збільшення чинного напору на величину вакууму в області стиснутого перерізу. Якщо підставити значення вакууму для розглянутого зовнішнього циліндричного насадка <math>{{h}_{}}</math>=0,75Н, то величина швидкості витікання, а, отже, і витрати збільшиться в
<math>\sqrt{1,75}=1,32</math> рази, тобто на 32%.
При розгляді перерізів 1-1 і 3-3 будуть отримані формули зі своїми коефіцієнтами. Так, на рис.1 видно, що струмінь на виході з насадка займає весь переріз патрубка, тобто стиск на виході відсутній і коефіцієнт стиснення Eн = 1. У тому випадку, якщо струмінь не доходить до стінок патрубка, вакуум в стислому перерізі не утворюється, насадок не працює, витікання відбувається через отвір, і збільшення витрат немає. Для створення умов роботи насадка його довжина повинна бути не менше трьох розмірів отвору.
Отже, розрахункові формули для насадков мають такий вигляд:

<math>{{a}_{}}=2\varphi \sqrt{2gH}</math>

<math>{{Q}_{}}={{\mu }_{_{}}}{{\omega }_{}}\sqrt{2gH}</math>

де <math>{{a}_{}}</math> - коефіцієнт швидкості для насадка

<math>{{Q}_{}}</math> - коефіцієнт витрати для насадка.

Так як Eн = 1, то коефіцієнти <math>{{a}_{}}</math>, <math>{{Q}_{}}</math> рівні між собою.
Значення коефіцієнтів залежать від виду насадків.

----

[[Файл:насадка Борда.png]]

Для внутрішньої циліндричної насадки <math>{{a}_{}}</math>=<math>{{Q}_{}}</math>=0,71

==Особливості насадка Борда==

Циліндричні насадки зустрічаються у вигляді деталей гідравлічних систем машин і споруд.Характерною особливістю насадка Борда є те, що тиск у стисненому перерізі менший за атмосферний. Це положення доводиться рівнянням Бернуллі, складеним для стисненого і вихідного перерізів,тому значення коефіцієнтів витрати і швидкості менше за значенння коефіцієнтів в зовнішній насадці.Насадок Борда відрізняється від насадка Вентурі тільки умовами входу.Вважають, що довжина насадка Борда повинна бути не менше (3,5-е-4)D.
Як видно, для насадка Борда стиснення в перерізі 2-2 виходить більшим, ніж для насадка Вентурі.У зв'язку з цією обставиною втрата напору, а також швидкість і вакуум в перерізі 2-2 для насадка Борда також виходять більшими, ніж для насадка Вентурі (при рівних інших умовах).Легко переконатися, що насадок Борда збільшує витрату рідини, яка витікає з отвору, але трохи меньше, ніж насадок Вентурі. В результаті стиснення струменя в насадці утворюється вакуум і відбувається підсос рідини з резервуара.

==Методи розрахунку насадка Борда==

Є декілька підходів до розрахунку насадка Борда,вони повязані з товщиною стінки отвору від якої залежить значення коефіцієнта витрат

[[Файл:12345.png]]

рис.3.Вди внутрішніх насадок

Методи розрахунку подані у таблиці і графіку:

[[Файл:2345.png]]

[[Файл:345.png]]

== Джерела ==

Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.

Механика сплошной среды. Т.2 /Седов Л.И.

Идельчик И.Е. Справочник по гидравлическим сопротивлениям. – М.: Машиностроение, 1975. – 559 с.

Дробинс В. Ф. Гидравлика и гидравлические машины. – М.: Просвещение, 1982.