Вентилятори

Вентилятор — пристрій для перемішування чи переміщення під певним тиском повітря, газів або сумішей їх з дрібними частинками. У промисловості застосовують, зокрема, для провітрювання приміщення, підтримання (створення) рудникової (шахтної) атмосфери, очищення повітря в приміщеннях та на шахтах і застійних зонах кар'єрів, для створення штучної тяги в топках котлів, для створення потоку газу (повітря) в технологічних апаратах, пневмотранспортних установках тощо.

  Вентилятор це пристрій, що використовується для створення потоку в речовині. В основному в газі на подобі повітря. Вентилятор складається з розташованих по колу лопастей, що діють на речовину. Зазвичай лопасті містяться в різних типах корпусів. За допомогою них направляється потік повітря, а також підвищує безпеку, запобігаючи попаданню об'єктів між лопасті вентилятора. Більшість вентиляторів живляться від електродвигунів, але можна використовувати й інші джерела живлення, як наприклад гідродвигуни, або двигуни внутрішнього згорання. Вентилятори виробляють потоки з великим об'ємом і низьким тиском (проте з тиском вищим за тиск зовнішнього середовища), на відміну від компресорів, котрі виробляють високі тиски з порівняно низьким об'ємом. 
  Типові області застосування вентиляторів включають в себе клімат-контроль і особистий тепловий контроль (наприклад настільний, чи підлоговий вентилятор), охолодження системи авто, вентиляції, витягу диму, видалення пилу (наприклад в пилососах), висушення (в основному в поєднанні з пилом) і забезпечення тяги для вогню. Хоча вентилятори частіше за все використовуються для охолодження тіла людини, вони не охолоджують повітря (навіть навпаки, вентилятори його нагрівають в зв'язку з нагріванням під час роботи двигуна) але у зв'язку з випарним охолодженням поту і підвищеної  теплової конвекції в навколишнє повітря через повітряні потоки з вентилятора. Таким чином, вони стають неефективними для охолодження тіла якщо оточуюче повітря приблизно = температурі людини (37 градусів) з високим вмістом вологості.

Етимологія

Слово вентилятор походить з середньовічної англійської - winnowing fan, з стародавньої англійської fann і з латинської vannus.

Історія

  Опахало використовувалось в якості примітивного вентилятора в Індії ще в 500 роках до н.е. Це був ручний пристрій, зроблений з бамбукових смужок, або інших волокон рослин, що застосовувалось для направлення потоку повітря. Під час Британського правління, слово вентилятор почали використовувати Англо-індійці, маючи на увазі великий хитний плоский вентилятор, прикріплений до стелі і котрий тягне слуга, що називалось punkawallah (панкавалла). 
  З метою кондиціонування повітря, ремісник династії Хан і інженер Дінь Хуан (180р. н.е.) винайшов керований вручну роторний вентилятор з сімома колесами, що сягали трьох метрів в діаметрі. В восьмому столітті під час правління династії Тань (618-907) китайці додали гідравлічну силу для обертання коліс вентилятора, що приводило до кондиціювання повітря, в той час як роторні вентилятори стали відомими під час династії Сонь (960–1279) У 17-му столітті, досліди таких вчених як Отто фон Геріке, Роберт Гук і Роберт Бойль, встановили основні принципи вакууму і повітряного потоку. Англійський архітектор сер Крістофер Рен застосував ранню систему вентиляції в палатах парламенту, які використовували міхи для циркуляції повітря. Конструкція Рена була інноваційною.
  Перший роторний вентилятор використовувався в Європі для вентиляції шахт в 16-м столітті, що було показано Георгом Агріколою (1494-1555)

Джон Теофіл Дезагулье, британський інженер, продемонстрував успішне використання системи вентилятора, для витягу застояного повітря з вугільних шахт в 1727 році і незабаром після цього він встановив аналогічний апарат в парламенті. Хороша вентиляція особливо важлива в вугільних шахтах, щоб зменшити кількість загиблих від задухи. Інженер Джон Смітон, а потім Джон Баддл, встановили зворотно-поступальний рух повітряних насосів в шахтах на півночі Англії. Проте, цей пристрій не був ідеальним, оскільки механізм був схильний до руйнування.

Парові