Насадка Вентурі

Насадка Вентурі

Насадка зовнішня, Насадка Вентурі (рос. насадка внешняя (Вентури); англ. external mouthpiece (Venturi); нім. Aussenaufsatz m, Ausseneinsatz m, Venturi-Düse f) – циліндрична насадка, розміщена з зовнішнього боку стінки посудини (або водойми), з якої вона живиться. Коефіцієнт витрати зовнішньої насадки більший за коефіцієнт витрати внутрішньої при інших рівних умовах.

Історія розвитку

Вентурі (Venturi) Джованні Баттіста (11.9.1746, Бібіана, - 10.9.1822, Реджо-Емілія), італійський вчений. З 1773 професор університету в Модені, потім у Павій. Найбільш відомі роботи Вентурі в області гідравліки. У 1797 опублікував французькою мовою дослідження про закінчення води через короткі циліндричні і які суперечать насадки (насадки В.). У 1887 американським ученим К. Гершелем був запропонований водомір, названий ім'ям Вентурі. Відома трубка для вимірювання швидкості в повітряному і водному потоці і для створення вакууму в авіаційних гіроскопах. Вентурі займався також теорією кольору і деякими питаннями оптики. У 1798 написав доповідь про запровадження десяткової системи мір і ваг в Італії.

Теоретичні відомості

Насадки Вентурі, як і діафрагма, представляють деякі гідравлічні опори на шляху руху повітря і тому, щоб мати перед двигуном атмосферний тиск, в багатьох випадках в систему вводять додатково нагнітаючий вентилятор. Рідина, протікаючи через насадку Вентурі, спочату зжимається, а потім розширяється і заповняє всю трубку. Через це коефіцієнт Вентурі майже на 30% перевищує розхід.

Витратоміри перемінного перепаду тиску

Витратоміри перемінного перепаду тиску складаються з трьох елементів: звужуючого пристрію, диференціального манометра і оединительных линий с запорной и предохранительной арматурой. Застосовуються наступні стандартні звужуючі пристрої: діафрагма, сопла, сопла Вентурі і труби Вентурі. Для виводу основного рівняння розходу рідини, протікающої через звужений пристрій, використовується рівняння Бернуллі. Площина порівнянь проводиться по осі трубопроводу. Втрати напору між січенням не враховується В цьому випадку рівняння Бернуллі матиме вигляд

(3.1)

Приймаючи до уваги a1 = a2 = 1,використовуючи рівняння нерозривності і враховуючи, що вирішується рівняння відносно v1:

(3.2)

Теоретична витрата в трубопроводі визначається за формулою

(3.3)

Рівняння залежить тільки від геометричних розмірів даного витратоміра і є постійною величиною:

(3.4)

Тоді рівняння витрати набуде вигляду

(3.5)

де С - постійна витратоміра.

При виведенні залежності (3.5) не враховувалися втрати енергії, тому фактична витрата буде меншою теоретичної. Ця невідповідність видатків характеризується коефіцієнтом витрати

(3.6)