Розголошення інформації
Прізвище | Чура |
Ім'я | Наталя |
По-батькові | Ярославівна |
Факультет | ФІС |
Група | СН-41 |
Розголошення інформації (рос. — разглашение информации, англ. — information disclosure). На відміну від необережності, умисел передбачає, що метою дій співробітників було саме розголошення інформації, що є конфіденційною. Причому співробітників могли завербувати агенти промислового шпигунства або ж вони самі ініціативно вирішили зрадити організацію, на яку працювали (в цих випадках вони вже самі можуть шукати контактів з представниками конкуруючих фірм чи інших осіб, зацікавлених в отриманні певної інформації).
Для того щоб виявити або попередити такі дії, потрібно визначитися, чому ж саме працівники пішли на них. Кожна людина є індивідуальною, в кожного своє життя та свої проблеми, через які він приймає ті чи інші рішення. Тож кожна ситуація має свої нюанси, але є декілька розповсюджених причин для розголошення інформації співробітниками. До них відносяться:
- помста;
- матеріальна або інша вигода;
- самореалізація.
Саме з цих причин персонал фірми найчастіше зраджує її інтереси. Багато в чому тут також є прорахунки керівництва. Саме це найчастіше є тим, через що вербують співробітників. Невдоволені працівники краще йдуть на контакт з промисловими шпигунами, бо не відчувають патріотизму до цієї фірми, мріють поквитатися з кимось із колег чи з керівництвом, або прагнуть покращити своє матеріальне становище. Таким особам пропонують те, чого в них немає і не буде на даній фірмі: або значні матеріальні виплати, або ж пропонування роботи, де їх працю оцінять, де їх будуть поважати, або ж інші речі, що відповідають потребам цих співробітників.
Розголошення комерційних секретів, мабуть,найбільш розповсюджена дія власника (джерела), що призводить до неправомірного оволодіння конфіденційною інформацією за мінімальних витратах зусиль з боку зловмисника. Для цього він користується в основному легальними шляхами і мінімальним набором технічних засобів.
Реалізується розголошення формальними і неформальними каналами поширення інформації.
До формальних каналів поширення інформації належать:
- ділові зустрічі, наради, переговори та інші форми спілкування;
- обмін офіційними діловими, науковими і технічними документами засобами передачі офіційної інформації (пошта, телефон, телеграф, факс тощо.).
Неформальними каналами поширення інформації є:
- особисте спілкування (зустрічі, переписка, телефонні переговори тощо.);
- виставки, семінари, конференції, з’їзди, колоквіуми та інші масові заходи;
- засоби масової інформації (преса, інтерв’ю, радіо, телебачення тощо).
Як правило, причиною розголошення конфіденційної інформації є:
- слабке знання (або незнання) вимог захисту конфіденційної інформації;
- помилковість дій персоналу через низьку виробничу кваліфікацію;
- відсутність системи контролю за оформленням документів, підготовкою виступів, реклами і публікацій;
- злісне, навмисне невиконання вимог захисту комерційної таємниці.