Перистальтичний насос

Перильстатичні насоси – це само самовсмоктувальні насоси об’ємної дії. Рідина в них контактує тільки із спеціальним шлангом, який виготовляється із широкого спектру матеріалів в залежності від конкретного типу рідини що перекачується. Ротор прикріпленими до його зовнішньої окружності роликами стискає гнучку трубку. При обертанні ротора ролики котяться по трубі і, таким чином, штовхають рідину у трубці в напрямку обертання ротора. Крім того, тільки як трубка повертається у свій природній стан після проходження ролика, потік рідини індукується до насоса. Цей процес називається перильстатикою і використовується в багатьох біологічних системах, таких як шлунково-кишковий тракт.

Історія

Перистальтичний насос був запатентований в США Євгеном Аленом в 1881 році. Його перше конструювання призначалося для використання в медицині в кардіохірургії.

Особливості конструкції

Ідеальний перистальтичний насосповинен мати нескінченний діаметр головки насоса і найбільш можливий діаметр роликів, які здійснюють стискання трубки. Такий ідеальний перистальтичний насос забезпечить необмежений час служби труб та постійний і безпульсаційний потік рідини. В реальності такі насоси не можуть бути побудовані, але їхні конструкції розробляють максимально можливими до параметрів ідеальних перистальтичних насосів. Конструкція перистальтичних насосів дуже проста. ЇЇ особливість дозволяє їм працювати без необхідних деталей для інших типів насосів (клапанів, крильчаток, золотників і т.д.). Принцип дії полягає в тому, що ролики продавлюють гумову трубку і, рухаючись вздовж неї,проштовхують рідину вперед.