Відмінності між версіями «Гребний гвинт»
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
У 1681 р. Р. Гук запропонував застосувати гвинт в якості суднового рушія.Петербурзькі академіки Данило Бернуллі (1752 р.) і Леонард Ейлер (1764 р.) займалися створенням теоретичної бази для розрахунку гребних гвинтів. До часів появи швидкохідних парових машин теорія гребного гвинта була суто академічною, незатребуваною в суднобудівній галузі, дисципліною. | У 1681 р. Р. Гук запропонував застосувати гвинт в якості суднового рушія.Петербурзькі академіки Данило Бернуллі (1752 р.) і Леонард Ейлер (1764 р.) займалися створенням теоретичної бази для розрахунку гребних гвинтів. До часів появи швидкохідних парових машин теорія гребного гвинта була суто академічною, незатребуваною в суднобудівній галузі, дисципліною. | ||
| − | Професійний столяр і винахідник Джозеф Брама (Joseph Bramah) 9 травня 1785 отримав патент на перший гребний гвинт. Човновий гвинт, запатентований Брама був | + | Професійний столяр і винахідник Джозеф Брама (Joseph Bramah) 9 травня 1785 отримав патент на перший гребний гвинт. Човновий гвинт, запатентований Брама був дволопатевим. |
| − | У 1804 і 1805 роках у США вперше була реалізована робоча конструкція гребного гвинта на одно-і | + | У 1804 і 1805 роках у США вперше була реалізована робоча конструкція гребного гвинта на одно- і двухвинтових парових баркасах, побудованих Джоном Стівенсом. |
Практичне застосування гребного гвинта почалося в 1829 році. | Практичне застосування гребного гвинта почалося в 1829 році. | ||
На теплоході "Циветта" водотоннажністю 48 тонн був встановлений богемским інженером І. Ресселом гребний гвинт. | На теплоході "Циветта" водотоннажністю 48 тонн був встановлений богемским інженером І. Ресселом гребний гвинт. | ||
Версія за 18:06, 8 квітня 2012
Гребний гвинт - найбільш поширений рушій судів, а також конструктивна основа рушіїв інших типів. Гребний гвинт насаджується на кінець гребного валу, що приводиться в обертання двигуном. При обертанні гребного гвинта кожна лопать захоплює масу води з набігаючого потоку і відкидає її назад, повідомляючи їй додаткову осьову і окружну швидкість; сила реакції води яка відкидеється змушує корабель рухатися вперед або назад, залежно від напрямку обертання гребного гвинта.
Історія
Гребний гвинт був вперше згаданий на фресках древнього Єгипту як пристрій для здійснення механічної роботи. Головною функцією застосування гвинтового механізму була подача води яка відкидеється з річки Ніл. Для використання в судноплавстві гвинт з ручним приводом вперше був освоєний майстрами з середньовічного Китаю.
У Європі в 287-212 рр.. до н.е відомий давньогрецький математик, фізик і механік Архімед вивчав властивості гвинта, поміщеного в рідину.
У 1681 р. Р. Гук запропонував застосувати гвинт в якості суднового рушія.Петербурзькі академіки Данило Бернуллі (1752 р.) і Леонард Ейлер (1764 р.) займалися створенням теоретичної бази для розрахунку гребних гвинтів. До часів появи швидкохідних парових машин теорія гребного гвинта була суто академічною, незатребуваною в суднобудівній галузі, дисципліною.
Професійний столяр і винахідник Джозеф Брама (Joseph Bramah) 9 травня 1785 отримав патент на перший гребний гвинт. Човновий гвинт, запатентований Брама був дволопатевим. У 1804 і 1805 роках у США вперше була реалізована робоча конструкція гребного гвинта на одно- і двухвинтових парових баркасах, побудованих Джоном Стівенсом.
Практичне застосування гребного гвинта почалося в 1829 році. На теплоході "Циветта" водотоннажністю 48 тонн був встановлений богемским інженером І. Ресселом гребний гвинт.
